про повернення позовної заяви
08 травня 2025 року м. Житомир справа №240/9888/25
категорія 112030500
Суддя Житомирського окружного адміністративного суду Шуляк Л.А., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання неправомірними дій, стягнення грошової допомоги,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду із позовом, в якому просить визнати неправомірними дії відповідача щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 , разової грошової допомоги в повному обсязі, як особі з інвалідністю внаслідок війни 2 групи за 2023 рік в розмірі вісім мінімальних пенсій за віком та стягнути з відповідача в повному обсязі разову грошову допомогу, як особі з інвалідністю внаслідок війни 2 групи за 2023 рік в розмірі вісім мінімальних пенсій за віком, з урахуванням вже проведеної виплати за 2023 рік.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2025 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Для усунення недоліків позивачу необхідно було надати до суду клопотання (нового) про поновлення строку звернення до суду із зазначенням підстав та документально обґрунтованих доводів для поновлення строку звернення з вказаним позовом до суду.
Через відділ документального забезпечення суду 01.05.2025 від позивача надійшло клопотання про поновлення строку звернення до суду, в якому останній зазначає, що на даний час на території України діє воєнний стан та з лютого 2024 року по час подання позову проходив лікування. Тому вважає, що має право на поновлення строку звернення до суду.
Надаючи оцінку зазначеному клопотанню, суд виходить з такого.
Згідно з частиною 1 статті 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим кодексом або іншими законами.
Відповідно до частини 3 статті 122 КАС України, для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Приписами частини 5 статті 122 КАС України визначено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Строк звернення до адміністративного суду - це строк, в межах якого особа, яка має право на позов, може звернутися до адміністративного суду для захисту своїх прав у публічно - правових відносинах або для реалізації владних повноважень.
Перебіг строку звернення до суду починається з моменту, коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення свого права.
Порівняльний аналіз термінів «дізнався» та «повинен був дізнатись», що містяться у частині 2 статті 122 КАС України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх прав, а тому сама по собі необізнаність позивача з фактом порушення його прав не є підставою для автоматичного і безумовного поновлення строку звернення до суду.
Як зазначалось раніше, правовідносини, з приводу яких позивач звернувся до суду, виникли у період з серпня 2023 року (дата виплати разової грошової допомоги до Дня Незалежності України), водночас з даним позовом до суду позивач звернувся 01.04.2025, тобто з порушенням строку, визначеного статтею 122 КАС України (був до лютого 2024 року).
Щодо посилання позивача у заяві про поновлення пропущеного строку звернення до суду, на запровадження на території України воєнного стану, суд зазначає наступне.
Суд вважає за необхідне відмітити, що згідно з статтею 1 Закону України від 12 травня 2015 року № 389-VIII "Про правовий режим воєнного стану" (далі - Закон № 389-VIII) воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Частинами першою та четвертою статті 26 Закону № 389-VIII встановлено, що правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. Створення надзвичайних та особливих судів не допускається.
У період дії воєнного стану не можуть бути припинені повноваження Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Національного банку України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, судів, органів прокуратури, органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, розвідувальних органів та органів, підрозділи яких здійснюють контррозвідувальну діяльність (частина перша статті 10 Закону № 389-VIII).
Введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків звернення до суду з позовами. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов'язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку.
Вказана позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 грудня 2022 року у справі № 990/102/22.
З огляду на викладене слід відмітити, що запровадження на території України воєнного стану є обставиною, яка могла унеможливити дотримання строку звернення позивача до суду, однак за умови надання ним до суду належних доказів того, як саме введення воєнного стану обумовило пропуск строку на звернення до суду з позовом, та могла б бути визнаною поважною причиною для поновлення процесуального строку. Вказаних доводів та доказів на підтвердження поважності підстав пропуску строку звернення до суду, суд вважає представником позивача до позовної заяви не додано.
Крім того, суд вважає за необхідне наголосити, що Житомирський окружний адміністративний суд не припиняв роботи у зв'язку з введенням в Україні воєнного стану, забезпечував усім особам, у тому числі й позивачу в цій справі, можливість реалізації права на судовий захист.
Втім позивач не навів обставин, за яких він дійсно не мав можливості у встановлений процесуальним законом строк, у тому числі після введення воєнного стану в Україні, звернутися до суду з цим позовом у будь-який зручний для нього спосіб (у тому числі засобами дистанційного зв'язку та через систему електронний суд), та не надав доказів на їх підтвердження.
Щодо посилання позивача на той факт, що з лютого 2024 року по час подання позову він проходив лікування, суд зазначає наступне.
Так, до заяви про поновлення строку звернення до суду позивачем надано копію виписки №228 з якої встановлено, що з 01.08.2023 по 11.08.2023 позивач перебував на домашньому стаціонарі. Суд не приймає до уваги вказану виписку, оскільки саме за серпень 2023 року позивач оскаржує неналежний розмір отриманої допомоги.
Також, відповідно до копії плану реабілітаційних заходів на 2024 рік, який видано 30.05.2024, позивачу рекомендовано стаціонарно-курортне лікування, копії аркушу датованого 19.05.2024 особа отримала огляд окуліста та відповідно до копії аркушу датованого 06.06.2024 зазначено, що особа отримала консультацію невролога. Тобто, вказані копії доказів не свідчать про те, що позивач з лютого 2024 року по час подання позову проходив лікування, а лише про те, що 19.05.2024, 30.05.2024 та 06.06.2024 позивач відвідував певних спеціалістів, що не перешкоджало йому звернутись з вказаним позовом до суду.
Той факт, що позивач є особою з інвалідністю не є безумовною обставиною для поновлення пропущеного строку звернення до суду.
Суд зауважує, що критеріями оцінки причин поважності пропуску строку звернення до суду є: 1) обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк (є причиною); 2) обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла або тривала протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
При цьому, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.
Суд зазначає, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого. Із матеріалів позовної заяви слідує, що позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавив себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, при цьому не реалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.
Ураховуючи викладене, суд не знаходить підстав для визнання причин пропуску позивачем строку звернення до суду поважними.
Відтак, установлені судом обставини свідчать про те, що позивач знав про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, у тому числі мав можливість вжити своєчасних заходів щодо їх захисту в межах установлених строків звернення до суду, але не скористався такою за відсутності поважних причин.
Згідно з пунктом 9 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною 2 статті 123 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України, окрім іншого встановлено, що якщо вказані позивачем підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Відтак, зважаючи на неповідомлення позивачем суду необхідних для вирішення питання про поважність причин пропуску строку звернення до суду обставин, що могли б перешкоджати йому звернутись до суду та ненадання будь-яких відповідних доказів, станом на теперішній час підстави для поновлення строку звернення до суду відсутні.
Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що підстави, вказані позивачем у заяві про поновлення пропущеного строку звернення до суду, слід визнати неповажними, у зв'язку з чим позовна заява підлягає поверненню.
Керуючись статтями 169, 243, 248, 256, 294, 295 КАС України, суд,
ухвалив:
Визнати неповажними причини пропуску ОСОБА_2 строку звернення до суду з даним позовом.
У задоволенні заяви ОСОБА_2 про поновлення строку звернення до суду відмовити.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання неправомірними дій, стягнення грошової допомоги - повернути позивачу.
Копію ухвали про повернення позовної заяви надіслати особі, яка її подала, не пізніше наступного дня після її постановлення, разом із позовною заявою й усіма доданими до неї матеріалами.
Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржена до Сьомого апеляційного адміністративного суду, у строк та в порядку, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвалу суду складено у повному обсязі: 08 травня 2025 року.
Суддя Л.А.Шуляк