Справа №523/19503/24
Провадження №1-кп/523/899/25
про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою
08 травня 2025 року м. Одеса
Колегія суддів Пресипського (Суворовського) районного суду міста Одеси у складі
головуючого - судді ОСОБА_1
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участю: секретаря судового засідання - ОСОБА_4
прокурора Суворовської окружної прокуратури м. Одеси - ОСОБА_5
захисника - ОСОБА_6
обвинуваченого (підсудного) - ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні (у тому числі в режимі відеоконференції) в залі суду клопотання прокурора Донецької обласної прокуратури ОСОБА_8 про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, поданого в межах розгляду кримінального провадження №22024050000002445, внесеного до ЄРДР 07.08.2024 року, за обвинуваченням:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Курахове Мар'їнського району Донецької області громадянина України, із неповною середньо-спеціальною освітою, офіційно неодруженого і непрацевлаштованого, маючого на утриманні малолітню доньку 2016 року народження, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , до затримання тимчасово проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.111 КК України,
На розгляді Пересипського (Суворовського) районного суду м.Одеси перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.111 КК України.
08.05.2025 року прокурором ОСОБА_8 подано до суду письмове клопотання про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підсудного ОСОБА_7 , мотивуючи його тим, що строк застосування запобіжного заходу спливає; у разі непродовження такого строку останній буде в змозі знищити (видалити дистанційно з іншого пристрою відомості листування), сховати та спотворити речі, які мають істотне значення для становлення істини у кримінальному провадженні; також зможе незаконно впливати на експерта, який ще не був допитаний у судовому засіданні; перебуваючи на волі, вказаний підсудний фактично матиме можливість безконтрольно спілкуватись з представником іноземної організації ФСБ рф, що об'єктивно може зашкодити встановленню істини у цьому провадженні, оскільки останній причетний до його вчинення; перебування підсудного на волі за місцем свого проживання у м. Одесі, де на теперішній час розміщуються підрозділи Збройних Сил України та інші утворені відповідно до законів України військові формування, може створити передумови для продовження вчинення ним протиправної діяльності та нового кримінального правопорушення; що в сукупності свідчить про те, що ризики, передбачені ст.177 КПК України (зокрема, переховування від суду, знищення, схову або спотворення будь-якої із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконного впливу на експерта, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, а також вчинення іншого кримінального правопорушення) на сьогоднішній час існують та не зменшились.
В судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 підтримав внесене прокурором ОСОБА_8 клопотання про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підсудного ОСОБА_7 , просив задовольнити.
Захисник ОСОБА_6 проти задоволення клопотання прокурора заперечувала, оскільки вважає, що наведені прокурором ризики є припущеннями, у зв'язку з тим, що підсудний ОСОБА_7 ухилятись від кримінальної відповідальності та перешкоджати кримінальному провадженню не буде; просила застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту за місцем мешкання матері підсудного.
Підсудний ОСОБА_7 підтримав думку свого захисника.
Вислухавши в судовому засіданні прокурора ОСОБА_5 , заслухавши заперечення захисника ОСОБА_6 та підсудного ОСОБА_7 , дослідивши означене клопотання прокурора та матеріали судового провадження, Колегія суддів дійшла наступних висновків.
Ухвалою Колегії суддів Суворовського районного суду м.Одеси від 18.03.2025 року відносно підсудного ОСОБА_7 продовжено строк застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 16.05.2025 року, включно.
Згідно з ч.ч.1, 2, 3 ст.331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого, а вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу та до спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Відповідно до ст.177 означеного Кодексу, метою застосування запобіжного заходу, наряду з іншим, є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватись від суду; незаконно впливати на потерпілих, свідків кримінального провадження; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином або продовжувати злочинну діяльність.
