08 травня 2025 року Справа № 160/6810/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Ількова В.В.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у місті Дніпрі адміністративну справу №160/6810/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровські області, Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання протиправними та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
І. ПРОЦЕДУРА
03.03.2025 року через підсистему Електронний суд до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровські області, Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, в якій позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (код ЄДРПОУ 13844159) від 24.12.2024 року №045550027815, яким відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) та Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (код ЄДРПОУ 13844159) зарахувати до загального страхового стажу ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) період отримання допомоги по безробіттю починаючи з 21.09.1999 року з урахуванням відомостей про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) та Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (код ЄДРПОУ 13844159) зарахувати до пільгового страхового стажу ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) період роботи з 01.08.1992 по 26.07.1999 «учнем машиніста мостового крану» та «машиністом мостового крану» що є пільговим стажем роботи за Списком №2;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) та Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (код ЄДРПОУ 13844159) призначити ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) пенсію за віком на пільгових умовах з 18 грудня 2024 року, з урахуванням висновків, викладених у рішенні суду.
Ухвалою суду від 10.03.2025 року відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, відповідно до ст. 262 КАС України.
Також ухвалою суду від 10.03.2025 року витребувано у відповідача додаткові докази по справі, зокрема:
- пенсійної справи позивача;
- заяви позивача про призначення пенсії за віком на пільгових умовах;
- рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 24.12.2024 року №045550027815, яким відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ;
- відомості/інформацію щодо підстав відмови врахування неврахуванні спірного періоду роботи позивача;
- листи/відмови (рішення)Пенсійного органу на звернення позивача.
24.03.2025 року відповідачем 2 подано відзив на позовну заяву позивача. Долучені додаткові докази по справі.
08.04.2025 року відповідачем 1 подано відзив на позовну заяву позивача. Долучені додаткові докази по справі.
У відповідності до приписів статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
У відповідності до вимог ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Отже, рішення у цій справі приймається судом 08.05.2025 року, тобто у межах строку встановленого ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України.
ІІ. ДОВОДИ ПОЗИВАЧА
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що протиправні дії Пенсійного органу порушують право позивача на достатній рівень пенсійного забезпечення.
ІІІ. ДОВОДИ ВІДПОВІДАЧА 1
Від відповідача 1 надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого вказано, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звертався 18.12.2024 до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою та доданими до неї документами на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1 відповідно до статті 114 Закону України від 09.07.2003 року № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-ІV).
Розглянувши заяву та додані до неї документи, відділом призначення пенсій управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг в Миколаївській області 24.12.2024 прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії за №045550027815 у зв'язку з тим, що у ОСОБА_1 на дату звернення відсутній необхідний пільговий стаж.
Документи, які підтверджують право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, передбачено саме підпунктом 5 означеного вище пункту, саме: - довідка про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, видана підприємством, установою, організацією відповідно до пункту 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу (у випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах згідно з пунктами 1-6, 8 частини другої, частиною третьою статті 114 Закону та пунктом 23 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону); - документи про проведення атестації робочих місць за умовами праці відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 01 серпня 1992 року № 442 «Про Порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці» (для зарахування до стажу, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, періодів роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 або із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, після 21 серпня 1992 року).
Вказують, що період, який підлягає зарахуванню до пільгового стажу роботи визначає саме підприємство шляхом надання оформленої належним чином уточнюючої довідки у відповідності зі Списками, затверджуваними Кабінетом Міністрів України на підставі первинних документів за час роботи особи на відповідному підприємстві.
При здійсненні розрахунку страхового стажу Позивачу незараховано період отримання допомоги по безробіттю з 21.09.1999 згідно з трудовою книжкою НОМЕР_2 від 09.08.1989, оскільки в записі про припинення виплати допомоги відсутня дата на припинення виплати.
До пільгового стажу роботи за Списком № 1 зараховано перiод роботи з 15.09.1989 по 31.07.1992, згiдно з довiдкою про пiдтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за вiдсутностi трудової книжки або вiдповiдних записiв у нiй вiд 11.11.2022 №2027/3011.
