08 травня 2025 року Справа № 160/4293/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіЗахарчук-Борисенко Н. В.
за участі секретаря судового засіданняВасильченко Є.А.
за участі:
Позивача: Представника позивача: Представника відповідача: Шобутинського В.М. Овчаренко О.А. Ткачова О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України, третя особа: Міністерство оборони України про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії
10.02.2025 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України, третя особа: Міністерство оборони України, в якій позивач просить:
- визнати неправомірними дії військовій частині НОМЕР_1 Код ЄДРПОУ НОМЕР_2 щодо призупинення військової служби молодшому сержанту ОСОБА_1 старшому стрільцю стрілецького відділення стрілецького взводу стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 , який перебував в розпорядженні командира військової частини НОМЕР_3 та скасувати Наказ командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 07.05.2023 року №132.
- зарахувати до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 молодшого сержанта ОСОБА_1 та поновити на посаді командира 1 стрілецького відділення 3 стрілецького взводу 1 стрілецької роти, а також виплати премії за відповідні місяці самовільного залишення частини у повному обсязі, зупинення виплат додаткової винагороди відповідно до постанови КМУ №168 від 28.02.2022 року за відповідні місяці самовільного залишення частини у повному обсязі, та зобов'язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок, нарахувати та виплатити командиру 1 стрілецького відділення 3 стрілецького взводу 1 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 молодшому сержанту ОСОБА_1 недоотримане грошове забезпечення з 01.01.2023 року ( грошове забезпечення за грудень 2022 року) по день поновлення в штаті в/ч НОМЕР_1 з урахуванням додаткової винагороди до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу безпосередньої участі у бойових діях та з урахуванням додаткової винагороди до 30 000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць за весь інший період відповідно до вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року за №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану».
В обґрунтування позовних вимог представником позивача зазначено, що командування військової частини НОМЕР_1 своїми діями (бездіяльністю), незаконно позбавило позивача, з 01.01.2023 року (грошового забезпечення за грудень 2022 року) по теперішній час, усіх виплат грошового забезпечення. Не повідомили належним чином та не ознайомили позивача, з будь якими наказами, на підставі чого він був позбавлений права на грошове забезпечення.
Ухвалою суду від 13.02.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи.
19.02.2025 року представником Військової частини НОМЕР_1 подано відзив на позовну заяву, яким заперечує проти задоволення позовних вимог, оскільки у відповідності до вимог частини 2 статті 24 ЗУ «Про військовий обов'язок і військову службу» наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) № 132 від 07.05.2023 року колишньому стрільцю відділення стрілецького взводу стрілецької роти молодшому сержанту ОСОБА_1 , який перебував у розпорядженні командира військової частини НОМЕР_3 , призупинена військова служба у Збройних Силах України з 25.04.2023 року. Також представником відповідача зазначено, що обов'язковими умовами для продовження військової служби військовослужбовця, який проходив військову службу за призовом під час мобілізації, військову службу якого призупинено, та стосовно якого закрито кримінальне провадження відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини першої статті 284 Кримінального процесуального кодексу України є: його прибуття до місця служби; подання ним рапорту на ім'я командира військової частини, де він проходить військову службу, яка повинна містити усі реквізити, встановлені пунктом 1 розділу ІІІ Порядку № 531. Зважаючи на те, що позивач з моменту призупинення йому служби до військової частини НОМЕР_1 не повернувся, питання продовження його військової служби не вирішувалося. Закриття кримінального провадження не є самостійною та/або безумовною підставою для продовження військової служби позивача. Зважаючи на те, що позивач до військової частини або місця служби не повернувся, обов'язки військової служби не виконує, і його військова служба у встановленому Законом порядку не продовжена, у Військової частини НОМЕР_1 відсутні підстави для поновлення нарахування та виплати йому грошового забезпечення та додаткової винагороди.
19.02.2025 року представником позивача подано відповідь на відзив відповідача, відповідно до якої зазначено, що позивачем неодноразово направлялися рапорти відповідачу, на які не були отримані відповіді, а на деякі рапорти були отримані відповіді через 16 місяців. Також зазначено, що відповідно до п. 2 чт. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», зокрема передбачено, для військовослужбовців, стосовно яких судом ухвалено виправдувальний вирок, що набрав законної сили, або стосовно яких закрито кримінальне провадження відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини першої статті 284 Кримінального процесуального кодексу України, військова служба та дія контракту продовжується. У такому разі строк призупинення військової служби зараховується до вислуги років для виплати набавки за вислугу років і призначення пенсії, а також до строку вислуги років для присвоєння чергового військового звання та поновлюються пільги і соціальні гарантії, встановлені законодавством України для військовослужбовців. За весь безпідставного призупинення військової служби таким військовослужбовцям виплачується недоотримане грошове та здійснюється недоотримане продовольче, речове та інші види забезпечення.
