ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"08" травня 2025 р. справа № 300/1138/25
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Гомельчука С.В. розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дій, -
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (далі - відповідач), в якому просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо відмови зарахувати ОСОБА_1 до загального трудового стажу в кратному розмірі періоди військової служби з 03.02.1983 по 08.02.1988 в Сєвєрному флоті (Крайня Північ), періоди з 26.02.1988 по 20.03.1988 на Базі воєнторгу№277 м. Сєвєроморськ Мурманської області (Крайня Північ);
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зарахувати ОСОБА_1 періоди проходження військової служби з 03.02.1983 по 08.02.1988 в місцевості Крайньої Півночі, періоди роботи на Базі воєнторгу №277 м. Сєвєроморськ Мурманської області (Крайня Північ) з 26.02.1988 по 20.03.1988 в кратному розмірі з розрахунку один рік роботи за один рік шість місяців стажу для призначення пенсії та здійснити перерахунок призначеної пенсії із врахуванням перерахованого стажу до загального трудового стажу в період проходження військової служби в місцевості Крайньої Півночі в період з 03.02.1983 по 08.02.1988 та роботу на Базі воєнторгу №277 м. Сєвєроморськ Мурманської області (Крайня Північ) з 26.02.1988 по 20.03.1988 за три календарні роки з початку звернення до суду.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із заявою про зарахування військової служби у військово-морському флоті (Сєвєрний Флот) в районі Крайньої Півночі та періоду роботи на базі воєнторгу №277 м. Сєвєроморськ Мурманської області (Крайня Північ) за пільговими умовами. Однак відповідач відмовляє у зарахуванні таких періодів в пільговому обчислені у зв'язку із відсутністю необхідних документів. Позивач вважає такі дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області протиправними та зазначає, що ним подано трудову книжку, яка містить відповідні записи про періоди роботи, які підлягають пільговому обчисленню.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24.02.2025 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику сторін.
12.03.2025 на адресу суду від Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області надійшов відзив на позовну заяву, в якому представниця відповідача заперечила щодо задоволення позовних вимог. Зазначила, що ОСОБА_1 з 26.12.2021 отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». До страхового стажу позивача зараховано всі періоди, в тому числі період військової служби з 09.11.1981 по 08.02.1988 та періоди роботи на базі Воєнторгу 277 м. Сєвєроморск Мурманської області з 26.02.1988 по 20.03.1988. На думку представниці відповідача, документами для обчислення пільгового стажу є трудова книжка, в якій існує штамп підприємства про поширення пільг щодо обчислення стажу роботи, однак запису в трудовій книжці про факт роботи в районах Крайньої Півночі не достатньо для обчислення стажу з урахуванням кратності. Крім того право на пільгове обчислення стажу підтверджується документами, що засвідчують факт укладення особами трудових договорів про роботу в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до них строком не менше ніж на три роки. Звернено увагу, що у трудовій книжці позивача відсутній штамп підприємства про поширення пільг для обчислення стажу роботи в кратності, а строкового трудового договору для обчислення періоду роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі в кратності, позивачем не надано. Також звернено увагу, що оскільки у вказаний період (03.02.1983 по 08.02.1988) військова служба позивача проходила не у складі діючої армії у період бойових дій, то служба в Збройних Сил СРСР може бути зарахована в кратності тільки до вислуги років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
06.01.2025 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із заявою, в якій просив зарахувати період військової служби з 03.02.1983 по 08.02.1988 та період роботи з 26.02.1988 по 20.03.1988 в пільговому обчислені (а.с.9-10).
Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області листом від 29.03.2024 №3424-2003/Л-02/8-0900/24 повідомило, що у трудовій книжці позивача відсутній штамп підприємства про поширення пільг для обчислення стажу роботи в кратності, а також не надано строкового трудового договору, тому для обчислення періоду роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі в кратності підстав немає. Також вказано, що оскільки за вказаний період військова служба проходила не у складі діючої армії у період бойових дій, служба Збройних Сил СРСР може бути зарахована в кратності тільки до вислуги років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (а.с. 11-14).
Не погоджуючись з такими діями відповідача позивач, з метою захисту своїх порушених прав, звернувся із даною позовною заявою до суду.
Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає таке.
Відповідно достатті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.
Частиною 1 статті 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Призначення, виплата та перерахунок призначеної пенсії регулюється Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон №1788-XII), Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV).
