про закриття провадження в справі
м. Вінниця
08 травня 2025 р. Справа № 120/6294/24
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мультян Марини Бондівни, розглянувши у письмовому провадженні матеріали справи за позовом ОСОБА_1 до Лука-Мелешківської сільської ради Вінницького району Вінницької області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
У провадженні Вінницького окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Лука-Мелешківської сільської ради Вінницького району Вінницької області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, представник позивача зазначила, що 20.09.2019 між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , ОСОБА_3 укладено договір купівлі-продажу нежитлових будівель, згідно з умовами якого позивачі придбали у власність нежитлові будівлі - тваринницький комплекс загальною площею 7624,3 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .
У договорі купівлі-продажу зазначено, що придбані позивачами нежитлові приміщення розташовані на земельній ділянці загальною площею 9,0003 га, кадастровий номер ділянки 0520684900:07:001:0045.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 10.08.2023 у справі № 120/1875/23, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2024 року, визнано протиправною бездіяльність Лука-Мелешківської сільської ради Вінницького району Вінницької області щодо нерозгляду по суті заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про передачу в оренду земельної ділянки загальною площею 9,0003 га, кадастровий номер 0520684900:07:001:0045, а також зобов'язано Лука-Мелешківську сільську раду Вінницького району Вінницької області прийняти рішення щодо передачі в оренду ОСОБА_1 та ОСОБА_3 земельної ділянки загальною площею 9,0003 га, кадастровий номер 0520684900:07:001:0045, що розташована на території Лука- Мелешківської сільської ради, врахувавши при цьому правову оцінку, що надана судом у рішенні.
Представник позивача зазначає, що суд зобов'язав Лука-Мелешківську сільську раду Вінницького району Вінницької області розглянути заяву ОСОБА_1 та ОСОБА_3 та прийняти конкретне рішення, яким або передати в оренду земельну ділянку з кадастровим номером 0520684900:07:001:0045, або відмовити в такій передачі.
При цьому питання про передачу позивачам в оренду земельної ділянки загальною площею 9,0003 га з кадастровим номером 0520684900:07:001:0045 було включено до порядку денного 50 позачергової сесії Лука-Мелешківської сільської ради, що відбувалася 03 квітня 2024 року. Проте за результатами поіменного голосування депутатів сільської ради рішення про передачу в оренду земельної ділянки прийнято не було.
Водночас 03 квітня 2024 року Лука-Мелешківською сільською радою прийнято рішення № 1839 "Про надання дозволу на розробку технічної документації щодо поділу земельної ділянки з кадастровим номером 0520684900:07:001:0045", яким вирішено надати Лука-Мелешківській сільській раді дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки комунальної власності з кадастровим номером 0520684900:07:001:0045 на три земельні ділянки площами 6,0783 га, 1,9 га та 1,0220 га відповідно.
Разом із тим, як зазначає представник позивача далі, всупереч регламенту Лука-Мелешківської сільської ради Вінницького району Вінницької області таке рішення попередньо не включалося до порядку денного 50 позачергової сесії Лука-Мелешківської сільської ради Вінницького району Вінницької області, а тому не могло розглядатися на такій сесії депутатами сільської ради.
Представник позивача зазначив, що прийняття відповідачем вказаного рішення є грубим порушенням вимог закону, невиконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 10.08.2023 року у справі №120/1875/23, порушення прав та законних інтересів позивачів, що стало підставою для звернення до Вінницького окружного адміністративного суду з новим позовом про скасування даного рішення.
Ухвалою від 08.05.2024 року Вінницького окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі №120/5927/24 за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_3 до Лука-Мелешківської сільської ради Вінницького району Вінницької області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії.
Натомість відповідач, будучи обізнаним про оскарження ОСОБА_3 та ОСОБА_1 рішення Лука-Мелешківської ради про надання дозволу на поділ земельної ділянки з кадастровим номером 0520684900:07:001:0045 у судовому порядку, 26 квітня 2024 року на 52 сесії 8 скликання, прийняв рішення №1890 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки комунальної власності за кадастровим номером №0520684900:07:001:0045 площею 9,0003 га, на території с. Хижинці, Лука-Мелешківської сільської ради».