Отже, вважають, що відділ призначення пенсій управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг в Миколаївській області, всебічно розглянувши надані документи встановив, що стаж роботи ОСОБА_1 на дату звернення складає: загальний страховий стаж - 31 рiк 06 мiсяцiв 21 день (в тому числi додатково за повних 2 роки роботи за Списком № 1), пільговий за Списком № 1 - 02 роки 10 мiсяцiв 17 днiв.
З огляду на викладене вище, Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області погоджується з висновками оскаржуваного рішення, вважає його законним та обґрунтованим, складеним у відповідності до норм чинного законодавства.
ІV. ДОВОДИ ВІДПОВІДАЧА 2
Від відповідача 2 надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого вказано, що записи трудової книжки не містять інформації щодо умов, в яких працював Позивач, зайнятості певними роботами або на певних виробництвах упродовж повного робочого дня, не зазначено характер виконуваної роботи, розділ, підрозділ, пункт, найменування Списків.
Згідно пункту 2.1. Порядку № 22-1 період отримання допомоги по безробіттю підтверджується до 01 січня 2010 року на підставі записів у трудовій книжці або відомостей про трудову діяльність із реєстру застрахованих осіб, а починаючи з 01 січня 2010 року - індивідуальними відомостями про застраховану особу.
Згідно із даними паспорта громадянина України на ім'я Позивача, її вік станом на день подання заяви про призначення пенсії, становить -54 роки 06 місяців.
Згідно наданих позивачем документів: страховий стаж Позивача становить - 31 рік 06 місяців 21 день (в тому числі додатково за повних 2 роки роботи за Списком № 1).
Пільговий стаж роботи Позивача за Списком № 1 становить - 02 роки 10 місяців 17 днів.
Вказують про те, що до страхового стажу Позивача незараховано період отримання допомоги по безробіттю з 21.09.1999, згідно з трудовою книжкою НОМЕР_3 від 09.08.1989, оскільки у записі про припинення виплати допомоги відсутня дата припинення виплати.
До пільгового стажу роботи за Списком № 1 зараховано період роботи з 15.09.1989 по 31.07.1992, згідно з довідкою про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 11.11.2022 №2027/3011.
Питання зарахування / не зарахування до страхового стажу в шкідливих та важких умовах праці за Списком № 2 періоду роботи з 01.08.1992 по 26.07.1999 «учнем машиніста мостового крану» та «машиністом мостового крану» не розглядалося, оскільки підприємством не надано довідку про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, відповідно до пункту 20 Порядку № 637 (додаток № 5), за вищезазначений період.
Відтак, згідно вимог вищенаведених норм законодавства та обставин справи, відсутні правові підстави для зарахування спірних періодів роботи до пільгового стажу Позивача.
Таким чином, Позивачем документально не підтверджено право на зарахування до пільгового стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, відповідно до статті 114 Закону № 1058 спірних періодів роботи та право на пільгове пенсійне забезпечення, а саме право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону № 1058, в зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу в особливо шкідливих та особливо важких умовах праці.
Підсумовуючи вищенаведене, Рішення від 24.12.2024 № 045550027815 про відмову в призначенні пенсії є правомірним та законним, прийнятим в межах, у спосіб та у відповідності до чинного законодавства України, у зв'язку з чим відсутні правові підстави для визнання його протиправним та скасування.
V. ОБСТАВИНИ СПРАВИ ТА ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН
Суд, дослідив матеріали справи, з'ясував всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, оцінив докази, які мають значення для розгляду і вирішення позову по суті, проаналізував застосування норм матеріального та процесуального права, встановив таке.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 зверталась 18.12.2024 до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою та доданими до неї документами на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1 відповідно до статті 114 Закону України від 09.07.2003 року № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
24.12.2024 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Миколаївській області, за принципом екстериторіальності, за результатами розгляду заяви позивача прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, в зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу в особливо шкідливих та особливо важких умовах праці.
Згідно спірного рішення від 24.12.2024 року Пенсійним органом було встановлено, що страховий стаж становить 31 рік 06 місяців 21 день (в тому числі додатково за повних 2 роки роботи за Списком № 1).
Пільговий стаж роботи за Списком № 1 становить 02 роки 10 місяців 17 днів.
