08 травня 2025 рокуСправа №640/1428/22
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Серьогіної О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у м. Дніпрі адміністративну справу за позовом Головного управління ДПС у м. Києві до Державного підприємства Центру обслуговування наукової та інженерної праці про накладення арешту на кошти та інші цінності, -
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Головне управління ДПС у м. Києві з адміністративним позовом до Державного підприємства Центру обслуговування наукової та інженерної праці, в якому просить суд накласти арешт на кошти та інші цінності відповідача, що знаходяться в банку на суму податкового боргу у розмірі 26732,56 грн.
Позов мотивовано наявністю у відповідача податкового боргу з податку на додану вартість у розмірі 26732,56 грн., щодо стягнення якого контролюючим органом здійснено всі необхідні заходи, які не призвели до його погашення, та відсутністю у відповідача майна, яке може бути описано у податкову заставу. На підставі викладеного, просить суд задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.01.2022 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.
На виконання положень п. 2 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України №2825 Окружним адміністративним судом міста Києва скеровано за належністю матеріали адміністративної справи №640/1428/22.
06.02.2025 року на адресу Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшли матеріали адміністративної справи №640/1428/22.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.02.2025 року дана адміністративна справа передана судді Серьогіній О.В. для розгляду.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.02.2025 року прийнято до розгляду справу та відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін з 12.03.2025 року. Також вказаною ухвалою суду відповідача зобов'язано надати додаткові докази в даній справі.
Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом, що підтверджується доказами, що містяться в матеріалах справи.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.05.2025 року продовжено строк розгляду адміністративної справи до 08.05.2025 року.
Від відповідача письмовий відзив на позов на адресу суду не надходив.
Згідно з ч. ч. 5, 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що згідно інформації, наявної в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Державне підприємство Центр обслуговування наукової та інженерної праці (код ЄДРПОУ 14274051) зареєстровано як юридична особа 08.10.1990 року.
Згідно відомостей інтегрованої картки платника податку Державного підприємство Центр обслуговування наукової та інженерної праці за відповідачем рахується податковий борг з податку на додану вартість в сумі 26732,56 грн.
Податковий борг виник на підставі самостійно поданих декларацій з ПДВ:
- податкової декларації №9226733245 від 17.10.2018 року на суму 4825,96 грн.;
- уточнюючого розрахунок №9240976215 за 01.08.2018 року на суму 60 грн.;
- уточнюючого розрахунку №9240976215 від 05.11.2018 на суму 2 грн.;
- податкової декларації №9257114247 від 20.11.2018 на суму 5192 грн.;
- податкової декларації №9284980867 від 20.12.2018 на суму 2856 грн.
Також, відповідачу податковим повідомленням - рішенням від 21.02.2019 року №0142611213 нараховано штрафні санкції у розмірі 1020,00 грн.
Крім того, відповідачу податковим повідомленням - рішенням від 01.04.2019 року №0273111213 нараховано штрафні санкції у розмірі 12776,60 грн.
У зв'язку з несплатою відповідачем зазначеного грошового зобов'язання, контролюючим органом надсилалась за місцезнаходженням відповідача податкова вимога від 08.06.2018 року №115988-17 на суму 5663,34 грн., яку було повернуто органом поштового зв'язку без виконання.
Відповідно до поданої відповідачем фінансової звітності малого підприємства, встановлено, що у Державного підприємства центр обслуговування наукової та інженерної праці будь-які активи та майно відсутні.
Згідно даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, НАІС ДДАІ МВС України, балансу у підприємства - відсутнє майно.
Враховуючи відсутність у відповідача майна для погашення суми податкового боргу, позивач звернувся до суду із цим позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає таке.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, права та обов'язки платників податків, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 року №2755-VI (з наступними змінами та доповненнями, чинними на час виникнення спірних відносин та подання позовної заяви).
Згідно підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий борг це сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Податкова вимога в розумінні підпункту 14.1.153 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України це письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.
