08 травня 2025 року м. Ужгород№ 260/1530/25
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі: головуючої судді Плеханова З.Б., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою Головного управління ДПС у Закарпатській області (вул. Августина Волошина, буд. 52,м. Ужгород, Ужгородський р-н, Закарпатська обл.,88000) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) про стягнення податкового боргу
Головне управління ДПС у Закарпатській області звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу.
Позов мотивовано тим, що за Відповідачем рахується податковий борг у розмірі 5662,00 грн. за платежем 18050400 «Єдиний податок з фізичних осіб». Контролюючим органом було здійснено всі визначені законодавством заходи щодо стягнення податкового боргу, в тому числі, скеровано на адресу такого платника податків податкову вимогу. Однак, такі дії не призвели до позитивного результату, а тому сума податкового боргу підлягає стягненню в судовому порядку.
14 березня 2025 року ухвалою ЗОАС відкрито спрощене позовне провадження та запропоновано відповідачу надати відзив на позов та докази, які в нього є в термін протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання даної ухвали.
Зазначену ухвалу направлено на адресу відповідача, яка також зазначена у Витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення поштового відправлення.
Однак, поштовий конверт з ухвалою суду від 14 березня 2025 року повернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду без вручення з відміткою органу поштового зв'язку «повертається» "адресат відсутній за вказаною адресою", датованою 03.04.2025 року, що стверджується рекомендованим повідомленням про вручення.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 29.08.2022 року у справі №522/3598/16-а, до повноважень адміністративних судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «за закінченням терміну зберігання», «адресат вибув», «адресат відсутній» і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання адміністративним судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.
Частиною 4 ст.124 КАС України встановлено, що у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх поштової адреси судовий виклик або судове повідомлення надсилаються: 1) юридичним особам та фізичним особам - підприємцям - за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та громадських формувань; 2) фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку. У разі відсутності учасників справи за такою адресою вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручено їм належним чином.
Згідно з ч.11 ст.126 КАС України розписку про одержання повістки (повістку у разі неможливості вручити її адресату чи відмови адресата її одержати) належить негайно повернути до адміністративного суду. У разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.
За таких обставин, суд вважає, що відповідно до ч.11 ст.126 КАС України копія ухвали від 14 березня 2025 року вручена відповідачу належним чином.
Відзиву або доказів, які би спростували позовні вимоги відповідачем не надано.
Обставини встановлені судом
ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , , має РНОКПП НОМЕР_1 , внесений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань та перебуває на обліку у податковому органі як фізична особа-підприємець.
Згідно реєстраційних даних контролюючого органу, 30.06.2020 припинено підприємницьку діяльність відповідача. Відповідно до підпункту 97.4.3 пункту 97.4 статті 97 Податкового кодексу України, особою, відповідальною за погашення грошових зобов'язань чи податкового боргу платника податків є стосовно фізичної особи - підприємця або фізичної особи, яка провадить незалежну професійну діяльність, така фізична особа.
Так, за Відповідачем рахується податковий борг у розмірі 5662,00 грн. за платежем 18050400 «Єдиний податок з фізичних осіб».
Вказане вище підтверджується розрахунком податкового боргу та обліковими картками.
Вищевказаний борг виник у зв'язку з наступним.
Відповідно до підпункту 298.1.1 пункту 298.1 статті 298 Податкового кодексу України (далі - ПК України), для обрання або переходу на спрощену систему оподаткування суб'єкт господарювання подає до контролюючого органу заяву.
Так, відповідачем до податкового органу було подано заяву про застосування спрощеної системи оподаткування №9585/Т/07-09-13 від 20.09.2018, з обраною ставкою 20 відсотків до розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та 2 групою.
Відповідно до пункту 293.1 статті 293 ПК України, ставки єдиного податку для платників 2 групи встановлюються у відсотках (фіксовані ставки) до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.
Фіксовані ставки єдиного податку встановлюються сільськими, селищними, міськими радами або радами об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, для фізичних осіб-підприємців, які здійснюють господарську діяльність, залежно від виду господарської діяльності, з розрахунку на календарний місяць, для другої групи платників єдиного податку - у межах до 20 відсотків розміру мінімальної заробітної плати (підпункт 293.2.2 пункту 293.2 стапі 293 ІІК України).
Згідно п. 295.1. ст. 295 ІІКУ, платники єдиного податку першої і другої груп сплачують єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця.
Відповідно до п. 295.2 ст. 295 ГІКУ нарахування авансових внесків для платників єдиного податку першої та другої груп здійснюється контролюючим органом на підставі заяви такого платника єдиного податку щодо розміру обраної ставки єдиного податку, заяви щодо періоду щорічної відпустки та/або заяви щодо терміну тимчасової втрати працездатності.
Так, контролюючим органом нараховано відповідачу єдиний податок у розмірі 5667,60 грн. за період січень - червень 2020 p..
Відповідачем частково сплачено податок за вказаний період у розмірі 5,60 грн. Залишок несплаченого податкового боргу становить 5662,00 грн. , що стверджується Інтегрованими картками платника за вказані періоди .
Відповідно до пункту 300.1 статті 300 ПКУ, платники єдиного податку несуть відповідальність відповідно до цього Кодексу за правильність обчислення, своєчасність та повноту сплати сум єдиного податку
Відповідно до підпункту 20.1.19 пункту 20.1 статті 20 ІІК України органи державної податкової служби мають право застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи; стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України; стягувати суми недоїмки із сплати єдиного внеску; стягувати суми простроченої заборгованості суб'єктів господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитами (позиками), залученими державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державні (місцеві) гарантії, а також за кредитами із бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом та іншими законами України.
