Пересипський районний суд міста Одеси
Справа № 523/12852/13-к
Провадження №1-кп/523/1188/25
06.05.2025 р. Пересипський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
захисника - адвоката ОСОБА_4 ,
в присутності обвинуваченого - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12013170490002352 від 24.04.2013р., за обвинуваченням:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Одеси, громадянина України, із середньою освітою, неодруженого, не офіційно працюючою автомеханіком на СТО, маючого тяжке захворювання (зі слів обвинуваченого), зареєстрованого та проживаючого: АДРЕСА_1 , раніше неодноразово судимого:
-07.02.2007р. Суворовським райсудом м. Одеси за ч.2 ст.289 КК України до 5р. позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України звільненого від відбування покарання з іспитовим строком на 2р.,
-29.12.2008р. Суворовським райсудом м. Одеси за ч.3 ст.185 КК України із застосуванням ст71 КК України до 5р. 1міс. позбавлення волі; 07.05.2012р. умовно-достроково звільнений на невідбутий строк покарання 11міс. 3дн.,
-03.02.2020р. Приморським райсудом м. Одеси за ч.3 ст.15,ч.2 ст.185 КК України до 3р. позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України звільненого від відбування покарання з іспитовим строком на 2р.,
у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.289 КК України,-
ОСОБА_5 будучи раніше судимим за майнові кримінальні правопорушення, судимість за які на час вчинення нового злочину не була погашеною, на шлях виправлення не став та вчинив повторне умисне корисливе кримінальне правопорушення, за наступних обставин.
25.07.2013р., приблизно о 02год. 00хв., ОСОБА_6 знаходячись у дворі будинку за адресою: м. Одеса, вул. Михайла Грушевського,52, побачив автомобіль марки «ВАЗ 2109», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який визначив об'єктом свого злочинного посягання. Далі, ОСОБА_7 реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на незаконне заволодіння транспортним засобом шляхом буксирування, залучив до реалізації свого умислу ОСОБА_8 під приводом допомоги у переміщенні автомобіля, не повідомивши останньому, що вказаний автомобіль належить іншій особі, при цьому приховуючи від ОСОБА_8 свої протиправні наміри. Продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, ОСОБА_6 з метою незаконного заволодіння транспортним засобом, з корисливих мотивів та з метою використання для власних потреб, діючи умисно, з урахуванням сприятливої для нього обстановки, яка на його переконання виключала
можливість втручання власника чи сторонніх осіб, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, відчинив багажник транспортного засобу, дістав буксирувальний трос, який закріпив до автомобілів, після чого, сів за кермо цього автомобілю та за допомогою автомобіля марки «DAEWOO», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_8 , відбуксирував вищевказаний транспортний засіб до вул. Агрономічної в м. Одесі, тим самим, незаконно заволодів транспортним засобом - автомобілем марки «ВАЗ 2109», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить потерпілому ОСОБА_9 , всупереч волі останнього.
В судовому засіданні, ОСОБА_6 повністю визнав свою вину за пред'явленим та викладеним в обвинувальному акті обвинуваченням, крім того, пояснив суду про час, місце, спосіб та мотиви скоєного ним при вказаних вище обставинах, не оспорюючи при цьому докази, які містяться у кримінальному провадженні та фактичні обставини скоєного кримінального правопорушення.
Враховуючи те, що ОСОБА_6 у повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення при обставинах, викладених у обвинувальному акті, враховуючи, що прокурор, потерпілий, обвинувачений та його захисник не оспорювали фактичні обставини провадження та беручи до уваги, що учасники судового провадження, правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності їх позиції, при цьому роз'яснивши їм положення ч.3 ст.349 КПК України про те, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини провадження у апеляційному порядку, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого та вивченням матеріалів кримінального провадження, що характеризують останнього.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення доведена повністю та дії вказаної особи кваліфікує за ч.2 ст.289 КК України - незаконне заволодіння транспортним засобом, вчинене повторно.
При призначенні покарання ОСОБА_6 , суд приймає до уваги характер і обставини вчиненого кримінального правопорушення, ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Судом враховується особа ОСОБА_5 , який є особою раніше судимою, вчинив нове. Аналогічне корисливе кримінальне правопорушення, яке відноситься до категорії тяжких злочинів, неодруженого, не офіційно працюючою робочим, маючого тяжкі захворювання (зі слів обвинуваченого), маючого постійне місце реєстрації та проживання, де проживає разом із родиною.