Результати розгляду документів, доданих до заяви:
- до страхового стажу не зараховано період отримання допомоги по безробіттю з 21.09.1999, згідно з трудовою книжкою НОМЕР_3 від 09.08.1989, оскільки в записі про припинення виплати допомоги, відсутня дата на припинення виплати;
- пільгового стажу роботи за Списком № 1 зараховано період роботи з 15.09.1989 по 31.07.1992, згідно з довідкою про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 11.11.2022 №2027/3011.
Заявниця не працює.
На обліку в територіальних органах Пенсійного фонду України не перебуває та пенсію не отримує.
Висновок: відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу в особливо шкідливих та особливо важких умовах праці.
Не погодившись із вищезазначеним рішенням та позицією Пенсійних органів, позивач звернувся за захистом власних прав та інтересів до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, доводам позивача, викладеним в позовній заяві, та доводам відповідача, викладених в відзиві на позов, суд врахував такі норми чинного законодавства, які діяли на момент виникнення спірних правовідносин, та релевантні їм джерела права.
VІ. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН
Згідно з пунктом «а» статті 13 Закону №1788-XII в редакції, чинній до внесення змін Законом №213-VІІІ, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Законом №213-VIII, який набув чинності 01.04.2015, збільшено раніше передбачений пунктом «а» статті 13 Закону № 1788-ХІІ, вік набуття права на пенсію на пільгових умовах, зокрема, жінкам з 45 років до 50 років із одночасним запровадженням правила поетапного збільшення показника вікового цензу.
Законом №2148-VIII від 03.10.2017 року, текст Закону №1058-IV доповнений, зокрема, статтею 114, згідно із пунктом 1 частинидругої якої на пільгових умовах пенсія за віком призначається: працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах. До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1975 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 50 років з 1 жовтня 1974 року по 31 грудня 1975 року.
Вказана норма застосовується з 01.10.2017.
Таким чином, з 01.10.2017 правила призначення пенсій за Списком №1 почали регламентуватись одночасно двома законами, а саме: пунктом «а» статті 13 Закону №1788-XII у редакції Закону №213-VIII від 02.03.2015 та пунктом 1 частини другої статті 114 Закону №1058-IV від 09.07.2003 у редакції Закону №2148-VIII від 03.10.2017.
Правила згаданих законів були повністю уніфікованими (ідентичними).
Такий стан правового регулювання існував до прийняття Конституційним Судом України рішення від 23.01.2020 №1-р/2020 у справі за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень розділу I, пункту 2 розділу III Прикінцеві положення Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення від 02.03.2015 року №213-VIII.
Відповідно до пункту 1 резолютивної частини Рішення № 1-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом №213-VIII (пункт 1 рішення).
Згідно з пунктом 3 резолютивної частини зазначеного Рішення застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону №1788-XII в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
З вищевикладеного слідує, що з 23.01.2020 року в Україні існують два закони, які одночасно регламентують правила призначення пенсій за Списком №1, а саме: пункт «а» статті 13 Закону №1788-XII в редакції згідно із Рішенням Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020, та пункт 1 частини другої статті 114 Закону №1058-IV від 09.07.2003 в редакції Закону №2148-VIII від 03.10.2017.
Відносно позивача, правила означених законів містять розбіжність у величині показника вікового цензу, який складає 45 років за пунктом «а» статті 13 Закону №1788-XII в редакції згідно з Рішенням Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020, та 50 років за пунктом 1 частини 2 статті 114 Закону №1058-IV у редакції Закону України від 03.10.2017 №2148-VIII.
Вирішуючи спір, суд вважає, що у межах спірних правовідносин слід віддати перевагу у правозастосуванні найбільш сприятливому для позивача закону, а саме положенням пункту «а» статті 13 Закону №1788-XII в редакції згідно з Рішенням Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020.
Такий висновок суду відповідає правовим висновкам, викладеним Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 03 листопада 2021 року у зразковій справі №360/3611/20. У даному судовому рішенні Суд вказав на наявність колізії між нормами Закону №1788-ХІІ з урахуванням Рішення №1-р/2020 з одного боку, та Законом №1058-ІV - з іншого в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах. Суд зазначав, що оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, то вони явно суперечать один одному. Таке регулювання порушує вимогу якості закону, передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (див. пункт 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі Щокін проти України). У цьому випадку, за висновками Суду, застосуванню підлягають саме норми Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення №1-р/2020, а не Закону №1058-ІV.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року у справі №520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
VІІ. ОЦІНКА СУДУ
Відповідно до трудової книжки ОСОБА_2 , серії НОМЕР_4 дата заповнення 09.09.1987 року, позивач навчалась, працювала на посадах: - 01.09.1985 - 09.1987 - навчання у професійно-технічному училищі; - 10.09.1987 - 25.07.1989 - робота на посаді повара четвертого розряду у Південному машинобудівному заводі.