Відтак, на переконання представниці позивача, наведене свідчить про грубе порушення відповідачем вимог чинного законодавства, а тому в інтересах ОСОБА_1 вона звернулася до суду з цією позовною заявою з наступними вимогами:
- визнати протиправним та скасувати рішення Лука-Мелешківської сільської ради Вінницького району Вінницької області №1890 від 26 квітня 2024 року «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки комунальної власності за кадастровим номером №0520684900:07:001:0045 площею 9,0003 га, на території с. Хижинці, Лука-Мелешківської сільської ради».
- визнати протиправною та скасувати державну реєстрацію земельних ділянок:
площею 6,0783 га, кадастровий номер №0520684900:07:001:0052 з цільовим призначенням: для іншого сільськогосподарського призначення (код 01.13) на території с. Хижинці, Лука-Мелешківської сільської ради, яка утворилася шляхом поділу;
площею 1,9000 га, кадастровий номер №0520684900:07:001:0050 з цільовим призначенням: для іншого сільськогосподарського призначення (код 01.13) на території с. Хижинці, Лука-Мелешківської сільської ради, яка утворилася шляхом поділу;
площею 1,0220 га, кадастровий номер №0520684900:07:001:0051 з цільовим призначенням: для іншого сільськогосподарського призначення (код 01.13) на території с. Хижинці, Лука-Мелешківської сільської ради, яка утворилася шляхом поділу.
- скасувати державну реєстрацію речових прав на земельні ділянки:
площею 6,0783 га, кадастровий номер №0520684900:07:001:0052 з цільовим призначенням: для іншого сільськогосподарського призначення (код 01.13) на території с. Хижинці, Лука-Мелешківської сільської ради, яка утворилася шляхом поділу;
площею 1,9000 га, кадастровий номер №0520684900:07:001:0050 з цільовим призначенням: для іншого сільськогосподарського призначення (код 01.13) на території с. Хижинці, Лука-Мелешківської сільської ради, яка утворилася шляхом поділу;
площею 1,0220 га, кадастровий номер №0520684900:07:001:0051 з цільовим призначенням: для іншого сільськогосподарського призначення (код 01.13) на території с. Хижинці, Лука-Мелешківської сільської ради, яка утворилася шляхом поділу.
- зобов'язати Лука-Мелешківську сільську раду Вінницького району Вінницької області відновити та встановити межі та передати в оренду ОСОБА_1 та ОСОБА_3 земельну ділянку загальною площею 9,0003 га, що розташована на території Лука-Мелешківської сільської ради.
02.05.2025 представником відповідача подано до суду клопотання про закриття провадження у справі, яке обґрунтовано тим, що відносини, пов'язані із набуттям та реалізацією фізичними та юридичними особами прав на земельні ділянки, є приватноправовими і підлягають розгляду за правилами цивільного судочинства. Представник відповідача стверджує, що визначальною ознакою для визначення належного суду є характер правовідносин, з яких виник спір. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин. Публічно-правовим вважається зокрема спір, в якому сторони правовідносин виступають одна щодо іншої не як рівноправні і в якому одна зі сторін виконує публічно-владні управлінські функції та може вказувати або забороняти іншому учаснику правовідносин певну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо. Необхідною ознакою суб'єкта владних повноважень є здійснення ним публічно-владних управлінських функцій. Ці функції суб'єкт повинен виконувати саме в тих правовідносинах, в яких виник спір. Натомість, як зазначає представник відповідача, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення, як правило, майнового, приватного права чи інтересу, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть в тому разі, якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії чи рішення суб'єкта владних повноважень. Відтак, на думку представника відповідача, сформовані у цій справі позовні вимоги фактично спрямовані на захист порушеного речового права позивачів (права на оренду землі), а тому даний спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, адже стосується приватноправових відносин. За наведених обставин представник відповідача вважає, що наявні підстави для закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частини 238 КАС України.
Розглянувши клопотання про закриття провадження у справі, суд зважає на таке.
Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях виснував, що фраза "встановленим законом" поширюється не лише на правову основу самого існування суду, але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін "судом, встановленим законом" передбачає всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів. У своїх оцінках Європейський суд з прав людини дійшов висновку, що не може вважатися судом, встановленим законом, національний суд, який не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, що не мала регулювання законом.
