08 травня 2025 рокуСправа №160/7497/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді Ніколайчук С.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників (у письмовому провадженні) в місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ввідповідача-1: Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094 код ЄДРПОУ 21910427), відповідача-2: Головного управління пенсійного Фонду України в Запорізькій області (пр. Соборний, 158 Б, м. Запоріжжя, Запорізька область, 69005, код ЄДРПОУ 20490012) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії
12 березня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та Головного управління пенсійного Фонду України в Запорізькій області, в якій просить:
- визнати протиправним і скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 12 листопада 2024 року № 046950003724 про відмову в призначенні пенсії по інвалідності ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (місце знаходження вул. Набережна Перемоги, 26 м. Дніпро, індекс 49000 Код ЄДРПОУ 21910427) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 10 жовтня 2023 року про призначення пенсії по інвалідності, з урахуванням висновків суду.
Позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що він неодноразово звертався до органів Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про призначення пенсії по інвалідності, як інваліду 2 групи травма поранення, так, пов'язане із захистом Батьківщини. Проте рішенням Головного управління пенсійного фонду України в Запорізькій області від 12 листопада 2024 № 046950003724 відмовлено у призначенні пенсії по інвалідності, оскільки необхідний страховий стаж визначений статтею 32 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» для осіб, яким установлено 2 та 3 групу інвалідності від 36 років до досягнення 37 років включно становить 7 років.
Ухвалою від 17 березня 2025 року суд відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання, за наявними у справі матеріалами.
На виконання вимог ухвали від 17 березня 2025 року на адресу суду 23 березня 2025 від відповідача 2 надійшов відзив на позовну заяву.
В наданому до суду відзиві відповідач 2 позов не визнав та зазначив, що 06.11.2024 позивач звернулась до органів Пенсійного фону із заявою про призначення пенсії по інвалідності у відповідності норм Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058. Розглянувши заяву позивача та додані до неї документами відповідачем 2 було винесене рішення від 12.11.2024 №046950003724 про відмову у призначенні пенсії по інвалідності. Підставою відмови стала відсутність необхідного страхового стажу. У зв'язку з викладеним, страховий стаж позивача відповідачем 2 обчислений у кількості 6 років 11 місяць 28 днів та рішенням від 12.11.2024 №046950003724 йому відмовлено у призначення пенсії по інвалідності у зв'язку із відсутністю необхідного страхового стажу, передбаченого ст.32 Закону №1058 у кількості не менше 7 років.
Крім того, вимога позивача щодо відшкодування відповідачем витрат на правову допомогу документально не підтверджена, що є підставою для відмови у її задоволенні.
Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області правом на надання відзиву не скористалось.
Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 263 КАС України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Відповідно до ч.6 ст.12, ч.1,2 ст.257, ч.1 ст.260 Кодексу адміністративного судочинства України зазначена справа є справою незначної складності та розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження.
Згідно з частинами 3, 4 ст.262 КАС України підготовче засідання при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження не проводиться.
Суд, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення позову по суті, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, встановив таке.
24 лютого 2022 року ОСОБА_1 був мобілізований на підставі Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 та Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», що підтверджується військовим квитком серії НОМЕР_2 від 07 серпня 2014 року.
05 вересня 2022року позивач поблизу н.п. Соледар Бахмутського району Донецької області отримав поранення, травматичну ампутацію правої стопи, отримане військовослужбовцем під час виконання ним обов'язків військової служби при захисті Батьківщини, що підтверджується довідкою про обставини травми від 26 жовтня 2022 року, копія якої наявна в матеріалах справи.
Внаслідок отриманого поранення позивачу встановлена 2 група інвалідності, травма, поранення, так, пов'язане із захистом Батьківщини, безстроково, що підтверджується довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12ААГ № 003104 від 23 серпня 2023 року.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , був військовослужбовцем Збройних Сил України та є особою з інвалідністю другої групи, травма поранення, так, пов'язане із захистом Батьківщини, звернувся з заявою від 10 жовтня 2023 року до органів Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про призначення пенсії по інвалідності, як інваліду 2 групи травма поранення, так, пов'язане із захистом Батьківщини.