Відповідно до трудової книжки ОСОБА_1 , серії НОМЕР_2 дата заповнення 09.08.1989 року, позивач працювала на таких посадах 09.08.1989 - згідно наказу №603 від 09.08.1989 року прийнята учнем машиніста парового молоту у візковий цех Дніпропетровський вагоноремонтний завод ім. Кірова; - 15.09.1989 - згідно наказу №486 від 14.09.1989 року привласнений 2 розряд машиніста парового молоту; - 01.08.1992 - згідно наказу №482 від 27.07.1992 року учень машиніста мостового крану візкового цеху; - 01.10.1992 - згідно наказу №589 від 01.10.1992 року машиніст мостового крану 4 розряд візкового цеху; - 26.07.1999 - згідно наказу №452 від 26.07.1999 року звільнена за ст. 38 КЗпП за власним бажанням; - 21.09.1999 - згідно наказу №2551 від 15.09.1999 року розпочато виплата допомоги по безробіттю; - 02.10.2000 - згідно наказу №36/1 від 02.10.2000 прийнята експедитором в СФХ «Колос»; - 23.02.2001 - згідно наказу №9 від 23.02.2001 звільнена за власним бажанням за ст. 38 КЗпП; - 22.07.2002 - згідно наказу №70к від 22.07.2002 прийнята на посаду збиральника до ТОВ «Альфа медика»; - 12.11.2002 - згідно наказу №109.2к від 12.11.2002 переведена на посаду контролера; - 20.05.2004 - згідно наказу №84к від 20.05.2004 звільнена за власним бажанням за ст. 38 КЗпП; - 25.06.2005 - згідно наказу №69к від 25.06.2005 прийнята укладальником-пакувальником до ТОВ «Ласунка»; - 15.07.2005 - згідно наказу №73к від 15.07.2005 звільнена за власним бажанням за ст. 38 КЗпП; - 18.12.2006 - згідно наказу №466к від 18.12.2006 прийнята на посаду контролера продукції медичне призначення на склад ТОВ «БаАМ»; - 12.03.2008 - згідно наказу №141к від 12.03.2008 звільнена за власним бажанням за ст. 38 КЗпП; - 13.03.2008 - згідно наказу №52к від 13.03.2008 прийнята на посаду комплектувальника товарів Дніпропетровського регіонального аптечного складу ФК ТОВ «Артур-К»; - 06.06.2008 - згідно наказу №113к від 06.06.2008 переведена на посаду контролер продукції медичного призначення Дніпропетровського регіонального аптечного складу; 29.05.2009 - згідно наказу №104к від 29.05.2009 звільнена з посади за власним бажанням згідно ст. 38 КЗпП; - 01.09.2009 - згідно наказу №195к від 01.09.2009 прийнята на посаду транспортувальника третього розряду в цех оборотної тари; - 18.01.2010 - згідно наказу №10к від 18.01.2010 звільнена за ст. 38 КЗпП за власним бажанням; - 06.05.2010 - згідно наказу №81к від 06.05.2010 прийнята на посаду комірника ТОВ «ВІКО-КОМФОРТ»; - 03.01.2012 - згідно наказу №28к від 03.01.2012 року звільнена за згодою сторін згідно ст. 36 п.1 КЗпП; - 10.01.2012 - згідно трудового договору №04561200098 від 10.01.2012, зареєстрованого 13.01.2012 року прийнята ФОП ОСОБА_3 на посаду комірника; - 27.02.2015 - звільнена за згодою сторін згідно з п. 1 ст. 36 КЗпП, знято з реєстрації 02.03.2015 року; - 04.05.2016 - згідно наказу №16к від 04.05.2016 року прийнята ФОП ОСОБА_4 на посаду завідувача складу по трудовому договору №57 від 04.05.2016 року; - 24.06.2016 - згідно наказу №24к від 24.06.2016 звільнена за власним бажанням згідно ст. 38 КЗпП; - 17.08.2016 - згідно наказу №154к від 16.08.2016 прийнято на посаду комірника у підрозділ Цех обвалювання м'яса Управління виробництва; - 20.03.2017 - згідно наказу №53к від 20.03.2017 звільнено за угодою сторін за п. 1 ст. 36 КЗпП; - 16.01.2019 - згідно наказу №29 від 15.01.2019 прийнята на посаду комірника у виробництво шафи-купе ТОВ «Матролюкс»; - 19.08.2022 - згідно наказу №273к від 19.08.2022 звільнено з посади за згодою сторін п. 1 ст. 36 КЗпП; - 30.08.2022 - згідно наказу №НГ220830 від 30.08.2022 розпочата виплата допомоги по безробіттю згідно ст. 22 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»; - 08.12.2022 - згідно наказу №НГ22/209 від 09.12.2024 закінчено виплату по безробіттю.
