про залишення позовної заяви без руху
07 травня 2025 року ЛуцькСправа № 140/4535/25
Суддя Волинського окружного адміністративного суду Мачульський В.В., отримавши позовну заяву ОСОБА_1 до Волинської обласної прокуратури про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся з позовом до Волинської обласної прокуратури в якому просить:
1) Визнати протиправними бездіяльність Волинської обласної прокуратури щодо ненарахування та невиплати передбаченої законодавством додаткової заробітної плати, а саме надбавки в розмірі 15 % від посадового окладу за роботу в умовах режимних обмежень, що пов'язана з роботою з документами, які становлять державну таємницю, за період роботи з жовтня 2012 року до грудня 2024 року (за винятком періоду роботи з 14.06.2013 до 28.07.2014);
2) Зобов'язати Волинську обласну прокуратуру нарахувати та виплатити одним платежем передбачену законодавством додаткову заробітну плату, а саме надбавку в розмірі 15 % від посадового окладу за роботу в умовах режимних обмежень, що пов'язана з роботою з документами, які становлять державну таємницю, за період роботи з жовтня 2012 року до грудня 2024 року (за винятком періоду роботи з 14.06.2013 до 28.07.2014).
Відповідно до пунктів 3, 5 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).
Позовну заяву слід залишити без руху з таких мотивів та підстав.
Як передбачено частинами першою, другою статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до третьої статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Спеціальним строком для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби є місячний строк, установлений частиною п'ятою статті 122 КАС України.
Положення статті 122 КАС України не містять норми, які б врегульовували строк звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати (грошового забезпечення) у разі порушення законодавства про оплату праці.
Такі правовідносини регулюються положеннями статті 233 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), які мають перевагу в застосуванні перед частиною п'ятою статті 122 КАС України у справах, пов'язаних з недотриманням законодавства про оплату праці військовослужбовців (постанова Верховного Суду від 25.04.2023 у справі №380/15245/22).
Частиною другою статті 233 КЗпП України (в редакції до 19.07.2022) було передбачено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Проте, Законом України від 01.07.2022 №2352-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», який набрав чинності 19.07.2022 (далі - Закон №2352-ІХ), назву та частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено у новій редакції:
«Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».
Отже, починаючи з 19.07.2022 у КЗпП України відсутня норма, яка передбачає право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці без обмеження будь-яким строком.
При цьому відповідно до пункту 1 глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 №651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з 24 години 00 хвилин 30.06.2023 на всій території України відмінено карантин.
Це має означати, що строки для звернення до суду, які передбачені у статті 233 КЗпП України, були продовжені на строк дії карантину. Тобто, якщо під час дії карантину на всій території України існували чи виникли підстави (з якими пов'язується відлік строку) для звернення до суду за вирішенням трудового спору, то строк на це звернення продовжувався на строк дії карантину.
Верховний Суд у складі cудової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду в постанові від 21.03.2025 у справі №460/21394/23, вирішуючи питання щодо застосування статті 233 КЗпП України, в частині строку звернення до суду з вимогами про стягнення заробітної плати, дійшов таких висновків: Якщо мають місце тривалі правові відносини, які виникли під час дії статті 233 КЗпП України, у редакції, що була чинною до 19.07.2022, та були припинені на момент чинності дії статті 233 КЗпП України, в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», то у такому випадку правове регулювання здійснюється таким чином: правовідносини, які мають місце у період до 19.07.2022, підлягають правовому регулюванню згідно з положенням статті 233 КЗпП України (у попередній редакції); у період з 19.07.2022 підлягають застосуванню норми статті 233 КЗпП України (у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин»). З урахуванням пункту 1 глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України та постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 №651, відлік тримісячного строку звернення до суду зі спорами, визначеними статтею 233 КЗпП України, почався 01.07.2023 (пп. 65.1 - 65.2 п. 65 постанови).
