08 травня 2025 рокуСправа №160/1961/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сластьон А.О. розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду у Львівській області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії.
Суть спору: 24 січня 2025 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (надалі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (надалі - відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (надалі - відповідач 2), Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (надалі - відповідач 3), Головного управління Пенсійного фонду у Львівській області (надалі - відповідач 4), в якій позивач просить суд:
-визнати протиправним та скасувати рішення №045550026522 від 05.11.2024 Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 13486010; адреса місцезнаходження: пл. Соборна, 3, м. Слов'янськ, Донецька область) про відмову у призначенні ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ) дострокової пенсії за віком відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 28.10.2024 року;
-визнати протиправним та скасувати рішення № 045550026522 від 18.11.2024 Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (код ЄДРПОУ 20490012; адреса місцезнаходження: пр-т Соборний, буд. 1586, м. Запоріжжя) про відмову у призначенні ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ) дострокової пенсії за віком відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 12.11.2024 року;
-визнати протиправним та скасувати рішення № 045550026522 від 18.11.2024 Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (код ЄДРПОУ 13814885; адреса місцезнаходження: вул. Митрополита Андрея, 10, м. Львів) про відмову у призначенні ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ) дострокової пенсії за віком відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 11.12.2024 року;
-зобов'язати Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (код ЄДРПОУ 13814885; адреса місцезнаходження: вул. Митрополита Андрея, 10, м. Львів) зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ) періоди роботи з 07.09.1988р. по 31.08.1998р., з 01.07.2000р. по 25.11.2003р. та призначити ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ) з 11.12.2024дострокову пенсію за віком відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 26.10.2024 року він звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та надав заяву про призначення пенсії разом з відповідними підтверджуючими документами. Рішенням №045550026522 від 05.11.2024 Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області відмовило позивачу у призначенні пенсії з причин недостатності страхового стажу. Так, відповідачем 1 не зараховано до загального страхового стажу періоди трудової діяльності позивача з 07.09.1988 до 31.08.1998. Також, в листопаді та грудні 2024 року позивачу з цих же підстав відмовлено у призначенні пенсії Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області та Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області. Позивач вказує, що Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області протиправно відмовлено у зарахуванні до страхового стажу позивача також періоду трудової діяльності 01.07.2000 до 25.11.2003. З відмовами у призначенні пенсії позивач не погоджується, оскільки відповідно до відомостей, які надані відповідачу, довідок, трудової книжки, позивач набув необхідний стаж та досяг необхідного віку, що є підставою для дострокового призначення пенсії.
27.01.2025 ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
04 лютого 2025 року від Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області надійшов відзив на позовну заяву із запереченнями проти заявлених позовних вимог. Відповідач зазначив, що трудова книжка позивача в частині спірних періодів трудової діяльності не відповідає вимогам Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58. Так, до страхового стажу позивача не зараховано період роботи з 07.09.1988 до 31.08.1998 згідно з трудовою книжкою від 20.08.1979 НОМЕР_2 та довідкою від 07.10.2024 №151/1-1393, оскільки дата звільнення не відповідає даті наказу про звільнення. Зазначений період трудової діяльності може бути зараховано за наслідками перевірки довідки. З цих підстав просить у задоволенні позову відмовити.
07 лютого 2025 року від Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує. Вказує, що трудова книжка позивача не відповідає вимогам порядку ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях. З цих підстав до страхового стажу позивача не зараховано спірний період трудової діяльності з 07.09.1988 до 31.08.1998, оскільки дата наказу при звільненні з роботи (25.10.1999) календарно не відповідає даті звільнення. Відтак, довідка потребує перевірки на відповідність первинним документам. Також, відповідачем 4 не зараховано до страхового стажу період трудової діяльності з 01.07.2000 до 25.11.2003, оскільки в індивідуальних відомостях про застраховану особу відсутні дані про роботу. Період роботи у вказаний період доцільно підтвердити додатковими документами або результатами перевірки, проведеної, в тому числі, за заявою власника трудової книжки.
Також, 07 лютого 2025 року Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надіслало до суду відзив на позовну заяву. Відповідач вказує на правомірність прийнятих територіальними органами Пенсійного фонду України рішень про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії. Також, наголошує, що у позивача відсутній необхідний стаж для призначення пенсії. Звертає увагу, що питання призначення пенсії знаходиться в межах дискреційних повноважень суб'єкта владних повноважень, втручання до яких з боку суду є неприпустимим. Відтак, на переконання відповідача, належним способом захисту прав позивача є зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача або зарахувати стаж. З цих підстав просить відмовити у задоволенні позову.
