28 квітня 2025 року ЛуцькСправа № 140/1534/25
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Мачульського В.В.,
при секретарі судового засідання Мартинюк Т.О.,
за участю представників позивача Карпука А.С., Восковського Ю.О.,
представника відповідача Годунко М.Ф.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ГВІНЕТ» до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
Товариство з обмеженою відповідальністю «ГВІНЕТ» (далі - ТОВ «ГВІНЕТ», позивач, товариство) звернулось з позовом до Головного управління ДПС у Волинській області (далі - ГУ ДПС у Волинській області, відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 08.05.2024 №0113360702 форми «Р».
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 22.01.2025, під час відвідування електронного кабінету товариства у ЄСІТС для подання позовної заяви по іншій справі, позивачу випадково стало відомо про існування у Волинському окружному адміністративному суді провадження у справі №140/12369/24 за позовом ГУ ДПС у Волинській області до ТОВ «ГВІНЕТ» про стягнення податкового боргу та про ухвалення судового рішення від 09.12.2024 року у цій справі про стягнення суми податкового боргу в розмірі 1 934 017,96 грн. В подальшому після ознайомлення з матеріалами зазначеної справи позивач дізнався про прийняття відповідачем відносно ТОВ «ГВІНЕТ» податкового повідомлення-рішення від 08.05.2024 №0113360702 форми «Р», згідно якого збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на суму 1 912 331,30 грн. Зазначає, що податкове-повідомлення рішення прийняте на підставі акта №8103/07-02/43858645 від 05.04.2024. Проте зауважує, що ні про проведення відносно ТОВ «ГВІНЕТ» податкової перевірки у квітні 2024 року, ні про вимогу про надання для перевірки первинних документів щодо формування від'ємного значення з ПДВ за січень 2024 року, ні про ухвалення оскаржуваного податкового-повідомлення рішення нічого не було відомо.
Вчасне неотримання зазначених документів позбавило позивача можливості реалізувати своє право на ознайомлення із ними до початку здійснення перевірки та подання відповідних пояснень й документів, що в свою чергу призводить до визнання перевірки -незаконною та відсутності правових наслідків такої, а саме - компетенції у податкового органу на прийняття акту індивідуальної дії (податкового повідомлення-рішення).
Разом з тим, зазначає, що усі первинні документи за січень 2024 року, що стосуються імпортних операцій, у зв'язку з якими виникло від'ємного значення з ПДВ (ВМД та рахунки - інвойси, контракти ЗЕД з нашими іноземними контрагентами) у товариства є в наявності.
На підставі вищевикладеного просив позов задовольнити повністю.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 04.03.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в даній адміністративній справі. Також, зазначено, що розгляд справи слід проводити за правилами загального позовного провадження, у зв'язку з чим призначено у даній справі підготовче засідання на 11 год. 00 хв. 27.03.2025.
20.03.2025 від представника відповідача на адресу суду, через систему Електронний суд, надійшов відзив на позовну заяву в якому остання позовних вимог не визнала, та просила в задоволенні позову відмовити повністю. В обґрунтування своєї позиції зазначила, що ГУ ДПС у Волинській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «ГВІНЕТ» з питань дотримання податкового законодавства при декларуванні за січень 2024 року від'ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. грн. Копію наказу контролюючого органу від 22.02.2024 №655-п направлено рекомендованим листом з повідомленням про вручення на юридичну адресу підприємства - 43023, Волинська обл. м. Луцьк вул. Лідавська буд. 4. Даний конверт з повідомленням про початок проведення (дата початку перевірки 25.03.2024) перевірки, наказом та листом про надання документів та регістрів бухгалтерського обліку, що стосуються предмету перевірки, було повернуто 08.03.2024 на адресу ГУ ДПС у Волинській області з відміткою «за закінченням терміну зберігання». Відтак відповідно до ст. 42 Податкового кодексу України даний наказ вважається врученим, а перевірка розпочатою. Перевірка проводилась з 25.03.2024 по 05.04.2024.
За результатами перевірки складено акт №8103/07-02/43858645 від 05.04.2024 та направлено також рекомендованим листом з повідомленням про вручення на юридичну адресу підприємства - 43023 Волинська обл. м. Луцьк вул. Лідавська буд. 4, однак останній знову було повернуто на адресу ГУ ДПС у Волинській області з відміткою «за закінченням терміну зберігання».