19.03.2025 року представником позивача подано до суду клопотання про долучення письмових доказів.
20.03.2025 року представником Військової частина НОМЕР_1 подано до суду клопотання про долучення доказів.
25.03.2025 року представником позивача подано до суду клопотання про долучення письмових пояснень ОСОБА_1
10.04.2025 року представником Військової частина НОМЕР_1 подано до суду клопотання про долучення доказів.
25.04.2025 року представником позивача подано до суду Доповнення до письмових пояснень.
28.04.2025 року представником відповідача подано до суду додаткові пояснення у справі.
У судових засіданнях представники сторін підтримали свої правові позиції, викладені у заявах по суті справи.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
На підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 7від 28.02.2022 року молодшого сержанта ОСОБА_1 , який прибув на підставі Указів Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та від 24.02.2022 року № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» з 28.02.2022 року зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 , та призначено на посаду командира 1 стрілецького відділення 3 стрілецького взводу 1 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 .
На підставі направлення на лікування №16 від 03.07.2022 року, виданого начальником медичної служби військової частини НОМЕР_1 , наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) №110 від 04.07.2022 року молодший сержант ОСОБА_1 вибув на лікування до шпиталю МЛ № 4 АДРЕСА_1 .
На підставі наказу командира військової частини НОМЕР_3 (по особовому складу) №93- РС від 06.10.2022 року, відповідно до підпункту 14 пункту 116 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України від 10 грудня 2008 року №1153/2008 (зі змінами), наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №210 від 08.10.2022 року ОСОБА_1 увільнено від займаної посади і зараховано у розпорядження командира військової частини НОМЕР_3 .
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно- господарської діяльності) №27 від 12.01.2023 року було призначено службове розслідування з метою встановленню дійсного місця перебування молодшого сержанта ОСОБА_1 .
За результатами проведення службового розслідування зібрані матеріали були направлені до ІНФОРМАЦІЯ_1 для прийняття відповідного рішення в порядку статті 214 КПК України.
За фактом дезертирства, вчиненого в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 молодшим сержантом ОСОБА_1 , Запорізькою спеціалізованою прокуратурою у оборонній сфері було внесено відомості до ЄРДР від 25.04.2023 року №42023082370000090, за ч. 4 ст. 408 Кримінального Кодексу України.
У відповідності до вимог частини 2 статті 24 ЗУ «Про військовий обов'язок і військову службу», наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) №132 від 07.05.2023р., колишньому стрільцю стрілецького відділення стрілецького взводу стрілецької роти молодшому сержанту ОСОБА_2 , який перебував у розпорядженні командира військової частини НОМЕР_3 , призупинена військова служба у Збройних Силах України з 25.04.2023 року.
09.11.2024 року Слідчим Третього слідчого відділу (з дислокацією у м. Маріуполі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську Фесенко О.В. винесено постанову про закриття кримінального провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України.
28.02.2025 року відповідачем на адресу керівника Маріупольської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони було направлено скаргу в порядку ч. 6 ст. 284 КПУ України за вих. № 688 від 27.02.2025 року про скасування постанови слідчого Третього слідчого відділу (з дислокацією у м. Маріуполі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську Олени Фесенко від 09.11.2024 року про закриття кримінального провадження № 42023082370000090 від 26.04.2023 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, у зв'язку із встановленням відсутності в діях складу кримінального правопорушення.
06.03.2025 року начальником Волноваського відділу Маріупольської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону Сластіним Миколою Станіславовичем винесено постанову про скасування постанови про закриття кримінального провадження, якою скасовано постанову від 09.11.2024 року слідчого Третього слідчого відділу (з дислокацією у м. Маріуполі) ТУ ДБР, розташованого у м. Краматорську, якою прийнято рішення про закриття кримінального провадження № 42023082370000090 від 26.04.2023 року за ч. 4 ст. 408 КК України на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, як незаконну та необґрунтовану.
Позивач вважаючи неправомірними дії військовій частині НОМЕР_1 щодо призупинення йому військової служби звернувся до суду з даною позовною заявою.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначення загальних засад проходження в Україні військової служби здійснюється Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Відповідно до п. 12 розд. І Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008, встановлення, зміна або припинення правових відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом та за призовом осіб офіцерського складу (зокрема, присвоєння та позбавлення військового звання, пониження та поновлення у військовому званні, призначення на посади та звільнення з посад, переміщення по службі, звільнення з військової служби, залишення на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі, направлення за кордон, укладення та припинення (розірвання) контракту, продовження його строку, призупинення контракту та військової служби тощо) оформлюється письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких встановлюються Міністерством оборони України.
