м. Вінниця
08 травня 2025 р. Справа № 120/9754/24
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мультян М.Б., розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Іллінецької міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_2 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
До Вінницького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Іллінецької міської ради, в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність Іллінецької міської ради щодо здійснення контролю за станом благоустрою та реалізацією інженерно-технічних заходів під час розміщення ОСОБА_2 тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності на земельній ділянці площею 0,0028 га по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 0521210100:05:003:2005;
- зобов'язати Іллінецьку міську раду припинити право користування ОСОБА_2 земельною ділянкою площею 0,0028 га по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 0521210100:05:003:2005, на умовах сервітуту, згідно договору про встановлення строкового земельного сервітуту, укладеного 28 лютого 20023 року між Іллінецькою міською радою та ОСОБА_2 ;
- зобов'язати Іллінецьку міську раду анулювати паспорт прив'язки тимчасової споруди, виданий 04.09.2023 управлінням житлово-комунального господарства, містобудування та архітектури Іллінецької міської ради замовнику ОСОБА_2 ;
- зобов'язати Іллінецьку міську раду демонтувати (забезпечити демонтаж) тимчасової споруди, встановленої ОСОБА_2 на земельній ділянці площею 0,0028 га по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 0521210100:05:003:2005, із порушеннями умов паспорта прив'язки тимчасової споруди, виданого 04.09.2023 управлінням житлово-комунального господарства, містобудування та архітектури Іллінецької міської ради замовнику ОСОБА_2 та приписів нормативно-правових актів у галузі благоустрою населених пунктів і порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що проживає у квартирі АДРЕСА_2 . Зазначає, що безпосередньо перед вікнами його квартири ОСОБА_2 встановлена тимчасова споруда, яка перешкоджає йому користуватися житловим приміщенням. Зокрема зазначає, що перешкоди в користуванні житловим приміщенням полягають в тому, що зблокована із тимчасовими спорудами ОСОБА_3 і ОСОБА_4 тимчасова споруда ОСОБА_2 фактично закрила єдиний центральний асфальтований пішохідний прохід до його багатоквартирного житлового будинку АДРЕСА_1 зі сторони вулиці Європейської, що перешкоджає повноцінно і комфортно користуватися власним житловим приміщеннями.
Також зазначає, що її встановлено із порушеннями норм чинного законодавства України, адже відстань між житловим будинком АДРЕСА_1 та тимчасовою спорудою ОСОБА_3 становить менше 15 м, що суперечить нормі п.6.1.24 Державних будівельних норм «Планування та забудова територій» ДБН 2.2-12:2019. Таке порушення вимог щодо дотримання побутового розриву знижує рівень інсоляції та освітленості житлового приміщення та перешкоджає забезпеченню зорового комфорту.
Ухвалою суду від 16.08.2024 відкрито провадження у справі, визначено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Цією ж ухвалою залучено до розгляду справи в якості третьої особи яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_2 .
30.08.2024 на адресу суду надійшли пояснення третьої особи, в якому ОСОБА_2 позов не визнає та заперечує проти їх задоволення. Зокрема зазначив, що тимчасова споруда розміщена ним на підставі норм чинного законодавства та у відповідності до укладених з Іллінецької міської ради договору про встановлення земельного сервітуту від 28.02.2023 та рішень укладених з нею.
03.09.2024 надійшов відзив на позовну заяву, в якому Іллінецька міська рада проти задоволення позову заперечила, зіславшись на те, що тимчасова споруда розміщена ОСОБА_2 на підставі норм чинного законодавства. При цьому аргументи позивача про те, що він не може безперешкодно користуватися своїм житлом вважає надуманими, адже тимчасові споруди розміщенні збоку від проходу до будинку АДРЕСА_1 зі сторони вулиці Європейської, і даний прохід не являється асфальтованим, а є звичайним грантовим. Іншого, асфальтованого, який нібито фактично закрила тимчасова споруда, не існує. Крім того, вказує, що заїзд до даного будинку з фронтального боку будівлі, де розташовуються всі вхідні двері до під'їздів будинку, здійснюється з провулку Антона Барткова, а не з вулиці Європейської.
Також зазначає, що норма п. 6.1.24 державних будівельних норм «Планування та забудова територій» ДБН 2.2-12:2019 не може бути застосована в даному випадку, оскільки стосується забудови протилежно розташованих будинків до 4 поверхів.