10 лютого 2025 року від Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області надійшов відзив на позовну заяву. Зокрема, відповідач 3 вказує, що трудова книжка позивача не відповідає порядку ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях. Зазначає, що спірний період роботи з 07.09.1988 до 31.08.1998 не зараховано до стажу, оскільки дата звільнення не відповідає даті наказу про звільнення. Просить в задоволенні позову відмовити.
Відповідно до частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.
З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -
ОСОБА_1 , громадянин України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , на обліку в територіальних органах Пенсійного фонду України не перебуває, пенсію не отримує.
Відповідно до довідки ІНФОРМАЦІЯ_2 від 28.10.2024 №10865 позивач проходив військову службу в Збройних Силах України з 17.11.1980 до 05.11.1982.
Відповідно до наявних розрахунків в матеріалах справи, страховий стаж позивача становить 42 роки 02 місяці 01 день.
Відповідно до довідки Військової частини НОМЕР_3 від 09.09.2024 №2726 майор ОСОБА_1 , дійсно у період 19.07.2022 до 31.07.2022; з 17.08.2022 до 17.08.2022; з 23.08.2022 до 23.08.2022; з 30.08.2022 до 30.08.2022; з 11.09.2022 до 13.09.2022; з 06.12.2022 до 07.12.2022; з 11.12.2022 до 12.12.2022; з 25.12.2022 до 26.12.2022; з 28.12.2022 до 29.12.2022; з 01.01.2023 до 01.01.2023; з 04.01.2023 до 07.01.2023; з 09.01.2023 до 09.01.2023; з 11.01.2023 до 16.01.2023; з 20.01.2023 до 29.01.2023; з 31.01.2023 до 31.01.2023; з 21.04.2023 до 21.04.2023; з 14.05.2023 до 14.05.2023; з 05.06.2023 до 06.06.2023; з 09.06.2023 до 09.06.2023; з 13.06.2023 до 13.06.2023; з 19.06.2023 до 19.06.2023; з 22.06.2023 до 22.06.2023; з 02.07.2023 до 02.07.2023; з 07.07.2023 до 08.07.2023; з 13.07.2023 до 13.07.2023; з 16.07.2023 до 16.07.2023; з 31.07.2023 до 31.07.2023; з 02.08.2023 до 02.08.2023; з 10.08.2023 до 11.08.2023; з 19.08.2023 до 19.08.2023; з 21.08.2023 до 21.08.2023; з 24.08.2023 до 24.08.2023; з 26.08.2023 до 27.08.2023; з 05.09.2023 до 05.09.2023; з 07.09.2023 до 07.09.2023; з 10.09.2023 до 11.09.2023; з 28.09.2023 до 28.09.2023; з 03.10.2023 до 03.10.2023; з 07.10.2023 до 08.10.2023; з 11.10.2023 до 12.10.2023; з 15.10.2023 до 16.10.2023; з 20.10.2023 до 20.10.2023; з 24.10.2023 до 24.10.2023; з 19.11.2023 до 20.11.2023; з 24.11.2023 до 24.11.2023; з 27.11.2023 до 28.11.2023; з 02.12.2023 до 02.12.2023; з 04.12.2023 до 08.12.2023; з 10.12.2023 до 10.12.2023; з 15.12.2023 до 18.12.2023; з 21.12.2023 до 21.12.2023; з 23.12.2023 до 23.12.2023; з 29.12.2023 до 29.12.2023; з 01.01.2024 до 05.01.2024; з 07.01.2024 до 07.01.2024; з 09.01.2024 до 09.01.2024; з 12.01.2024 до 12.01.2024; з 14.01.2024 до 14.01.2024; з 16.01.2024 до 16.01.2024; з 18.01.2024 до 23.01.2024; з 25.01.2024 до 25.01.2024; з 27.01.2024 до 31.01.2024; з 12.02.2024 до 13.02.2024; з 15.02.2024 до 17.02.2024; з 19.02.2024 до 01.03.2024; з 03.03.2024 до 06.03.2024; з 08.03.2024 до 08.03.2024; з 10.03.2024 до 14.03.2024; з 16.03.2024 до 16.03.2024; з 19.03.2024 до 22.03.2024; з 24.03.2024 до 27.03.2024; з 29.03.2024 до 05.04.2024; з 08.04.2024 до 20.04.2024; з 23.04.2024 до 10.05.2024; з 15.05.2024 до 24.05.2024; з 01.06.2024 до 30.06.2024 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи в Донецькій області, н.п. Шевченко, Запорізької області, Пологівському районі.