Як вбачається із записів у трудовій книжці НОМЕР_1 , ОСОБА_1 у період з жовтня 2012 року по грудень 2024 року працював в органах прокуратури Волинської області та наказом від 11.12.2024 №1635к позивача звільнено з посади прокурора Камінь-Каширської окружної прокуратури Волинської області, у зв'язку із переведенням на посаду до спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону.
Так, спірні правовідносини у даній справі стосуються ненарахування та невиплати надбавки в розмірі 15 % від посадового окладу за роботу в умовах режимних обмежень, що пов'язана з роботою з документами, які становлять державну таємницю, за період роботи з жовтня 2012 року до грудня 2024 року (за винятком періоду роботи з 14.06.2013 до 28.07.2014).
Суд зазначає, що чинна на момент виникнення спірних правовідносин редакція статті 233 КЗпП України передбачає тримісячний строк звернення до суду з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні/ виключенні зі списків особового складу частини.
Відтак отримавши наказ про звільнення позивач мав бути обізнаний про порушення своїх прав, а саме ненарахування та невиплати надбавки в розмірі 15 % від посадового окладу за роботу в умовах режимних обмежень, що пов'язана з роботою з документами, які становлять державну таємницю.
Отож, у день звільнення з посади прокурора Камінь-Каширської окружної прокуратури Волинської області повинен був дізнатися про виплачені йому у зв'язку з проходженням та звільненням з служби сум заробітної плати, які є спірними у межах цієї справи.
Проте, з даним позовом до суду позивач звернувся 01.05.2025 року (подано до суду за допомогою підсистеми ЄСІТС «Електронний суд»), тобто із пропуском тримісячного строку звернення до суду.
Водночас слід наголосити, що визначення моменту вручення наказу про звільнення як початку перебігу строку у цій справі відповідає вимогам частини 2 статті 233 КЗпП України та не суперечить принципу юридичної визначеності.
З урахуванням того, що дану позовну заяву подано до суду 01.05.2025, а тому позов подано з пропуском тримісячного строку звернення до суду, установленого частиною другою статті 233 КЗпП України в редакції Закону №2352-IX.
Згідно із частиною шостою статті 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Позивач не подав заяву про поновлення строку звернення до суду із наведенням обставин, пов'язаних з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення дій щодо звернення до суду з позовом за захистом порушеного права, протягом установленого законом строку, чим не дотримав вимог частини шостої статті 161 КАС України.
Поважними причинами пропуску строку звернення до суду є лише наявність тих обставин, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами, тобто які об'єктивно та істотно перешкоджали зверненню до суду та не залежали від волевиявлення особи.
Суддя зазначає, що заробітна плата є регулярним щомісячним платежем, а тому в будь-якому разі його розмір відомий особі, яка її отримує. Відтак, отримання позивачем розрахункових листів за період 2012-2024 роки, не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли він почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду.
За правилами частин першої, другої статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Також, відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
У статті 4 КАС України визначено, що позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду.
Згідно з частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Реалізуючи передбачене статтею 55 Конституції України, статтею 5 КАС України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.
Процесуальне законодавство встановлює вимоги до змісту позовної заяви. Від якості позовної заяви, юридично правильного змісту позовних вимог, зазначення способу судового захисту залежить швидкий і ефективний розгляд справи. Законодавство не вимагає матеріально-правового обґрунтування вимог, однак обґрунтування позову не правовими фактами може негативно вплинути на наслідки вирішення вимоги по суті.
Основними елементами, що визначають сутність будь-якого позову (індивідуалізуючи ознаки позову) є предмет і підстава.
Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить постановити судове рішення. Вона опосередковується спірними правовідносинами - суб'єктивним правом і обов'язком відповідача.
Підставу позову складають обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки. Фактична підстава позову - це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача. Правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога.
Звертаючись до суду, позивач самостійно визначає у позовній заяві, яке його право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, в тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах.
Оцінка предмета заявленого позову як наслідок наявності підстав для захисту порушеного права позивача, про яке ним зазначається в позовній заяві, здійснюється судом, на розгляд якого передано спір, крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги.
Відповідно до пункту 4 частини п'ятої статті 160 КАС України в позовній заяві зазначаються зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів.