На підставі порушень, встановлених актом перевірки, ГУ ДПС у Волинській області винесено податкові повідомлення-рішення від 08.05.2024 №0113360702 форми «Р», яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 1 738 483,00 грн та нараховано штрафні санкції в розмірі 173 848,30 грн.
Зазначає, що станом на дату початку перевірки 25.03.2024 та до завершення перевірки 05.04.2024 платником податків ТОВ «ГВІНЕТ» не надано первинних документів та регістрів бухгалтерського обліку, які відносяться до предмету перевірки, про що складено відповідні акти про ненадання документів (від 25.03.2024 №862/07-02/43858645, від 26.03.2024 №882/07-02/43858645, від 27.03.2024 №919/07-02/43858645, від 28.03.2024 №952/07-02/43858645 та від 29.03.2024 №988/07-02/43858645). Вищезазначені акти направлені платнику податків за юридичною адресою засобами поштового зв'язку з повідомленням про вручення.
Отже, перевіркою дотримання податкового законодавства при декларуванні за січень 2024 року у Декларації від'ємного значення з ПДВ, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету встановлено порушення платником податків п.44.1, п. 44.6 ст.44, п. 85.2 ст. 85, п. 198.1, п. 198.2 та п. 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого неправомірно визначено податковий кредит у податковій декларації за січень 2024 року на загальну суму 54 503 284 грн., що призвело до завищення показників рядка 19 та рядка 21 декларації за січень 2024 на суму 52 764 801 грн., та до заниження рядка 18 декларації за січень 2024 року «Позитивне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (рядок 9 - рядок 17 декларації) (позитивне значення), яке сплачується до державного бюджету» на суму 1 738 483 грн.
З урахуванням наведеного вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення такими, що винесені у відповідності до вимог податкового законодавства у зв'язка з чим просив у задоволенні позову відмовити повністю.
Також, 20.03.2025 від представника відповідача на адресу суду, через систему Електронний суд, надійшло клопотання про залишення позову без розгляду у зв'язку із пропуском строку звернення до суду.
08.04.2025 та 09.04.2025 від позивача та його представника позивача на адресу суду, надійшли відповіді на відзив, у яких останні заперечили доводи представника відповідача у відзиві на позовну заяву та підтримали свою позицію викладену у позовній заяві. Додатково зауважили, кожен з яких окремо, що товариству не відомо що за документи направлялись листом від 22.02.2024, та матеріали справи таких доказів також не містять, також відсутній опис вкладеного. З відзиву вбачається, що надсилався запит №2224/6/03-20-07-02 від 22.02.2024 року, адресований ТОВ «ГВІНЕТ», проте до цього запиту (як вбачається з його змісту) не додавались ні наказ про призначення перевірки, ні повідомлення (як вбачається з його змісту) - додатки відсутні. З аналізу змісту цього листа-запиту зазначається про необхідність подання документів контролюючому органу до моменту початку проведення перевірки, однак у листі жодного слова немає коли та перевірка має розпочинатись, що ставить платника у незручне становище правової невизначеності, а також свідчить, що запит про надання документів не конкретизований і не обмежений кінцевим терміном подання таких документів.
Зазначає, що жодних доказів, які підтверджували б факт відправки листів 0600091433661, 0600906574079 на адресу ТОВ «ГВІНЕТ» - подання їх до відділення поштового зв'язку 43027 чи будь-якого іншого, до суду не подано.
У запереченнях на відповідь на відзив від 14.04.2025 представник відповідача зазначила, що Верховний суд висловив чітку позицію, а саме Податковий кодекс України чітко визначив категорію поштового відправлення (рекомендований лист), якою контролюючий орган має підтвердити надіслання платнику податків відповідної кореспонденції. Добросовісний платник податків зобов'язаний забезпечити отримання ним кореспонденції за адресою місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. У разі невиконання цього обов'язку платник не вправі посилатись на неотримання ним документів як на обставину, що звільняє його від настання у зв'язку з цим негативних для такого платника наслідків. Оскільки жодною нормою ПК не передбачено, що не передбачено, що податкові повідомлення-рішення та інша кореспонденція повинні надсилатися саме цінним листом з описом вкладення у посадових осіб ГУ ДПС у Волинській області були відсутні як правові підстави, так і фізична можливість здійснити надсилання податкових повідомлень-рішень саме таким шляхом.