Рішенням Головного управління пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 17 жовтня 2023 № 046950003724 відмовлено у призначенні пенсії по інвалідності, оскільки необхідний страховий стаж визначений статтею 32 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» для осіб, яким установлено 2 та 3 групу інвалідності від 36 років до досягнення 37 років включно становить 7 років. Страховий стаж особи становить 4 роки 12днів.
В призначені пенсії відмовлено у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу 7 років.
04 вересня 2024 року позивач повторно звернувся до органів Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про призначення пенсії по інвалідності, як інваліду 2 групи травма поранення, так, пов'язане із захистом Батьківщини.
Рішенням Головного управління пенсійного фонду України в Харківській області від 11 вересня 2024 № 046950003724 відмовлено у призначенні пенсії по інвалідності, оскільки необхідний страховий стаж визначений статтею 32 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» для осіб, яким установлено 2 та 3 групу інвалідності від 36 років до досягнення 37 років включно становить 7 років. Страховий стаж особи становить 6 років 8 місяців 28 днів.
В призначені пенсії відмовлено у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу 7 років.
06 листопада 2024 року позивач повторно звернувся до органів Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про призначення пенсії по інвалідності, як інваліду 2 групи травма поранення, так, пов'язане із захистом Батьківщини.
Рішенням Головного управління пенсійного фонду України в Запорізькій області від 12 листопада 2024 № 046950003724 відмовлено у призначенні пенсії по інвалідності, оскільки необхідний страховий стаж визначений статтею 32 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» для осіб, яким установлено 2 та 3 групу інвалідності від 36 років до досягнення 37 років включно становить 7 років. Страховий стаж особи становить 6 років 11 місяців 28 днів.
В призначені пенсії відмовлено у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу 7 років.
Предметом оскарження рішення у цій справі є рішенням Головного управління пенсійного фонду України в Запорізькій області від 12 листопада 2024 № 046950003724.
Не погоджуючись з відмовою відповідача 2 у призначенні пенсії по інвалідності, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, доводам позивача, викладеним в позовній заяві, та доводам відповідача, викладеним в відзиві на позов, суд врахував такі норми чинного законодавства, які діяли на момент виникнення спірних правовідносин, та релевантні їм джерела права.
Згідно із ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІ визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Національному антикорупційному бюро України, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції, Бюро економічної безпеки України чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.
Держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв'язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.
Відповідно до статті 1 Закону № 2262-ХІІ військовослужбовці, особи, які мають право на пенсію за цим Законом, які стали особами з інвалідністю за умов, передбачених цим Законом, набувають право на пенсію по інвалідності.
Згідно з статтею 18 Закону № 2262-ХІІ пенсії по інвалідності особам, які мають право на пенсію за цим Законом, призначаються в разі, якщо інвалідність настала в період проходження ними служби або не пізніше трьох місяців після звільнення зі служби, або якщо інвалідність настала пізніше тримісячного терміну після звільнення зі служби, але внаслідок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва тощо), яке виникло в період проходження військової служби чи під час перебування в полоні або заручником, якщо полонення чи захоплення заручником не було добровільним і особа, яка має право на пенсію за цим Законом, перебуваючи в полоні або заручником, не вчинила злочину проти миру і людства.
Приписами статті 19 Закону № 2262-ХІІ визначено, що групи і причини інвалідності, а також час її настання встановлюються медико-соціальними експертними комісіями, які діють на підставі положення про них, що затверджується Кабінетом Міністрів України. Залежно від ступеня втрати працездатності особи з інвалідністю поділяються на три групи.
Відповідно до статті 20 Закону № 2262-ХІІ залежно від причини інвалідності особи з інвалідністю з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом поділяються на такі категорії:
а) особи з інвалідністю внаслідок війни - при настанні інвалідності внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання обов'язків військової служби (службових обов'язків) чи пов'язаних з перебуванням на фронті, у партизанських загонах і з'єднаннях, підпільних організаціях і групах та інших формуваннях, визнаних такими законодавством України, в районі воєнних дій, на прифронтових дільницях залізниць, на спорудженні оборонних рубежів, військово-морських баз та аеродромів у період громадянської та Другої світової воєн або з участю у бойових діях у мирний час, а також інші особи, зазначені у статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту";
б) інші особи з інвалідністю з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом - при настанні інвалідності внаслідок каліцтва, одержаного в результаті нещасного випадку, не пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби (службових обов'язків), або внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби.
