Справа № 2-3339/11
Провадження № 6/522/103/25
07 травня 2025 року
Приморський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді - Шенцевої О.П.
за участю секретаря Міщенко О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні подання приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечко Дмитра Миколайовича про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України особи (боржника) - фізичної особи ОСОБА_1 по цивільній справі за позовом відкритого акціонерного товариства “Державний ощадний банк України» в особі - філії Одеське обласне управління ВАТ “Ощадбанк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
Приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Колечко Д.М. звернувся до суду з поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 в межах виконавчого провадження № 64498422 з примусового виконання виконавчого листа № 2-3339/11 виданого 30.05.2011 року Приморським районним судом м. Одеси про стягнення солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь ВАТ “Державний ощадний банк України» в особі - філії Одеське обласне управління ВАТ “Ощадбанк» заборгованість за кредитним договором № 1778-н від 27.07.2007 року у розмірі 706 778,34 гривень.
Відповідно до ч. 4 ст. 441 ЦПК України таке подання розглядається судом без виклику чи повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного виконавця, приватного виконавця.
Розглянувши подані документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги подання, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду зазначеного подання, суд прийшов до наступних висновків.
Статтею 441 ЦПК України передбачено, що тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення. Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого судового рішення. Ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена за поданням державного або приватного виконавця, яким відкрито відповідне виконавче провадження.
Згідно з ч. 3 ст. 441 ЦПК України, суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого судового рішення.
Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 33 Конституції України, кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Закон України від 21 січня 1994 року «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» регулює порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в'їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, визначає випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлює порядок розв'язання спорів у цій сфері. Зазначеним Законом не передбачено за ухвалою суду тимчасове обмеження виїзду за кордон боржника до виконання своїх зобов'язань.
Так, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 6 цього Закону громадянинові України у випадку, якщо діють неврегульовані договірні зобов'язання, то до виконання зобов'язань або розв'язання спору може бути відмовлено у видачі паспорта для виїзду за кордон.
Згідно з ч. ч. 2, 4 ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України», громадянинові України, який має паспорт, у випадках, передбачених п. п. 1-9 ч. 1 цієї статті, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон або у вказаних випадках паспорт може бути тимчасово затримано чи вилучено.
Таким чином, за наявності підстав для тимчасових обмежень у праві виїзду громадян України за кордон до громадянина в залежності від наявності чи відсутності паспорта для виїзду за кордон застосовується: відмова у видачі паспорта; відмова у виїзді за кордон; тимчасове затримання чи вилучення паспорта для виїзду за кордон.
Статтею 6 цього Закону передбачено, що громадянинові України може бути тимчасово відмовлено у видачі паспорта, а громадянинові України, який має паспорт, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон у випадку, якщо він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи), - до виконання таких зобов'язань.
Судова практика щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України орієнтує суди на те, що законом передбачені юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявністю факту невиконання зобов'язань, а за ухилення від їх виконання, тому з метою всебічного і повного з'ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов'язків учасників спірних правовідносин підлягає з'ясуванню судом, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов'язання у повному обсязі або частково.
Слід зазначити, що право виконавця на звернення з поданням до суду про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон виникає лише у разі ухилення боржника від покладених на нього рішенням суду зобов'язань, тобто наявність лише самого зобов'язання не наділяє виконавця правом на звернення до суду з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за кордон.
Відповідно до ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен, хто законно перебуває на території будь-якої держави має право вільно пересуватися і вільно вибирати місце проживання в межах цієї території. Кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною.
На здійснення цих прав не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.
Також, ст. 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права передбачено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об'єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров'я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.
На вищевказані обставини звертає увагу Верховний Суд України в узагальненнях від 01.02.2013 року «Судова практика щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України».
Аналізуючи зазначене, враховуючи вимоги Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України», яким регулюється порядок та випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України, суд дійшов висновку, що державним виконавцем не надано всі необхідні докази, які б свідчили про ухилення боржника від виконання зобов'язання, а також не вбачається наявності обґрунтованого припущення, що вирішення питання про заборону боржникові виїзду за кордон сприятиме виконанню зобов'язання, у зв'язку з чим, подання є необґрунтованим, та таким, що не підлягає задоволенню.