Відповідно до пункту 87.11 статті 87 ІІК України орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.
Згідно пункту 102.4. статті 102 Податкового кодексу України, у разі якщо грошове зобов'язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу, крім випадків, передбачених абзацом третім пункту 59.1 статті 59 нього Кодексу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним
Від березня 2020 року було прийнято низку законодавчих актів, які зупиняли перебіг зазначеного вище строку давності.
Від 24.11.2022 набрав чинності Закон України від 03 листопада 2022 року № 2719-ІX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законів України щодо приватизації державного і комунального майна, яке перебуває у податковій заставі, та забезпечення адміністрування погашення податкового боргу», яким пункт 69.9 викладено в новій редакції.
Зокрема, з 24.11.2022 відновлено перебіг строків здійснення заходів з погашення податкового боргу платників податків - суб'єктів господарювання, які мають можливість своєчасно виконувати податкові обов'язки, передбачені статтями 59 - 60, 87 - 101 Кодексу, та/або визначення грошових зобов'язань згідно із статтею І 16 Кодексу. Згідно із Законом № 3219-ІX підпункт 69.9 діяв тимчасово, до 01 серпня 2023 року.
Отже, строк давності зупинявся в такі періоди:
з 18.03.2020 по 17.03.2022 - відповідно до пункту 522 підрозділу 10 розділу XX Кодексу;
з 07.03.2022 по 24.11.2022 - відповідно до підпункту 69.9 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX Кодексу;
у періоді з 07.03.2022 по 17.03.2022 - одночасно діяли пункт 522 і підпункт 69.9 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX Кодексу;
з 17.03.2022 по 01.08.2023 - відповідно до пункту 102.9 статті 102 Кодексу (з 17.03.2022 по 27.05.2022 норма діяла без виключень, а з 27.05.2022 по 01.08.2023 - з виключеннями щодо випадків, передбачених Кодексом);
у періоді з 17.03.2022 по 24.11.2022 - одночасно діяли підпункт 69.9 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX Кодексу і пункт 102.9 статті 102 Кодексу;
з 24.11.2022 по 01.08.2023 - відповідно до підпункту 69.9 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX Кодексу щодо платників податків, які не мають можливості своєчасно виконувати податкові обов'язки, передбачені
статтями 59 - 60, 87 101 Кодексу, та/або визначення грошових зобов'язань згідно із статтею 1 16 Кодексу;
у періоді з 27.05.2022 по 01.08.2023 пункт 102.9 статті 102 Кодексу діяв із виключеннями, передбаченими підпунктом 69.9 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX Кодексу;
Перебіг строку давності відновився:
щодо здійснення заходів з погашення податкового боргу для платників податків, які мають можливість своєчасно виконувати податкові обов'язки, передбачені статтями 59 - 60, 87 - 101 Кодексу, та/або визначення грошових зобов'язань згідно із статтею 116 Кодексу - із 24.1 1.2022 (період зупинення, який вираховується із загального строку давності податкового боргу - з 18.03.2020 по 24.11.2022);
щодо здійснення заходів з погашення податкового боргу для платників податків, які не мають можливості своєчасно виконувати податкові обов'язки (крім платників податків, визначених підпунктом 69.40 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX Кодексу), передбачені статтями 59 - 60, 87 101 Кодексу, та/або визначення грошових зобов'язань згідно із статгею 116 Кодексу - із 01.08.2023 (період зупинення, який вираховується із загального строку давності податкового боргу - з 18.03.2020 по 01.08.2023).
Так, у даному випадку згідно інтегрованої картки платника за 2020 рік податковий борг вперше виник 20.01.2020 (за січень 2020 p.).
Тобто, початок відліку строку для стягнення податкового боргу припав на період зупинення перебігу строків (18.03.2020 по 24.1 1.2022 (дату 24.11.2022 взято оскільки жодних заяв з підтверджуючими документами від відповідача щодо неможливості своєчасної сплати податків не надходило).
З урахуванням чого, перебіг строку за вказаним податковим боргом відновився тільки 24.1 1.2022, та з урахуванням дати подання позовної заяви до суду 30.01.2025, із загального строку у 1095 днів, сплинуло 856 днів (20.01.2020- 18.03.2020-24.11.2022-30.01.2025). Відповідно залишок строку для стягнення податкового боргу позивача у примусовому порядку складає 239 днів щодо першого періоду виникнення податкового боргу за січень 2020 р. (239 = 1095 - 856).
За наступними податковими періодами після січня 2020 р. згідно позовної заяви податковий борг виник вже після 20.01.2020 та відповідно граничний строк стягнення податкового боргу пропорційно складає більшу кількість днів та також охоплюється межами у 1095 днів.
Правомірність позиції контролюючого органу підтверджується сформованим правовим висновком Верховного суду у постанові від 13.12.2023 у справі №240/34220/22.
Ураховуючи встановлені у справі обставини та положення законодавства, що регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог та наявність підстав для їх задоволення.
Керуючись статтями 242-246 КАС України, суд,
1.Позов Головного управління Державної податкової служби у Закарпатській області (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Волошина, 52 код ЄДРПОУ ВП 44106694 ) до ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) про стягнення податкового боргу - задовольнити.
2. Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) податковий борг у розмірі 5662,00 грн. за платежем 18050400 «Єдиний податок з фізичних осіб».
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адмінсуду.
СуддяЗ.Б.Плеханова