Щодо порушень рівня інсоляції та освітленості, зазначив, що такий визначається відповідними замірами та висновками Державної санітарно-епідеміологічної служби України.
12.09.2024 від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій доводи Іллінецької міської ради вважає необґрунтованими, а саме зазначив, що прохід, а не проїзд до житлового будинку зі сторони вулиці Європейської здійснювався асфальтованою пішохідною доріжкою, п.6.1.24 Державних будівельних норм «Планування та забудова територій» ДБН 2.2-12:2019 регламентує саме відстані між будівлями обмеженої поверховості в житловій забудові; виданий 04.09.2023 управлінням житлово-комунального господарства, містобудування та архітектури Іллінецької міської ради замовнику ОСОБА_2 паспорт прив'язки не може створювати для замовника будь-яких дозвільних наслідків через невідповідність зазначених у ньому даних. Так зазначив, що сервітуарієм самоправно облаштований капітальний стовпчастий фундамент, що суперечить приписам п.1.3. Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, та в силу п.2.26. вказаного Порядку є підставою для анулювання паспорта прив'язки. Позивач також зазначив, що всупереч припису п.2.23. Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності у шестимісячний строк із дня його видачі ОСОБА_2 не подав до виконавчого комітету Іллінецької міської ради письмову заяву про розміщення тимчасової споруди із дотриманням вимог паспорта прив'язки за встановленою Додатком №2 формою, тому вказана тимчасова споруда в юридичному розумінні не може вважатись встановленою упродовж 6 місяців, що в силу п.2.26. вказаного вище Порядку є підставою для анулювання паспорта прив?язки. Також зазначив, що висновком експертного дослідження Вінницького НДЕКЦ МВС від 11.04.2024 № ЕД-19/102-24/4103-БТ зафіксовано фактичне облаштування ОСОБА_2 заглибленого у землю стовпчастого фундамента для розміщення тимчасової споруди та її невідповідність паспорту прив'язки щодо висоти та відстані до суміжного багатоквартирного житлового будинку АДРЕСА_1 .
Ухвалою суду від 07.05.2025 відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою суду від 08.05.2024 провадження у справі закрито в частині позовних вимог, а саме в частині зобов'язання Іллінецької міської ради припинити право користування ОСОБА_2 земельною ділянкою площею 0,0028 га по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 0521210100:05:003:2005, на умовах сервітуту, згідно договору про встановлення строкового земельного сервітуту, укладеного 28 лютого 20023 року між Іллінецькою міською радою та ОСОБА_2 . В іншій частині вимог провадження у справі продовжено.
Розглянувши наявні у справі документи, з'ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства які регулюють спірні відносини та їх застосування сторонами, суд зазначає наступне.
Рішенням Іллінецької міської ради Шапочуку Максиму Андрійовичу було надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земельних ділянок по АДРЕСА_1 цільовим призначенням для будівництва та обслуговування будівель торгівлі.
Рішенням 23 сесії Іллінецької міської ради 8 скликання від 22.02.2023 № 939 розглянуто заяву ОСОБА_2 про встановлення строкового земельного сервітуту на земельну ділянку комунальної власності площею 0,0028 га, кадастровий номер 0521210100:05:003:2005, цільове призначення якої - для будівництва а обслуговування будівель торгівлі шляхом укладення договору про встановлення строкового сервітуту, що розташовано в АДРЕСА_1 на 3 роки.
28.02.2023 між ОСОБА_2 та Іллінецькою міською радою укладено договір про встановлення строкового земельного сервітуту. Згідно пункту 1 Договору визначено вид сервітуту: для встановлення (малої архітектурної форми) тимчасової споруди.
Згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, земельна ділянка за кадастровим номером 0521210100:05:003:2005, площею 0,0028 га на праві користування (сервітут) передана ОСОБА_2 . Вид іншого речового права - інші земельні сервітути, право на розміщення тимчасових споруд.
Рішенням виконавчого комітету Іллінецької міської ради від 29.06.2023 №150 «Про розміщення тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності» ОСОБА_2 було погоджено розміщення тимчасової споруди для здійснення підприємницької діяльності на земельних ділянках з дотриманням вимог чинного законодавства.
04.09.2023 року видано Паспорт прив'язки ТС розміщення тимчасової споруди для здійснення підприємницької діяльності ОСОБА_2 на земельній ділянці по вулиці Європейській в м. Іллінці Вінницької області.