Стаття 67 Конституції України встановлює обов'язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Згідно приписів пункту 6.1 статті 6 Податкового кодексу України, податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету або на єдиний рахунок, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.
Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом.
Статтею 36 Податкового кодексу України встановлено, що податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.
Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором.
Податковий обов'язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків, крім випадків, передбачених законом.
Виконання податкового обов'язку може здійснюватися платником податків самостійно або за допомогою свого представника чи податкового агента.
Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.
Відповідно до пункту 38.1 статті 38 Податкового кодексу України, виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.
Відповідно до пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України, в разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Пунктом 7 Порядку направлення контролюючими органами податкових вимог платникам податків, затвердженим наказом Міністерства фінансів України 30.06.2017 року №610, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 24.07.2017 року за №902/30770, встановлено, що податкова вимога вважається належним чином врученою платнику податків (крім фізичних осіб), якщо вона надіслана за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручена платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові (абзац перший).
Податкова вимога вважається надісланою (врученою) фізичній особі, якщо її вручено їй особисто чи її представникові, надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення або у порядку, визначеному абзацом третім пункту 6 цього розділу (абзац другий).
У разі якщо пошта не може вручити платнику податків податкову вимогу через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їх відмову прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, така податкова вимога вважається врученою платнику податків у день, вказаний поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення (абзац третій).
Судом встановлено, що у зв'язку з несплатою відповідачем грошового зобов'язання, контролюючим органом відповідачу направлена податкова вимога від 08.06.2018 року №115988-17 на суму 5663,34 грн., яку було повернуто органом поштового зв'язку без виконання.
Згідно пункту 95.2 статті 95 Податкового кодексу України, стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.
Загальну процедуру і підстави застосування адміністративного арешту контролюючими органами визначено статтею 94 Податкового кодексу України, згідно якої арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду (абзац другий підпункту 94.6.2 пункту 94.6).
Відповідно до підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.
Наведена законодавча норма встановлює одночасно як право контролюючого органу на звернення до суду з вимогою про накладення арешту на кошти платника податків, так і підстави для реалізації такого повноваження. Такими підставами є: відсутність майна, за рахунок якого може бути погашений податковий борг; недостатність такого майна для погашення суми податкового боргу через те, що балансова вартість цього майна менша за відповідну суму податкового боргу; майно не може бути джерелом погашення податкового боргу у відповідній сумі.
Пунктом 95.1 статті 95 Податкового кодексу України визначено, що контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Отже, контролюючий орган уповноважений оцінювати майновий стан платника податків з огляду на наявність у нього достатніх джерел для погашення податкового боргу.
На підтвердження відсутності майна у платника податків, яке може бути використане для погашення податкового боргу, контролюючим органом надано до суду інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта, згідно якої у Державного підприємства Центру обслуговування наукової та інженерної праці відсутнє будь-яке нерухоме майно.
Також, за відповідачем не значиться будь-яких транспортних засобів, що убачається з доданого до позовної заяви Витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна.
Таким чином, наявними у матеріалах справи доказами підтверджується відсутність у Державного підприємства Центру обслуговування наукової та інженерної праці майна, що може бути описано у податкову заставу, відповідно податковим органом ужито всіх належних заходів щодо пошуку майна відповідача, яке може бути використане для погашення податкового боргу.
Відтак, з огляду на наведене правове регулювання та встановлені судом обставини щодо вжиття позивачем всіх належних заходів з пошуку майна відповідача, яке може бути використане для погашення податкового боргу, та відсутності у останнього такого майна, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 2 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.
Згідно з ч. 5 ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Керуючись ст. ст. 241-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Накласти арешт на кошти та інші цінності Державного підприємства Центру обслуговування наукової та інженерної праці (04136, м. Київ, вул. Північно-Сирецька, буд. 3, код ЄДРПОУ 14274051), що знаходяться в банку на суму податкового боргу у розмірі 26732,56 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду оскаржується шляхом подання апеляційної скарги до Шостого апеляційного адміністративного суду.
Суддя О.В. Серьогіна