м. Вінниця
08 травня 2025 р. Справа № 120/14565/24
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Свентуха Віталія Михайловича, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Опольської Наталі Михайлівни до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити дії,-
до Вінницького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Опольської Наталі Михайлівни до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити дії.
Позовні вимоги мотивовані протиправністю наказу командира військової частини НОМЕР_1 №30 від 30.09.2024 року "Про результати службового розслідування за фактом видачі з порушеннями зі складу медичного майна військової частини НОМЕР_1 канюлі внутрішньовенної з ін'єкційним портом 20G "ALEXPHARM" та канюлі внутрішньовенної з ін'єкційним портом 22G "ALEXPHARM" у частині притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності та накладення дисциплінарного стягнення у вигляді догани, а також часткового позбавлення премії у жовтні 2024 року.
Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду відкрито провадження в адміністративній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Даною ухвалою також надано відповідачам строк на подання відзиву.
На адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, оскільки позивач був обізнаний та свідомо допустив видачу з порушеннями зі складу медичного майна військової частини НОМЕР_1 канюлі внутрішньовенної з ін'єкційним портом 20G "ALEXPHARM" та канюлі внутрішньовенної з ін'єкційним портом 22G "ALEXPHARM", не виконавши свої посадові обов'язки з контролю за роботою підпорядкованих підрозділів та посадових осіб, належним чином не отримав (прийняв) медичне майно.
Крім того, вказано, що твердження позивача про неправильну кваліфікацію його правопорушення та неспівмірність накладеного стягнення є безпідставними та необґрунтованими.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 перебуває на військовій службі в Збройних Силах України, військове звання - підполковник медичної служби. Наказом командира військової частини НОМЕР_2 №21 від 24.02.2023 призначено на посаду заступника начальника госпіталю з медичного постачання військової частини НОМЕР_1 .
На підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 20.09.2024 року №371 проведено службове розслідування за фактом видачі з порушеннями зі складу медичного майна військової частини НОМЕР_1 канюлі внутрішньовенної з ін'єкційним портом 20G "ALEXPHARM" та канюлі внутрішньовенної з ін'єкційним портом 22G "ALEXPHARM" і складено акт службового розслідування.
В ході проведення службового розслідування встановлено, що 03.09.2024 року начальником складу відділення медичного постачання військової частини НОМЕР_1 старшим сержантом ОСОБА_2 було видано старшій медичній сестрі операційно-перев'язувального відділення молодшому сержанту ОСОБА_3 медичні вироби, а саме: канюлі внутрішньовенної з ін'єкційним портом 20G "ALEXPHARM" та канюлі внутрішньовенної з ін'єкційним портом 22G "ALEXPHARM", які не обліковані за складом медичного майна та перебувають на бухгалтерському обліку військової частини НОМЕР_1 .
Зазначено, що старший сержант ОСОБА_2 свідомо здійснила прийом товару з порушеннями, а саме видаткова накладна на товар не відповідала дійсності, кількість товару вказано 43 найменування, фактично постачальник надав 40 найменувань. В такому випадку старший сержант ОСОБА_2 могла відстрочити прийом товару або взагалі відмовитись від прийняття його. Але всупереч ньому вона прийняла його та в подальшому видала його для використання в операційно-перев'язувальне відділення. Про прийом товару з порушеннями та видачу його у операційно-перев'язувальне відділення старший сержант ОСОБА_2 доповіла заступнику командира з медичного постачання підполковнику медичної служби ОСОБА_1 .
При цьому, у акті перевірки зазначено, що підполковник медичної служби ОСОБА_1 мав право у разі відсутності вищезазначених документів відстрочити прийняття товару до моменту їх надання постачальником, а у разі не надання таких документів постачальником у строк, що перевищує 3 (три) робочих дні від дня фактичної поставки продукції, відмовитись від прийняття товару відповідної партії та доповісти про це командиру військової частини НОМЕР_1 .