Згідно паспорту прив'язки передбачено наступне: об'єкт являє собою будівлю простої конфігурації в плані на каркасній основі, стіни із металевого сайдингу. Загальна висота будівлі 3,10 м, висота приміщення - 2,50 м. Під об'єктом виконати майданчик із бетону, матеріал покрівлі тимчасової споруди - листи профнастилу. Водостік з покрівлі організований. Підлога - керамічна плитка. Приток і витяжка повітря в будівлі передбачені через віконні та дверні прорізи та кватирки у вікнах. Електропостачання об'єкта передбачене від існуючих електричних мереж. Облік електроенергії буде вестися електролічильником.
Висота будівлі - 3,10 м, загальна площа ТС - 25,8 м2; площа забудови 28 м2, будівельний об'єм 89 м3.
На думку позивача тимчасова споруду згідно паспорту прив'язки розміщена в порушення вимог законодавства, у зв'язку із чим позивач звернувся до суду.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 7 Закону України «Про основи містобудування» державне регулювання у сфері містобудування здійснюється, зокрема, органами місцевого самоврядування, а також центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері містобудування, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю, іншими органами в порядку, встановленому законодавством.
Статтею 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено перелік власних (самоврядних) та делегованих повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад в галузі житлово-комунального господарства, побутового, торговельного обслуговування, громадського харчування, транспорту і зв'язку. Зокрема, цією статтею врегульовано право виконавчих органів відповідних рад на організацію благоустрою населених пунктів, залучення на договірних засадах з цією метою коштів, трудових і матеріально-технічних ресурсів підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, а також населення; здійснення контролю за станом благоустрою населених пунктів, організації озеленення, охорони зелених насаджень і водойм, створення місць відпочинку громадян, тощо.
Правові, економічні, екологічні, соціальні та організаційні засади благоустрою населених пунктів і спрямованих на створення умов, сприятливих для життєдіяльності людини, визначаються Законом України "Про благоустрій населених пунктів".
У частині першій статті 1 вказаного Закону наведено визначення термінів, які у ньому вживаються, зокрема: благоустрій населених пунктів - комплекс робіт з інженерного захисту, розчищення, осушення та озеленення території, а також соціально-економічних, організаційно-правових та екологічних заходів з покращання мікроклімату, санітарного очищення, зниження рівня шуму та інше, що здійснюються на території населеного пункту з метою її раціонального використання, належного утримання та охорони, створення умов щодо захисту і відновлення сприятливого для життєдіяльності людини довкілля;
утримання в належному стані території - використання її за призначенням відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, правил благоустрою території населеного пункту, а також санітарне очищення території, її озеленення, збереження та відновлення об'єктів благоустрою;
заходи з благоустрою населених пунктів - роботи щодо відновлення, належного утримання та раціонального використання територій, охорони та організації упорядкування об'єктів благоустрою з урахуванням особливостей їх використання.
Згідно із статтею 3 Закону №2807-IV система благоустрою населених пунктів включає:
1) управління у сфері благоустрою населених пунктів;
2) визначення суб'єктів та об'єктів у сфері благоустрою населених пунктів;
3) організацію благоустрою населених пунктів;
4) стандартизацію і нормування у сфері благоустрою населених пунктів;
5) фінансове забезпечення благоустрою населених пунктів;
6) здійснення державного, самоврядного і громадського контролю у сфері благоустрою населених пунктів;
7) встановлення відповідальності за порушення законодавства у сфері благоустрою населених пунктів.
Дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають у сфері благоустрою населених пунктів, і спрямовується на створення сприятливого для життєдіяльності людини довкілля, збереження і охорону навколишнього природного середовища, забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення (частина 2 статті 4 Закону №2807-IV).
За приписами частини 1 статті 5 цього ж Закону управління у сфері благоустрою населених пунктів здійснюють Кабінет Міністрів України, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, органи місцевого самоврядування та інші органи влади в межах їх повноважень.
Повноваження сільських, селищних і міських рад та їх виконавчих органів у сфері благоустрою населених пунктів визначені статтею 10 Закону №2807-IV.