Також зауважує, що посадові особи ГУ ДПС у Волинській області не можуть нести відповідальність за дій посадових осіб поштової установи.
Інших заяв по суті справи на адресу суду не надходило.
У підготовчому засіданні ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 14.04.2025 в задоволенні клопотання представника відповідача про залишення позову без розгляду відмовлено.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 14.04.2025 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.
У судовому засіданні 28.04.2025 представники позивача підтримали позовні вимоги та просив їх задовольнити, а представник відповідача просив у задоволенні позову відмовити повністю.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, судом встановлено наступне.
Судом встановлено, що ГУ ДПС у Волинській області на підставі наказу № 655-п від 22.02.2024 та повідомлення №246 від 22.02.2024 проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «ГВІНЕТ» (код ЄДРПОУ 43858645), щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за січень 2024 року від'ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.
Також як слідує з матеріалів справи ГУ ДПС у Волинській області підготовлено запит про надання документів до перевірки №2224/6/03-20-07-02 від 22.02.2024.
Копії вищевказаних документів контролюючий орган 22.02.2024 направив рекомендованим листом з повідомленням про вручення на юридичну адресу підприємства - 43023, Волинська обл. м. Луцьк вул. Лідавська буд. 4.
Конверт з повідомленням про початок проведення перевірки, наказом та листом про надання документів, що стосуються предмету перевірки, було повернуто 08.03.2024 на адресу ГУ ДПС у Волинській області з відміткою «за закінченням терміну зберігання», сторонами даний факт не заперечується.
За результатами перевірки складено акт №8103/07-02/43858645 від 05.04.2024 року та направлено рекомендованим листом з повідомленням про вручення на юридичну адресу підприємства - 43023 Волинська обл. м. Луцьк вул. Лідавська буд. 4, однак останній було повернуто на адресу ГУ ДПС у Волинській області з відміткою «за закінченням терміну зберігання», даний факт також не заперечується сторонами по справі.
Перевіркою дотримання податкового законодавства при декларуванні за січень 2024 року у Декларації від'ємного значення з ПДВ, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету, встановлено порушення платником податків п.44.1, п. 44.6 ст.44, п. 85.2 ст. 85, п. 198.1, п. 198.2 та п. 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого неправомірно визначено податковий кредит у податковій декларації за січень 2024 року на загальну суму 54 503 284 грн., що призвело до завищення показників рядка 19 та рядка 21 декларації за січень 2024 на суму 52 764 801 грн., та до заниження рядка 18 декларації за січень 2024 року «Позитивне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (рядок 9 - рядок 17 декларації) (позитивне значення), яке сплачується до державного бюджету» на суму 1 738 483 грн.
08.05.2024 на підставі висновків вказаного акту перевірки ГУ ДПС у Волинській області прийнято податкове повідомлення-рішення №0113360702 форми «Р», яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 1 738 483,00 грн та нараховано штрафні санкції в розмірі 173 848,30 грн.
Також судом встановлено та не заперечується сторонами по справі, те що ГУ ДПС у Волинській області було направленні на адресу ТОВ «ГВІНЕТ» оскаржуване податкове повідомлення-рішення, яке також було повернуто, з відміткою поштового зв'язку «за закінченням терміну зберігання».
Крім того, як слідує з матеріалів справи працівниками ГУ ДПС у Волинській області були складені акти про ненадання документів від 25.03.2024 №862/07-02/43858645, від 26.03.2024 №882/07-02/43858645, від 27.03.2024 №919/07-02/43858645, від 28.03.2024 №952/07-02/43858645 та від 29.03.2024 №988/07-02/43858645.
За твердженнями позивача та його представників жодних документів від податкового органу ТОВ «ГВІНЕТ» не отримувало, відтак на думку останніх у ГУ ДПС у Волинській області були відсутні правові підстави для прийняття спірного податкового-повідомлення рішення, у зв'язку з чим змушений звернувся в суд за захистом свої прав з даним позовом.
Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зважає на наступне.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України.
