про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі
м. Вінниця
06 травня 2025 р. Справа № 120/5795/25
Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Дмитришена Руслана Миколаївна, розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Вінницької міської ради, Служби у справах дітей про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії
У Вінницький окружний адміністративний суд звернувся з адміністративним позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Вінницької міської ради, Служби у справах дітей про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії.
У позовній заяві позивач просить визнати протиправним та скасувати рішення Служби у справах дітей Вінницької міської ради від 13.03.2025 за №КО/01/15084/34-01-9, яким відмовлено в наданні дозволу на укладення договору дарування.
З метою зобов'язання Служби у справах дітей Вінницької міської ради переглянути заяву ОСОБА_1 та його дружини ОСОБА_2 про надання дозволу ОСОБА_1 на відчуження власного майна, шляхом укладення договору дарування квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , позивач звернувся до суду з цим позовом.
Відповідно до п. п. 3, 5, 6 ч. 1 ст. 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Оглянувши позовну заяву і додані до неї матеріали, доходжу висновку, що у відкритті провадження в адміністративній справі за даним позовом слід відмовити з наступних підстав.
Згідно із ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до положень п. 1, 2, 7 ч. 1 ст. 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг. Суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
У частині першій статті 19 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Так, позивач разом із дружиною звернулися до Вінницької міської ради із заявою, у якій просили надати дозвіл на посвідчення угоди про відчуження майна - дарування ОСОБА_2 чотирикімнатної приватизованої квартири, право власності (право користування) на яку має малолітня дитина ОСОБА_3 .
Служба у справах дітей Вінницької міської ради листом від 13.03.2025 за №КО/01/15084/34-01-9 повідомила, що питання щодо надання дозволу на вчинення правочину від імені дитини буде розглянуто при безпосередньому зверненні обох батьків дитини та дитини, яка досягла 7 - річного віку на прийом до працівників служби у справах дітей.
Позивач вважає, що така відмова перешкоджає йому у праві розпорядження власним майном.
Отже, предметом спору у цій справі є правомірність рішення органу опіки та піклування, викладеного листом від 13.03.2025 за №КО/01/15084/34-01-9, щодо відмови у наданні дозволу на укладення договору дарування квартири.
Відповідно до ч. 1 ст. 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним і скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий, зокрема, органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
Обраний у цій справі спосіб захисту спрямований, зокрема, на скасування рішення, викладеного листом від 13.03.2025 за №КО/01/15084/34-01-9 Служби у справах дітей Вінницької міської ради, яке, на думку позивача, суперечить актам цивільного законодавства, а саме положенням Цивільного кодексу України, Сімейного кодексу України та Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 866 від 24.09.2008 (далі Порядок № 866).
Якщо особа стверджує про порушення її прав наслідками, що спричинені рішенням суб'єкта владних повноважень, яке вона вважає неправомірним, і такі наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних прав або інтересів цієї особи, або, як в цьому випадку - особи, в інтересах якої подано позов, чи пов'язані з реалізацією нею майнових або особистих немайнових прав чи інтересів, то визнання незаконним вказаного рішення і його скасування є способом захисту відповідних цивільних прав та інтересів.
Згідно з пунктом 3 Порядку № 866 органами опіки та піклування є районні, районні у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчі органи міських, районних у містах, сільських, селищних рад, у тому числі об'єднаних територіальних громад (далі - органи опіки та піклування), які провадять діяльність із соціального захисту дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, у тому числі забезпечення їх права на виховання у сім'ї, надання статусу дитини-сироти та дитини, позбавленої батьківського піклування, дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій і збройних конфліктів, влаштування дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, встановлення опіки та піклування над дітьми-сиротами та дітьми, позбавленими батьківського піклування, із захисту особистих, майнових і житлових прав дітей, запобігання та протидії домашньому насильству стосовно дітей та за участю дітей.
Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 23 жовтня 2019 року у справі № 352/536/17 зазначала що якщо особа стверджує про порушення її прав наслідками, що спричинені рішенням суб'єкта владних повноважень, яке вона вважає неправомірним, і такі наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних прав або інтересів цієї особи чи пов'язані з реалізацією нею майнових або особистих немайнових прав чи інтересів, то визнання незаконним вказаного рішення і його скасування є способом захисту відповідних цивільних прав та інтересів.
Відтак, оскаржувана відмова у наданні дозволу на укладення договору дарування квартири хоч і прийнята суб'єктом владних повноважень, однак спрямована на реалізацію приписів саме цивільного та сімейного законодавства. У зв'язку з цим спірні правовідносини мають приватноправовий характер.
Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20.01.2021 у справі № 808/2135/18.
З огляду на наведене, враховуючи характер спірних правовідносин, суд дійшов висновку про те, що вказаний спір не є публічно-правовим і не належить до юрисдикції адміністративних судів.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Згідно із ч. 6 ст. 170 КАС України передбачено, що у разі відмови у відкритті провадження в адміністративній справі з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд такої справи.
При чому згідно ч. 5 ст. 170 КАС України повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
За таких обставин, суд дійшов висновку про відмову у відкритті провадження у вказаній адміністративній справі та зазначає про право позивача звернутися за захистом своїх інтересів у порядку цивільного судочинства.
Керуючись ст.ст. 170, 248, 256 КАС України, суд
1. Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Вінницької міської ради, Служби у справах дітей про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії.
2. Роз'яснити позивачу, що розгляд такої справи здійснюється в порядку цивільного судочинства.
3. Роз'яснити позивачу, що згідно з ч. 5 ст. 170 КАС України повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
4. Копію ухвали невідкладно надіслати особі, яка подала позовну заяву, разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами.
Ухвала набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Суддя Дмитришена Руслана Миколаївна