06 травня 2025 року № 320/40761/24
Суддя Київського окружного адміністративного суду Лапій С.М., розглянувши в м. Києві у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» до Міністерства економіки України та Державної служби України з надзвичайних ситуацій про визнання протиправною відмову, зобов'язання вчинити дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернулось Акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» з позовом, в якому просить:
визнати протиправною відмову відповідачів у розгляді матеріалів щодо виключення захисних споруд з фонду таких споруд, наданих АТ «Криворізький залізорудний комбінат» листом від 29.02.2024 №60/КО/53-01;
зобов'язати відповідачів розглянути матеріали щодо виключення захисних споруд з фонду таких споруд, наданих АТ «Криворізький залізорудний комбінат» листом від 29.02.2024 №60/КО/53-01, згідно Порядку створення, утримання фонду захисних споруд цивільного захисту, виключення таких споруд із фонду та ведення його обліку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.03.2017 №128, та Вимог щодо визначення критеріїв неможливості подальшого утримання та експлуатації захисних споруд цивільного захисту, оформлення документів, що підтверджують таку неможливість, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09.07.2018 №579.
Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням Міністерством економіки України та Державною службою України з надзвичайних ситуацій норм законодавства, які визначають порядок розгляду органами, до сфери управління яких належать захисні споруди, звернень щодо подальшого використання захисних споруд.
Відповідачами подано до суду відзиви на позовну заяву, в якому проти позову заперечили та просили відмовити у задоволенні позовних вимог.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 13.09.2024 позовна заява залишена без руху.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 30.09.2024 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, на балансі Акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» перебувають захисні споруди цивільного захисту (сховища) №№ 13404, 13408, 13410, 14046, 14047, 14274, 14277, 14278, 14281, 14286, які є державною власністю та належать до сфери управління Міністерства економіки України, що підтверджується паспортами сховища (протирадіаційного укриття).
За висновками, викладеними в актах про подальше використання сховищ від 21.09.2022, 16.11.2022, 17.03.2023 та 21.03.2023, захисні споруди цивільного захисту №№13404, 13408, 13410. 14046, 14047, 14274, 14277, 14278, 14281, 14286 підлягають виключенню з фонду таких споруд.
Листом від 29.02.2024 №60-КО/53-01 позивач направив на адресу Міністерства економіки України копії документів для прийняття рішення щодо виключення захисних споруд з фонду таких споруд.
Листом від 28.05.2024 №5401-12/38720-07 Міністерство економіки України повідомило позивача, що ДСНС листом від 23.05.2024 №16-11249/162-2 проінформувало Мінекономіки, що на сьогодні відсутні підстави для виключення з обліку захисних споруд цивільного захисту, оскільки відповідно до пункту 4 розділу 3 Протокольного рішення наради від 09.02.2023 під головуванням Прем'єр-міністра України Шмигаля Д.А. на період воєнного стану тимчасово припинено подання на розгляд ДСНС документів щодо зняття з обліку захисних споруд цивільного захисту. Ураховуючи зазначене, питання щодо виключення захисних споруд цивільного захисту, зокрема захисних споруд, які перебувають на балансі AT «Кривбасзалізрудком» та відносяться до сфери управління міністерства, з фонду захисних споруд цивільного захисту буде розглянуто після скасування тимчасових обмежень щодо згаданого питання.
Позивач, вважаючи протиправною відмову відповідачів, звернувся до суду за захистом своїх прав.
Надаючи правову оцінку обставинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з пунктом 1 Положення про Міністерство економіки України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №459 від 20.08.2014 Мінекономіки є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує, зокрема управління об'єктами державної власності.
Як визначено в підпункті 6 пункту 3 Положення до основних завдань Мінекономіки відноситься, зокрема, здійснення управління об'єктами державної власності.
Відповідно до підпунктів 262 та 275 пункту 6 Положення Мінекономіки відповідно до покладених на нього завдань, виконує в межах повноважень, передбачених законом, інші передбачені законом функції з управління об'єктами державної власності, що належать до сфери його управління, а також бере участь в реалізації державної політики у сфері цивільного захисту, зокрема створює функціональну підсистему цивільного захисту, організовує управління та діяльність функціональної підсистеми в єдиній державній системі цивільного захисту, забезпечує у межах повноважень, передбачених законом, вирішення питань у сфері захисту населення і територій.