Положеннями підпункту 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 Податкового кодексу України (тут і далі на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що платник податків має право бути присутнім під час проведення перевірок та надавати пояснення з питань, що виникають під час таких перевірок, та за власною ініціативою пояснення з питань, що не запитувалися контролюючим органом, ознайомлюватися та отримувати акти (довідки) перевірок, проведених контролюючими органами, перед підписанням актів (довідок) про проведення перевірки, у разі наявності зауважень щодо змісту (тексту) складених актів (довідок) підписувати їх із застереженням та подавати контролюючому органу письмові заперечення в порядку, встановленому цим Кодексом.
Згідно з положеннями підпунктів 21.1.1 та 21.1.4 пункту 21.1 Податкового кодексу України посадові та службові особи контролюючих органів зобов'язані: дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій.
Глава 8 розділу ІІ Податкового кодексу України визначає види перевірок, які можуть бути проведені контролюючими органами, а також порядок та процедуру їх проведення. При цьому приписи Податкового кодексу України в цій частині установлюють і певні правила поведінки при здійсненні перевірки як для суб'єкта владних повноважень, так і для платника податків, чітке дотримання яких вимагається задля забезпечення балансу між публічними і приватними інтересами.
Положення статті 79 Податкового кодексу України визначають особливості проведення документальної невиїзної перевірки.
Так, згідно з положеннями абзаців 1 та 3 пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки. Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.
Відповідно до пункту 78.4 статті 78 Податкового кодексу України про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків (крім перевірок, передбачених підпунктом 78.1.22 пункту 78.1 цієї статті) надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.
Присутність платників податків під час проведення документальних невиїзних перевірок не обов'язкова (пункт 79.3 статті 79 Податкового кодексу України).
Отже, не зважаючи на те, що пунктом 79.3 статті 79 Податкового кодексу України передбачено необов'язковість присутності платника податків під час проведення документальних невиїзних перевірок, такий платник податків має право бути присутнім, що узгоджується з приписами підпункту 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 Податкового кодексу України.
Положення пункту 42.2 статті 42 Податкового кодексу України встановлено, що документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
Згідно з положеннями пункту 42.5 статті 42 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не подав заяву про бажання отримувати документи через електронний кабінет, листування з платником податків здійснюється шляхом надіслання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручаються платнику податків (його представнику).
У разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв'язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.
Таким чином, податковим законодавством передбачено два окремих випадки, коли документи вважаються належним чином врученими платнику податків (без використання електронного кабінету): надіслані за адресою платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення (що і було зроблено відповідачем у спірному випадку) або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові. Водночас, у разі надіслання документів поштою, крім отримання платником цієї кореспонденції на пошті, вони також вважаються врученими у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.
Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 21.02.2020 у справі № 826/17123/18 сформував правовий висновок, відповідно до якого, оскаржуючи наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки інших підстав щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.
У постанові від 22.09.2020 у справі № 520/8836/18 судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, окрім наведених вище висновків, зазначила, що перевірка є способом реалізації владних управлінських функцій контролюючим органом як суб'єктом владних повноважень, який зобов'язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та законами України. Невиконання вимог закону щодо підстави для проведення документальної перевірки призводить до визнання перевірки незаконною та не породжує правових наслідків такої перевірки, акт перевірки, виходячи із положень щодо допустимості доказів, закріплених частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України, не може визнаватися допустимим доказом у справі, оскільки одержаний з порушенням порядку, встановленого законом. Таким чином, податкове повідомлення-рішення, прийняте за наслідками перевірки та на підставі акту перевірки, який є недопустимим доказом, не може вважатись правомірним та підлягає скасуванню.
Так, Верховний Суд у питанні застосування положень пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України у взаємозв'язку з пунктом 42.2 статті 42 Податкового кодексу України дотримується усталеної позиції, що з наказом про невиїзну перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку. Невиконання вказаних вимог призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності її правових наслідків. Оскільки невиїзна перевірка проводиться не за місцезнаходженням платника податків, завчасне (до початку перевірки) повідомлення його про час та місце проведення перевірки є гарантією його права на об'єктивну, повну та всебічну перевірку дотримання ним податкової дисципліни, включаючи можливість надання платником податків наявних у нього документів для підтвердження показників податкового обліку. Платник податків вважається також ознайомленим із наміром про проведення перевірки у разі неможливості вручення йому відповідних документів після проставлення поштовим органом відповідної відмітки.