Розглянувши матеріали справи судом встановлено, що в провадженні приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечка Дмитра Миколайовича перебуває виконавче провадження № 64498422 з примусового виконання виконавчого листа № 2-3339/11 виданого 30.05.2011 року Приморським районним судом м. Одеси про стягнення солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь ВАТ “Державний ощадний банк України» в особі - філії Одеське обласне управління ВАТ “Ощадбанк» заборгованість за кредитним договором № 1778-н від 27.07.2007 року у розмірі 706 778,34 гривень.
З матеріалів, долучених до подання не вбачається підстав для обмеження у праві виїзду ОСОБА_1 за межі України, так як подання обґрунтовується фактично перебуванням останньої у статусі боржника.
Відмовляючи у поданні, суд виходить з того, що законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявності факту невиконання зобов'язань, а в разі ухилення від їх виконання.
Відповідно до Узагальнення ВСУ судової практики щодо тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України (ст.377-1ЦПК) від 11.10.2016, ухилення від виконання зобов'язань, покладених судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи), позначає з об'єктивної сторони такі діяння (дії чи бездіяльність) особи боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні нею зазначених обов'язків, у зв'язку з чим і здійснюється примусове виконання.
На момент звернення до суду з поданням факт ухилення боржника від виконання зобов'язань повинен вже відбутися і бути об'єктивно наявним та вбачатися з матеріалів виконавчого провадження. Обов'язок щодо підтвердження цих обставин належними доказами покладається на державного виконавця, який ініціює встановлення тимчасового обмеження у виїзді особи за межі України.
Судом встановлено, що у поданні відсутні відомості щодо роз'яснення боржнику його обов'язків; докази на підтвердження факту умисного ухилення боржника від виконання своїх боргових зобов'язань; інформація щодо встановлення боржнику строків добровільного виконання зобов'язань за рішенням суду або іншого органу, із якими він достеменно обізнаний.
Відповідно до роз'яснень ВСУ, викладених у листі від 01.02.2013 "Судова практика щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України", ухилення від виконання зобов'язань, покладених на боржника рішенням варто розуміти як будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов'язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов'язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об'єктивні обставини (непереборної сили, події тощо).
Виконання виконавчих дій, як то арешт майна, запити до відповідних органів, а також до банківських установ та часткове списання коштів, з боку приватного виконавця не переконує суд, в цьому випадку, в наявності умисного ухилення боржника ОСОБА_1 від виконання зобов'язань за рішенням суду.
Між ти, відповідно до положення ч. 3 ст. 12 ЦПК України наявність умислу та обставин, які є предметом посилання суб'єкта подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України як на підставу його вимог, підлягають доведенню.
Таким чином, особа, яка має невиконані зобов'язання, не може вважатися винною в ухиленні, поки не буде доведено протилежне в порядку ч. 3 ст. 12 ЦПК України суб'єктом подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України.
Ухилення боржника від виконання своїх зобов'язань є оціночним поняттям. Теоретично їх невиконання може бути зумовлене об'єктивними причинами, наприклад, внаслідок відсутності майна, роботи, незадовільного фінансового стану, тривалого відрядження, тяжкої хвороби тощо. Однак воно може мати й принципово інше походження, суб'єктивне, коли боржник свідомо ухиляється від виконання, - тобто він має змогу виконання зобов'язання у повному обсязі або частково, але не робить цього без поважних причин. Отже, на момент звернення до суду з поданням факт ухилення боржника від виконання зобов'язань повинен вже відбутися і бути об'єктивно наявним та вбачатися з матеріалів виконавчого провадження, а обов'язок щодо підтвердження цих обставин належними доказами покладається на виконавця, який ініціює встановлення тимчасового обмеження у виїзді особи за межі України.
Поряд з цим, обмеження конституційного права громадянина на вільне залишення території України в зв'язку з ухиленням від виконання зобов'язань, покладених на боржника судовими рішеннями є обґрунтованим лише за умови вжиття виконавцем всіх заходів, спрямованих на примусове виконання рішень, неупереджене, ефективне, своєчасне і в повному обсязі вчинення всіх можливих виконавчих дій.
