м. Вінниця
08 травня 2025 р. Справа № 120/4270/25
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Воробйової Інни Анатоліївни, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг про визнання протиправними дій (бездіяльності) та зобов'язання вчинити дії
До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) з позовом до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП, комісія), в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльніть (дії), що полягає в порушенні імперативних строків розгляду інформаційного запиту від 04.02.2025 р. та повторного запиту від 06.03.2025 р.;
- визнати протиправною бездіяльніть (дії), що полягає у ненаданні запитуваної інформації по суті конкретно поставлених питань, зазначених у запиті від 04.02.2025 р. та повторному запиті від 06.03.2025 р.;
- зобов'язати об'єктивно розглянути запит від 04.02.2025 р. та надати (поштовим відправленням) повні, конкретні та однозначні відповіді по суті та в повному обсязі, у хронологічному порядку відповідно до конкретно поставлених питань у запиті від 04.02.2025 р. та у повторному запиті від 06.03.2025 р.
В обгрунтування вимог позивач вказує, що відповідач не надав відповіді по суті поставлених у запитах питань та порушив строки надання відповіді на запити.
Ухвалою від 04.04.2025 р., прийнято позовну заяву, відкрито провадження в адміністративній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
21.04.2025 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог та вказав, що важливою ознакою публічної інформації є її попередня фіксація на матеріальному носії. Закон регулює відносини щодо доступу до інформації, яка вже існує, і не вимагає у відповідь на запит створювати інформацію (зокрема й роз'яснювати законодавство, створювати довідки, витяги чи надавати пояснення). Відповідач вказує, що надав відповіді на звернення позивача в порядку ЗУ “Про звернення громадян», адже таке не є публічним запитом.
Таким чином, бездіяльність (відсутність діяльності, пасивність) з боку органів влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб має місце у тому випадку, коли вони зобов'язані були прийняти рішення або вчинити дію протягом визначеного законодавством строку, але цього не зробили, і це призвело до порушення прав і свобод фізичних та/чи юридичних осіб.запитувана інформація не є публічною та потребує надання роз'яснень, які будуть надані у порядку та строки, встановлені Законом України «Про звернення громадян».
Щодо винесення окремої ухвали, то відповідач вказує, що сам факт наявності спору або незгоди позивача з рішеннями чи діями НКРЕКП не свідчить про допущення правопорушення, що потребує судового реагування у формі окремої ухвали. Для цього необхідно встановлення конкретних порушень, що виходять за межі предмета спору та мають правові наслідки, які потребують усунення компетентним органом. Відтак, вимога позивача про винесення окремої ухвали є необґрунтованою та не підлягає задоволенню.
28.04.2025 до суду надійшли пояснення позивача, в яких зазначає, що враховуючи критерії, за якими ВАСУ (постанова Пленуму ВАСУ №10 від 29.09.2016 "Про практику застосування адміністративними судами законодавства про доступ до публічної інформації") конкретно визначив ознаки публічної інформації, яка до того ж складає суспільний інтерес, запитувана в запитах інформація беззаперечно має статус публічної інформації, яка підлягає наданню за запитом.
06.05.2025 р. надійшла відповідь на відзив, в якій відповідач вказав, що якщо звернення підлягає розгляду в порядку визначеному ЗУ "Про зверненян громадян", то орган має право відмовити в наданні інформації. Окремо зауважив, що відповідачем надано відповідь на звернення позивача.
07.05.2025 р. надійшли додаткові пояснення, в яких позивач вказав на необгрунтованість та безпідставність посилань відповідача на те, що йог звернення не є публічною інформацією. Вкотре зазначив, що запитувана ним інформація становить суспільний інтерес, а отже не надання відповіді на запит є порушенням його прав.
Розглянувши матеірали справи, оцінивши докази, суд встановив наступне.
04..02.2025 р. ОСОБА_1 звернувся до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг із зверненням (запитом на інформацію), в якому просив надати відповіді на наступні питання:
1. Чи поширюється дія Правил (ПРРЕЕ) на населення України?
2. Чи поширюється дія Правил (ПРРЕЕ) на побутових споживачів - індивідуальних побутових споживачів?
3. Чи є населення України (побутові споживачі - індивідуальні побутові споживачі) учасниками роздрібного ринку електричної енергії?
4. Чи є населення України (побутові споживачі - індивідуальні побутові споживачі) учасниками ринку електричної енергії згідно ЗУ “Про ринок електричної енергії?
5. Чи поширюється дія Кодексу комерційного обліку електричної енергії на населення- побутових споживачів - індивідуальних побутових споживачів?
У своєму зверненні позивач вимагав у найкоротші строки надати конкретні відповіді на конкретно поставлені питання у повній хронологічній послідовності до конкретно поставлених питань без формалізму та надіслати у паперовому вигляді на його поштову адресу з одночасним надсиланням на електронну адресу.
Листом від 04.03.2025 №3253/20.1/9-25 Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг процитувала, що правові засади ринку електроенергії регламентуються ЗУ «Про ринок електричної енергії» та Правилами роздрібного ринку електричної енергії , затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 р. Навела визначення «учасника ринку електричної енергії», «побутового споживача» і «споживача», «індивідуального споживача», «житлово-комунальних послуг». Зазначила в листі про те, що КСР пощирюється на відносини у сфері забезпечення комерційного обліку електричної енергії, а також усіх учасників ринку електричної енергії. Комісія також вказала, що фізична особа може бути учасником роздрібного ринку електричної енергії за умови набуття статусу споживача електричної енергії.