Вказані записи щодо періодів роботи виконано без перекреслень, виправлень, у чіткій послідовності та відповідності дати, які завірені підписом та печаткою роботодавця з посиланням номери наказів.
Щодо незарахування до страхового стажу періоду отримання допомоги по безробіттю.
Так, відповідачем-2 у спірному рішенні відмова у зарахуванні спірного періоду до страхового стажу пояснюється тим, що до страхового стажу не зараховано період отримання допомоги по безробіттю з 21.09.1999, згідно з трудовою книжкою НОМЕР_3 від 09.08.1989, оскільки з записі про припинення виплати допомоги,відсутня дата на припинення виплати.
Аналіз норм Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Мінстерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58, свідчить, що законодавством визначено порядок організації ведення, обліку, зберігання і видачу трудових книжок працівників, а також встановлено відповідальність за порушення такого порядку. Всі записи, які мають відношення до трудової діяльності працівника та вносяться до трудової книжки, можуть бути внесені вичерпним колом осіб, насамперед керівником підприємства, установи, організації в порядку, строк та спосіб, передбачений відповідним законодавством. Самостійне внесення працівником відомостей щодо своєї трудової діяльності, а також внесення виправлень у разі неправильного або неточного запису не передбачено.
Отже, обов'язок щодо внесення достовірних та правильних записів до трудової книжки працівника покладається саме на власника підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган.
Також слід зазначити, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 року №301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, а тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, а отже, й не може впливати на її особисті права.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09.08.2019 року по справі №654/890/17 (провадження №К/9901/22832/18), яка в силу положень частини п'ятої статті 242 КАС України враховується судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
У постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17 (провадження №К/9901/110/17) Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду зазначив, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист.
Отже, з вищенаведеного слідує, що позивач не несе відповідальності за заповнення трудової книжки, оскільки записи у його трудову книжку вносяться відповідальним працівником підприємства, а не особисто позивачем, більше того, недоліки її заповнення не є підставою вважати про відсутність трудового стажу позивача.
При цьому, позивач має відповідні записи у трудовій книжці щодо спірного періоду роботи, та ці записи є належними та допустимим доказами для підтвердження його трудового стажу.
Суд зазначає, що незарахування спірного стажу позивача буде суперечити принципу правової визначеності, оскільки в п.3.1 Рішення Конституційного Суду України (Справа №1-25/2010 від 29 червня 2010 року) зазначено, що одним з елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки.
Також варто зазначити, що трудовим законодавством не передбачено обов'язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповненням роботодавцем, іншими органами трудової книжки, а тому працівник не може нести і негативних наслідків порушення порядку заповнення його трудової книжки.
Підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.
За таких обставин суд приходить до переконання, що наявні в трудовій книжці позивача розбіжності не можуть бути підставою неврахування періодів роботи для обрахунку стажу при призначенні позивачу пенсії, оскільки позивач не може відповідати за правильність оформлення трудової книжки і відповідність дотримання вимог законодавства на підприємстві.
З огляду на наведене, Пенсійний орган протиправно не зарахував до страхового стажу позивачки період отримання допомоги по безробіттю згідно її трудової книжки.
Щодо спірного періоду роботи позивача з 01.08.1992 по 26.07.1999 р.р. «учнем машиніста мостового крану» та «машиністом мостового крану».