Відповідно до довідки Державного підприємства «Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод імені О.М. Макарова» від 07.10.2024р. №151/1-1393 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дійсно працював на заводі, що підтверджується архівними документами ДП «ВО Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова.
Прийнятий тимчасово: 07.01.1988 - учень слюсаря механоскладальних робіт, розп №55 від 06.01.1988; звільнений: 29.02.1988 - у зв'язку із закінченням тимчасової роботи, розп. №991 від 03.03.1988.
Прийнятий: 07.09.1988 - помічник майстера, розп. №4069 від 06.09.1988; 17.01.1989 - старший майстер, розп. №340 від 17.01.1989; 23.02.1990 - 2-а проф. водій ел. візка, розп. №1155 від 07.03.1990; 16.01.1993 - майстер, розп. №247 від 16.01.1993; 03.01.1994 - регулювальник радіоапаратури 6 разряду, розп. №6363 від 28.12.1993.
Звільнений: 31.08.1998 за власним бажанням ст. 38 КЗпП України, розп. №1929 від 25.10.1999.
Підстава: особова картка форми Т-2М ОСОБА_1 .
Довідка надана для підтвердження стажу роботи та перейменування заводу.
Також у довідці зазначено, що ДП «ВО Південний машинобудівний завод ім. О. М. Макарова» (наказ НКАУ від 27.10.2000 №189) є правонаступником:
- «ВО Південний машинобудівний завод» - Постанова ЦК КПРС, Президії BP СРСР та РМ СРСР від 28.12.1988р. №1483;
- «ВО Південний машинобудівний завод ім. Л.І. Брежнєва» - Постанова ЦК КПРС та РМ СРСР №1010 від 18.11.1982;
- «ВО Південний машинобудівний завод» - наказ №651 від 13.04.1978;
- «ВО Південний машинобудівний завод» - наказ по відомству №109 від 06.03.1966;
- п/с 186 - рішення уряду від 09.05.1951.
Крім того, відповідно до довідки про заробітну плату для обчислення пенсії Державного підприємства «Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод імені О.М. Макарова» від 05.12.2024 №330 за період роботи ОСОБА_1 на підприємстві заробітна плата для обчислення пенсії склала 276,56585 грн., на усі виплати нараховані та сплачені страхові внески (єдиний внесок).
26.10.2024 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та надав заяву про призначення пенсії разом з підтверджуючими документами. Рішенням №045550026522 від 05.11.2024 Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області позивачу відмовило у призначенні пенсії з причин недостатності страхового стажу, зокрема відповідачем не було зараховано до загального страхового стажу: періоди з 07.09.1988 до 31.08.1998.
Рішенням №045550026522 від 18.11.2024 Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області повторно відмовило позивачу у призначенні пенсії з причин недостатності страхового стажу. Відповідачем не зараховано до загального страхового стажу: періоди трудової діяльності з 07.09.1988 до 31.08.1998.
Рішенням №045550026522 від 17.12.2024 Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області позивачу відмовило у призначенні пенсії з причин недостатності страхового стажу. Відповідачем не зараховано до загального страхового стажу: періоди з 07.09.1988 до 31.08.1998 та період з 01.07.2000 до 25.11.2003
Вважаючи протиправними рішення відповідачів про відмову у призначенні пенсії, позивач звернувся до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.
Згідно із положеннями частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Відповідно до норм Конституції України гарантування непрацездатним громадянам України права на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій передбачено Законом України "Про пенсійне забезпечення" №1788-XII від 05.11.1991 (далі - Закон №1788-XII), Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі Закон № 1058-IV).
Пунктом першим частини першої статті 8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-IV (далі Закон № 1058-IV) передбачено, що право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.