Відповідно до частини 1 названої статті до повноважень сільських, селищних і міських рад у сфері благоустрою населених пунктів належить:
1) затвердження місцевих програм та заходів з благоустрою населених пунктів;
2) затвердження правил благоустрою територій населених пунктів;
3) створення в разі необхідності органів і служб для забезпечення здійснення спільно з іншими суб'єктами комунальної власності благоустрою населених пунктів, визначення повноважень цих органів (служб);
4) визначення на конкурсних засадах підприємств, установ та організацій (балансоутримувачів), відповідальних за утримання об'єктів благоустрою.
Окрім цього, за змістом частини 2 статті 10 Закону №2807-IV здійснення заходів з благоустрою населених пунктів належить до повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад, а саме:
1) забезпечення виконання місцевих програм та здійснення заходів з благоустрою населених пунктів;
2) організація забезпечення на території населеного пункту чистоти і порядку, дотримання тиші в громадських місцях;
3) організація місць відпочинку для населення;
4) затвердження схем санітарного очищення населених пунктів та впровадження систем роздільного збирання побутових відходів;
5) здійснення самоврядного контролю за станом благоустрою та утриманням територій населених пунктів, інженерних споруд та об'єктів, підприємств, установ та організацій, майданчиків для паркування транспортних засобів (у тому числі щодо оплати послуг з користування майданчиками для платного паркування транспортних засобів), озелененням таких територій, охороною зелених насаджень, водних об'єктів тощо;
6) визначення місць стоянок транспортних засобів та майданчиків для паркування на об'єктах благоустрою;
7) визначення графіків роботи зовнішнього освітлення території;
8) визначення на об'єктах благоустрою місць розміщення громадських вбиральнь;
9) залучення на договірних засадах коштів і матеріально-технічних ресурсів юридичних та фізичних осіб для здійснення заходів з благоустрою населених пунктів;
10) визначення обсягів пайової участі власників тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення в утриманні об'єктів благоустрою;
11) визначення в установленому порядку розміру відшкодувань юридичними та фізичними особами за забруднення довкілля та інші екологічні збитки, спричинені порушенням законодавства у сфері благоустрою та охорони навколишнього природного середовища;
12) інформування населення про здійснення заходів з благоустрою населених пунктів;
13) участь у проведенні щорічного всеукраїнського конкурсу "Населений пункт найкращого благоустрою і підтримки громадського порядку";
14) видача дозволу на порушення об'єктів благоустрою у випадках та порядку, передбачених цим Законом.
Згідно з частинами 1, 2 статті 13 Закону №2807-IV до об'єктів благоустрою населених пунктів належать:
1) території загального користування:
а) парки (гідропарки, лугопарки, лісопарки, парки культури та відпочинку, парки - пам'ятки садово-паркового мистецтва, спортивні, дитячі, історичні, національні, меморіальні та інші), рекреаційні зони, сади, сквери та майданчики;
б) пам'ятки культурної та історичної спадщини;
в) майдани, площі, бульвари, проспекти;
г) вулиці, дороги, провулки, узвози, проїзди, пішохідні та велосипедні доріжки;
ґ) пляжі;
д) кладовища;
е) інші території загального користування;
2) прибудинкові території;
3) території будівель та споруд інженерного захисту територій;
4) території підприємств, установ, організацій та закріплені за ними території на умовах договору.
Статтею 16 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» на об'єктах благоустрою забороняється:
1) виконувати роботи без дозволу в разі, якщо обов'язковість його отримання передбачена законом;
2) самовільно влаштовувати городи, створювати, пошкоджувати або знищувати газони, самовільно висаджувати та знищувати дерева, кущі тощо;
3) вивозити і звалювати в не відведених для цього місцях відходи, траву, гілки, деревину, листя, сніг;
4) складувати будівельні матеріали, конструкції, обладнання за межами будівельних майданчиків;
5) самовільно встановлювати об'єкти зовнішньої реклами, торговельні лотки, павільйони, кіоски тощо;
6) встановлювати технічні засоби регулювання дорожнього руху без погодження з відповідними органами Національної поліції;
7) влаштовувати стоянки суден, катерів, інших моторних плавучих засобів у межах територій пляжів;
8) випасати худобу, вигулювати та дресирувати тварин у невідведених для цього місцях;
9) здійснювати ремонт, обслуговування та миття транспортних засобів, машин, механізмів у не відведених для цього місцях (крім випадків проведення негайного ремонту при аварійній зупинці).
