м. Вінниця
08 травня 2025 р. Справа № 120/15728/24
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Жданкіної Наталії Володимирівни, розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (в письмовому провадженні) адміністративну за позовом ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітнього ОСОБА_2 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
До Вінницького окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 (далі - позивач), яка діє в інтересах малолітнього ОСОБА_2 з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.
Позовні вимоги мотивовані протиправністю рішення відповідача про відмову у виплаті грошового забезпечення та інших коштів, належних зниклому безвісти військовослужбовцю ОСОБА_3 , відносно його малолітнього сина ОСОБА_2 .
Ухвалою суду від 29.11.2024 відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні).
У встановлений судом строку відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому позов заперечив та просив відмовити у його задоволенні. Зокрема, вказав, що законодавством чітко встановлено коло осіб які мають право на отримання грошового забезпечення у разі настання події, які регламентовані в розділі XXX наказу №260 від 07.06.3018 та п.7 постановою КМУ №884 від 30.11.2016 "Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення сім'ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх", тому будь-яке інше довільне трактування вказаних приписів є недопустимим.
Представник відповідача наголосив на тому, що в ОСОБА_3 є законна дружина ОСОБА_4 , яка, згідно положень Порядку №884 має першочергове право на виплату грошового забезпечення та інших коштів, належних зниклому безвісті військовослужбовцю.
Вивчивши матеріали справи у їх сукупності, оцінивши наведені сторонами доводи, суд встановив наступне.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 є матір'ю неповнолітньої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а батьком є ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження дитини серії НОМЕР_2 .
Рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 29 січня 2015 року у справі № 128/99/15 шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було розірвано.
Також, 16.05.2016 Рішенням Вінницького районного суду Вінницької області було позбавлено батьківських прав ОСОБА_3 відносно його малолітнього сина ОСОБА_2 та стягнуто з нього аліменти на утримання сина ОСОБА_2 , в розмірі 1/3 частини всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку починаючи з 17.12.2015 і до досягнення дитиною повноліття, або до зміни матеріального та сімейного стану сторін.
Військовослужбовець Військової частини НОМЕР_3 рядовий ОСОБА_3 з 16.05.2024 вважається безвісти зниклим в районі Іванівське Бахмутського району Донецької області внаслідок ворожих штурмових дій.
Про зникнення безвісті військовослужбовця ОСОБА_3 було повідомлено як члена родини його теперішню дружину ОСОБА_4 сповіщенням №12/86 від 17.05.2024.
У зв'язку зі зникненням безвісти ОСОБА_3 у відповідності до п. 7 Постанови КМУ №884 від 30.11.2016 (в редакції чинній на час формування звернення) 29.05.2024 ОСОБА_1 , діючи від імені ОСОБА_2 , звернулася з заявою до командира Військової частини НОМЕР_1 з приводу виплати грошового забезпечення та інших коштів, належних зниклому безвісти військовослужбовцю ОСОБА_3 , відносно її малолітнього сина ОСОБА_2 .
Також, з повідомленої відповідачем у відзиві на позовну заяву інформації, встановлено, що 01.06.2024 на адресу військової частини НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 було направлено документи ОСОБА_4 , дружини безвісно відсутнього ОСОБА_3 , для призначення та виплати грошового забезпечення, у тому числі додаткових та інших видів грошового забезпечення, що підтверджується листом ІНФОРМАЦІЯ_3 від 21.05.2024 №2995.
Згідно Заяви від 21.05.2024, яка подана ОСОБА_4 , до якої було надано повний пакет документів, що визначений Порядком №884, що підтверджується Заявою від 21.05.2024.
У відповідності до Наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 01.06.2024 № 155 рядовому ОСОБА_3 , колишньому номеру обслуги гранатометного відділення 1-го штурмового взводу 7-ї штурмової роти НОМЕР_4 штурмового батальйону, який перебуває у розпорядженні командира військової НОМЕР_1 , зниклому безвісти 16.05.2024, відновлено виплату грошового забезпечення та додаткової винагороди на ім'я дружини ОСОБА_4 , з 16.05.2024, що підтверджується Витягом із наказу військової частини НОМЕР_1 від 01.06.2024 № 155
Листом від 19.08.2024 за вих. №26201 командир Військової частини НОМЕР_1 повідомив позивачку про відсутність підстав для виплати її неповнолітньому сину всіх видів грошового забезпечення належного колишньому чоловіку, у зв'язку зі тим, що згідно свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_5 від 14.09.2023 та актового запису в Державному реєстрі актів цивільного стану громадян №109 від 14.09.2023, військовослужбовець ОСОБА_3 перебуває у шлюбі з ОСОБА_4 , яка має першочергове право на виплату грошового забезпечення та інших коштів зниклого безвісти військовослужбовця.
