07 травня 2025 рокуСправа № 160/9291/25
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Бухтіярова М.М., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Заводського відділу державної виконавчої служби у місті Кам'янське Кам'янського району Дніпропетровської області південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -
31.03.2025 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду через підсистему «Електронний суд» надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Заводського відділу державної виконавчої служби у місті Кам'янське Кам'янського району Дніпропетровської області південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), в якій позивач просить:
-визнати протиправною бездіяльність Заводського відділу державної виконавчої служби у місті Кам'янське Кам'янського району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) щодо незняття (нескасування) арештів, накладених на нерухоме майно ОСОБА_2 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) (Постанова про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження серія та номер: 46109347, виданий 20.01.2015, реєстраційний номер обтяження: 8656897; Постанова про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження серія та номер: ВП №51165912, виданий 01.06.2016, реєстраційний номер обтяження: 14934714);
-зобов'язати Заводський відділ державної виконавчої служби у місті Кам'янське Кам'янського району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) (Адреса місцезнаходження: 51925, Дніпропетровська область, м. Кам'янське, вул. Васильєвська, 64, Ідентифікаційний код 34974176) зняти арешт, накладений на нерухоме майно ОСОБА_2 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) Заводським відділом державної виконавчої служби Дніпродзержинського міського управління юстиції Дніпропетровської області від 20.01.2015, ВП №46109347 (постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер 46109347 від 20.01.2015, реєстраційний номер обтяження: 8656897);
-зобов'язати Заводський відділ державної виконавчої служби у місті Кам'янське Кам'янського району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) (Адреса місцезнаходження: 51925, Дніпропетровська область, м. Кам'янське, вул. Васильєвська, 64, Ідентифікаційний код 34974176) зняти арешт, накладений на нерухоме майно ОСОБА_2 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) Заводським відділом державної виконавчої служби міста Кам'янське Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області (постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер 51165912 від 01.06.2016, реєстраційний номер обтяження: 14934714).
Ухвалою суду від 07.04.2025 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачеві строк - десять днів з дня отримання копії цієї ухвали, для усунення недоліків позову шляхом подання до суду засвідченої належним чином копії документа на підтвердження адміністративної процесуальної дієздатності позивача (паспорту чи іншого документу, що посвідчує особу позивача) у відповідності до кількості учасників справи; заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду з доказами на підтвердження поважності причин його пропуску.
Копія ухвали суду від 07.04.2025 скерована представнику адвокату Тиховлісу Вячеславу Романовичу через Електронний суд та доставлена до електронного кабінету.
17.04.2025 від представника позивача адвоката Тиховліса Вячеслава Романовича надійшла заява про усунення недоліків, в якій заявив про поновлення строку звернення до суду, та долучив паспорт позивача.
В обґрунтування поновлення строку представником позивача в заяві про усунення недоліків позову зазначено, що позивачем не пропущений строк звернення до суду із цим позовом. Спірні правовідносини щодо реалізації конституційного права власності є триваючими, оскільки право на правомірне володіння майном гарантується державою, а тому таке право не може бути обмежене як протиправними діями відповідача, так і процесуальними строками для звернення до суду.
Дослідивши подану представником позивача заяву на усунення недоліків позову, судом встановлено часткове виконання вимог ухвали суду від 07.04.2025.
Частиною першою статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011). Такі обмеження направленні на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.
Відповідно до статті 118 КАС України процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.
Частиною першою статті 122 КАС України встановлено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно з частиною першою статті 287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
При цьому, за приписами частини другої статті 287 КАС України, чітко визначено, що позовну заяву може бути подано до суду:
- у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів;
- у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій.