Також, у постанові Верховного Суду від 08.09.2021 у справі № 816/228/17 колегія суддів Великої Палати Верховного Суду дійшла таких висновків: аналізованими нормами Податкового кодексу України (зокрема, пункт 42.2 статті 42, пункт 78.4, пункт 79.2 статті 79) з дотриманням балансу публічних і приватних інтересів установлено умови та порядок прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок, зокрема документальних позапланових невиїзних. Лише їх дотримання може бути належною підставою наказу про проведення перевірки. З наказом про перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку.
Верховний Суд також сформував усталений підхід (зокрема, у постановах Верховного Суду від 06.08.2019 у справі № 520/8681/18, від 11.06.2020 у справі № 823/1606/17, від 12.08.2021 у справі № 640/3605/19), що наказ вважається надісланим контролюючим органом в порядку, встановленому законом, у разі повернення за закінченням терміну зберігання поштою наказу про проведення позапланової невиїзної перевірки, направленого на податкову адресу платника податків рекомендованим поштовим відправленням.
Отже, істотною обставиною при вирішенні питання своєчасного повідомлення платника податків про проведення відносно нього перевірки є встановлення дати, з якої наказ про проведення перевірки вважається врученим у відповідності до вказаних вимог податкового законодавства.
З урахуванням положень пункту 42.5 статті 42 Податкового кодексу України такою є дата, зазначена поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення. Верховний Суд у своїх постановах неодноразово наголошував на тому, що суди в обов'язковому порядку повинні встановлювати причини невручення документів платнику податків та наявності/відсутності підстав вважати направлену кореспонденцію врученою відповідно до вимог статті 42 Податкового кодексу України, а відтак, і наявністю підстав вважати платника податків обізнаним про призначення перевірки до її початку.
Також, слід звернути увагу на окремі положення Поряду надання послуг поштового зв'язку, права та обов'язки операторів поштового зв'язку і користувачів послуг поштового зв'язку та регулюють відносини між ними унормований Правилами надання послуг поштового зв'язку, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270 (далі - Правила, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до пункту 99 Правил рекомендовані поштові відправлення (крім рекомендованих листів з позначкою «Судова повістка»), рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень, поштових переказів, адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою або під час видачі у приміщенні об'єкта поштового зв'язку вручаються адресату, а у разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів сім'ї, який проживає разом з ним.
У разі відсутності адресата або повнолітніх членів його сім'ї до абонентської поштової скриньки адресата вкладається повідомлення про надходження зазначеного реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу, рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, поштового переказу.
У разі коли адресата неможливо повідомити про надходження реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу за номером телефону, зазначеним відправником у поштовій адресі, до його абонентської поштової скриньки вкладається повідомлення про надходження такого поштового відправлення, поштового переказу (пункту 101 Правил).
За правилами абзаців першого, другого пункту 116 Правил у разі неможливості вручення одержувачам поштові відправлення, внутрішні поштові перекази зберігаються об'єктом поштового зв'язку місця призначення протягом одного місяця з дня їх надходження, відправлення «EMS» - 14 календарних днів, міжнародні поштові перекази - відповідно до укладених угод. За письмовою заявою відправника/адресата строк зберігання поштових відправлень, внутрішніх поштових переказів може бути продовжений за додаткову плату до двох місяців з дня надходження до об'єкта поштового зв'язку місця призначення.
Після закінчення встановленого строку зберігання поштові відправлення, поштові перекази повертаються відправнику (абзац перший пункту 117 Правил).
Таким чином, Правила надання послуг поштового зв'язку передбачають, що у разі невручення рекомендованого поштового відправлення під час доставки до абонентської поштової скриньки адресата вкладається повідомлення про надходження такого поштового відправлення. Саме ж рекомендоване поштове відправлення ще протягом одного місяця зберігається об'єктом поштового зв'язку місця призначення, забезпечуючи тим самим адресату можливість отримати таке поштове відправлення на підставі вищевказаного повідомлення. Після спливу встановленого строку зберігання поштове відправлення повертається відправнику з відміткою - «За закінченням терміну зберігання» (крім виключень, визначених Правилами). Такий підхід забезпечує адресату можливість отримати надіслане йому поштове відправлення згодом у разі, якщо з тих чи інших причин він його не отримав під час виходу працівника поштового оператора за його адресою.