Відповідно до статті 23 Закону №2807-IV до об'єктів благоустрою території житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, на яких розміщені об'єкти житлової забудови, громадські будівлі та споруди, інші об'єкти загального користування.
Благоустрій території житлової та громадської забудови здійснюється з урахуванням вимог використання цієї території відповідно до затвердженої містобудівної документації, правил благоустрою території населеного пункту, а також установлених будівельних норм, державних стандартів, норм і правил.
Об'єкти благоустрою використовуються відповідно до їх функціонального призначення для забезпечення сприятливих умов життєдіяльності людини на засадах їх раціонального використання та охорони з урахуванням вимог правил благоустрою території населених пунктів, інших вимог, передбачених законодавством (частина 1 статті 14 Закону №2807-IV).
Частинами 1, 2, 4 статті 20 Закону №2807-IV визначено, що організацію благоустрою населених пунктів забезпечують місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до повноважень, установлених законом.
Благоустрій здійснюється в обов'язковому порядку на всій території населеного пункту (села, селища, міста).
Рішення місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо благоустрою території певного населеного пункту є обов'язковим для виконання розміщеними на цій території підприємствами, установами, організаціями та громадянами, які на ній проживають.
Частиною 1 статті 38 Закону №2807-IV передбачено, що контроль у сфері благоустрою населених пунктів спрямований на забезпечення дотримання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та підпорядкування, а також громадянами, у тому числі іноземцями та особами без громадянства, вимог цього Закону, Правил благоустрою території населеного пункту та інших нормативно-правових актів.
Закон №2807-IV передбачає здійснення державного, самоврядного та громадського контролю у сфері благоустрою населених пунктів (статті 39, 40 та 41 цього Закону відповідно).
Зокрема, статтею 40 Закону №2807-IV встановлено, що самоврядний контроль у сфері благоустрою населених пунктів здійснюється сільськими, селищними, міськими радами та їх виконавчими органами.
Для здійснення контролю за станом благоустрою населених пунктів, виконанням Правил благоустрою території населеного пункту, в тому числі організації озеленення, охорони зелених насаджень і водойм, створення місць відпочинку громадян, утримання в належному стані закріплених за підприємствами, установами, організаціями територій, сільські, селищні, міські ради можуть утворювати інспекції з благоустрою населених пунктів.
Самоврядний контроль за станом благоустрою населених пунктів здійснюється шляхом:
1) проведення перевірок території;
2) розгляду звернень підприємств, установ, організацій та громадян;
3) участі в обговоренні проектів благоустрою територій населених пунктів, іншої технічної документації з питань благоустрою і внесення відповідних пропозицій на розгляд органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій;
4) подання позовів до суду про відшкодування шкоди, завданої об'єктам благоустрою внаслідок порушення законодавства з питань благоустрою населених пунктів, Правил благоустрою території населеного пункту.
За правилами пункту 6 часини 1 статті 42 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» до відповідальності за порушення законодавства у сфері благоустрою населених пунктів притягаються особи, винні у самовільному зайнятті території (частини території) об'єкта благоустрою населеного пункту.
Згідно з частиною першою статті 26-1 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» порушення об'єктів благоустрою, пов'язане з виконанням суб'єктами господарювання земляних та ремонтних робіт, здійснюється на підставі дозволу на порушення об'єктів благоустрою виконавчого органу сільської, селищної, міської ради (далі - дозвіл), крім випадків, встановлених абзацами другим - четвертим частини першої цієї статті, а саме дозвіл на порушення об'єктів благоустрою не вимагається, якщо земляні та ремонтні роботи здійснюються: особами, які мають документ, що посвідчує право власності або право користування земельною ділянкою, у тому числі право земельного сервітуту; у складі підготовчих або будівельних робіт, право на виконання яких оформлене у встановленому законодавством порядку.
Відповідно до наведеного у статті 2 вищевказаного Закону визначення поняття місцевого самоврядування місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.
Сільські, селищні, міські ради включаються до системи місцевого самоврядування, про що зазначено у статті 5 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», які у відповідності до статті 10 цього ж Закону є представницькими органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи. Виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад є підконтрольними і підзвітними відповідним радам, а з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольними відповідним органам виконавчої влади (частини 1, 2 статті 11 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).