З огляду на ст.178 вказаного Кодексу, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 цього Кодексу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності обставини, у тому числі вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання її винною у кримінальному правопорушенні, вік та стан здоров'я, міцність соціальних зв'язків обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців, наявність постійного місця роботи та репутацію обвинуваченого, його майновий стан та наявність судимостей, дотримання умов попередньо застосованих запобіжних заходів, розмір майнової шкоди та інше.
Пунктом 4 ч.2 ст.183 зазначеного Кодексу регламентовано, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше не судимої особи, яка обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, за яке законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
На підставі ч.6 ст.176 КПК України, під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 437-442-1 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті (тримання під вартою).
Згідно з обвинувальним актом, ОСОБА_7 висунуте обвинувачення у скоєнні особливо тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.111 КК України, за кваліфікуючими ознаками: державна зрада, тобто діяння, умисно вчинені громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, інформаційній безпеці України: надання представникам іноземної організації допомоги в проведенні підривної діяльності проти України, вчинене в умовах воєнного стану.
Як слідує з обвинувального акту та матеріалів судового провадження, не зважаючи на те, що підсудний ОСОБА_7 раніше не судимий; на обліку в КНП «Обласна клінічна психіатрична лікарня м.Слов'нськ» не перебуває; зі слів - страждає на хронічний бронхіт та астму; за місцем тимчасового мешкання в м.Одесі характеризується позитивно; останній обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, що мало місце в умовах воєнного стану в державі і збройної агресії рф проти України; неодружений та офіційно непрацевлаштований; не забезпечений місцем реєстрації на території м.Одеса (зі слів - орендував житло), сукупність чого свідчить про відсутність у підсудного ОСОБА_7 легальних джерел доходів та належного рівня соціальних зв'язків.
Наведені обставини у контексті загрози призначення покарання в разі доведеності провини підсудного ОСОБА_7 у цьому кримінальному провадженні у виді позбавлення волі строком від п'ятнадцяти років або довічне позбавлення волі, з конфіскацією майна, підтверджують актуальність передбачених ст.177 КПК України і зазначених у клопотанні прокурора ризиків, а також об'єктивно доводять існування ризиків можливого ухилення підсудного від суду, знищення, схову або спотворення будь-якої із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконного впливу на експерта, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, а також вчинення іншого кримінального правопорушення, внаслідок чого, станом на теперішній час жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе забезпечити належне виконання підсудним процесуальних обов'язків в умовах воєнного стану, та запобігти означеним ризикам.
Оцінюючи ж доводи захисника ОСОБА_6 щодо зміни підсудному ОСОБА_7 запобіжного заходу на домашній арешт, суд вважає їх необ'єктивними й необґрунтованими, оскільки станом на теперішній час, запропонований стороною захисту запобіжний захід є неспівмірним з інкримінованим вказаному підсудному кримінальним правопорушенням, тяжкістю висунутого йому обвинувачення та його наслідками, а ураховуючи запровадження воєнного стану та збройну агресію рф проти України, працівники органу внутрішніх справ задіяні у вжитті заходів з протидії агресії та суттєво обмежені у виконанні своїх повноважень з перевірки житла, під арештом в якому має перебувати особа, та з перевірки питань, пов'язаних із виконанням покладених на неї зобов'язань, тощо.
Між тим, викладені у розглядуваному клопотанні доводи прокурора ОСОБА_8 щодо незастосування до підсудного ОСОБА_7 альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави - судом до уваги не приймається, оскільки такі доводи суперечать положенням ч.3 ст. 183 КПК України, згідно яких суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків, передбачених цих Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Зазначена позиція суду цілком узгоджується з рішенням ЄСПЛ у справі «Доронін проти України» від 19 лютого 2009 року (п.63), за якою відповідно до вимог п.3 ст.5 Конвенції, при обранні чи продовженні застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, навіть у більш тяжких справах та при спробі обвинуваченого зникнути із одночасним супротивом працівникам правоохоронного органу при затриманні, національні суди мають розглядати можливість застосування тих чи інших альтернативних запобіжних заходів замість тримання під вартою, а посилання при цьому головним чином на тяжкість обвинувачення, не уявляє собою «відповідної і достатньої» підстави.