Статтею 124 Конституції України передбачено, що юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. Це означає, що право особи на звернення до суду не може бути обмеженим. Тобто, юрисдикція виникає там, де є спір про право. Предметом юрисдикції є суспільні відносини, які виникають у зв'язку з вирішенням спору. Поняття "юрисдикції" безпосередньо пов'язане з процесуальним законодавством.
Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (частина 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України).
Відповідно до частини 1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Пунктом першим частини 1 статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Окрім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Таким чином, участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою класифікації спору як публічно-правового. Однак не кожен спір за участю суб'єкта владних повноважень є публічно-правовим. Для розгляду спору адміністративним судом необхідно встановити його публічно-правовий зміст (характер), що є визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції.
Для з'ясування характеру спору слід враховувати, що протилежним за своїм змістом публічно-правовому спору є приватноправовий спір, однією з ознак якого є наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника такого спору. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, (майнового або немайнового) конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до частини 1 статті 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Згідно з частинами 2-3, 16 статті 123 Земельного кодексу України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.
Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає заяву і дає дозвіл на розроблення документації із землеустрою або надає мотивовану відмову у його наданні.
Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у наданні земельної ділянки у користування або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово вирішувала питання щодо юрисдикційної належності спору, предметом якого є оскарження рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування про надання або відмову в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 лютого 2021 року у справі № 813/1009/17, ухваленій у подібних правовідносинах, зазначено, що після затвердження проекту землеустрою предметом перевірки стають не законність дій суб'єкта владних повноважень у питаннях надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а фактично правильність формування волі однієї із сторін стосовно розпорядження землею та передачі відповідних прав щодо неї.
Як зазначала Велика Палата Верховного Суду, формування земельних ділянок їх володільцем, зокрема внаслідок поділу та об'єднання, з присвоєнням їм кадастрових номерів, зміною інших характеристик не впливає на можливість захисту права власності чи інших майнових прав у визначений цивільним законодавством спосіб, зокрема і шляхом витребування цих ділянок (постанови від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц (пункт 56), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункт 200), від 18 квітня 2023 року у справі № 357/8277/19).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення.
Ці право чи інтерес суд має захистити у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (пункт 38), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 04 червня 2019 року у справі № 916/3156/17 (пункт 72), від 13 жовтня 2020 року у справі № 369/10789/14-ц (пункт 7.37), від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (пункт 58), від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18 (пункт 98), від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17 (пункт 9.1), від 22 червня 2021 року у справі № 334/3161/17 (пункт 55), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (пункт 73), від 29 червня 2021 року у справі № 916/964/19 (пункт 7.3), від 31 серпня 2021 року у справі № 903/1030/19 (пункт 68), від 26 жовтня 2021 року у справі № 766/20797/18 (пункт 19), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункт 143), від 14 грудня 2021 року у справі № 643/21744/19 (пункт 61), від 25 січня 2022 року у справі № 143/591/20 (пункт 8.31)).
У постанові від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що коли особа звернулася до суду за захистом її порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або інтересу, а суд позов задовольнив, виконання його рішення має настільки, наскільки це можливо, відновити стан позивача, який існував до порушення його права та інтересу, чи не допустити таке порушення. Судове рішення не повинне породжувати стан невизначеності у відносинах позивача з відповідачем і вимагати від них подальшого вчинення узгоджених дій для вичерпання конфлікту.
Велика Палата Верховного Суду у постановах від 15 травня 2018 року у справі № 911/4144/16 (провадження № 12-71гс18), від 01 жовтня 2019 року у справі № 911/2034/16 зазначила, що справи у спорах, що виникають із земельних відносин, у яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, проте предмет спору в яких безпосередньо стосується прав і обов'язків фізичних осіб, підлягають розгляду за правилами цивільного судочинства.
Спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права оренди земельної ділянки треба розглядати як спір, пов'язаний із порушенням цивільних прав позивача на земельну ділянку іншою особою, за якою зареєстроване аналогічне право щодо тієї ж земельної ділянки. Належним відповідачем у такій справі є особа, право на майно якої оспорюється та щодо якої здійснений аналогічний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Участь державного реєстратора як співвідповідача (якщо позивач вважає його винним у порушенні прав) не змінює цивільно-правового характеру спору (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16 та інші).
При цьому Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 20.03.2019 у справі № 320/3496/17 також наведено, що в разі прийняття суб'єктом владних повноважень рішення про передачу земельної ділянки у власність чи оренду (тобто ненормативного акта, який вичерпує свою дію після його реалізації) оспорювання правомірності набуття фізичною чи юридичною особою земельної ділянки, яка перебуває у спільному користуванні і щодо якої є спір, з огляду на суб'єктний склад сторін має вирішуватися судами за правилами ГПК.
Аналогічну правову позицію викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 та 13 червня 2018 року у справах № 826/13628/16 та 522/5668/17, відповідно.
Повертаючись до обставин цієї справи, суд зауважує, що 20 вересня 2019 року між ОСОБА_2 , з однієї сторони, та ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , з іншої, укладено договір купівлі-продажу нежитлових будівель, згідно з умовами якого позивачі придбали у власність (по 1/2 частці кожний) нежитлові будівлі - тваринницький комплекс, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 7624,3 квадратних метри.
Як стверджує представник позивача, договором купівлі-продажу від 20 вересня 2019 року передбачено, що зазначений об'єкт нерухомого майна розташований на земельній ділянці загальною площею 9,003 га (кадастровий номер ділянки 0520684900:07:001:0045).
Рішенням 43 сесії 1 скликання Хижинецької сільської ради Сокиринецької об'єднаної територіальної громади Вінницького району Вінницької області від 17 жовтня 2019 року ОСОБА_1 та ОСОБА_3 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства (кадастровий номер 0520684900:07:001:0045), площею 9,0003 га, із зміною її цільового призначення, що розташована на території Хижинецької сільської ради Сокиринецької об'єднаної територіальної громади (за межами населеного пункту), за рахунок земель комунальної власності сільськогосподарського призначення для подальшої передачі в оренду.
19 червня 2020 року Хижинецька сільська рада прийняла рішення, яким затвердила розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, цільове призначення якої змінюється із земель "для ведення особистого селянського господарства" на землі "для іншого сільськогосподарського призначення", загальною площею 9,0003 га (кадастровий номер ділянки 0520684900:07:001:0045), що розташована на території Хижинецької сільської ради Сокиринецької об'єднаної територіальної громади (за межами населеного пункту). Пунктом 2 вказаного рішення доручено сільському голові ОСОБА_4 зареєструвати земельну ділянку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно для подальшої передачі в оренду відповідно до вимог Земельного кодексу України.
В подальшому Хижинецька сільська рада була реорганізована шляхом приєднання до Лука-Мелешківської сільської ради, яка є правонаступником усього майна, усіх прав та обов'язків Хижинецької сільської ради.
Маючи на меті отримати в користування земельну ділянку з кадастровим номером 0520684900:07:001:0045, позивачі зверталися до Лука-Мелешківської сільської ради із відповідними заявами, проте такі звернення не дали бажаного для заявників результату.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 10 серпня 2023 року у справі № 120/1875/23, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2024 року, задоволено частково позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_3 . Цим рішенням визнано протиправною бездіяльність Лука-Мелешківської сільської ради Вінницького району Вінницької області щодо нерозгляду по суті заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про передачу в оренду земельної ділянки загальною площею 9,0003 га, кадастровий номер 0520684900:07:001:0045, а також зобов'язано Лука-Мелешківську сільську раду Вінницького району Вінницької області прийняти рішення щодо передачі в оренду ОСОБА_1 та ОСОБА_3 земельної ділянки загальною площею 9,0003 га, кадастровий номер 0520684900:07:001:0045, що розташована на території Лука- Мелешківської сільської ради, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Питання про передачу позивачам в оренду земельної ділянки загальною площею 9,0003 га з кадастровим номером 0520684900:07:001:0045 було включено до порядку денного 50 позачергової сесії Лука-Мелешківської сільської ради, що мала місце 03 квітня 2024 року.