Згідно з пунктом 1 Положення про Державну службу України з надзвичайних ситуацій, затвердженого Постановою КМУ №1052 від 16.12.2015 ДСНС є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ і який реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій та запобігання їх виникненню, ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, рятувальної справи, гасіння пожеж, пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно-рятувальних служб, а також гідрометеорологічної діяльності.
Відповідно до підпункту 1 пункту 3 Положення до основних завдань ДСНС відноситься, зокрема, реалізація державної політики у сфері цивільного захисту, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій, запобігання їх виникненню, ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, рятувальної справи, гасіння пожеж, пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно-рятувальних служб, а також гідрометеорологічної діяльності.
Відповідно до підпункту 6 пункту 4 Положення ДСНС відповідно до покладених на неї завдань, організовує здійснення заходів щодо створення, утримання та реконструкції фонду захисних споруд цивільного захисту, ведення їх обліку, забезпечує разом з відповідними органами та підрозділами цивільного захисту, місцевими держадміністраціями здійснення контролю за готовністю зазначених споруд до використання за призначенням, веде загальнодержавний електронний облік захисних споруд цивільного захисту.
Статтею 1 Кодексу цивільного захисту України встановлено, що Кодекс регулює відносини, пов'язані із захистом населення, територій, навколишнього природного середовища та майна від надзвичайних ситуацій, пожеж та інших небезпечних подій, реагуванням на них, функціонуванням єдиної державної системи цивільного захисту, та визначає повноваження Кабінету Міністрів України, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади (далі - центральні органи виконавчої влади), органів державної влади, що не входять до системи центральних органів виконавчої влади (далі - інші органи державної влади), Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, встановлює права та обов'язки громадян України, іноземців та осіб без громадянства, підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності (далі - суб'єкти господарювання), а також інших юридичних осіб.
Відповідно до частини першої статті 6 Кодексу суб'єктами забезпечення цивільного захисту є центральні органи виконавчої влади, інші органи державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, органи місцевого самоврядування, суб'єкти господарювання, громадські організації.
Згідно з пунктом 16 частини другої статті 171 Кодексу цивільного захисту України центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, реалізує державну політику з питань створення, утримання та реконструкції фонду захисних споруд цивільного захисту, ведення обліку таких споруд.
Згідно з пунктом 13 частини першої статті 18 Кодексу цивільного захисту України до повноважень інших центральних органів виконавчої влади у сфері цивільного захисту належить виключення за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, сховищ та протирадіаційних укриттів з фонду захисних споруд цивільного захисту.
Аналіз вказаних норм законодавства України свідчить про те, що Державна служба України з надзвичайних ситуацій є центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, а Міністерство економіки України відноситься до інших центральних органів виконавчої влади у сфері цивільного захисту.
Частиною 5 статті 32 Кодексу цивільного захисту України визначено, що порядок створення, утримання фонду захисних споруд цивільного захисту, включення об'єктів до складу та виключення таких об'єктів з фонду захисних споруд цивільного захисту та ведення його обліку визначається Кабінетом Міністрів України.
Частиною 16 статті 32 Кодексу цивільного захисту України визначено, що у разі приведення єдиної державної системи цивільного захисту, її складових у режим підвищеної готовності, виникнення надзвичайної ситуації, введення надзвичайного стану та в особливий період захисні споруди цивільного захисту, споруди подвійного призначення та найпростіші укриття незалежно від форми власності повинні приводитись у готовність до використання за призначенням у строк, що не перевищує 24 годин з моменту введення відповідного правового режиму, крім захисних споруд цивільного захисту, що перебувають у постійній готовності до використання за призначенням.
Відповідно до пункту 15 частини першої статті 20 Кодексу цивільного захисту України до завдань і обов'язків суб'єктів господарювання, інших юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (далі - суб'єкти господарювання) у сфері цивільного захисту належить: виконання вимог законодавства щодо створення, зберігання, утримання, експлуатації, використання та реконструкції об'єктів фонду захисних споруд цивільного захисту.
