м. Вінниця
08 травня 2025 р. Справа № 120/8416/24
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Віятик Наталії Володимирівни, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії
До Вінницького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказує на протиправну бездіяльність відповідача, що полягає у ненарахуванні та невиплаті йому грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2015, 2016, 2017, 2018, 2019, 2022, 2023, 2024 роки, виходячи з розміру грошового забезпечення на день звільнення.
Відтак з метою зобов'язання відповідача виплатити вищевказану грошову компенсацію, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалою 03.07.2024 відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні).
На адресу суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому останній просить відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування відзиву представник вказує, що додаткова відпустка не належить до категорії щорічних і надається понад тривалість щорічної відпустки та інших видів відпустки. Вона надається у календарному році, а не за робочий рік, тобто не залежно від стажу роботи. У разі невикористання зазначеної додаткової відпустки, її не можна перенести на наступний календарний рік. Отже законодавством не передбачено можливості заміни зазначеної додаткової відпустки грошовою компенсацією.
Суд, вивчивши матеріали справи у їх сукупності, оцінивши наведені сторонами доводи, встановив наступне.
Позивач проходив службу у Головному управлінні Національної поліції у Вінницькій області.
Відповідно до витягу з Наказу №58 о/с від 29.03.2024 позивача звільнено зі служби в поліції за пунктом 7 (за власним бажанням) частини 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію".
Позивач набув статусу учасник бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 05.10.2015.
Відтак, позивач вважає, що йому як учаснику бойових дій мала надаватися додаткова відпустка відповідно до Закону України №3551-ХІІ "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
Оскільки в період проходження служби, а саме за 2015, 2016, 2017, 2018, 2019, 2022, 2023, 2024 роки додаткова відпустка як учаснику бойових дій позивачем не використовувалася, останній, покликаючись на ст. 24 Закону №504/96-ВР, вважає, що при звільнені йому повинна бути виплачена компенсація за невикористану додаткову відпустку як учаснику бойових дій.
Позивач звернувся до Головного управління із заявами про надання інформації щодо невикористаних відпусток та щодо нарахування грошової компенсації за невикористані відпустки як учаснику бойових дій.
Відповідач листом від 19.04.2024 повідомив, що додаткова відпустка із збереженням заробітної плати окремим категоріям ветеранів війни за 2020 та 2021 роки позивачем використана, за 2015, 2016, 2017, 2018, 2019, 2022, 2023, 2024 роки не використовувалась.
Листом від 15.05.2024 відповідач повідомив, що підстав для нарахування грошової компенсації за невикористану додаткову оплачувану відпустку учасника бойових дій за 2015-2024 немає.
Позивач вважає таку бездіяльність відповідача протиправною, тому за захистом своїх прав звернувся до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд враховує наступне.
Згідно зі статтею 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Цією ж статтею передбачено, що право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Відповідно до статті 45 Конституції України кожен, хто працює, має право на відпочинок. Це право забезпечується наданням днів щотижневого відпочинку, а також оплачуваної щорічної відпустки, встановленням скороченого робочого дня щодо окремих професій і виробництв, скороченої тривалості роботи у нічний час. Максимальна тривалість робочого часу, мінімальна тривалість відпочинку та оплачуваної щорічної відпустки, вихідні та святкові дні, а також інші умови здійснення цього права визначаються законом.
Державні гарантії права на відпустки працівників, визначає умови, тривалість і порядок надання їх працівникам для відновлення працездатності, зміцнення здоров'я, а також для виховання дітей, задоволення власних життєво важливих потреб та інтересів, всебічного розвитку особи, визначає Закон України від 15.11.1996 № 504/96-ВР "Про відпустки" (далі - Закон 504/96-ВР).
Згідно зі статтею 4 Закону №504/96-ВР установлюються такі види відпусток: 1) щорічні відпустки: основна відпустка (ст. 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці (ст.7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (ст. 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством; 2) додаткові відпустки у зв'язку з навчанням (ст. 13, 14 і 15 цього Закону); 3) творча відпустка (ст. 16 цього Закону); 3-1) відпустка для підготовки та участі в змаганнях (ст.16-1 цього Закону); 4) соціальні відпустки: відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами (ст. 17 цього Закону); відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (ст.18 цього Закону); відпустка у зв'язку з усиновленням дитини (ст. 18-1 цього Закону); додаткова відпустка працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину-особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи (ст. 19 цього Закону); 5) відпустки без збереження заробітної плати (ст. 25, 26 цього Закону). Законодавством, колективним договором, угодою та трудовим договором можуть установлюватись інші види відпусток.
У разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину-особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи (ч. 1ст. 24 Закону №504/96-ВР).
Аналогічні положення містяться в ч. 1 ст. 83 КЗпП України.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 № 580-VІІІ (далі - Закон №580-VIII).
Відповідно до ч. 1 та 3 ст. 59 Закону № 580-VIII служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Рішення з питань проходження служби оформлюються письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік і форма яких установлюються Міністерством внутрішніх справ України.
Проходження служби в поліції регулюється цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (ст. 60 Закону № 580-VIII).
Згідно з ч. 1 та 2 ст. 92 Закону № 580-VIII поліцейським надаються щорічні чергові оплачувані відпустки в порядку та тривалістю, визначених цим Законом. Поліцейському надаються також додаткові відпустки у зв'язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати (грошового забезпечення) та інші види відпусток відповідно до законодавства про відпустки.
Частинами 1 - 4 ст. 93 Закону № 580-VIII передбачено, що тривалість відпусток поліцейського обчислюється подобово. Святкові та неробочі дні до тривалості відпусток не включаються. Тривалість щорічної основної оплачуваної відпустки поліцейського становить тридцять календарних днів, якщо законом не визначено більшої тривалості відпустки. За кожний повний календарний рік служби в поліції після досягнення п'ятирічного стажу служби поліцейському надається один календарний день додаткової оплачуваної відпустки, але не більш як п'ятнадцять календарних днів. Тривалість чергової відпустки у році вступу на службу в поліції обчислюється пропорційно з дня вступу до кінця року з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожен повний місяць служби.
Відповідно до ч. 10 ст. 93 Закону № 580-VIII за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до закону.
Частинами 1 та 2 ст. 94 Закону № 580-VIII обумовлено, що поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.
Порядок та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання затверджений наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 № 260 (далі - Порядок № 260).
Згідно з абзацами сьомим та восьмим пункту 8 розділу ІІІ Порядку № 260 за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до чинного законодавства. Виплата грошової компенсації за невикористану в році звільнення відпустку проводиться, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого поліцейський має відповідно до чинного законодавства на день звільнення із служби.
Доводи відповідача про відсутність обов'язку щодо виплати позивачу при звільненні компенсації за невикористані відпустки (основну та додаткову) за роки, що передували року звільнення позивача зі служби у НП України, суд відхиляє з огляду на те, що з аналізу ст. 93 Закону №580-VIII та наведених вище норм трудового законодавства видно, що законом не виключаються випадки, коли поліцейським відпустка не буде використана протягом календарного року. У свою чергу, не передбачено позбавлення поліцейського права на відпустку, яке він уже отримав в попередньому календарному році.
Водночас, з огляду на відсутність правового врегулювання питання про виплату компенсації положеннями Закону №580-VIII і Порядку №260 питання компенсації невикористаної частини відпустки поліцейському за минулі роки, то при вирішенні вказаного спору підлягають застосуванню приписи Кодексу законів про працю України і Закону № 504/96-ВР.
Рішенням Конституційного Суду України від 07.05.2002 № 8-рп/2002у справі за конституційним поданням Президента України щодо офіційного тлумачення положень ч.ч. 2, 3 ст. 124 Конституції України (справа щодо підвідомчості актів про призначення або звільнення посадових осіб) зазначено, що при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов'язаних із спорами щодо проходження публічної служби, адміністративний суд, установивши відсутність у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими врегульовано спірні правовідносини, може застосувати норми, у яких визначені основні трудові права працівників - Кодекс законів про працю України.
Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону № 504/96-ВР і ч. 1 ст. 83 Кодексу законів про працю України у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.
Отже, у випадку звільнення особи з органів Національної поліції України їй виплачується компенсація за всі невикористані ними дні, як основної, так і додаткової відпустки.