Проте рішення про передачу в оренду земельної ділянки так і не було прийнято у зв'язку із недостатньою кількістю голосів депутатів сільської ради.
Далі, 03 квітня 2024 року Лука-Мелешківською сільською радою прийнято рішення № 1839 "Про надання дозволу на розробку технічної документації щодо поділу земельної ділянки з кадастровим номером 0520684900:07:001:0045", яким вирішено надати дозвіл Лука-Мелешківській сільській раді Вінницького району Вінницької області на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки комунальної власності з кадастровим номером 0520684900:07:001:0045 на три земельні ділянки площами 6,0783 га, 1,9 га та 1,0220 га.
Рішенням Лука-Мелешківської сільської ради Вінницького району Вінницької області № 1890 від 26 квітня 2024 року затверджено технічну документацію із землеустрою щодо поділу земельної ділянки комунальної власності з кадастровим номером 0520684900:07:001:0045 площею 9,0003 га на території с. Хижинці Лука-Мелешківської сільської ради з цільовим призначенням "для іншого сільськогосподарського призначення" шляхом поділу на земельні ділянки площею 6,0783 га (кадастровий номер 0520684900:07:001:0052), площею 1,9 га (кадастровий номер 0520684900:07:001:0050) та площею 1,0220 га (кадастровий номер 0520684900:07:001:0051).
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, що сформовані 24 травня 2024 року, власником земельних ділянок площею 6,0783 га (кадастровий номер 0520684900:07:001:0052), площею 1,9 га (кадастровий номер 0520684900:07:001:0050) та площею 1,0220 га (кадастровий номер 0520684900:07:001:0051) є Лука-Мелешківська сільська рада Вінницького району Вінницької області.
При цьому зазначаючи про протиправність оскаржуваного рішення, представник позивача зазначає, що відповідачем грубо порушено права та законні інтереси позивача, адже за наявності рішення суду, яким її права були захищені, вони правомірно очікували його виконання, шляхом отримання в оренду земельної ділянки, яка знаходиться в межах нерухомого майна, що належить їм на праві власності
Отже, причиною, яка зумовила звернення позивача до суду є порушення її права користування на земельну ділянку, внаслідок прийняття відповідачем оскаржуваного рішення №1890.
Іншими словами, спір у цій справі випливає не із сфери публічно-правових відносин, а полягає у захисті приватного (речового) права позивача на таку земельну ділянку, тобто стосується приватноправових відносин.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи (частина 1 статті 239 КАС України).
З огляду на характер спірних правовідносин, суд дійшов висновку про обгрунтованість поданого представником відповідача клопотання, а тому провадження у справі слід закрити.
Роз'яснити позивачам, що цей спір підсудний місцевому загальному суду, який слід розглядати за правилами цивільного судочинства.
Крім цього, представник відповідача просив скасувати заходи забезпечення позову, які вживалися до подання позовної заяви згідно з ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 16.05.2024.
Відповідно до статті 157 КАС України суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.
За результатами розгляду клопотання про скасування заходів забезпечення позову, вжитих судом, постановляється ухвала.
У випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо відмови у задоволенні позову заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним судовим рішенням.
З цієї норми слідує висновок, що у випадках залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі, ухвалення рішення про відмову в задоволенні позову, суд не вправі прийняти рішення про скасування заходів забезпечення позову і вони в будь-якому випадку будуть зберігати свою дію до набрання законної сили ухвалами та рішенням, тоді як після набрання ними законної сили, заходи забезпечення позову втратять чинність в силу закону, що не потребує ухвалення окремого рішення про скасування заходів забезпечення позову.
В свою чергу, згідно з частиною другою статті 256 КАС України, ухвала, постановлена судом під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею. Таким чином, оскільки ухвала про закриття провадження у справі набирає законної сили з моменту її підписання суддею, застосовані судом заходи забезпечення позову вважаються такими, що втратили свою дію з вказаного моменту.
Керуючись ст.ст. 238, 248, 256, 294 КАС України, -
Клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі задовольнити.
Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Лука-Мелешківської сільської ради Вінницького району Вінницької області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії - закрити.
Ухвала набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 256 КАС України.
Суддя Мультян Марина Бондівна