Зі змісту наведеного слідує, що існує певна процедура призначення пенсії по інвалідності за Законом № 2262-XII, яка передбачає звернення особи із заявою до органу Пенсійного фонду України через уповноважений структурний підрозділ відповідного міністерства чи іншого органу.
Законодавцем визначено, що органи Пенсійного фонду України після отримання через уповноважені органи подання з документами та заявою про призначення пенсії по інвалідності розглядають їх та приймають рішення про призначення або відмову у призначення пенсії тим категоріям осіб, на яких поширюється дія Закону № 2262-XII.
З матеріалів справи слідує, що рішенням Головного управління пенсійного фонду України в Запорізькій області від 12 листопада 2024 № 046950003724 відмовлено у призначенні пенсії по інвалідності, оскільки необхідний страховий стаж визначений статтею 32 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» для осіб, яким установлено 2 та 3 групу інвалідності від 36 років до досягнення 37 років включно становить 7 років. Страховий стаж особи становить 6 років 11 місяців 28 днів.
Позивач у позовній заяві зазначає, що він отримав інвалідність в наслідок захисту Батьківщини під час призову на військову службу на підставі Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», тому пенсія йому повинна призначатись відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року№ 2262-XII.
Суд вважає, що оскільки пенсійний орган не надавав оцінку заяви позивача про призначення пенсії по інвалідності в розрізі Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року№ 2262-XII , тому необхідно зобов'язати пенсійний орган повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 10 жовтня 2023 року про призначення пенсії по інвалідності відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року№ 2262-XII, та надати вмотивоване рішення, з урахуванням висновків суду.
З урахуванням вищенаведеного, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 12 листопада 2024 року № 046950003724 про відмову в призначенні пенсії по інвалідності ОСОБА_1 підлягає скасуванню, як протиправне.
Стосовно того, який пенсійний орган повинен розглянути заяву позивача про призначення пенсії по інвалідності.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.
Відповідно до п. 1.1 Порядку 22-1 в редакції, що діяла на час звернення позивачки до органу Пенсійного фонду, заява про призначення, перерахунок пенсії, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший (Заява про призначення/перерахунок пенсії - додаток 1) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (далі - сервісний центр).
Відповідно до пункту 4.1 розділу ІV Порядку № 22-1 заяви, що подаються особами відповідно до цього Порядку, реєструються в електронному журналі звернень органу, що призначає пенсію (п. 4.1 Порядку № 22-1).
Пунктом 4.2 Порядку № 22-1 передбачено, що при прийманні документів працівник сервісного центру, в тому числі: ідентифікує заявника (його представника); надає інформацію щодо умов та порядку призначення (перерахунку) пенсії; реєструє заяву, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта; сканує документи. На створені електронні копії накладає кваліфікований електронний підпис; видає особі або посадовій особі розписку із зазначенням дати прийняття заяви, переліку одержаних і відсутніх документів, строку подання додаткових документів для призначення пенсії та пам'ятку пенсіонеру (додаток 6). Скановані розписка та пам'ятка пенсіонеру зберігаються в електронній пенсійній справі.
Після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Відповідно до п. 4.3 Порядку № 22-1 створення та обробка документів здійснюється із накладенням кваліфікованого електронного підпису працівників, відповідальних за здійснення операцій.
Рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.
Пунктом 4.8 Порядку № 22-1 передбачено, що заява, відомості з відповідних інформаційних систем, скановані копії документів, на підставі яких призначено (перераховано) пенсію та проводиться її виплата; інша інформація, з урахуванням якої визначаються розмір призначеної пенсії та розмір пенсії до виплати, обробляються в складі електронної пенсійної справи, що формується та ведеться відповідно до вимог Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг», «Про електронні довірчі послуги» та «Про захист персональних даних». Електронна пенсійна справа зберігається на базі централізованих інформаційних технологій.