За змістом частини шостої статті 161 КАС України, у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 КАС України, відповідно до частини другої якої, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. У разі неподання особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Аналогічна позиція застосована Верховним Судом, зокрема, у постановах від 6 лютого 2018 року у справі № 607/6231/17, від 17 квітня 2018 року у справі № 438/769/13-а (2а/438/29/13), від 24 квітня 2018 року у справі № 357/18214/14, від 26 червня 2018 року у справі № 663/1012/16-а, від 10 липня 2018 року у справі № 820/4856/17, від 28 серпня 2018 року у справі № 826/11545/17, від 9 листопада 2018 року у справі № 334/3536/17(2-а/334/402/17), від 27 листопада 2018 року у справі № 537/2348/16-а, від 27 листопада 2018 року у справі № 305/2056/15-а, від 20 грудня 2018 року у справі № 756/513/17, від 20 грудня 2018 року у справі № 712/7831/16-а, від 22 січня 2019 року у справі № 201/9987/17(2-а/201/304/2017), від 7 лютого 2019 року у справі № 802/497/16-а, від 14 травня 2019 року у справі № 826/26174/15, від 21 грудня 2019 року у справі №826/12776/15 та від 5 травня 2022 року у справі № 240/10663/20.
Водночас для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів.
Вжиття конструкції «повинен був дізнатись» в розумінні положень частин 2 та 3 статті 122 КАС України означає неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов'язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду (постанова Великої Палати Верховного Суду від 24.02.2021 у справі № 800/30/17).
Скаржнику недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Суд зазначає, що поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами (постанова Верховного Суду від 17.07.2018 року у справі №521/21851/16-а).
Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Як слідує з позовних вимог, позивач просить суд визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо незняття (нескасування) арештів, накладених на нерухоме майно ОСОБА_2 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) (постанова про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження серія та номер: 46109347, виданий 20.01.2015, реєстраційний номер обтяження: 8656897; постанова про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження серія та номер: ВП №51165912, виданий 01.06.2016, реєстраційний номер обтяження: 14934714).
На обґрунтування заявлених позовних позивачем у позові зазначено, що вона 20.10.2021 звернулась до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після померлої матері - ОСОБА_2 . В ході оформлення документів на право на спадщину було з'ясовано, що в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна наявні записи щодо арешту належної матері нерухомого майна. 01.02.2023 позивач для отримання детальної інформації з питання наявних арештів та зняття даних арештів звернулася із заявою до відповідача. Листом від 06.02.2023 №07/20221 відповідач повідомив про відсутність підстав для закінчення, відновлення та зняття арешту з майна боржника ОСОБА_2 . В подальшому, 11.12.2024 приватним нотаріусом була винесена постанова про відмову у вчинення нотаріальної дії, якою відмовлено позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 матері на нерухоме майно, оскільки арешти, накладені на все нерухоме майно, належне ОСОБА_2 неможливо зняти. Наведені обставини зумовили звернення до суду із цим позовом.
Отже, з отриманням листа відповідача від 06.02.2023 №07/20221 позивачу достеменно відомо про порушення її прав та інтересів у спірних правовідносинах.
Водночас, з цим позовом позивач звернулась до суду лише 31.03.2025, тобто із значним пропуском строку звернення до адміністративного суду, встановленого ч.2 ст. 287 КАС України.
На виконання вимог ухвали суду представником позивача адвокатом Тиховліс В.В. подано заяву про усунення недоліків, в якій в прохальній частині заявив про поновлення строку, однак в якій не вказав жодних обставин, що об'єктивно унеможливлювали реалізацію позивачем її права щодо своєчасного звернення до суду із цими позовними вимогами, а також не надав доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку звернення до суду, оскільки в ній фактично викладено не погодження з ухвалою суду від 07.04.2025 та вказано про те, що строк звернення до суду позивачем не пропущено.
Суд зазначає, що у розумінні положення ст.287 КАС України Законом визначений спеціальний строк звернення до суду у справах щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця, та початок строку звернення визначено альтернативно - це день, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення.
При цьому, триваюча пасивна поведінка позивача не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням її фактичної обізнаності щодо порушення прав та інтересів з отриманням листа від відповідача від 06.02.2023 №07/20221.