Однак, саме по собі невиконання боржником зобов'язань не може свідчити про її умисне ухилення від виконання покладених на неї обов'язків, а виконавцем не доведено наявності факту свідомого ухилення боржника від виконання покладених на неї виконавчими документами обов'язків.
Крім того, для застосування вказаного обмеження необхідною умовою є доведення доцільності такого обмеження в світлі сприяння виконанню зобов'язань, покладених на боржника судовим рішенням, воно має бути виправданим та пропорційним. Така позиція суду в повній мірі узгоджується з позицією Європейського суду з прав людини, викладеною у рішенні у справі «Хлюстов проти Росії» від 11.07.2013 року (скарга № 28975/05).
Проте, виконавцем не надано жодного обґрунтування того, яким саме чином встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України сприятиме виконанню покладених на неї зобов'язань. Більш того, приватним виконавцем не доведено, що боржник документований паспортом громадянина України для виїзду за кордон.
Слід зазначити, що постановою Одеського апеляційного суду від 12.12.2024 року задоволено апеляційну скаргу акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк», скасовано ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 18 червня 2024 року, задоволено подання приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Щербакова Юрія Сергійовича про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_2 та тимчасово обмежено у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_2 без вилучення паспортного документа до погашення заборгованості за виконавчими документами, виданими Приморським районним судом м. Одеси на виконання судового рішення про стягнення заборгованості в справі №2-3339/11.
Попри це, застосоване тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України солідарного боржника ОСОБА_2 в справі №2-3339/11 жодним чином не посприяло виконанню рішення суду про стягнення заборгованості.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду України щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України від 01.02.2013 р. ухилення від виконання зобов'язань, покладених судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи) означає з об'єктивної сторони такі діяння (дії чи бездіяльність) особи боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні нею зазначених обов'язків. У зв'язку з цим і здійснюється примусове виконання. Це також є підставою для звернення з поданням до суду щодо вирішення питання про застосування до такої особи тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України. Особа, яка має невиконані зобов'язання не може вважатися винною в ухиленні, поки не буде доведено протилежне.
Факт невиконання судового рішення не є підставою для постановлення ухвали про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, оскільки для застосування вказаного заходу виконавцю необхідно довести наявність умисних дій боржника, спрямованих на ухилення від виконання судового рішення. Зазначений захід, про який йдеться у поданні за тих доказів, що надає виконавець, є порушенням права особи щодо вільного вибору місця проживання, вільного залишення території України, наданого ст. 33 Конституції України.
З огляду на викладене, суд вважає, що виконавцем у поданні не мотивовано та належними доказами не підтверджено, більш того, не обґрунтовано свідоме ухилення боржника від виконання зобов'язання, при цьому виконавцем не доведено, яким чином застосовування до ОСОБА_1 за виконавчим провадженням тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України може позначитися на виконанні покладених на неї зобов'язань, і те, що зазначений захід є дійсно необхідним та є достатні підстави вважати, що застосування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України забезпечить в подальшому належне виконання боржником за виконавчими провадженнями зобов'язань згідно виконавчих документів.
В той же час, враховуючи те, що 24.02.2022 року у зв'язку із військовою агресією РФ проти України Указом Президента України № 64/2022 введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який в подальшому, указами Президента неодноразово продовжений, застосування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України може позбавити ОСОБА_1 права виїхати за межі України у зв'язку з загрозою її життю та здоров'ю, що є неприпустимим.
Оскільки суд має повноваження щодо обмеження у праві виїзду боржника виключно у випадку його ухилення від виконання рішення суду, а належних доказів цілеспрямованого ухилення ОСОБА_1 від виконання рішення на час подання заявником не надано, як і доказів наміру боржника вибути за межі України з метою ухилення від виконання виконавчого листа № 2-3339/11 виданого 30.05.2011 року Приморським районним судом м. Одеси про стягнення, суд вважає, що подання приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечка Дмитра Миколайовича про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 є необґрунтованим, та таким що не підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 33, 43 Конституції України, ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України», ст.260-261, ст.441 ЦПК України, суд -
Подання приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечка Дмитра Миколайовича про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Ухвала знаходиться в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб - адресою:http://reyestr.court.gov.ua.
Суддя