Аналогічні висновки висловлено Верховним Судом у складі суддів судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у постанові від 19.01.2021 у справі №160/10875/19, та у постановах Верховного Суду від 04.02.2021 у справі №160/5393/19, від 31.03.2021 у справі №320/3843/20, від 26.05.2021 у справі №360/1362/20, від 24.06.2021 у справі №520/8054/2020.
У цьому контексті слід зазначити, що Верховний Суд у складі суддів судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у постанові від 19.01.2021 по справі № 160/10875/19 відступив від правового висновку, сформованого у рішеннях у справах №818/1276/17, №820/5122/17, та підтримав позицію, що у випадку звільнення поліцейських з органів Національної поліції України їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні, як основної, так і додаткової відпустки, за всі роки служби.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, суд при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Суд відхиляє посилання відповідача на правову позицію висловлену у постанові Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 31.10.2022 у справі №241/2229/20, оскільки зазначене судове рішення прийнято в порядку цивільного провадження за інших фактичних обставин справи та суб'єктного складу учасників відносин.
Матеріалами справи підтверджується, що позивач має статус учасника бойових дій, додаткова відпустка як учаснику бойових дій за 2020 та 2021 роки ним використана. Натомість за 2015, 2016, 2017, 2018, 2019, 2022, 2023, 2024 роки така відпустка позивачем не використана, що підтверджується листом відповідача.
Правовий статус ветеранів війни визначає Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 № 3551-XII (далі - Закон № 3551-XII), який забезпечує створення належних умов для життєзабезпечення ветеранів війни, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них.
Як передбачено п. 12 ст. 12 цього Закону учасникам бойових дій надаються право на одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.
Отже, виходячи з положень Закону № 3551-ХІІ, додаткова відпустка із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік є пільгою, гарантованою державою.
Відповідно до Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій (стаття 1).
Указом Президента України "Про часткову мобілізацію" від 17.03.2014 № 303/2014, який затверджений Законом України від 17.03.2014 № 1126-VI, постановлено оголосити та провести часткову мобілізацію.
Таким чином, спірні правовідносини стосовно отримання грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки у зв'язку із звільненням позивача виникли в особливий період.
В особливий період з моменту оголошення мобілізації до припинення відповідного періоду надання інших видів відпусток, зокрема, додаткової відпустки, передбаченої п.12 ч. 1 ст. 12 Закону № 3551-XII, припиняється.
Разом із тим, суд зазначає, що норми Закону №3551-XII не обмежують та не припиняють право учасника бойових дій на отримання у рік звільнення виплати грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки, право на яку набуто під час проходження служби в особливий період з моменту оголошення мобілізації.
Вирішуючи спір в частині компенсації за невикористану додаткову відпустку особі, яка проходила службу в поліції та володіла статусом учасника бойових дій, судом також враховані правові висновки, що викладені у постанові Верховного Суду від 11.11.2021 у справі № 200/1175/20-а.
Зокрема, Касаційний суд зазначив що, у випадку звільнення поліцейського - учасника бойових дій, йому виплачується компенсація за всі невикористані ним дні відпустки, у тому числі за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої законом України "Про відпустки" і статтею 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
Відтак, у позивача наявне право на отримання грошової компенсації за невикористану додаткову оплачувану відпустку як учаснику бойових дій за 2015, 2016, 2017, 2018, 2019, 2022, 2023, 2024 роки, а тому суд робить висновок, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Вимоги зобов'язального характеру підлягають задоволенню в силу того, що вони є похідними від основних вимог, задоволення яких залежить від задоволення останніх (п. 23 ч. 1 ст. 4 КАС України).
Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень та докази, надані позивачем, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення даного позову.
Питання розподілу судових витрат судом не вирішуються, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, а відшкодування інших витрат не заявлено.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції у Вінницькій області щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015, 2016, 2017, 2018, 2019, 2022, 2023, 2024 роки, виходячи із розміру грошового забезпечення станом на день звільнення.
Зобов'язати Головне управління Національної поліції у Вінницькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015, 2016, 2017, 2018, 2019, 2022, 2023, 2024 роки, виходячи із розміру грошового забезпечення станом на день звільнення.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Інформація про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 )
Відповідач: Головне управління Національної поліції України у Вінницькій області (вул. Театральна, 10, м. Вінниця, 21050, код ЄДРПОУ 40108672)
Суддя Віятик Наталія Володимирівна