Однак, всупереч вимог статтей 12, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, статті 3 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України та посадовій інструкції №310, підполковник медичної служби ОСОБА_1 проходячи службу на посаді заступника командира з медичного постачання, будучи військовою службовою особою, діючи протиправно, всупереч інтересам служби, на порушення своїх статутних обов'язків та посадової інструкції допустив приймання товару від виробника з порушеннями та не доповів про це командиру військової частини НОМЕР_1 .
Вказано, що всупереч вимогам пункту 6 розділу 1, пункту 6 розділу 2, пунктів 23, 24, 34 розділу 5 Інструкції з обліку військового майна у Збройних Силах України, затвердженої наказом обліку військового майна у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 17 серпня 2017 року №440 старший сержант ОСОБА_2 прийняла товар від постачальника з порушеннями та видала його у операційно-перев'язувальне відділення.
Причиною та умовою вчинення даного правопорушення стала особиста низька дисциплінованість підполковника медичної служби ОСОБА_1 та старшого сержанта ОСОБА_2 .
Враховуючи усі обставини і факти, що були встановлені під час проведення службового розслідування, причини та умови, які набули підтвердження у ході службового розслідування та у матеріалах долучених до нього і з метою недопущення подібних порушень у майбутньому, командиром військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) прийнято наказ №30 від 30.09.2024 року "Про результати службового розслідування за фактом видачі з порушеннями зі складу медичного майна військової частини НОМЕР_1 канюлі внутрішньовенної з ін'єкційним портом 20G "ALEXPHARM" та канюлі внутрішньовенної з ін'єкційним портом 22G "ALEXPHARM" відповідно до якого, зокрема:
- за порушення статтей 12, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, абзацу 3 статті 3, абзацу 2 статті 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України та Посадової інструкції №310, за отримання товару від постачальника без належного оформлення документів, незаконну видачу його у операційно-перев'язувальне відділення та не доповідь командиру військової частини НОМЕР_3 на підполковника медичної служби ОСОБА_1 , заступника командира з медичного постачання військової частини НОМЕР_3 накладено дисциплінарне стягнення "Догана";
- підполковника медичної служби ОСОБА_1 , заступника командира з медичного постачання військової частини НОМЕР_3 позбавлено премії частково на 10% у жовтні 2024 року.
На переконання позивача, наказ командира військової частини НОМЕР_1 №30 від 30.09.2024 року у частині притягнення його до дисциплінарної відповідальності та накладення дисциплінарного стягнення у вигляді догани, а також часткового позбавлення премії у жовтні 2024 року є протиправним, а тому його слід скасувати.
Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходить із наступного.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з вимогами статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Статтею 65 Конституції України визначено, що громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Відповідно до вимог частини 1 статті 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, пов'язаній із захистом Вітчизни.
Загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов'язки основних посадових осіб, правил внутрішнього порядку у військовій частині визначено Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України, який затверджено Законом України від 24 березня 1999 року №548-ХІV (далі - Статут внутрішньої служби).
Статтею 3 Статуту внутрішньої служби передбачено, що військова служба у Збройних Силах України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до законів України, є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком осіб (за винятком випадків, визначених законом), пов'язаній із захистом України.
Порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються законами України, положеннями про проходження військової служби відповідними категоріями військовослужбовців, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно з вимогами статті 9 Статуту внутрішньої служби військовослужбовці Збройних Сил України мають права і свободи з урахуванням особливостей, що визначаються Конституцією України, законами України з військових питань, статутами Збройних Сил України та іншими нормативно-правовими актами.
Статтями 11, 12, 16 Статуту внутрішньої служби визначено, що необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов'язаннями України покладає на військовослужбовців певні обов'язки, зокрема: свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок; бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим; беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, як святиню оберігати Бойовий Прапор своєї частини; знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно.
Про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов'язків, та про зроблені йому зауваження військовослужбовець зобов'язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові, крім тих обставин, щодо надання яких є пряма заборона у законі (таємниця сповіді, лікарська таємниця, професійна таємниця захисника, таємниця нарадчої кімнати тощо).
Кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.
Статтею 26 Статуту внутрішньої служби передбачено, що військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення та провини несуть з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України "Про оборону України" дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом.
За приписами статті 27 Статуту внутрішньої служби військовослужбовці, на яких накладається дисциплінарне стягнення за вчинене правопорушення, не звільняються від інших видів відповідальності за ці правопорушення.
Відповідно до вимог статті 49 Статуту внутрішньої служби військовослужбовці повинні постійно бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь, захищати свою й поважати гідність інших людей, зобов'язані завжди пам'ятати, що за їх поведінкою судять не лише про них, а й про Збройні Сили України в цілому.
Спеціальним нормативним актом в сфері регулювання відносин при проходженні військової служби є Дисциплінарний статут Збройних Сил України, затверджений Законом України від 24 березня 1999 року №551-XIV (далі - Дисциплінарний статут).
Дисциплінарний статут визначає сутність військової дисципліни, обов'язки військовослужбовців щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг.
Згідно з вимогами статті 1 Дисциплінарного статуту військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України.
Військова дисципліна досягається шляхом: виховання високих бойових і морально-психологічних якостей військовослужбовців на національно-історичних традиціях українського народу та традиціях Збройних Сил України, патріотизму, свідомого ставлення до виконання військового обов'язку, вірності Військовій присязі; особистої відповідальності кожного військовослужбовця за дотримання Конституції та законів України, Військової присяги, виконання своїх обов'язків, вимог статутів Збройних Сил України; формування правової культури військовослужбовців; умілого поєднання повсякденної вимогливості командирів і начальників (далі - командири) до підлеглих без приниження їх особистої гідності, з дотриманням прав і свобод, постійної турботи про них та правильного застосування засобів переконання, примусу й громадського впливу колективу; зразкового виконання командирами військового обов'язку, їх справедливого ставлення до підлеглих; підтримання у військових з'єднаннях, частинах (підрозділах), закладах та установах необхідних матеріально-побутових умов, статутного порядку; своєчасного і повного постачання військовослужбовців встановленими видами забезпечення; чіткої організації і повного залучення особового складу до бойового навчання.
Військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів; бути пильним, зберігати державну таємницю; додержуватися визначених статутами Збройних Сил України правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків; не вживати під час проходження військової служби (крім медичного призначення) наркотичні засоби, психотропні речовини чи їх аналоги, а також не вживати спиртні напої під час виконання обов'язків військової служби.
Розділ 3 Дисциплінарного статуту визначає порядок стягнення за порушення військової дисципліни.
Так, вимогами статті 45 Дисциплінарного статуту передбачено, що у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків, порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов'язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.
Відповідно до статті 48 Дисциплінарного статуту на військовослужбовців можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення: а) зауваження; б) догана; в) сувора догана; г) позбавлення чергового звільнення з розташування військової частини чи з корабля на берег (стосовно військовослужбовців строкової військової служби та курсантів вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти); ґ) попередження про неповну службову відповідність (крім осіб рядового складу строкової військової служби); д) пониження в посаді; е) пониження у військовому званні на один ступінь (стосовно осіб сержантського (старшинського) та офіцерського складу); є) пониження у військовому званні з переведенням на нижчу посаду (стосовно військовослужбовців сержантського (старшинського) складу); ж) звільнення з військової служби через службову невідповідність (крім осіб, які проходять строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, а також військовозобов'язаних під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів та резервістів під час проходження підготовки та зборів).
Положеннями статтей 83-85 Дисциплінарного статуту встановлено, що на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення.
Прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.
Службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), який прийняв рішення притягти військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності. Воно може бути проведено особисто командиром (начальником), доручено військовослужбовцю офіцерського складу, а в разі вчинення правопорушення військовослужбовцем рядового, сержантського (старшинського) складу - також військовослужбовцю сержантського (старшинського) складу.
Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення командиром (начальником). У необхідних випадках цей термін може бути продовжено командиром (начальником), який призначив службове розслідування, або старшим командиром (начальником), але не більш як на один місяць.
Відповідно до статті 86 Дисциплінарного статуту якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир, який призначив службове розслідування, приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення.
Під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.
З аналізу вищезазначеного слід прийти до висновку, що позивач як військовослужбовець повинен бездоганно і неухильно дотримуватись порядку і правил, які встановлені Дисциплінарним статутом, Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України. При цьому, за неналежне виконання службових обов'язків військовослужбовець може бути притягнений у встановленому порядку до дисциплінарної відповідальності.
Дисциплінарним статутом визначено, що прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування, а у разі повного доведення вини військовослужбовця - командир приймає рішення про накладення дисциплінарного стягнення.
При цьому, притягненню до дисциплінарної відповідальності повинно передувати встановлення конкретних фактів невиконання/належного виконання службових обов'язків.
Наказом Міністра оборони України від 21 листопада 2017 року №608 затверджено Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України (далі - Порядок №608), який визначає підстави та механізм проведення службового розслідування стосовно військовослужбовців Збройних Сил України, а також військовозобов'язаних та резервістів, які не виконали (неналежно виконали) свої службові обов'язки або вчинили правопорушення під час проходження служби (зборів), а також дії (бездіяльність) яких призвели до завдання шкоди державі.
Вимогами пункту 1 розділу ІІ Порядку № 608 передбачено випадки, коли може призначатися службове розслідування. Визначено також, що службове розслідування може проводитися і в інших випадках з метою уточнення причин та умов, що сприяли правопорушенню, та встановлення ступеня вини посадових (службових) осіб.
Пунктом 3 розділу ІІ Порядку № 608 визначено, що службове розслідування проводиться для встановлення: неправомірних дій військовослужбовця, яким вчинено правопорушення; причинного зв'язку між правопорушенням, з приводу якого було призначено службове розслідування, та виконанням військовослужбовцем обов'язків військової служби; ступеня вини військовослужбовця; порушень нормативно-правових актів, інших актів законодавства; причин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення; причин виникнення матеріальної шкоди, її розміру та винних осіб (у разі виявлення факту її заподіяння).
Згідно з пунктом 1 розділу V Порядку №608 за результатами службового розслідування складається акт службового розслідування, який містить вступну, описову та резолютивну частини.
Відповідно до вимог пункту 5 розділу V Порядку №608 акт службового розслідування підписується особами, які його проводили. У разі виявлення суперечностей та незгоди з результатами службового розслідування кожна така особа має право висловити свою окрему думку, яка викладається на окремому аркуші (від руки або у друкованому вигляді) та долучається до акта службового розслідування.
Згідно з вимогами пункту 6 розділу V Порядку № 608 після підписання акт службового розслідування подається на розгляд командиру (начальнику), який призначив розслідування. До акта службового розслідування додаються всі матеріали службового розслідування.
Пунктом 1 розділу VІ Порядку № 608 визначено, що за результатами розгляду акта та матеріалів службового розслідування, якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир (начальник) приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності, визначає вид дисциплінарного стягнення та призначає особу, якій доручає підготувати проект відповідного наказу.
Вид дисциплінарного стягнення визначається особисто службовою особою, яка призначила службове розслідування, в аркуші резолюції або на висновку за результатами службового розслідування або безпосередньо в наказі про притягнення до дисциплінарної відповідальності.
Відповідно до вимог пункту 2 розділу VІ Порядку № 608 дисциплінарне стягнення накладається у строки, визначені Дисциплінарним статутом Збройних Сил України.
Наказ (витяг з наказу) про притягнення до відповідальності доводиться до військовослужбовця у частині, що його стосується, під підпис із зазначенням дати доведення. Доведення здійснює безпосередній командир (начальник) військовослужбовця, який вчинив дисциплінарне правопорушення, або старший (за підпорядкуванням) командир (начальник).