Зміст позовних вимог - це вимоги позивача (предмет позову). Предметом позову є безпосередньо матеріально-правова вимога позивача до відповідача, щодо якої особа звертається до суду за захистом своїх прав чи інтересів.
Іншими словами зміст позовних вимог - це максимально чітко і зрозуміло сформовані визначення способу захисту порушеного права, свободи чи інтересу у прохальній частині позову.
Вказані висновки щодо застосування норм права викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.02.2024 у справі № 990/150/23.
ОСОБА_1 у позовній заяві просить суд зокрема зобов'язати Волинську обласну прокуратуру нарахувати та виплатити одним платежем передбачену законодавством додаткову заробітну плату, а саме надбавку в розмірі 15 % від посадового окладу за роботу в умовах режимних обмежень, що пов'язана з роботою з документами, які становлять державну таємницю, за період роботи з жовтня 2012 року до грудня 2024 року (за винятком періоду роботи з 14.06.2013 до 28.07.2014).
Поряд з цим, як слідує із доданих позивачем до позовної заяви розрахункових листів за період роботи з 2012 по 2024 роки в органах прокуратури Волинської області ОСОБА_1 періодично була нарахована та виплачена надбавка за роботу в умовах режимних обмежень, що пов'язана з роботою з документами, які становлять державну таємницю.
З урахуванням наведеного, позивачу необхідно подати до суду нову редакцію позовної заяви у якій вказати періоди за які позивачем не нарахована та невиплачена надбавка за роботу в умовах режимних обмежень, що пов'язана з роботою з документами, які становлять державну таємницю, а також уточнити зміст позовних вимог, з урахуванням вказаних вище висновків суду.
Крім того, частиною другою статті 161 КАС України передбачено, що у разі подання позовної заяви та доданих до неї документів в електронній формі через електронний кабінет до позовної заяви додаються докази надсилання її копії та копій доданих документів іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 44 цього Кодексу.
Згідно з частиною дев'ятою статті 44 КАС України у разі подання до суду в електронній формі заяви по суті справи, зустрічного позову, заяви про збільшення або зменшення позовних вимог, заяви про зміну предмета або підстав позову, заяви про залучення третьої особи, апеляційної скарги, касаційної скарги та документів, що до них додаються, учасник справи зобов'язаний надати до суду доказ надсилання цих матеріалів іншим учасникам справи.
Вказані документи в електронній формі направляються з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи, а у разі відсутності у іншого учасника справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність у іншого учасника справи електронного кабінету - в паперовій формі листом з описом вкладення.
Як встановлено судом, позовну заяву подано до суду за допомогою підсистеми ЄСІТС «Електронний суд».
Відтак, позивач зобов'язаний надати суду докази надіслання копії позовної заяви разом з доданими до неї матеріалами відповідачу.
Згідно з частинами першою, другою статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Оскільки позовна заява не відповідає вимогам статтей 160, 161 КАС України її слід залишити без руху, надавши позивачу строк на усунення недоліків - п'ять днів з дня отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху шляхом подання до суду нової редакції позовної заяви в якій уточнити позовні вимоги в частині періодів ненарахування та невиплати надбавки в розмірі 15 % від посадового окладу за роботу в умовах режимних обмежень, що пов'язана з роботою з документами, які становлять державну таємницю; подати до суду заяву про поновлення строку звернення до суду, в якій вказати підстави для поновлення цього строку з наданням доказів поважності причин його пропуску; надати докази надіслання до електронного кабінету відповідача копії позовної заяви разом з доданими до неї матеріалами.
Керуючись статтями 122, 123, 160, 161, 169, 248 КАС України, суддя
Позовну заяву ОСОБА_1 до Волинської обласної прокуратури про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії залишити без руху.
Встановити позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви - п'ять днів з дня отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Копію ухвали надіслати особі, яка подала позовну заяву, засобами інформаційної системи «Електронний суд».
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не може бути оскаржена окремо від рішення суду.
Суддя В.В. Мачульський