Щодо доводів представника позивача про те, що немає строкового обмеження звернення до суду, оскільки з боку відповідача допущені дії, які мають триваючий характер через те, що предметом оскарження у даній справі є бездіяльність відповідача щодо не вчинення дій, обов'язок вчинення яких визначений чинним законодавством, а саме: не зняття арешту з майна позивача, суд зазначає, що спір між сторонами щодо бездіяльності відповідача, яку стверджує представник позивача, не вирішений судом, а лише переданий на вирішення, провадження у справі не відкрито і наразі вирішується питання щодо поважності причин пропуску процесуального строку звернення до суду із такими позовними вимогами, тому доводи представника позивача про триваючий характер порушень державного виконавця у спірних відносинах є безпідставними.
Суд повторно зазначає, що поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду.
Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Причина пропуску строку може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам:
1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк;
2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк;
3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено;
4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
У кожному конкретному випадку суд досліджує обставини, зазначені позивачем, у їх сукупності із наданими доказами на їх підтвердження.
Водночас, представник позивача у заяві про усунення недоліків позову хоч просить поновити строк звернення до суду, однак не наводить обставин, що мали місце непереборні обставини, перешкоди чи труднощі, що унеможливили своєчасне звернення позивача із цим позовом без зайвих зволікань у строк, передбачений ч.2 ст.287 КАС України, з отриманням листа відповідача від 06.02.2023 №07/20221.
За таких обставин, заява про поновлення строку звернення до суду необґрунтована та задоволенню не підлягає.
Суд звертає увагу, що законодавче обмеження строку, протягом якого особа може звернутися до суду, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
Дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин у випадку, якщо вони стали спірними. У випадку пропуску строку звернення до суду, підставами для визнання поважними причин такого пропуску є лише наявність обставин, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
Необхідно зазначити, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Аналогічні правові висновки були висловлені Верховним Судом у постановах від 28 березня 2018 року у справі №809/1087/17 та від 22 листопада 2018 року у справі №815/91/18.
Крім того, обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011). Такі обмеження направленні на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.
При вирішенні питання щодо дотримання строків звернення до суду, суд також звертає увагу на практику Європейського суду з прав людини.
Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа «Стаббігс на інші проти Великобританії», справа «Девеер проти Бельгії»).
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наголошує, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов'язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (рішення Європейського суду у справі «Перез де Рада Каванілес проти Іспанії» від 28.10.1998 року, заява № 28090/95, пункт 45). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
У рішенні «Міраґаль Есколано та інші проти Іспанії» Європейський суд встановив, що строки позовної давності, яких заявники мають дотримуватися при поданні скарг, спрямовані на те, щоб забезпечити належне здійснення правосуддя і дотримання принципів правової певності. Сторонам у провадженні слід очікувати, що ці норми будуть застосовними (рішення від 25.01.2000 року, пункт 33).
Отже, станом на 07.05.2025 вимоги суду, викладені в ухвалі від 07.04.2025, виконані частково, оскільки позивачем хоч і подано паспорт та заяву про поновлення строку, однак без наведення причин, що зумовили несвоєчасне звернення до суду та доказів на їх підтвердження.
При цьому, обґрунтувань неможливості усунення недоліків позову у строк, встановлений судом, клопотань про продовження строку на усунення недоліків позову надано не було.
Відповідно до пункту 9 частини 4 статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Згідно частин першої-другої статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Згідно з пунктом 1 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що про наявність підстав для повернення позовної заяви.
Суд звертає увагу на те, що згідно з приписами частини 8 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Керуючись ст.ст.123, 169, 241, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні заяви представника позивача про поновлення строку - відмовити.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Заводського відділу державної виконавчої служби у місті Кам'янське Кам'янського району Дніпропетровської області південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - повернути позивачу.
Копію ухвали про повернення позовної заяви надіслати особі, яка її подала, разом із позовною заявою та доданими до неї документами.
Роз'яснити позивачеві, що відповідно до ч.8 ст.169 Кодексу адміністративного судочинства України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Копію ухвали про повернення позовної заяви направити особі, яка її подала, разом із позовною заявою й усіма доданими до неї матеріалами.
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Третього апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, передбачені ст.ст. 294-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя М.М. Бухтіярова