Згідно з положеннями підпункту 7 пункту «а» часини 1 статті 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать: а) власні (самоврядні) повноваження: організація благоустрою населених пунктів, залучення на договірних засадах з цією метою коштів, трудових і матеріально-технічних ресурсів підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, а також населення; здійснення контролю за станом благоустрою населених пунктів, організації озеленення, охорони зелених насаджень і водойм, створення місць відпочинку громадян.
Таким чином, спеціальний Закон у сфері благоустрою наділяє повноваженням відповідних суб'єктів з метою забезпечення благоустрою населених пунктів, а також визначає режим функціонального використання об'єктів благоустрою. Поряд з цим, нормативно-правовий акт передбачає і заходи з відновлення благоустрою населеного пункту.
Як встановлено матеріалами справи, рішенням 23 сесії Іллінецької міської ради 8 скликання від 22.02.2023 № 939 розглянуто заяву ОСОБА_2 про встановлення строкового земельного сервітуту на земельну ділянку комунальної власності площею 0,0028 га, кадастровий номер 0521210100:05:003:2005, цільове призначення якої - для будівництва а обслуговування будівель торгівлі шляхом укладення договору про встановлення строкового сервітуту, що розташовано в АДРЕСА_1 на 3 роки.
28.02.2023 між ОСОБА_2 та Іллінецькою міською радою укладено договір про встановлення строкового земельного сервітуту. Згідно пункту 1 Договору визначено вид сервітуту: для встановлення (малої архітектурної форми) тимчасової споруди.
Згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, земельна ділянка за кадастровим номером 0521210100:05:003:2005, площею 0,0028 га на праві користування (сервітут) передана ОСОБА_2 . Вид іншого речового права - інші земельні сервітути, право на розміщення тимчасових споруд.
Рішенням виконавчого комітету Іллінецької міської ради від 29.06.2023 №150 «Про розміщення тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності» ОСОБА_2 було погоджено розміщення тимчасової споруди для здійснення підприємницької діяльності на земельних ділянках з дотриманням вимог чинного законодавства.
04.09.2023 року замовнику ОСОБА_2 видано Паспорт прив'язки ТС розміщення тимчасової споруди для здійснення підприємницької діяльності ОСОБА_2 на земельній ділянці по вулиці Європейській в м. Іллінці Вінницької області.
Згідно паспорту прив'язки передбачено наступне: об'єкт являє собою будівлю простої конфігурації в плані на каркасній основі, стіни із металевого сайдингу. Загальна висота будівлі 3,10 м, висота приміщення - 2,50 м. Під об'єктом виконати майданчик із бетону, матеріал покрівлі тимчасової споруди - листи профнастилу. Водостік з покрівлі організований. Підлога - керамічна плитка. Приток і витяжка повітря в будівлі передбачені через віконні та дверні прорізи та кватирки у вікнах. Електропостачання об'єкта передбачене від існуючих електричних мереж. Облік електроенергії буде вестися електролічильником.
Висота будівлі - 3,10 м, загальна площа ТС - 25,8 м2; площа забудови 28 м2, будівельний об'єм 89 м3.
Статтею 28 Закону України від 17.02.2011 № 3038-VI "Про регулювання містобудівної діяльності" визначено, що тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності - одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту.
Тимчасова споруда для здійснення підприємницької діяльності може мати закрите приміщення для тимчасового перебування людей (павільйон площею не більше 30 квадратних метрів по зовнішньому контуру) або не мати такого приміщення.
Механізм розміщення тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності регулюється Порядком розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, затвердженим наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 21.10.2011 №244 (далі Порядок №244), пунктами 2.1, 2.29 якого передбачено, що підставою для розміщення тимчасової споруди є паспорт прив'язки тимчасової споруди (додаток 1).
Замовник, який має намір встановити тимчасову споруду, звертається до відповідного виконавчого органу сільської, селищної, міської ради або районної державної адміністрації із відповідною заявою у довільній формі про можливість розміщення тимчасової споруди (пункт 2.1, Розділу II Порядку №244).
Згідно п. п. 2.10 - 2.12 Розділу II Порядку №244 паспорт прив'язки тимчасової споруди оформлюється органом з питань містобудування та архітектури за формою, наведеною у додатку 1 до цього Порядку.