Право видавати накази по особовому складу надається командирам, командувачам, начальникам, керівникам (далі - командири (начальники) органів військового управління, з'єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, які утримуються на окремих штатах (далі - військові частини), за посадами яких штатом передбачено військове звання полковника (капітана 1 рангу) і вище, а також керівникам служб персоналу Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України.
Відповідно до пунктів 144-1, 144-2 цього Положення, для військовослужбовця, який самовільно залишив військову частину або місце служби, дезертирував із Збройних Сил України або добровільно здався в полон, військова служба призупиняється відповідно до частини другої статті 24 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".
Військова служба для такого військовослужбовця призупиняється з дня внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі заяви, повідомлення командира (начальника) військової частини про вчинене кримінальне правопорушення, поданих відповідно до частини четвертої статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України.
Військовослужбовці, військову службу яким призупинено, звільняються з посад та вважаються такими, що не виконують (не несуть) обов'язків військової служби. Контракт про проходження військової служби, а також виплата грошового та здійснення продовольчого, речового, інших видів забезпечення таким військовослужбовцям призупиняються.
Час призупинення військової служби військовослужбовцям не зараховується до строку військової служби, вислуги у військовому званні та до вислуги років для виплати надбавки за вислугу років і призначення пенсії. На них не поширюються пільги та соціальні гарантії, встановлені законодавством для військовослужбовців. Військовослужбовці, військову службу яким призупинено, не входять до чисельності Збройних Сил України.
Відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону N 2232-XII військова служба призупиняється для військовослужбовців, які самовільно залишили військові частини або місця служби, дезертирували із Збройних Сил України та інших військових формувань або добровільно здалися в полон, якщо інше не визначено законодавством.
Початком призупинення військової служби є день внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі заяви, повідомлення командира (начальника) військової частини, поданих відповідно до частини п'ятої статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, та/або заяви, повідомлення начальника відповідного органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України про вчинене кримінальне правопорушення. Підставою для призупинення військової служби є отримання військовою частиною письмового повідомлення правоохоронного органу про внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального правопорушення (витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань).
Військовослужбовці, військову службу яких призупинено, звільняються з посад та вважаються такими, що не виконують (не несуть) обов'язків військової служби. Контракт про проходження військової служби, а також виплата грошового та здійснення продовольчого, речового, інших видів забезпечення таким військовослужбовцям призупиняються.
Час призупинення військової служби військовослужбовцям не зараховується до строку військової служби, вислуги у військовому званні та до вислуги років для виплати надбавки за вислугу років і призначення пенсії. На них не поширюються пільги та соціальні гарантії, встановлені законодавством для військовослужбовців.
Військовослужбовці, військову службу яких призупинено, не входять до чисельності Збройних Сил України та інших військових формувань.
Для військовослужбовців, стосовно яких судом ухвалено виправдувальний вирок, що набрав законної сили, або стосовно яких закрито кримінальне провадження відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини першої статті 284 Кримінального процесуального кодексу України, військова служба та дія контракту продовжуються. У такому разі строк призупинення військової служби зараховується до вислуги років для виплати надбавки за вислугу років і призначення пенсії, а також до строку вислуги років для присвоєння чергового військового звання та поновлюються пільги і соціальні гарантії, встановлені законодавством України для військовослужбовців.
За весь час безпідставного призупинення військової служби таким військовослужбовцям виплачується недоотримане грошове та здійснюється недоотримане продовольче, речове та інші види забезпечення.
Порядок та умови призупинення та продовження військової служби визначаються положеннями про проходження військової служби.
Як вже згадано судом вище, згідно з п. 12 Положення встановлення, зміна або припинення правових відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом та за призовом осіб офіцерського складу (зокрема, присвоєння та позбавлення військового звання, пониження та поновлення у військовому званні, призначення на посади та звільнення з посад, переміщення по службі, звільнення з військової служби, залишення на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі, направлення за кордон, укладення та припинення (розірвання) контракту, продовження його строку, призупинення контракту та військової служби тощо) оформлюється письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких встановлюються Міністерством оборони України.
Право видавати накази по особовому складу надається командирам, командувачам, начальникам, керівникам органів військового управління, з'єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, які утримуються на окремих штатах, за посадами яких штатом передбачено військове звання полковника (капітана 1 рангу) і вище, а також керівникам служб персоналу Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України.
Відповідно до п. 144-1 Положення для військовослужбовця, який самовільно залишив військову частину або місце служби, дезертирував із Збройних Сил України або добровільно здався в полон, військова служба призупиняється відповідно до частини другої статті 24 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".