Згідно з п. 10 Порядку створення, утримання фонду захисних споруд цивільного захисту, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.03.2017 №138, Балансоутримувач забезпечує утримання захисних споруд та інших споруд, що повинні використовуватися для укриття населення, а також підтримання їх у стані, необхідному для приведення у готовність до використання за призначенням відповідно до вимог щодо утримання та експлуатації захисних споруд.
Конкретний строк приведення захисної споруди в готовність до використання за призначенням (крім споруд, що відповідно до законодавства повинні перебувати в постійній готовності) зазначається в паспорті захисної споруди, а саме:
не більше 12 годин - для захисних споруд, призначених для укриття працівників (персоналу, найбільшої працюючої зміни) суб'єктів господарювання, віднесених до відповідних категорій цивільного захисту;
не більше 24 годин - для інших захисних споруд, споруд подвійного призначення та найпростіших укриттів.
Пунктом 13 вказаного Порядку передбачено, що у разі приватизації (корпоратизації) державного (комунального) підприємства, на балансі якого перебувають захисні споруди, уповноважений орган управління захисної споруди проводить заходи, спрямовані на визначення їх балансоутримувачів та укладення з ними договорів про утримання (зберігання) захисних споруд.
Відповідно до пункту 27 Порядку виключення захисних споруд (споруд подвійного призначення) з фонду захисних споруд, облік яких ведеться в паперовій формі, здійснюється міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування після їх виключення організаційно-розпорядчим документом з фонду захисних споруд на підставі погоджених із ДСНС матеріалів.
Вимоги щодо визначення критеріїв неможливості подальшого утримання та експлуатації захисних споруд (споруд подвійного призначення), оформлення документів, що підтверджують таку неможливість, для прийняття міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування рішень щодо виключення за погодженням із ДСНС таких споруд із фонду захисних споруд визначає МВС.
Внесення інформації до Інформаційної системи щодо виключення захисних споруд (споруд подвійного призначення) з фонду захисних споруд здійснюється ДСНС, а найпростіших укриттів - міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування після набрання чинності організаційно-розпорядчим документом щодо їх виключення із зазначеного фонду.
Виключення захисних споруд (споруд подвійного призначення) з фонду захисних споруд здійснюється з одночасним поповненням фонду захисних споруд відповідно до потреб, визначених місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування.
Документи обліку фонду захисних споруд у паперовій формі, складені на захисні споруди (споруди подвійного призначення) та складені у процесі взяття на облік інших об'єктів фонду захисних споруд, а також документи, що стали підставою для виключення об'єктів з фонду захисних споруд, зберігаються суб'єктами ведення обліку протягом п'яти років після прийняття рішення відповідно до вимог законодавства щодо їх виключення.
Відповідно до пункту 28 Порядку у разі встановлення неможливості подальшого утримання та експлуатації захисних споруд (споруд подвійного призначення) у випадках, передбачених вимогами щодо визначення критеріїв неможливості подальшого утримання та експлуатації захисних споруд (споруд подвійного призначення), оформлення документів, що підтверджують таку неможливість, визначених МВС, підготовка пропозицій щодо подальшого використання таких споруд належить до повноважень балансоутримувачів.
Пропозиції щодо подальшого використання захисних споруд (споруд подвійного призначення) можуть передбачати такі заходи:
виключення з фонду захисних споруд;
проведення реконструкції із зміною виду сховища на протирадіаційне укриття або споруду подвійного призначення, зміною захисних властивостей та технічних характеристик обладнання (місткості, площі та об'єму, класів (груп), режимів вентиляції тощо);
використання сховища в режимі протирадіаційного укриття;
можливість використання неготового сховища (протирадіаційного укриття, споруди подвійного призначення) для укриття населення від звичайних засобів ураження в особливий період до завершення його будівництва/приведення його в готовність без виключення з фонду захисних споруд.
Пунктом 29 Порядку визначено, що Балансоутримувач здійснює підготовку документів, пов'язаних із виключенням захисних споруд із фонду таких споруд (далі - документи), перелік, форми та порядок підготовки яких установлено вимогами щодо визначення критеріїв неможливості подальшого утримання та експлуатації захисних споруд цивільного захисту, оформлення документів, що підтверджують таку неможливість.