Тобто, у випадку надіслання копії наказу і повідомлення про проведення перевірки поштою контролюючий орган має враховувати особливості, пов'язані із правилами вручення поштових відправлень в Україні.
Суд звертає увагу, що про обґрунтованість такого висновку свідчать і зміни, що були внесені законодавцем до пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України.
Так, Законом України від 30.11.2021 № 1914-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень», який набрав чинності з 01.01.2022, пункт 79.2 статті 79 Податкового кодексу України було доповнено новим абзацом такого змісту: «У разі надіслання (вручення) відповідно до статті 42 цього Кодексу платнику податків (його представнику) копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення позапланової невиїзної перевірки, шляхом надсилання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення документальна позапланова невиїзна перевірка (крім перевірки, визначеної статтею 200 цього Кодексу) розпочинається не раніше 30 календарного дня з дати надсилання такого повідомлення та копії наказу».
Зазначене узгоджується з правовим висновком викладеним у постанові Верховного Суду від 15.02.2024 у справі № 640/9016/20.
Як вже було встановлено судом, копію наказу ГУ ДПС у Волинській області № 655-п від 22.02.2024 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «ГВІНЕТ», повідомлення від 22.02.2024 № 246 та запит про надання документів від 22.02.2024 №2224/6/03-20-07-02 було направленні рекомендованим листом з повідомлення про вручення за податковою адресою позивача.
Однак, такі документи разом з поштовим листом повернулися 08.03.2024 до ГУ ДПС у Волинській області з відміткою на довідці Укрпошти про невручення адресату, причина - «за закінченням терміну зберігання».
Таким чином, з урахуванням зазначеного, а також встановлених у справі, що розглядається обставин, суд зазначає, що у розумінні пунктів 42.2, 42.5 статті 42 Податкового кодексу України днем вручення платнику податків копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, письмового повідомлення про дату початку та місце проведення перевірки а також запиту про надання документів є саме 08.03.2024. Отже, саме після 08.03.2024 позивач вважається таким, що належним чином ознайомлений з наміром контролюючого органу провести документальну позапланову виїзну перевірку до її початку. Відповідно, після указаної дати і відповідач набув законних повноважень на проведення спірного контрольного заходу. Саме після вказаної дати необізнаність позивача з наказом про проведення перевірки слід розцінювати як таку, що свідчить про нехтування або ухилення від виконання обов'язку із отримання поштової кореспонденції без поважних причин і не може розцінюватись на користь платника податків.
При цьому, суд звертає увагу, що добросовісний платник податків зобов'язаний забезпечити отримання ним кореспонденції за адресою місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі невиконання цього обов'язку платник не вправі посилатись на неотримання ним документів як на обставину, що звільняє його від настання у зв'язку з цим негативних для такого платника наслідків (постанова Верховного Суду від 11.06.2020 у справі № 823/1606/17).
Як слідує з акту від 05.04.2024 №8103/07-02/43858645 про результати документальної позапланової документальної невиїзної перевірки ТОВ «ГВІНЕТ», дане перевірка проводилась з 25.03.2024 по 29.03.2024.
Враховуючи вищевказане, суд дійшов висновку про те, що відповідачем дотримано пункти 79.2 статті 79, 42.2, 42.5 статті 42 Податкового кодексу України, оскільки копія наказу про проведення перевірки та повідомлення надіслані позивачу за адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а конверт із вказаними документами із відміткою поштової служби повернувся на адресу контролюючого органу до початку проведення перевірки із зазначенням причин невручення. Аналогічна правова позиція була викладена Верховним судом в постанові від 30.01.2024 у справі № 380/15525/21.
Проте, з досліджених з матеріалів справи документів судом встановлено, що відповідачем недотримано положень пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України щодо початку проведення перевірки не раніше 30 календарного дня, яку слід обраховувати з 08.03.2024, оскільки саме з цією дати позивач вважається таким, що належним чином ознайомлений з наміром контролюючого органу провести документальну позапланову виїзну перевірку до її початку. Однак, як уже зазначалось вище перевірку контролюючим органом розпочато 25.03.2024.