Позивачка з такою позицією відповідача не погоджується, що й стало підставою для її звернення до суду з цим позовом.
Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, систему їх соціального та правового захисту, гарантії військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах, сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни визначає та регулює відносини у цій галузі Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сім'ї" від 20.12.1991 р. № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII).
Статтею 2 Закону № 2011-XII встановлено, що ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України.
Правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, забезпечення правового регулювання суспільних відносин, пов'язаних із набуттям правового статусу осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, з обліком, розшуком та соціальним захистом таких осіб і членів їхніх сімей регулюється Законом України "Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин" № 2505-VIII у редакції від 27.04.2022, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Закон № 2505-VIII).
Для цілей згаданого Закону № 2505-VIII визначено, що особливими обставинами вважаються збройний конфлікт, воєнні дії, тимчасова окупація частини території України, надзвичайні ситуації природного чи техногенного характеру.
Відповідно до ч.1 ст.4 Закону № 2505-VIII особа набуває статусу такої, що зникла безвісти за особливих обставин, з моменту внесення про неї відомостей, що містяться у заяві про факт зникнення, до Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, у порядку, передбаченому цим Законом, та вважається такою, що зникла безвісти за особливих обставин, з моменту подання заявником заяви про факт зникнення особи.
Аналіз викладеного дає підстави для висновку, що особа набуває статусу такої, що зникла безвісти за особливих обставин (збройний конфлікт, воєнні дії, тимчасова окупація частини території України) з моменту подання заявником заяви про факт зникнення особи.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 з 16.05.2024 вважається безвісти зниклим в районі Іванівське Бахмутського району Донецької області внаслідок ворожих штурмових дій.
Особам, які зникли безвісти за особливих обставин під час проходження військової служби, надаються гарантії, передбачені ч.2 ст.9 Закону № 2505-VIII та іншими актами законодавства України.
Відповідно до ч.6 ст.9 Закону № 2011-XII за військовослужбовцями, зокрема, безвісно відсутніми, зберігаються виплати в розмірі посадового окладу за останнім місцем служби, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення постійного характеру та інші види грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення. Сім'ям зазначених військовослужбовців щомісячно виплачується грошове забезпечення, в тому числі додаткові та інші види грошового забезпечення, у порядку та в розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 3 розділу ХХХ Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 р. № 260 визначено, що грошове забезпечення військовослужбовцям, зокрема безвісно відсутніми (крім військовослужбовців, які здалися в полон добровільно) виплачується відповідно до Порядку виплати грошового забезпечення сім'ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх, військовою частиною, в якій перебував на грошовому забезпеченні військовослужбовець.
Порядок виплати грошового забезпечення сім'ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 30.11.2016 р. № 884 (далі - Порядок № 884, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Цей Порядок визначає механізм виплати грошового забезпечення, в тому числі додаткових та інших видів грошового забезпечення, сім'ям військовослужбовців Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, Держспецтрансслужби та Держспецзв'язку, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх (далі - військовослужбовці).
Під терміном "безвісно відсутній військовослужбовець" слід розуміти зниклого безвісти під час захисту Вітчизни військовослужбовця, щодо якого понад 15 днів відсутні відомості про місце його перебування, крім відомостей про самовільне залишення військової частини або місця служби (п.2 Порядку № 884).
Пунктом 3 Порядку № 884 передбачено, що за військовослужбовцями зберігаються виплати в розмірі посадового окладу за останнім місцем служби, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення постійного характеру та інші види грошового забезпечення (далі - грошове забезпечення) з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення.