Відповідно до пункту 1 ч. 1 ст. 8 Закону №1058-IV, право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
За визначеннями, наведеними у статті 1 вищевказаного Закону, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески; страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше, надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Частинами 1 та 2 статті 24 Закону №1058-IV визначено, що страховий стаж період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно із частиною 4 статті 24 Закону №1058-IV, періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Згідно зі статтею 56 Закону №1788-XII до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Відповідно до статті 62 Закону №1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Також, згідно статті 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації; відомості про стягнення до неї не заносяться.
Відповідно до статті 62 Закону №1788-ХІІ постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 за №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі -Порядок №637).
Пунктом 1 даного Порядку передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, за відсутності її або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
У трудовій книжці ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 від 26.02.1988 вчинено записи №1-2 про період роботи вантажником з 26.02.1988 по 20.03.1988 (тимчасово) на Базі воєнторгу №277 м. Сєвєроморск Мурманської області (а.с.19).
З матеріалів справи встановлено, що відповідачем зараховано позивачу вказаний період роботи в одинарному розмірі (а.с.20).
Суд зазначає, що відповідно до п. 5 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування» період роботи до 01.01.1991 в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР, а також на острові Шпіцберген зараховується до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 01 січня 1991 року.
Пільгове обчислення страхового стажу застосовується для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та на яких поширювалися пільги, передбачені для працюючих в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, відповідно до Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», постанови Ради Міністрів Союзу РСР від 10 лютого 1960 року №148 «Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 26 вересня 1967 року «Про розширення пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі».
Пільгове обчислення страхового стажу провадиться на підставі трудової книжки, або письмового трудового договору, або довідки, в яких зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та користування пільгами, передбаченими вищезазначеними нормативно-правовими актами.
Так, підпунктом «д» пункту 5 Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі» регламентовано, що робітникам, які переводяться, направляються або запрошуються на роботу в райони Крайньої Півночі і в місцевості, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, з інших місцевостей держави, на умовах укладення ними трудових договорів на роботу в цих районах на строк 5 років, а на островах Північного Льодовитого океану - два роки, надавати додаткові наступні пільги: зараховувати один рік роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, за один рік і шість місяців при обчисленні стажу, який дає право на отримання пенсії за віком і по інвалідності. Пільги, які передбачені цією статтею, надаються також особам, які прибули в райони Крайньої Півночі і в місцевості, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, за власним бажанням і які уклали строковий договір про роботу в цих районах.
Пунктом 3 постанови Ради Міністрів Союзу РСР від 10 лютого 1960 року №148 «Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі» передбачено, що працівникам, які користуються в даний час пільгами, кожний рік роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, до 1 березня 1960 року зараховувати за два роки роботи при розрахунку стажу для отримання пенсії за віком, по інвалідності і за вислугу років, а після 1 березня 1960 року - за один рік і шість місяців роботи при обрахуванні стажу для отримання пенсії за віком і по інвалідності.
Указом Президії Верховної Ради Союзу РСР від 29 вересня 1967 року скорочено тривалість трудового договору, який надає право на отримання пільг, передбачених ст. 5 Указу Президії Верховної Ради СРСР від 10 лютого 1960 року, а саме: зарахування одного року роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, за один рік і шість місяців роботи при обчисленні стажу, що дає право на отримання пенсії за віком та по інвалідності, виключно працівникам, які прибули на роботу в райони Крайньої Півночі та місцевості, прирівняні до районів Крайньої Півночі з інших місцевостей країни за умови укладення ними трудового договору про роботу в цих районах строком на три роки.
Відповідно до пунктів 1, 2 Розділу 1 Інструкції «Про надання пільг особам, що працюють в районі Крайньої Півночі і в місцевостях, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі», затвердженої постановою Державного комітету Ради Міністрів СРСР з питань праці та заробітної плати 16.12.1967 №530/П-28, пільги, встановлені Указами Президії Верховної Ради СРСР від 10 лютого 1960 «Про впорядкування пільг для осіб, що працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі» і від 26 вересня 1967 року «Про розширення пільг для осіб, що працюють з районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», надаються всім робочим і службовцям (в тому числі місцевим жителям і іншим особам, прийнятим на роботу на місці) державних, кооперативних і громадських підприємств, установ, організацій, що знаходяться в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі».
Пільги, передбачені статтями 1, 2, 3, 4 Указу Президії Верховної Ради СРСР від 10 лютого 1960 року, з урахуванням змін та доповнень, внесених Указом від 26 вересня 1967 року, надаються незалежно від наявності письмового строкового трудового договору.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 22.02.2021 у справі №266/258/16.
