Справа № 519/709/25 3/519/199/25
08.05.2025 року м.Південне
Суддя Південного міського суду Одеської області Барановська З.І., розглянувши матеріали, які надійшли від ВП №4 Одеського РУП №2 ГУНП в Одеській області, про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України,
місце проживання: АДРЕСА_1 ,
місце роботи, посада: ТОВ «Дорсервіс» дорожній робітник,
за ч.3 ст.173-2 КУпАП,
До Південного міського суду Одеської області надійшов протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД №107156 від 30.03.2025, згідно якого ОСОБА_1 за місцем проживання вчинив відносно співмешканки ОСОБА_2 домашнє насильство, тобто умисні дії фізичного або психологічного характеру, а саме намагався штовхнути її та ображав нецензурною лайкою, в наслідок чого могла бути завдана шкода її фізичному та психологічному здоров'ю.
В судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину не визнав в повному обсязі, пояснивши, що він з ОСОБА_2 в зареєстрованому шлюбі не перебуває, півроку вони разом не мешкають, спільне господарство не ведуть, у них є тільки спільна дитина. 30.03.2025 ОСОБА_2 прийшла за його місцем проживання, в них відбулася сварка стосовно виховання дитини, він її не штовхав.
У протоколі прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 30.03.2025 зазначено, що прийнято усну заяву від ОСОБА_3 про прийняття міри до ОСОБА_4 , який не віддає її дитину, разом вони не мешкають.
Згідно письмових пояснень ОСОБА_3 від 30.03.2025 з ОСОБА_1 вони раніше співмешкали, мають спільну дитину, але на протязі двох місяців разом не проживають. ОСОБА_1 не дає їй бачитись з дитиною, ображає.
Суддя, дослідивши матеріали адміністративної справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, у тому числі з урахуванням наявних у справі пояснень особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, керуючись законом, приходить до наступного.
Згідно із ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
У відповідності до ч.1 ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Як зазначено в ч.2 ст.251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст.255 КУпАП.
Згідно із ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до ст.256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.
Згідно із ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст.173-2 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Норми ст.173-2 КУпАП передбачають настання адміністративної відповідальності саме за вчинення домашнього насильства, конфлікт не є домашнім насильством.
У той же час, організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства визначаються Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».
Так, відповідно до п.3 ч.1 Даного Закону, домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою , незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.
Психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи;\
Водночас, домашнє насильство характеризується такими ознаками: умисність (з наміром досягнення бажаного результату); спричинення шкоди; порушення прав і свобод людини; значна перевага сил (фізичних, психологічних, пов'язаних із вищою посадою тощо) того, хто чинить насильство.
Для наявності складу адміністративного правопорушення щодо вчинення домашнього насильства є обов'язковим одночасне існування вищевказаних ознак, у разі відсутності хоча б однієї із ознак дії особи не можна розцінювати як насильство.
Конфлікт - це зіткнення протилежних інтересів і поглядів, напруження і крайнє загострення суперечностей, що приводить до активних дій, ускладнень, боротьби, що супроводжуються складними колізіями; ситуація в якій кожна зі сторін намагається зайняти позицію несумісну з інтересами іншої сторони.
Отже, різниця у тому, що насильство є результатом свідомих дій кривдника, підкріплене агресією і бажанням завдати шкоди.
У даному випадку дійсним є лише факт того, що мав місце конфлікт, однак, не кожен конфлікт є домашнім насильством у розумінні норм Закону.
Оцінюючи докази, досліджені під час розгляду справи у їх сукупності, суддя дійшов висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутня об'єктивна сторона складу даного правопорушення, що є підставою для закриття провадження у справі.
У відповідності до ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку встановлених законом.
Згідно із ч.2 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, кого обвинувачено у вчиненні правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
Відповідно до ст.62 Конституції України, особа вважається невинуватою, доки її вину не буде доведено в законному порядку. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Європейським судом з прав людини у рішенні по справі «Карелін проти Росії» (20 вересня 2016 року, заява № 926/08), зазначено, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист та принципу рівності сторін процесу.
Практика Європейського суду з прав людини вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує критерії доведення «поза розумним сумнівом», яке має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумцій факту, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.
Згідно з п.1 ст.247 КУпАП розпочате провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Тож, у даному випадку, з огляду на установлені судом фактичні обставини справи, суд дійшов висновку про відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, враховуючи, що у останнього був відсутній умисел на заподіяння будь-якої шкоди потерпілій, у той час, як у цій ситуації мав місце саме конфлікт.
Це, зокрема, простежується із пояснень як ОСОБА_2 , так і самого ОСОБА_1 , який вказував на те, що у них з колишньою співмешканкою віник конфлікт з приводу поведінки ОСОБА_2 по відношенню до їх спільної дитини.
Суд, оцінивши наявні в даній справі докази, дійшов висновку про недоведеність наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, та події адміністративного правопорушення, у зв'язку з чим справа про адміністративне правопорушення відносно останнього підлягає закриттю на підставі п.1 ст.247 КУпАП за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст.1, 9, 173-2, 245-252, 279, 280, 283-285 КУпАП, суддя
Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.173-2 КУпАП, у відношенні ОСОБА_1 на підставі п.1 ст.247 КУпАП за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена протягом 10-ти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуть до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених ч.5 ст.7 цього Кодексу до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя Південного міського суду
Одеської області З.І.Барановська