Отже, приймаючи до уваги викладене та виходячи із визначених в обвинувальному акті обставин інкримінованого обвинуваченому ОСОБА_7 кримінального правопорушення, його характер, суспільну небезпечність і наслідки кримінально-протиправних діянь, а також зважаючи на характеризуючі особу підсудного дані, Колегія суддів доходить висновку про те, що на даному етапі провадження жоден із більш м'яких запобіжних заходів до зазначеного підсудного не зможе забезпечити належне виконання ним процесуальних обов'язків в умовах воєнного стану та запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України, а відтак клопотання прокурора підлягає частковому задоволенню.
Одночасно, дотримуючись справедливого балансу між інтересами суспільства і правами підсудного ОСОБА_7 на особисту свободу, враховуючи положення ст.ст.8-9, ч.4 ст.183 КПК України, зважаючи на характер і обставини інкримінованих підсудному діянь, його майновий і сімейний стан та наявність встановлених в судовому засіданні ризиків, передбачених ст.177 цього Кодексу, Колегія суддів вважає за необхідне одночасно визначити підсудному ОСОБА_7 альтернативний вид запобіжного заходу в цьому кримінальному провадженні, - заставу.
Виходячи з того, що за ухвалою Колегії суддів від 28.11.2024 року, підсудному ОСОБА_7 в якості альтернативного триманню під вартою запобіжного заходу, визначено розмір застави у встановленому п.3 ч.5 ст.182 КПК України розмірі, а тому в разі внесення вказаним підсудним або заставодавцем наведеного в означеній ухвалі Колегії суддів розміру застави, підсудний має бути звільненим з-під варти з покладенням на нього відповідних обов'язків за ч.7 ст.42, ч.5 ст.194 цього ж Кодексу.
Керуючись ст.ст.26, 31, 176-178, 182-183, 194, 331, 369-372, Главою 18 КПК України, Колегія суддів
Клопотання прокурора Донецької обласної прокуратури ОСОБА_8 про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 , - задовольнити частково.
Продовжити застосування до ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.111 КК України, запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, строком на 45 днів, тобто до 21.06.2025 року, включно.
У разі внесення застави у розмірі, визначеному ухвалою Колегії суддів від 28.11.2024 року, покласти на підсудного ОСОБА_7 наступні обов'язки: повідомити суд про своє місце проживання та прибувати за кожною вимогою до суду; не відлучатися за межі регіону за місцем проживання без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання; утримуватися від спілкування з громадянами рф та свідками у цьому кримінальному провадженні.
Додатково роз'яснити підсудному ОСОБА_7 , що згідно зі ст.182 КПК України, застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області, з метою забезпечення виконання підсудним покладених на нього обов'язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов'язків, а застава може бути внесена як самим підсудним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем), після чого підсудний звільняється з-під варти.
В силу ч.ч.8, 10 ст.182 КПК України, роз'яснити підсудному ОСОБА_7 , що у випадку звільнення з-під варти під заставу та якщо він, будучи належним чином повідомленим, не з'явиться за викликом до суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору, а у разі звернення застави в дохід держави суд вирішує питання про застосування до підсудного запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ст.194 цього Кодексу.
Строк дії ухвали в частині застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та виконання покладених обов'язків у разі внесення застави, закінчується 21.06.2025 року.
Копії ухвали вручити під розписку підсудному ОСОБА_7 , направити для виконання до ДУ «Одеський слідчий ізолятор» та надати для відома іншим заінтересованим особам.
На підставі ч.2 ст.392 КПК України, ухвала набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження в порядку, встановленому Кримінальним процесуальним кодексом України.
Головуючий - суддя: ОСОБА_1
судді: ОСОБА_2
ОСОБА_3