Згідно з п.4 Порядку № 884 виплата грошового забезпечення здійснюється з дня захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, а також інтернування в нейтральних державах або зникнення безвісти, членам сімей військовослужбовців за їх заявою на ім'я командира (начальника, керівника) військової частини (установи, організації).
До заяви додаються: копії сторінок паспорта повнолітніх членів сім'ї з даними про прізвище, ім'я та по батькові і реєстрацію місця проживання (перебування); довідка про реєстрацію місця проживання (перебування) членів сім'ї (у разі відсутності такої інформації в паспорті); копія свідоцтва про шлюб (у разі наявності); копії свідоцтв про народження дітей (у разі наявності); копія документа, що засвідчує реєстрацію в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (для осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це контролюючому органу і мають відмітку в паспорті, копія сторінки паспорта з такою відміткою).
Відповідно до вимог п.п.5, 6 Порядку № 884 командир (начальник, керівник) військової частини (установи, організації) розглядає протягом 15 днів подані документи та приймає рішення щодо виплати або відмови у виплаті грошового забезпечення, про що повідомляється заявнику в письмовій формі.
У рішенні про відмову у виплаті грошового забезпечення обов'язково зазначаються підстави для такої відмови.
Командир (начальник, керівник) військової частини (установи, організації) приймає рішення про відмову у виплаті у разі: подання заяви особами, що не зазначені в п.7 цього Порядку; подання не в повному обсязі документів, зазначених у п.4 цього Порядку; подання заяви з порушенням строків, визначених абзацами шостим і сьомим пункту 6 цього Порядку; з'ясування в установленому законодавством порядку обставин щодо добровільної здачі військовослужбовця в полон, самовільного залишення військової частини (установи, організації), місця служби або дезертирування.
Прийняття рішення про відмову у виплаті грошового забезпечення у зв'язку з поданням не в повному обсязі документів не позбавляє заявників права звернутися до командира (начальника, керівника) військової частини (установи, організації) повторно після усунення причин, що стали підставою для відмови у виплаті.
Рішення про відмову у виплаті грошового забезпечення може бути оскаржено у судовому порядку.
Виплата грошового забезпечення здійснюється щомісяця на підставі наказів командирів (начальників, керівників) військових частин (установ, організацій) членам сімей:
- військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, інтернованих у нейтральних державах, - до дня їх звільнення включно;
- військовослужбовців, безвісно відсутніх, - до дня набрання законної сили рішенням суду про визнання їх безвісно відсутніми або оголошення померлими.
Виплата грошового забезпечення членам сімей військовослужбовців здійснюється до повного з'ясування обставин захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, їх інтернування або звільнення, або визнання їх в установленому законом порядку безвісно відсутніми чи померлими. У всіх випадках виплата грошового забезпечення здійснюється не більше ніж до дня виключення військовослужбовця із списків особового складу військової частини (установи, організації).
Згідно п.7 Порядку № 884 виплата грошового забезпечення членам сімей військовослужбовців здійснюється у разі, коли заява про його виплату надійшла до військової частини (установи, організації): до дня звільнення військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, інтернованих у нейтральних державах; протягом трьох років з дня набрання законної сили рішенням суду про визнання військовослужбовців безвісно відсутніми або оголошення померлими, але не пізніше ніж до дня набрання законної сили рішенням суду про скасування рішення про визнання їх безвісно відсутніми або оголошення померлими.
Виплата грошового забезпечення здійснюється таким членам сімей військовослужбовців: дружині (чоловіку), а в разі її (його) відсутності - повнолітнім дітям, які проживають разом з нею (ним), або законним представникам (опікунам, піклувальникам) чи усиновлювачам неповнолітніх дітей (інвалідів з дитинства - незалежно від їх віку), а також особам, які перебувають на утриманні військовослужбовців, або батькам рівними частками, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі і не мають дітей (п.7 Порядку № 884).
Отже, виплата грошового забезпечення членам сімей військовослужбовців здійснюється до повного з'ясування обставин захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, їх інтернування або звільнення, або визнання їх в установленому законом порядку безвісно відсутніми чи померлими та не більше ніж до дня виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини.