Тобто, для притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності необхідно, щоб був зафіксований сам факт порушення, вину військовослужбовця повністю доведено, встановлено ступінь його вини та з'ясовано причини і умови, що сприяли вчиненню ним правопорушення.
Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 13 травня 2022 року у справі №320/1646/19.
Як слідує зі змісту оскаржуваного наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) №30 від 30.09.2024 року, підставою для притягнення підполковника медичної служби ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у вигляді оголошення догани стала його особиста низька дисциплінованість.
Порушення полягало, зокрема, в прийнятті товару від виробника з порушенням установленого порядку та у ненаданні відповідної доповіді командиру військової частини НОМЕР_1 .
При зверненні з даним позовом до суду представник позивача стверджував, що старший сержант ОСОБА_2 не доповідала йому про вказаний випадок, усного чи письмового звернення, рапорту подано не було, а тому відповідно позивач був позбавлений можливості вчасно повідомити вищестоящому керівництву про прийом товару з порушеннями та видачу його у операційно-перев'язувальне відділення.
Однак, вказані твердження представника позивача спростовуються наступним.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 № 371 від 20.09.2024 було призначено службове розслідування за фактом видачі з порушеннями зі складу медичного майна військової частини НОМЕР_1 канюлі внутрішньовенної з ін'єкційним портом 20G "ALEXPHARM" та канюлі внутрішньовенної з ін'єкційним портом 22G "ALEXPHARM".
Під час проведення зазначеного службового розслідування ОСОБА_1 скористався своїм правом та надав пояснення по факту проведення даного службового розслідування.
Згідно письмових пояснень ОСОБА_1 від 27.09.2024 року, які були подані під час проведення службового розслідування зазначено, що видача неоприбуткованого товару, а саме катетер внутрішньовенний 20G "ALEXPHARM" с. 472403 у кількості 50 шт. була здійснена на підставі внутрішньої вимоги-замовлення, оскільки отриманий товар відповідав вимогам вхідного контролю, підстав для повернення постачальнику не було.
Тобто, ОСОБА_1 не заперечив той факт, що був обізнаний про видачу з порушеннями зі складу медичного майна військової частини НОМЕР_1 канюлі внутрішньовенної з ін'єкційним портом 20G "ALEXPHARM".
Отже, твердження позивача про необізнаність не відповідають дійсності, оскільки його письмові пояснення в межах службового розслідування прямо підтверджують факт обізнаності про порушення, які стали предметом розгляду.
Крім того, відповідно до посадової інструкції заступника начальника госпіталю з медичного постачання військової частини НОМЕР_1 №310, затвердженої командиром військової частини 03.10.2023 року, до основних обов'язків ОСОБА_4 за посадою належить:
- правильне визначення потреби, своєчасне витребування, закупівля, отримання (приймання) лікарських засобів, медичної техніки і майна та безперервне забезпечення ним відділень та кабінетів госпіталю, запобігання його втрат;
- планування та організація забезпечення медичним майном лікувально-діагностичних підрозділів госпіталю, керівництво діяльністю підрозділів медичного постачання госпіталю та встановлення для них планових завдань і здійснення контролю за їх роботою.
Враховуючи викладене, суд погоджується із твердженнями відповідача, що ОСОБА_1 був обізнаний та свідомо допустив видачу з порушеннями зі складу медичного майна військової частини НОМЕР_1 канюлі внутрішньовенної з ін'єкційним портом 20G "ALEXPHARM" та канюлі внутрішньовенної з ін'єкційним портом 22G "ALEXPHARM", не виконавши свої посадові обов'язки з контролю за роботою підпорядкованих підрозділів та посадових осіб, належним чином не отримав (прийняв) медичне майно.