Відтак, ГУ ДПС у Волинській області, розпочавши 25.03.2024 проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «ГВІНЕТ», не пересвідчилося у дотриманні однієї з обов'язкових умов для початку проведення такої перевірки (визначеною п.79.2 ст.79 ПК України), якою є вручення платнику податків письмового повідомлення про дату початку та місце проведення перевірки.
Згідно з правовою позицією Верховного Суду, не виконання контролюючим органом вимог п.79.2 ст.79 ПК України є істотним порушенням процедури перевірки, тобто, є самостійною та достатньою підставою для скасування податкових повідомлень-рішень та інших рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки.
Зокрема, у постанові від 18.08.2021 у справі № 160/9277/19 Верховний Суд дійшов висновку, що визнання незаконною документальної позапланової невиїзної перевірки, проведеної контролюючим органом, виключає необхідність переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства та є підставою для визнання незаконними і прийнятих за результатами такої перевірки податкових повідомлень-рішень.
У питаннях дотримання контролюючими органами процедури проведення перевірки, істотне значення має встановлення обставин забезпечення платникам податків можливості реалізувати їх права, передбачені Податковим кодексом України, а у разі їх порушення - чи могло це істотно вплинути на правильність та обґрунтованість висновків контролюючого органу, здійснених за результатами такої перевірки, на підставі яких прийняті рішення
В той час неотримання позивачем повідомлення про дату початку та місце проведення перевірки та запиту про надання документів, свідчить про неможливість позивачем надати документи, що належать до предмета перевірки або пов'язані з предметом перевірки.
Таке порушення відповідачем процедури проведення перевірки істотно вплинуло на правильність та обґрунтованість висновків контролюючого органу, здійснених за результатами такої перевірки, на підставі яких прийнято оскаржуване рішення, оскільки відповідач дійшов висновків про завищення показників рядка 19 та рядка 21 декларації за січень 2024 на суму 52 764 801 грн., та до заниження рядка 18 декларації за січень 2024 року, виключно на підставі аналізу інформації, що міститься в базах даних контролюючого орану, а не на підставі первинних документів, які опосередковують такі господарські операції.
Зважаючи на вищезазначене, суд оцінивши докази, які є у справі, в їх сукупності приходить до висновку, що податкове повідомлення - рішення ГУ ДПС у Волинській області від 08.05.2024 №0113360702 форми «Р», яким збільшено позивачу суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 1 738 483,00 грн та нараховано штрафні санкції в розмірі 173 848,30 грн. є протиправним та підлягає скасуванню.
Стосовно інших посилань учасників справи, то суд критично оцінює такі з огляду на їх необґрунтованість, та зазначає, що згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Згідно ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Як вбачається з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною 1 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Стаття 73 КАС України передбачає, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно із положеннями статті 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень статті 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Частиною 1 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.2 ст.77 КАС України).
У відповідності до частини 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.
У контексті оцінки доводів апеляційної скарги апеляційний суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України приходить до висновку, що позов ТОВ «ГВІНЕТ» необхідно задовольнити.
Щодо розподілу судових витрат між сторонами суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.
Згідно частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як слідує з матеріалів справи позивач при зверненні до суду з даним адміністративним позовом сплатив судовий збір у розмірі 22 947,98 грн. що підтверджується платіжною інструкцією в національній валюті №139 від 13.02.2025.
Відтак, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 22 947,98 грн.
Керуючись статтями 6-10, 14, 72-77, 90, 139, 159, 241-246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Податкового кодексу України, суд,
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ГВІНЕТ» до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, задовольнити повністю.
Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Волинській області від 08.05.2024 №0113360702.
Стягнути з Головного управління ДПС у Волинській області (43010, Волинська область, місто Луцьк, майдан Київський, 4, код ЄДРПОУ ВП 44106679) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ГВІНЕТ» (43023, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Лідавська, будинок 4, код ЄДРПОУ 43858645) судовий збір у розмірі 22 947,98 грн (двадцять дві тисячі дев'ятсот сорок вісім гривень 98 копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 07 травня 2025 року.
Головуючий
Суддя В.В. Мачульський