Системний аналіз вказаних положень дає підстави дійти висновку, що достатньою та необхідною правовою підставою для обчислення стажу роботи особи в районах Крайньої Півночі та прирівняних до них місцевостях із застосуванням пільгового коефіцієнту (один рік за один рік і шість місяців) є сукупність наступних обставин:
1) документальне підтвердження наявності в особи стажу роботи в районах Крайньої Півночі та прирівняних до них місцевостях;
2) поширення на особу в період її роботи в таких місцевостях пільг, регламентованих Указами Президії ВР СРСР від 10 лютого 1960 року та від 29 вересня 1967 року та Постановою Ради Міністрів Союзу РСР від 10 лютого 1960 року № 148 «Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі».
Водночас, варто наголосити, що для обчислення пільгового стажу при роботі в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до неї, повинні бути надані або трудова книжка, або письмовий трудовий договір, або довідка, в якій зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі. Тобто, достатньо одного із перерахованих документів, а не їх сукупність.
Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Верховного Суду від 03 липня 2018 року у справі №302/662/17-а, від 18 грудня 2018 року у справі №263/13671/16-а, від 10 січня 2019 у справі №352/1612/15а (2а/352/70/15), від 10 вересня 2019 року у справі №348/2208/16-а, від 18 червня 2020 року у справі №537/1415/17, від 27 липня 2022 року у справі №560/755/19, від 17 жовтня 2022 року у справі №592/5589/17.
Водночас, всупереч Указу Президії Верховної Ради СРСР № 1908-VII від 26.09.1967 «Про розширення пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», тривалість трудової діяльності ОСОБА_1 у спірних правовідносинах, що надає право на отримання пільг, передбачених статтею 3 вищезгаданого Указу Президії Верховної Ради СРСР, становить менше трьох років.
За таких обставин, суд доходить висновку, що відповідач, здійснивши не зарахування ОСОБА_1 в пільговому обчисленні стажу роботи в районах Крайньої Півночі та в місцевості, прирівняній до районів Крайньої Півночі, у період з 26.02.1988 по 20.03.1988, діяв обґрунтовано та у спосіб, визначений законодавством, внаслідок чого, вказана вимога не підлягає до задоволення.
Щодо наявності підстав зарахувати періоди проходження військової служби з 03.02.1983 по 08.02.1988 в місцевості Крайньої Півночі в кратному розмірі з розрахунку один рік роботи за один рік шість місяців стажу для призначення пенсії, суд зазначає таке.
У відповідності до пункту «в» частини третьої статті 56 Закону №1788-XII, до стажу роботи зараховується, зокрема, військова служба, незалежно від місця проходження служби.
Відповідно до статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Аналогічні норми стосовно зарахування до стажу часу проходження військової служби кореспондуються в абзаці 2 пункту 1 статті 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Частиною 1 статті 52 Закону СРСР від 14 липня 1956 року «Про державні пенсії» визначено, що пенсійне забезпечення генералів, адміралів, офіцерів, військовослужбовців рядового, сержантського і старшинського складу надстрокової служби і прирівняних до них осіб, а також пенсійне забезпечення їх сімей, здійснюється в порядку і розмірах, встановлених Радою Міністрів СРСР.
Питання обчислення стажу роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до цих районів, було врегульовано Положенням про порядок призначення і виплати державних пенсій, затвердженим постановою Ради Міністрів СРСР від 3 серпня 1972 року №590, Указами Президії Верховної Ради СРСР від 1 серпня 1945 року «Про пільги для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі», від 10 лютого 1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», від 26 вересня 1967 року «Про розширення пільг для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі і місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі» та Інструкцією про порядок надання пільг, затвердженою постановою Держкомпраці і Президії ВЦРПС від 16 грудня 1967 року №530/П-28.
Пунктом 6 Постанови №590 передбачалося, що пенсійне забезпечення генералів, адміралів, офіцерів, прапорщиків, мічманів, військовослужбовців надстрокової служби, осіб рядового і начальницького складу органів Міністерства внутрішніх справ СРСР, а також пенсійне забезпечення сімей цих осіб здійснюється в порядку і розмірах, що встановлюються Радою Міністрів СРСР.
Постановою Ради Міністрів СРСР від 10 листопада 1982 року №986 з метою усунення множинності нормативних актів про пенсійне забезпечення осіб офіцерського складу, прапорщиків, мічманів, військовослужбовців надстрокової служби і їх сімей, спрощення порядку обчислення їм пенсій і відповідно до статті 52 Закону СРСР «Про державні пенсії» затверджено «Положення про пенсійне забезпечення осіб офіцерського складу, прапорщиків, мічманів, військовослужбовців надстрокової служби та їх сімей», відповідно до якого особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам і військовослужбовцям надстрокової служби, звільненим з діючої військової служби, можуть призначатися пенсії за вислугу років чи по інвалідності, а в разі одночасного виникнення права на декілька видів пенсій, пенсія по старості призначається відповідно до вимог Закону СРСР «Про державні пенсії».