Таким чином, враховуючи не лише пояснення, надані ОСОБА_4 під час службового розслідування, але й його функціональні обов'язки за посадою, суд вважає, що позивач був обізнаний про порушення процедури видачі медичного майна, а тому не може посилатися на відсутність відповідної інформації як на підставу для уникнення відповідальності.
З огляду на вищевикладене, суд приходить до обґрунтованого висновку, що факт порушення ОСОБА_4 службової дисципліни знайшов підтвердження у наявних матеріалах справи, зокрема в письмових поясненнях самого військовослужбовця, результатах службового розслідування та відповідності його дій (чи бездіяльності) посадовим обов'язкам, визначеним посадовою інструкцією.
Щодо посилань представника позивача на невідповідність кваліфікації вчиненого ОСОБА_1 дисциплінарного правопорушення та накладення стягнення у вигляді догани, то суд зазначає, що під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.
Слід звернути увагу, що під час винесення спірного наказу та обрання виду дисциплінарного стягнення, відповідачем враховано, що наказом командира військової частини НОМЕР_1 №252 від 28.08.2024 року на підполковника медичної служби ОСОБА_1 було накладено дисциплінарне стягнення у виді догани та наказом командира військової частин НОМЕР_1 №26 від 04.09.2024 року було накладено дисциплінарне стягнення виді суворої догани.
У змісті наказу №30 від 30.09.2024 року "Про результати службового розслідування за фактом видачі з порушеннями зі складу медичного майна військової частини НОМЕР_1 канюлі внутрішньовенної з ін'єкційним портом 20G "ALEXPHARM" та канюлі внутрішньовенної з ін'єкційним портом 22G "ALEXPHARM" зазначено, що дані дисциплінарні стягнення не відіграли виховну роль, а військовослужбовець і далі порушує військову дисципліну.
Відповідно до приписів Дисциплінарного статуту ЗСУ підставою для притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності є наявність самого дисциплінарного порушення, при цьому вид дисциплінарного стягнення визначається особою, яка вирішує питання про його накладення.
При цьому, як зазначив Верховний Суд у постанові від 07.12.2018 у справі №807/1325/16, правовідносини у якій подібні до спірних правовідносин у цій справі, сформував правову позицію, яка полягає у тому, що Дисциплінарний статут не визначає конкретної послідовності та черговості накладення дисциплінарних стягнень за ступенем їх суворості. Це в свою чергу наділяє уповноважену особу правом самостійно визначати вид стягнення за його суворістю в залежності від конкретних обставин дисциплінарного проступку.
Це узгоджується з Рекомендаціями №R (80) 2 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11.03.1980, де передбачено, що під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Дискреційним повноваженнями є повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) обрати один з кількох варіантів рішення.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема у постановах від 31.01.2020 у справі №805/4255/16-а, від 10.04.2019 у справі №813/3020/16, від 28.02.2020 у справі №620/1355/19, від 18.02.2021 у справі №1.380.2019.000616, від 22.10.2021 у справі №460/2869/18.
Отже, доводи представника позивача щодо протиправності оскаржуваного наказу не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду даної справи. В свою чергу, відповідачем доведено, що при прийнятті оскаржуваного наказу, ним було дотримано встановлену процедуру, враховано характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби, а також професійні та особисті якості, попередню поведінку позивача та можливість подальшого проходження військової служби.
Зважаючи на наведене вище, суд приходить до висновку, що притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани здійснено відповідно до вимог Дисциплінарного статуту, отже відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений законом України.
Як наслідок, відсутні підстави для задоволення позовної вимоги про визнання протиправним та скасування оскаржуваного наказу №30 від 30.09.2024 року в частині притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності та накладення дисциплінарного стягнення у вигляді догани, а також часткового позбавлення премії у жовтні 2024 року.
Таким чином, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.
У відповідності до положень частини першої статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд враховує, що у разі відмови у задоволені позову судовий збір не відшкодовується.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України,-
В задоволенні адміністративного позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 );
Відповідач: військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_5 ).
Суддя Свентух Віталій Михайлович