Відповідно до пунктів 31, 33, 33, 34, 35, 36 Порядку з метою встановлення потреби в захисних спорудах та погодження з ДСНС виключення захисних споруд із фонду таких споруд балансоутримувачі звертаються до органів місцевого самоврядування, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, районних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій за місцезнаходженням захисних споруд, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, до сфери управління яких належать захисні споруди, з поданням пропозицій та документів.
Зазначені пропозиції та матеріали надсилаються до зазначених органів у паперовій або електронній формах за умови їх оформлення в установленому законодавством порядку.
У разі банкрутства (ліквідації) суб'єктів господарювання, на балансі яких перебувають захисні споруди державної та комунальної власності, а також відсутності балансоутримувачів безхазяйних захисних споруд, визначення потреби в таких захисних спорудах та вирішення питання щодо їх подальшого використання належить до повноважень відповідних органів місцевого самоврядування.
За зверненням балансоутримувачів органи місцевого самоврядування, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, районні, Київська та Севастопольська міські держадміністрації за місцезнаходженням захисних споруд, міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, до сфери управління яких належать такі споруди, відповідно до повноважень, визначених Кодексом цивільного захисту України, та у визначені законодавством строки розглядають пропозиції щодо подальшого використання захисних споруд та визначають потреби фонду таких споруд.
Результати визначення потреби фонду захисних споруд оформлюються довідкою щодо потреби в захисній споруді цивільного захисту, складеною за формою, встановленою вимогами щодо визначення критеріїв неможливості подальшого утримання та експлуатації захисних споруд цивільного захисту, оформлення документів, що підтверджують таку неможливість.
Орган, до якого звернувся балансоутримувач, здійснює погодження поданих ним пропозицій та матеріалів з іншими органами, до повноважень яких відповідно до Кодексу цивільного захисту України належать питання визначення потреб фонду захисних споруд та виключення за погодженням із ДСНС захисних споруд із фонду таких споруд, без залучення такого балансоутримувача.
Міністерство, інший центральний орган виконавчої влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласна, районна держадміністрації, орган місцевого самоврядування за місцем розташування захисної споруди в разі згоди із змістом та висновками довідки щодо потреби в захисній споруді цивільного захисту, виданої іншим органом, погоджують питання виключення захисної споруди з фонду таких споруд без складення додаткових довідок щодо потреби в захисній споруді цивільного захисту шляхом надсилання відповідного листа.
Надсилання матеріалів для погодження з ДСНС здійснює орган, до якого звернувся балансоутримувач.
Про результати розгляду ДСНС інформує орган, від якого надійшли матеріали у визначені законодавством строки.
Погодження та прийняття рішення про подальше використання захисної споруди, зокрема щодо її виключення з фонду захисних споруд, здійснюється за умови відповідності матеріалів вимогам законодавства та інших нормативно-правових актів, що діють у сфері цивільного захисту, а також потребам у захисних спорудах.
У разі невідповідності матеріалів зазначеним вимогам орган, що здійснює їх розгляд, приймає рішення про відмову у виключенні захисної споруди з фонду захисних споруд та інформує про це балансоутримувача із зазначенням причин відмови.
Матеріали, подані в паперовій формі, повертаються балансоутримувачу.
Пунктами 4, 5, 20 Вимоги щодо визначення критеріїв неможливості подальшого утримання та експлуатації захисних споруд цивільного захисту, оформлення документів, що підтверджують таку неможливість, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України 09 липня 2018 року № 579, передбачено, що за неможливості подальшого утримання та експлуатації захисних споруд рішення щодо виключення за погодженням із ДСНС захисних споруд із фонду таких споруд уповноваженими на це органами може бути прийнято у визначених цим пунктом випадках.
Критерієм технічної неможливості або економічної недоцільності збереження (відновлення) захисної споруди є умова, що вартість робіт з її капітального ремонту, реконструкції, реставрації перевищує вартість нового будівництва захисної споруди з відповідними технічними характеристиками або вартість робіт, необхідних для пристосування (реконструкції) під захисну споруду того самого класу (групи) існуючих об'єктів будівництва.
З дати виключення захисної споруди з фонду захисних споруд вона втрачає статус захисної споруди і підлягає виключенню з обліків фонду захисних споруд.