Обставинами, які пом'якшують покарання ОСОБА_6 , передбачені ст.66 КК України, суд визнає: щире каяття, повне визнання своєї вини та активне сприяння розкриттю злочинів, відсутність будь-яких претензій з боку потерпілого до обвинуваченого.
Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого, передбачені ст.67 КК України, судом не встановлено.
Згідно зі статтями 50,65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження вчинення нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання має бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
На підставі викладеного, при визначенні виду та міри покарання по даному кримінальному провадженню, враховуючи всі встановлені в судовому засіданні обставини кримінального провадження, беручи до уваги особу ОСОБА_5 , який є особою раніше судимою, вчинив нове. Аналогічне корисливе кримінальне правопорушення, яке відноситься до категорії тяжких злочинів, неодруженого, не офіційно працюючою робочим, маючого тяжкі захворювання (зі слів обвинуваченого), маючого постійне місце реєстрації та проживання, де проживає разом із родиною, враховуючи наявність обставин, які пом'якшують покарання обвинуваченого - щире каяття, повне визнання своєї вини, активне сприяння розкриттю злочинів, відсутність будь-яких претензій з боку потерпілого до обвинуваченого та відсутність обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого, беручи до уваги суспільну небезпеку та характер вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення, з метою запобігання вчиненню останнім нових кримінальних правопорушень,
суд приходить до висновку про те, що виправлення та недопущення вчинення ним нових кримінальних правопорушень, можливе без його ізоляції від суспільства, із призначенням покарання у виді позбавлення волі з випробуванням (із застосуванням ст.75 КК України) та без застосування додаткової міри покарання у виді конфіскації майна.
В даному випадку, за переконанням суду, покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, передбаченого санкцією ч.2 ст.289 КК України, повністю досягне мети його призначення та призведе до позитивних змін в особистості обвинуваченого, які створять у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки.
Водночас, вирішуючи питання про необхідність реального відбування обвинуваченим покарання у виді позбавлення волі з випробуванням за вчинений злочин, судом враховується, що статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У справі «Ізмайлов проти Росії» (п.38 рішення від 16 жовтня 2008 року), Європейський Суд вказав, що при призначенні покарання «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».
При цьому, суд також враховує правову позицію Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, висловлену у Постанові від 28.05.2020року (справа №753/13972/17; провадження №51-986км20), згідно якої, Верховний Суд зазначив, що законодавцем саме суду надано дискреційні повноваження щодо визначення виду та міри покарання за вчинення того чи іншого злочину.
Крім того, приймаючи таке рішення, суд серед іншого враховує, що одним з проявів верховенства права є положення про те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори. Справедливість - одна з основних засад права і є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Суд вважає за необхідне зазначити, що ця позиція ґрунтується, в тому числі, на рішенні Конституційного Суду України від 02.11.2004 №15-рп/2004 у справі №1-33/2004.
Вимога додержуватись справедливості при застосуванні кримінального покарання закріплена і в міжнародних документах з прав людини, зокрема у статті 10 Загальної декларації прав людини 1948 (прийнята Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року), статті 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966, статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод 1950.
Долю речових доказів, суд вирішує відповідно до ст.100 КПК України.
Керуючись ст.ст.369-371, 373-374 КПК України, суд-
ОСОБА_5 визнати винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.289 та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років без конфіскації майна.
На підставі ст.ст.75,76 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування покарання з випробуванням на строк 1 рік із покладанням обов'язків: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Запобіжний захід до набрання вироку законної сили відносно ОСОБА_5 обрати у вигляді особистого зобов'язання.
Речові докази: автомобіль марки «ВАЗ 2109» та акумуляторну батарею - вважати повернутими за належністю ОСОБА_9 ; автомобіль марки «DAEWOO» - вважати повернутими за належністю ОСОБА_10 .
Вирок набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження та подання апеляції через Пересипський районний суд м. Одеси до Судової палати по кримінальних справах Одеського апеляційного суду, протягом 30 днів з дня проголошення.
Копії вироку вручити під розписку учасникам судового засідання, а також надати іншим заінтересованим особам.
Суддя ОСОБА_1