Пунктом 4.10 Порядку № 22-1 після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.
Таким чином, органи Пенсійного фонду України застосовують принцип екстериторіальності при опрацюванні заяв про призначення та перерахунки пенсій, що передбачено постановою правління Пенсійного фонду України від 16.12.2020 № 25-1 «Про затвердження Змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України», суть якого полягає в опрацюванні заяв про призначення пенсій територіальними органами Пенсійного фонду України в порядку черговості надходження таких заяв незалежно від того, де було прийнято заяву та де проживає особа.
В цьому випадку заява позивача розглянута за принципом екстериторіальності Головним управління пенсійного фонду України в Запорізькій області від 12 листопада 2024 № 046950003724, за результатом якої прийнято рішення від 12 листопада 2024 № 046950003724, яке оскаржується в рамках цієї справи.
Головним управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області не приймалось рішення по суті заяви позивача, відтак відповідальним за опрацювання заяви позивача та прийняття відповідного рішення є, в даному випадку, визначений у встановленому порядку територіальний орган Пенсійного фонду - Головне управління пенсійного фонду України в Запорізькій області і саме його рішення оскаржується в судовому порядку, відтак на останнього має бути покладено й обов'язок відновлення порушених прав позивача.
Вже після прийняття рішення про призначення пенсії електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.
Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади не допускає надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішень.
Виходячи зі змісту положень КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.
Відповідно до ч. 2 ст. 1 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Відповідно до п. 4.7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1 (далі - Порядок №22-1), право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Верховний Суд України у постанові від 16 вересня 2015 року у справі №21-1465а15 зазначив, що у випадку задоволення позову, рішення суду має бути таким, яке б гарантувало дотримання і захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечувало його виконання та унеможливлювало необхідність наступних звернень до суду. Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії, чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникла б необхідність повторного звернення до суду.
Здійснивши системний аналіз норм чинного законодавства та наявних у матеріалах справи доказів, суд зазначає, що дії відповідача щодо відмови позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України №1058-IV є протиправними.
З огляду на викладене, суд зробив висновок, що належним способом захисту порушеного права повивача є зобов'язання Головне управління пенсійного фонду України в Запорізькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах та прийняти відповідне рішення з урахуванням правової позиції суду, викладеної у цьому рішенні.
Позовні вимоги в частині про зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 10 жовтня 2023 року про призначення пенсії по інвалідності не підлягають задоволенню.
Суд наголошує, що при повторному розгляді заяви позивача відповідач не може прийняти рішення, яке по суті повторює рішення, що визнане судом протиправним, і повинен вирішити заяву позивача з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цій справі.
Висновки суду, викладені в мотивувальній частині його рішення є в однаковій мірі обов'язковими для врахування суб'єктом владних повноважень при здійсненні своїх повноважень на виконання рішення суду, як і висновки, визначені в резолютивній частині рішення. Суд зауважує, що при визначенні меж встановлених зобов'язань необхідно враховувати як резолютивну, так і мотивувальну частини судового рішення.
Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Суд вважає, що відповідач не довів правомірності своїх дій, натомість позивачем доведено та підтверджено належними доказами обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.
Враховуючи викладене, позовна заява є обґрунтованою та підлягає частковому задоволенню.
Позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».
Керуючись ст. статтями 241-246, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовну заяву заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ввідповідача-1: Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094 код ЄДРПОУ 21910427), відповідача-2: Головного управління пенсійного Фонду України в Запорізькій області (пр. Соборний, 158 Б, м. Запоріжжя, Запорізька область, 69005, код ЄДРПОУ 20490012) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним і скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 12 листопада 2024 року № 046950003724 про відмову в призначенні пенсії по інвалідності ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління пенсійного Фонду України в Запорізькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 10 жовтня 2023 року про призначення пенсії по інвалідності відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року№ 2262-XII, та надати вмотивоване рішення, з урахуванням висновків суду.
У задоволенні решти вимог - відмовити.
Розподіл судових витрат не здійснюється.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С.В. Ніколайчук