Згідно частини першої статті 24 Закону №1058-IV визначено, що страховий стаж період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до п. 4 ч. 1 статті 115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" право на призначення дострокової пенсії за віком мають військовослужбовці, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейські, особи начальницького і рядового складу Державного бюро розслідувань, які брали участь у бойових діях, в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, а також ті, яким встановлено інвалідність внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час захисту Батьківщини або під час виконання інших обов'язків військової служби (службових обов'язків), або внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті, виконанням інтернаціонального обов'язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейських, осіб начальницького і рядового складу Державного бюро розслідувань, які померли (загинули) у період проходження військової служби (виконання службових обов'язків) чи після звільнення із служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час виконання обов'язків військової служби (службових обов'язків), захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, виконанням інтернаціонального обов'язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, особи, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пунктів 20 і 21 статті 6, особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пунктів 12 та 13 статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", особи з числа резервістів, військовозобов'язаних і осіб, які входили до складу добровольчого формування територіальної громади, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пункту 19 статті 6, особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пункту 11 статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки, яким надано статус сім'ї загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України відповідно до абзаців четвертого і п'ятого частини першої статті 10-1 зазначеного Закону, а також абзацу шостого частини першої статті 10-1 зазначеного Закону з числа членів сімей резервістів і військовозобов'язаних, - після досягнення чоловіками 55 років, жінками - 50 років та за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків і не менше 20 років у жінок.
Отже, з системного аналізу положень п.4 ч.1 ст.115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» виходить, що у зазначенні нормі права наведено перелік осіб, які мають право на призначення дострокової пенсії за віком.
Спільним для всіх цих категорій осіб є обов'язкове досягнення чоловіками 55 років, жінками - 50 років та за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків і не менше 20 років у жінок.
З матеріалів справи вбачається, що підставою для відмови позивачу в призначенні дострокової пенсії слугувала відсутність необхідного стажу.
Щодо незарахування до загального страхового стажу періодів згідно довідки №151/1-1393 від 07.10.2024.
Згідно статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788-XII (далі Закон № 1788-ХІІ) встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (далі - Порядок №637), передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до абз.1 п.1 Порядку №637 за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Згідно з п.3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Згідно з п. 20 Порядку №637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінсоцполітики та Мінфіном.
Аналіз наведених норм права дає змогу дійти висновку, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, тоді як підтвердження трудового стажу на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами можливе лише у випадку її відсутності або відсутності в ній записів.
Відповідно до довідки Державного підприємства «Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод імені О.М. Макарова» від 07.10.2024 №151/1-1393 ОСОБА_1 працював з 07.09.1988 до 31.08.1998 на заводі.
Матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що відомості у довідці містять неправдиві або недостовірні відомості, а тому зазначені відповідачем недоліки не може бути самостійною підставою для відмови у зарахуванні означеного періоду роботи позивача до стажу роботи, що враховується для призначення пенсії.
Суд звертає увагу, що працівник не несе відповідальності за правильність заповнення трудової книжки, оскільки записи у його трудову книжку вносяться відповідальним працівником підприємства, а не особою самостійно. Більше того, окремі недоліки заповнення трудової книжки, навіть якщо вони мають місце, не є підставою вважати відсутніми чи недоведеними відповідні періоди трудового стажу. Трудовим законодавством України не передбачено обов'язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповнення роботодавцем, іншими органами трудової книжки, тому працівник не може нести негативних наслідків порушення порядку заповнення його трудової книжки.
Верховний Суд у постанові від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а звернув увагу на те, що певні недоліки заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Отже, судом встановлено, що записи про роботу позивача у спірні періоди у трудовій книжці виконані у чіткій послідовності та з відповідністю дати, зазначеній у відповідній уточнюючій довідці. Доказів того, що записи про роботу позивача є неправильними або непідтвердженими, відповідачем суду не надано.
Також, відповідно до ч. 3 ст. 44 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.
Право на призначення пенсії не може ставитися в залежність від того, чи використано органом Пенсійного фонду наявні повноваження щодо направлення запитів для отримання документів та перевірки зазначеної у довідках інформації, щодо якої у органу Пенсійного фонду наявні сумнівів та/або зауваження.
Отже, з цих підстав суд вважає неправомірними дії відповідача 3, відповідача 2 та відповідача4 щодо відмови у зарахуванні до стажу роботи позивача періоду трудової діяльності з 07.09.1988 до 31.08.1998.
Щодо незарахування до страхового стажу періоду трудової діяльності з 01.07.2000 до 25.11.2003.
З трудової книжки ОСОБА_1 НОМЕР_4 від 20.08.1979 вбачається, що позивач в спірний період працював на посаді голови Автогаражного кооперативу.
Відмовляючи у зарахуванні зазначеного спірного періоду Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зазначило, що в індивідуальних відомостях про застраховану особу відсутні дані про роботу в зазначений період. У зв'язку з чим зазначений період роботи доцільно підтвердити додатковими документами або результатами перевірки проведеної, в тому числі, за заявою власника трудової книжки.