Військова служба для такого військовослужбовця призупиняється з дня внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі заяви, повідомлення командира (начальника) військової частини про вчинене кримінальне правопорушення, поданих відповідно до частини четвертої статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України.
Пунктом 144-3 Положення визначено, що звільнення з посад військовослужбовців, військову службу яким призупинено, здійснюється командирами (начальниками) військових частин наказами по особовому складу.
Звільнення з посад військовослужбовців, призначених на посади Президентом України, військову службу яким призупинено, здійснюється Президентом України.
У разі відсутності повноважень щодо звільнення з посади військовослужбовця, військову службу якого призупинено, командир (начальник) військової частини подає витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань безпосередньо посадовій особі, яка має таке право, для видання наказу по особовому складу.
Наказ по особовому складу доводиться до військової частини та інших посадових осіб у порядку, визначеному Міністерством оборони України.
Командир (начальник) військової частини на підставі наказу по особовому складу про звільнення військовослужбовця, військову службу якого призупинено, з посади:
видає наказ по стройовій частині про призупинення виплати грошового і здійснення продовольчого, речового, інших видів забезпечення військовослужбовця та виключення його із списків особового складу військової частини;
організовує внесення запису до примірника контракту, що зберігається в особовій справі військовослужбовця, про призупинення дії контракту;
надсилає витяг із наказу та облікові документи військовослужбовця до органу військового управління, визначеного Міністерством оборони України.
Облік військовослужбовців, військову службу яким призупинено, здійснюється в порядку, визначеному Міністерством оборони України.
Відповідно до п. 144-6 Положення для військовослужбовців, стосовно яких судом винесено виправдувальний вирок, що набрав законної сили, або стосовно яких закрито кримінальне провадження відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини першої статті 284 Кримінального процесуального кодексу України, військова служба та дія контракту продовжуються. У такому разі строк призупинення військової служби зараховується до вислуги років для виплати надбавки за вислугу років і призначення пенсії, а також до строку вислуги років для присвоєння чергового військового звання, та поновлюються пільги і соціальні гарантії, встановлені законодавством для військовослужбовців.
За весь час необґрунтованого призупинення військової служби таким військовослужбовцям виплачується недоотримане грошове та здійснюються недоотримані продовольче, речове та інші види забезпечення.
Продовження військової служби та дії контракту з військовослужбовцями, зазначеними у цьому пункті, здійснюється командирами (начальниками) військових частин наказами по особовому складу.
Аналіз наведених вище норм свідчить про те, що зміна або припинення правових відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом та за призовом осіб офіцерського складу оформлюється письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів.
При цьому право видавати накази по особовому складу надається командирам, командувачам, начальникам, керівникам органів військового управління, з'єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, які утримуються на окремих штатах, за посадами яких штатом передбачено військове звання полковника (капітана 1 рангу) і вище, а також керівникам служб персоналу Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України.
Судом встановлено, що 09.11.2023 Постановою слідчого Третього слідчого відділу (з дислокацією у м. Маріуполі) Територіального управління Державного бюро розслідування кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42023082370000090 від 26.04.2023 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України - закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв'язку із встановленням відсутності в діянні складу кримінального правопорушення.
Також суд зазначає, що в матеріалах справи наявна постанова начальника Волноваського відділу Маріупольської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону Сластіна Миколи Станіславовича про скасування постанови про закриття кримінального провадження від 06.03.2025 року, якою скасовано постанову від 09.11.2024 року слідчого Третього слідчого відділу (з дислокацією у м. Маріуполі) ТУ ДБР, розташованого у м. Краматорську, якою прийнято рішення про закриття кримінального провадження № 42023082370000090 від 26.04.2023 року за ч. 4 ст. 408 КК України на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, як незаконну та необґрунтовану.
З огляду на викладене, відсутні підстави вважати, що права позивача щодо поновлення військової служби є порушеними, а тому вимоги задоволенню не підлягають.
Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява №65518/01; від 06.09.2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява №63566/00; 18.07.2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04; від 10.02.2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09.12.1994 року, пункт 29).
Отже, інші доводи сторін не потребують правового аналізу, оскільки не мають вирішального значення.
Відповідно до ч. 1ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства Українивизначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд робить висновок про відмову у задоволенні позовної заяви.
Розподіл судових витрат у відповідності до вимог ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду цієї справи не здійснюється, оскільки позивачу відмовлено у задоволенні позову та оскільки він звільнений від сплати судового збору.
Керуючись ст. 139, 241-246, 255, 262, 293, 295, 297 , Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , третя особа: Міністерство оборони України про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчини ти певні дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення суду складений 08 травня 2025 року.
Суддя Н.В. Захарчук-Борисенко