У підпункті «д» пункту 55 цього Положення зазначалось, що окремі періоди служби при обчисленні вислуги років для призначення пенсій зараховуються на пільгових умовах: один місяць служби, зокрема в Мурманській області, за півтора місяці.
Період проходження військової служби, що зараховується до вислуги років, зокрема на пільгових умовах, визначається постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393, прийнятою відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Згідно з цим порядком до вислуги років зараховується дійсна військова служба у Радянській Армії, яка відповідно до законодавства колишнього СРСР зараховувалась до вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям, і її обчислення (у тому числі на пільгових умовах) має здійснюватися у порядку, встановленому законодавством колишнього СРСР, якщо постановою не передбачено більш пільгових умов (абзац 9 пункту 1 Постанови №393).
Отже, як законодавство колишнього СРСР до 1 січня 1991 року, так і законодавство України, чинне на час виникнення спірних відносин, передбачали і передбачають пільгове (кратне) обчислення періоду проходження особами військової служби в районах Крайньої Півночі колишнього СРСР.
У трудовій книжкці позивача серії НОМЕР_1 від 26.02.1988 міститься запис про службу в рядах Радянської армії з 09.11.1981 по 08.02.1988. Вказані періоди проходження військової служби також підтверджуються довідкою ІНФОРМАЦІЯ_1 від 11.08.2021 №6 (а.с.17, 19).
Відповідно до довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 13.08.2021 №2 ОСОБА_1 у період з 03.02.1983 по 08.02.1988 дійсно проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 «Краснознаменном северном флоте» м. Североморск Мурманської області (район Крайньої Півночі) (а.с.18).
Отже, суд зауважує, що оскільки в даному випадку позивач проходив з 03.02.1983 по 08.02.1988 військову службу у м. Североморск Мурманської області, а тому, враховуючи вищенаведені положення законодавства, такий період підлягає зарахуванню у кратному обчисленні, як один рік за один рік шість місяців.
Враховуючи наведене, суд зазначає, що Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області неправомірно не зарахувало позивачу до страхового стажу період військової служби з 03.02.1983 по 08.02.1988 у м. Североморск Мурманської області у кратному пільговому обчисленні, як один рік за один рік шість місяців.
Аналогічних висновків щодо кратності обчислення військової служби в районах Крайньої Півночі дійшов Верховний Суд у постанові від 16.06.2020 по справі №727/1441/17, а також узгоджуються із правовою позицією, висловленою Верховним Судом України у постановах від 09.12.2014 (провадження №21-406а14) та від 23.06.2015 (провадження №21-1000а15).
Віжповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Підсумовуючи викладене вище, суд вважає за доцільне зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зарахувати ОСОБА_1 період проходження військової служби з 03.02.1983 по 08.02.1988 в місцевості Крайньої Півночі в кратному розмірі з розрахунку один рік роботи за один рік шість місяців стажу для призначення пенсії та здійснити перерахунок призначеної пенсії із врахуванням перерахованого стажу до загального трудового стажу в період проходження військової служби в місцевості Крайньої Півночі в період з 03.02.1983 по 08.02.1988 з 20.02.2025 (з початку звернення до суду).
Згідно з частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд, відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Ураховуючи викладене, даний позов підлягає частковому задоволенню.
З приводу розподілу судових витрат суд зазначає, що відповідно до частини 1статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Отже, до стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, за рахунок бюджетних асигнувань, на користь ОСОБА_1 належать судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 847,84 грн (70%), понесення яких підтверджується квитанцією від 20.02.2025, яка міститься серед матеріалів справи.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо відмови зарахувати ОСОБА_1 до загального трудового стажу в кратному розмірі період військової служби з 03.02.1983 по 08.02.1988 в Сєвєрному флоті (Крайня Північ).
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 205511088, вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018) зарахувати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) період проходження військової служби з 03.02.1983 по 08.02.1988 в місцевості Крайньої Півночі в кратному розмірі з розрахунку один рік роботи за один рік шість місяців стажу для призначення пенсії та здійснити перерахунок призначеної пенсії із врахуванням перерахованого стажу до загального трудового стажу в період проходження військової служби в місцевості Крайньої Півночі в період з 03.02.1983 по 08.02.1988 з 20.02.2025.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 205511088, вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) судовий збір в розмірі 847,84 грн (вісімсот сорок сім гривень вісімдесят чотири копійки).
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статей 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя Гомельчук С.В.