При цьому, аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що першочергове право на виплату грошового забезпечення має дружина (чоловік) військовослужбовця. В разі їх відсутності це право переходить до повнолітніх дітей військовослужбовця, які проживають разом із ним. На рівні із особами другої черги право на отримання грошового забезпечення мають: 1) законні представники (опікуни, піклувальники) чи усиновлювачі неповнолітніх дітей (осіб з інвалідністю з дитинства - незалежно від їх віку); 2) особи, які перебувають на утриманні військовослужбовців. У випадку, якщо військовослужбовець не перебуває у шлюбі та не має неповнолітніх дітей, які перебувають на його утриманні та/або повнолітніх дітей, які проживають разом із ним, право на отримання грошового забезпечення переходить до батьків військовослужбовця. При цьому, у випадку наявності декількох осіб, що мають право на виплату їм грошового забезпечення, сума виплати розподіляється рівними частками на кожного (кожну) із них.
У ході судового розгляду даної справи встановлено, що ОСОБА_3 є батьком неповнолітньої дитини ОСОБА_2 , який 14.09.2023 уклав шлюб з ОСОБА_5 . Таким чином, на момент відмови відповідачем у задоволенні заяви позивача, ОСОБА_4 , як дружина зниклого безвісти військовослужбовця, мала першочергове право на отримання грошового забезпечення. Натомість, згідно приписів п.7 Порядку №884, позивач мала б це право як законний представник неповнолітньої дитини військовослужбовця лише у разі розірвання шлюбу між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 або визнання його неукладеним, а також у разі наявності у відповідача письмової відмови ОСОБА_4 від виплат на корить неповнолітньої дитини позивачки. Однак, доказів щодо наявності вищеописаних фактів на момент розгляду заяви позивачки матеріали адміністративної справи не містять.
При цьому, суд відхиляє доводи позивача щодо перебування дружини та законного представника неповнолітньої дитини у одній черзі для реалізації право на отримання грошового забезпечення, оскільки з граматичного аналізу приписів п.7 Порядку № 884 вбачається словосполучення "в разі її (його) відсутності", яке і визначає черговість реалізації цього права.
При цьому, судом враховано, що відповідно до ст. 51 Конституції України батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття. Сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Згідно з ч. 2 ст. 27 Конвенції Організації Об'єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Тлумачення положень статті 180 Сімейного кодексу України свідчить, що обов'язок утримувати дитину є рівною мірою обов'язком як матері, так і батька. Батьки зобов'язані утримувати свою дитину незалежно від того, одружені вони чи ні, чи їх шлюб розірвано.
Поряд із цим, суд відмічає, що рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 16.05.2016 по справі №128/4699/15-ц ОСОБА_3 було позбавлено батьківських прав відносно його малолітнього сина ОСОБА_2 та стягнуто з нього аліменти на утримання сина ОСОБА_2 , в розмірі 1/3 частини всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку починаючи з 17.12.2015 і до досягнення дитиною повноліття, або до зміни матеріального та сімейного стану сторін.
Отже, вказаним рішенням суд, позбавивши особу батьківських прав, забезпечив виконання вимог ст. 51 Конституції України щодо дотримання ОСОБА_3 обов'язку утримувати своєї дитини у спосіб сплати на користь останнього аліментів.
З огляду на викладене, а також враховуючи усі наведені обставини, суд приходить до висновку, що відповідач, відмовляючи позивачу в призначенні виплат грошового забезпечення, в тому числі додаткових та інших видів виплат, які належать військовослужбовцю ОСОБА_3 , який зник безвісти під час виконання завдань, пов'язаних із захистом Батьківщини його неповнолітній дитині ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначений чинним законодавством, а тому підстави для визнання рішення відповідача про відмову призначенні таких виплат, оформлене листом від 19.08.2024 за № 26201 - відсутні.
Приписами ч.1 ст.77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.2 ст.77 КАС України).
Положеннями ч.1 ст.90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 06.09.2005 р.; п. 89), "Проніна проти України" (18.07.2006 р.; п. 23) та "Серявін та інші проти України" (10.02.2010 р.; п. 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії"; 09.12.1994 р., п. 29).
Отже, з урахуванням вищенаведеного, суд дійшов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог позивачки.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -
В задоволенні позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Інформація про учасників справи:
ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітнього ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 )
Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_7 )
Суддя Жданкіна Наталія Володимирівна