Абзацом 5 статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, сил оборони і сил безпеки, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і час демобілізації після закінчення воєнних дій.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України №2102-ІХ від 24.02.2022 введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який продовжений і діє, станом на момент прийняття рішення у даній справі.
Відповідно до пункту 1 розпорядження Кабінету Міністрів України від 24.02.2022 №179-р «Про організацію функціонування єдиної державної системи цивільного захисту в умовах воєнного стану» введено в дію план цивільного захисту України на особливий період, встановивши при цьому ступінь готовності “ПОВНА ГОТОВНІСТЬ».
Відповідно до статті 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
В Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, передбачених указом Президента України про введення воєнного стану, такі заходи правового режиму воєнного стану:
3) використовувати потужності та трудові ресурси підприємств, установ і організацій усіх форм власності для потреб оборони, змінювати режим їхньої роботи, проводити інші зміни виробничої діяльності, а також умов праці відповідно до законодавства про працю;
18) встановлювати порядок використання за призначенням об'єктів фонду захисних споруд цивільного захисту всіх форм власності та відомчої належності, який повинен передбачати вимоги щодо приведення будівель, споруд чи їх окремих частин у готовність до використання за призначенням відповідно до встановлених законодавством вимог щодо утримання та експлуатації об'єктів фонду захисних споруд цивільного захисту, забезпечення цілодобового безперешкодного доступу до них населення, а також організовувати укриття в ньому у разі можливості (наявність вільних місць, можливість доступу сторонніх осіб) усіх категорій населення, здійснення інформування населення про об'єкти зазначеного фонду, у тому числі у доступній для осіб з порушеннями зору та слуху формі (пункти 3, 18 частини 1 статті 8 Закону).
У той же час, статтею 21 Закону України «Про Кабінеті Міністрів України передбачено, що Кабінет Міністрів України спрямовує і координує роботу міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, які забезпечують проведення державної політики у відповідних сферах суспільного і державного життя, виконання Конституції та законів України, актів Президента України, додержання прав і свобод людини та громадянина.
Судом встановлено, що відповідачами позивача було повідомлено про відсутність підстав для виключення з обліку захисних споруд цивільного захисту, оскільки відповідно до пункту 4 розділу 3 Протокольного рішення ради від 09.02.2023 під головуванням Прем'єр-міністра України Шмигаля Д.А. на період воєнного стану тимчасово припинено подання на розгляд ДСНС документів щодо зняття з обліку захисних споруд цивільного захисту.
У той же час, суд відхиляє доводи позивача, що протокольні рішення Уряду не мають сили нормативного акту, оскільки § 23 Регламенту Кабінету Міністрів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.07.2007 №950 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 9 листопада 2011 р. № 1156), визначено, що Кабінет Міністрів з окремих питань, вирішення яких не потребує прийняття актів Кабінету Міністрів, може приймати рішення, що фіксуються у протоколі засідання (протокольні рішення).
Відповідно до § 27 Регламенту Кабінету Міністрів України акти Кабінету Міністрів надсилаються Секретаріатом Кабінету Міністрів заінтересованим центральним і місцевим органам виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, іншим державним органам, державним господарським об'єднанням, підприємствам, установам та організаціям не пізніше ніж протягом двох робочих днів з моменту їх підписання.
Протокольні рішення Кабінету Міністрів доводяться до виконавців у формі витягів з протоколу засідання протягом одного робочого дня з моменту підписання протоколу.
Отже, рішення про заборону зняття захисних споруд з обліку з огляду на умови воєнного стану та поточні загрози національній безпеці відповідають пріоритетам захисту життя та здоров'я населення. Згідно Конституції України та Закону України «Про правовий режим воєнного стану» Кабінет Міністрів України наділений повноваженнями здійснювати заходи для забезпечення оборони та безпеки держави. Протокольні рішення, прийняті на виконання цих завдань, мають обов'язковий характер, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог Акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат».
Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини перша та друга статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України).
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується приписами частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої судові витрати підлягають відшкодуванню стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень, лише при задоволенні позову.
У зв'язку із тим, що у задоволенні позовних вимог відмовлено, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись ст. ст. 241-246, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, Київський окружний адміністративний суд, -
У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Лапій С.М.