З цього приводу суд зазначає таке.
Абзац 26 частини 1 статті 1 Закону №1058 містить визначення поняття страхового стажу.
До набрання чинності Закону №1058 (до 01.01.2004) страховий стаж обчислюється відповідно до статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення», де зазначено види трудової діяльності, що зараховуються до стажу роботи, який дає право на трудову пенсію.
Порядком №22-1 передбачено, що для підтвердження страхового стажу до 01 січня 2004 подаються документи про стаж, визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (надалі - Порядок №637), за періоди роботи починаючи з 01 січня 2004 страховий стаж підтверджується за даними реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до пункту 1 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, є трудового книжка.
І лише за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Матеріалами справи підтверджено, що трудова книжка позивача містить записи за спірний період трудової діяльності позивача з 01.07.2000 до 25.11.2003, що є підставою для зарахування зазначеного періоду до страхового стажу позивача.
Натомість, відповідачем 4 не надано доказів на підтвердження обставин, якими він керувався при прийнятті оскаржуваного рішення в частині не зарахування зазначеного періоду роботи до страхового стажу ОСОБА_1 . Зокрема, Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області не надано Витягу з реєстру застрахованих осіб на підтвердження відсутності даних про роботу в спірний період в індивідуальних відомостях про застраховану особу.
Отже, суд вважає неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови у зарахуванні до стажу роботи позивача періоду трудової діяльності з 01.07.2000 до 25.11.2003.
Відтак, оскаржувані рішення про відмову у призначенні пенсії ґрунтується на незарахуванні (невизнанні) частини наявного у позивача страхового стажу, а, відтак, є протиправними та підлягають скасуванню.
Також, порушені права позивача підлягають захисту шляхом зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періодів трудової діяльності з 07.09.1988 до 31.08.1998 та з 01.07.2000 до 25.11.2003.
Щодо позовної вимоги позивача про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити ОСОБА_1 з 11.12.2024 дострокову пенсію за віком відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
У рішеннях по справах «Клас та інші проти Німеччини», «Фадєєва проти Росії», «Єрузалем проти Австрії» Європейський суд з прав людини зазначив, що суд не повинен підміняти думку національних органів будь-якою своєю думкою. Згідно Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів Ради Європи 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними статтею 2 КАС України.
Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади не допускає надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішень.
Статтею 58 Закону №1058-ІVвизначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.
Згідно з абзацом 2 частини 4статті 245 КАС України, у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Отже, суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними статтею 2 КАС України.
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Враховуючи те, що суд не може підміняти пенсійний орган, уповноважений на виконання функцій з розрахунку та призначення пенсій громадянам, та на свій розсуд розраховувати пільговий та страховий стаж позивача, а також визначати розмір пенсії, суд дійшов висновку, що порушені права позивача слід відновити шляхом зобов'язання ГУ ПФУ в Львівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 11.12.2024 про призначення пенсії, з урахуванням висновків суду у даній справі та прийняти рішення відповідно до норм чинного законодавства України.
Розподіл судового збору не здійснюється, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п.13 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір».
Керуючись статтями 2, 9, 72-77, 242-246, 255, 257, 262 Кодексу адміністративного судочинства, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (ідентифікаційний код: 20490012, місцезнаходження: 69057, м. Запоріжжя, пр-т. Соборний, буд. 158б), Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (ідентифікаційний код: 13486010, місцезнаходження: 49008, Донецька область, м. Слов'янськ, пл. Соборна, буд. 3), Головного управління Пенсійного фонду у Львівській області (ідентифікаційний код: 13814885, місцезнаходження: 79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, буд. 10), Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (ідентифікаційний код: 21910427, місцезнаходження: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26) про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області №045550026522 від 05.11.2024 про відмову у призначенні ОСОБА_1 дострокової пенсії за віком.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області №045550026522 від 18.11.2024 про відмову у призначенні ОСОБА_1 дострокової пенсії за віком.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області №045550026522 від 18.11.2024 про відмову у призначенні ОСОБА_1 дострокової пенсії за віком.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди трудової діяльності з 07.09.1988 до 31.08.1998, з 01.07.2000 до 25.11.2003 та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 11.12.2024 про призначення пенсії за віком відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням висновків суду.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя А.О. Сластьон