Паспорт прив'язки тимчасової споруди включає: титульний аркуш із зазначенням реквізитів замовника (найменування/прізвище, ім'я та по батькові (за наявності)/місцезнаходження ТС/контактна інформація) та напряму підприємницької діяльності; схему розміщення тимчасової споруди, виконану на топографо- геодезичній основі у масштабі 1: 500; ескізи фасадів тимчасової споруди у кольорі М 1:50 (для стаціонарних ТС); технічні умови щодо інженерного забезпечення тимчасової споруди, отримані замовником у балансоутримувача відповідних мереж.
Паспорт прив'язки тимчасової споруди підписується керівником (заступником керівника) відповідного органу з питань містобудування та архітектури сільської, селищної, міської ради, районної державної адміністрації.
Згідно пункту 2.20 Розділу II Порядку №244 встановлення тимчасової споруди здійснюється відповідно до паспорта прив'язки тимчасової споруди.
Відповідно до правового висновку, наведеного у постанові Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 04.05.2020 у справі № 2040/6175/18, паспорт прив'язки тимчасової споруди за своєю правовою суттю та змістом є офіційним письмовим документом з приводу відсутності технічно-будівельних перепон (перешкод) для подальшого фізичного розміщення тимчасової споруди.
Пунктами 2.21.-2.22. Порядку №244 відхилення від паспорта прив'язки тимчасової споруди не допускається. Відновлення благоустрою замовником є обов'язковим.
Після розміщення тимчасової споруди замовник подає до виконавчого органу сільської, селищної, міської ради або відповідної районної державної адміністрації письмову заяву за формою, наведеною у додатку 2 до цього Порядку, у якій зазначає, що він виконав вимоги паспорта прив'язки тимчасової споруди (пункт 2.23. Порядку №244).
Згідно п. 2.29. - 2.30. Розділу II Порядку №244 у разі закінчення строку дії, анулювання паспорта прив'язки тимчасової споруди, самовільного встановлення тимчасової споруди така тимчасова споруда підлягає демонтажу. Розміщення тимчасової споруди самовільно забороняється.
Вказане підтверджується і правовим висновком, наведеним у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 06.10.2021 у справі № 750/2431/17.
Суд зазначає, що відповідно до положень частин 1 та 2 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
В матеріалах справи наявний висновок експертного дослідження Вінницького науково-дослідного експертно-криміналістичного центру від 11.04.2024 №ЕД-19/102-24/4103-БТ, відповідно якого встановлена ОСОБА_2 тимчасова споруда не відповідає вимогам паспорту прив'язки, а саме:
Під спорудою не влаштовано бетонний майданчик, натомість влаштовані стовбчасті бетонні/залізобетонні фундаменти;
Відстані від споруди до двоповерхового будинку АДРЕСА_3 становить 10,57 м, згідно паспорту прив'язки має становити 10,8 м;
Висота споруди становить 3,25-3,27 м, згідно паспорту прив'язки має становити - 3,1 м.
А також не відповідає вимогам нормативних документів:
П.п. 1.3, 2.20, 2.21 «Порядок розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності» в частині влаштування фундаменту та відхилення (невідповідності) від паспорта прив'язки ТС;
П. 27 «Єдині правила ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правила користування ними та охорони» в частині наявності заглибленого в ґрунт фундаменту;
Ст. 28 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» в частині влаштування фундаментів тимчасових споруд.
Суд вважає прийнятним до обставин даної справи долучений позивачем висновок експертного дослідження Вінницького науково-дослідного експертно-криміналістичного центру від 11.04.2024 №ЕД-19/102-24/4103-БТ, адже належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Крім того, матеріали справи не містять доказів подачі ОСОБА_2 заяви за формою, наведеною у додатку 2 Порядку до виконавчого органу сільської, селищної, міської ради, у якій зазначає, що він виконав вимоги паспорта прив'язки тимчасової споруди.
Водночас як зазначено вище, до повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад відповідно до частини другої статті 10 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» належить, зокрема: здійснення самоврядного контролю за станом благоустрою та утриманням територій населених пунктів.
Натоміть, всупереч встановленим фактам, відповідачем не вживались заходи щодо здійснення контролю за станом благоустрою під час розміщення тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності на земельній ділянці площею 0,0028 га по вул. Європейській в м. Іллінці, кадастровий номер 0521210100:05:003:2005.
Згідно з положеннями частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
В силу частини першої статті 245 КАС України, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.