Пенсійний орган вказує про те, що питання зарахування / незарахування до страхового стажу в шкідливих та важких умовах праці за Списком № 2 періоду роботи з 01.08.1992 по 26.07.1999 «учнем машиніста мостового крану» та «машиністом мостового крану» не розглядалося, оскільки підприємством не надано довідку про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, відповідно до пункту 20 Порядку № 637 (додаток № 5), за вищезазначений період.
Порядок застосування Списків №1 та №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах затверджено наказом Міністерства праці та соціальної політики України №383 від 18.11.2005 (далі - Порядок №383).
Відповідно до п.3 Порядку №383 при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Тобто надання уточнюючої довідки необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.
Відповідно до ч. 3 ст. 44 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.
Право на призначення пенсії не може ставитися в залежність від того, чи використано органом Пенсійного фонду наявні повноваження щодо направлення запитів для отримання документів та інформації від підприємств, які видали довідки, щодо яких у органу Пенсійного фонду наявні сумнівів та/або зауваження.
Крім того, суд враховує те, що належне оформлення наказів по підприємству та Переліків робочих місць, виробництв, робіт, професій і посад покладається не на працівника, а на роботодавця.
Відтак, порушення роботодавцем порядку ведення та оформлення робочої документації, а так само невикористання Пенсійним органом повноважень щодо перевірки поданих для призначення пенсії документів не може бути підставою для позбавлення особи права на соціальний захист.
Отже, рішення про відмову у призначенні пенсії, що ґрунтується на незарахуванні (невизнанні) частини наявного у позивачки страхового/пільгового стажу, зокрема періодів роботи - є протиправним та підлягає скасуванню.
Порушені права позивача підлягають також захисту шляхом зобов'язання відповідача зарахувати до страхового/пільгового стажу роботи, спірні періоди роботи позивача.
Відповідно до положень частини першої статті 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.
У разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії (пункт 4 частини другої статті 245 КАС України).
Відповідно до частини четвертої статті 245 КАС України, у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Нормами частини другої статті 5 КАС України передбачено, що захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Ефективний засіб правового захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п.75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 05 квітня 2005 року (заява №38722/02).
Суд зазначає, обрахунок стажу, що враховується для призначення пенсії, є дискреційними повноваженнями пенсійного органу. Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало Закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.
З огляду на викладене, з урахуванням наведених судом законодавчих норм та встановлених обставин, а також дискреції пенсійного органу в питаннях обрахунку стажу (в тому числі пільгового), необхідного для призначення пенсії, суд з метою належного та ефективного захисту прав позивача вважає за необхідне зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах від 18.12.2024 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, з урахуванням висновків, викладених у рішенні суду.
Суд також застосовує позицію ЄСПЛ, сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовну заяву слід задовольнити частково з викладених вище підстав.
VІІІ. ВИСНОВКИ СУДУ
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини четвертої статті 242 КАС України судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо.
Всі ці елементи права об'єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.
Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права, яка проявляється в рівності всіх перед законом, цілях і засобах, що обираються для їх досягнення.
Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід та неупередженість.
Положеннями частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною другою статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позивачем обґрунтовані та доведені позовні вимоги у вказаній вище частині.
Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровські області, Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання протиправними та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає, про таке.
Частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до ч. 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до приписів статті 139 КАС України, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 908,40 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача 2.
Керуючись статтями 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровські області, Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання протиправними та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 24.12.2024 року №045550027815, яким відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період отримання допомоги по безробіттю починаючи з 21.09.1999 року, згідно з трудовою книжкою НОМЕР_3 від 09.08.1989 року, з урахуванням відомостей про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області зарахувати до пільгового страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 01.08.1992 по 26.07.1999 «учнем машиніста мостового крану» та «машиністом мостового крану» що є пільговим стажем роботи за Списком №2.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах від 18.12.2024 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, з урахуванням висновків, викладених у рішенні суду.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати з оплати судового збору в сумі 908,40гривень.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Відповідач 1: Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м.Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427).
Відповідач 2: Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (54008, м. Миколаїв, вул. Морехідна, 1, код ЄДРПОУ 13844159).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення складено 08.05.2025 року.
Суддя В.В. Ільков