Відповідно до частини другої статті 245 КАС України, у разі задоволення позову суд, серед іншого, може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Відповідно до частини другої статті 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Таким чином, оскільки суд дійшов висновку про задоволення позову в частині оскаржуваної бездіяльності, належним та ефективним способом захисту прав позивача буде зобов'язання Іллінецької міської ради вирішити у межах повноважень питання законності розміщення тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності на земельній ділянці площею 0,0028 га по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 0521210100:05:003:2005.
Що стосується іншої частини вимог суд зазначає таке.
Згідно Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 щодо здійснення адміністративними органами влади дискерційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з декількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає кращим за даних обставин.
Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, і давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, що належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.
Так, Паспорт прив'язки ТС для здійснення підприємницької діяльності видано ОСОБА_2 . Управлінням житлово-комунального господарства, містобудування та архітектури Іллінецької міської ради.
Так, Положенням про Управлінням житлово-комунального господарства, містобудування та архітектури Іллінецької міської ради, затвердженим рішенням міської ради від 20.12.2023 № 1245, визначено, що основними завданнями Управління є забезпечення реалізації державної політики у галузі житлово-комунального господарства, містобудування та архітектури на території Іллінецької міської ради (п. 2.1. Положення).
Пунктом 3.31 Положення визначено, що відповідно до покладених завдань Управління оформляє паспорт прив'язки тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності.
За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадський формувань, Управління житлово-комунального господарства, містобудування та архітектури Іллінецької міської ради зареєстровано за ідентифікаційним номером 44082915.
Відтак, Управління житлово-комунального господарства, містобудування та архітектури Іллінецької міської ради є окремим суб'єктом владних повноважень, основними завданнями якої є забезпечення реалізації державної політики у галузі житлово-комунального господарства, містобудування та архітектури на території Іллінецької міської ради
Отже, Іллінецька міська рада є неналежним відповідачем у цій справі, позаяк до сфери її повноважень не належить видача та анулювання паспортів прив'язки тимчасових споруд на території Іллінецької міської територіальної громади.
Такого ж висновку в подібних правовідносинах дійшов Верховний Суд у постанові від 25.09.2024 у справі №380/15447/2.
Суд зазначає, що визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи. При цьому обов'язком суду є встановлення належності відповідачів та їх заміна у разі необхідності.
З цього слідує, що суд за результатами розгляду справи відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.
Отже у цій частині позовні вимоги позивача є необґрунтованими.
Крім того, відповідачем не вживались заходи щодо складання приписів на усунення порушень правил благоустрою чи протоколів про адміністративне правопорушення із цього питання.
Відтак підстави для зобов'язання відповідача демонтувати тимчасову споруду для провадження підприємницької діяльності на земельній ділянці площею 0,0028 га по вул. Європейській в м. Іллінці, кадастровий номер 0521210100:05:003:2005 наразі також відсутні, оскільки останнім не вжиті усі необхідні заходи, що мають передувати демонтажу.
Відповідно до частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
При вирішенні спорів щодо правомірності рішень, дій пенсійного органу як суб'єкта владних повноважень, необхідно враховувати, що відповідно до вимог ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України обов'язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб'єктом владних повноважень покладається на суб'єкта владних повноважень.
Відповідач належними та допустимими доказами не довів правомірність своєї бездіяльності.
За таких обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява №63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Частиною 3 статті 139 КАС України передбачено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Таким чином, суд приходить до висновку про необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача сплачений ним судовий збір у сумі 1211,20 грн пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Іллінецької міської ради щодо здійснення контролю за станом благоустрою під час розміщення тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності на земельній ділянці площею 0,0028 га по вул. Європейській в м. Іллінці, кадастровий номер 0521210100:05:003:2005.
Зобов'язати Іллінецьку міську раду вирішити у межах повноважень питання законності розміщення тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності на земельній ділянці площею 0,0028 га по вул. Європейській в м. Іллінці, кадастровий номер 0521210100:05:003:2005.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять гривень) 20 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Іллінецької міської ради.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 КАС України.
Відповідно до статті 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Інформація про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 )
Відповідач: Іллінецька міська рада Вінницької області (вул. Соборна, 19, м. Іллінці, Вінницька область, код ЄДРПОУ 03333618)
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_2 ( АДРЕСА_5 ).
Суддя Мультян Марина Бондівна