06.03.2025 р. позивач повторно звернувся із запитом вказавши на те, що не надано відповіді на поставлені ним в запиті від 04.02.2025 р. питання, відтак, просив надати аргументовану відповідь.
04.04.2025 р. листом від 04.04.2025 №5270/20.1/9-25 Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг зазначила, відповідь з аналогічних питань надана листом від 04.03.2025 р.
Вважаючи вказану поведінку відповідача, яка, на думку позивача, проявилась у формі протиправної бездіяльності/дій, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Визначаючись щодо позовних вимог, суд керується та виходить з наступного.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 5 Закону України "Про інформацію" від 02.10.1996 № 2657-XII (далі - Закон № 2657-XII) визначено, що кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.
В свою чергу, Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, та інформації, що становить суспільний інтерес, визначено Законом України "Про доступ до публічної інформації" від 13.01.2011 № 2939-VI (далі - Закон № 2939-VI).
Згідно частини першої статті 1 Закону № 2939-VI публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.
Відповідно до частини четвертої статті 13 Закону № 2939-VI передбачено, що усі розпорядники інформації незалежно від нормативно-правового акта, на підставі якого вони діють, при вирішенні питань щодо доступу до інформації мають керуватися цим Законом.
Згідно зі статтею 5 Закону № 2939-VI доступ до інформації забезпечується в тому числі і шляхом надання інформації за запитами на інформацію.
В розумінні пункту 1 частини першої статті 13 Закону № 2939-VI розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються: суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання.
Стаття 14 Закону № 2939-VI визначає, що розпорядники інформації зобов'язані: 1) оприлюднювати інформацію, передбачену цим та іншими законами; 2) систематично вести облік документів, що знаходяться в їхньому володінні; 3) вести облік запитів на інформацію; 4) визначати спеціальні місця для роботи запитувачів з документами чи їх копіями, а також надавати право запитувачам робити виписки з них, фотографувати, копіювати, сканувати їх, записувати на будь-які носії інформації тощо; 5) мати спеціальні структурні підрозділи або призначати відповідальних осіб для забезпечення доступу запитувачів до інформації та оприлюднення інформації; 6) надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об'єктивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію.
Відповідно до частини першої статті 19 Закону № 2939-VI запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні. Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту (частина друга статті 19 Закону № 2939-VI). Запит на інформацію може бути індивідуальним або колективним. Запити можуть подаватися в усній, письмовій чи іншій формі (поштою, факсом, телефоном, електронною поштою) на вибір запитувача (частина третя статті 19 Закону № 2939-VI).
Згідно частини першої статті 20 Закону № 2939-VI розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.
У разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту (ч. 4 ст. 20 Закону № 2939-VI).
Частиною другою статті 22 Закону № 2939-VI встановлено, що відповідь розпорядника інформації про те, що інформація може бути одержана запитувачем із загальнодоступних джерел, або відповідь не по суті запиту вважається неправомірною відмовою в наданні інформації.
Згідно із частинами першою та другою статті 23 Закону № 2939-VI рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації можуть бути оскаржені до керівника розпорядника, вищого органу або суду. Запитувач має право оскаржити: 1) відмову в задоволенні запиту на інформацію; 2) відстрочку задоволення запиту на інформацію; 3) ненадання відповіді на запит на інформацію; 4) надання недостовірної або неповної інформації; 5) несвоєчасне надання інформації; 6) невиконання розпорядниками обов'язку оприлюднювати інформацію відповідно до статті 15 цього Закону; 7) інші рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації, що порушили законні права та інтереси запитувача.
Із процитованих вище норм видно, що кожна особа має право скористатися своїм правом на подання інформаційного запиту у встановленому законодавством порядку, якому кореспондує обов'язок розпорядника інформації надати на нього відповідь. Водночас, право особи на доступ до публічної інформації включає в себе не тільки право на отримання відповідної інформації, а й право на своєчасність її отримання.
Так, оцінюючи позицію позивача щодо не надання відповіді на поставлені в запиті питання, суд вказує наступне.
Позивач у запиті від 4.02.25 р. просив надати відповіді на наступні питання:
1. Чи поширюється дія Правил (ПРРЕЕ) на населення України?
2. Чи поширюється дія Правил (ПРРЕЕ) на побутових споживачів - індивідуальних побутових споживачів?
3. Чи є населення України (побутові споживачі - індивідуальні побутові споживачі) учасниками роздрібного ринку електричної енергії?
4. Чи є населення України (побутові споживачі - індивідуальні побутові споживачі) учасниками ринку електричної енергії згідно ЗУ “Про ринок електричної енергії?
5. Чи поширюється дія Кодексу комерційного обліку електричної енергії на населення- побутових споживачів - індивідуальних побутових споживачів?
Разом з тим, у відповіді від 04.03.2025 р. не зазначено:
1. Чи поширюється дія Правил (ПРРЕЕ) на населення України?
2. Чи поширюється дія Правил (ПРРЕЕ) на побутових споживачів - індивідуальних побутових споживачів?
3. Чи є населення України (побутові споживачі - індивідуальні побутові споживачі) учасниками роздрібного ринку електричної енергії?
4. Чи є населення України (побутові споживачі - індивідуальні побутові споживачі) учасниками ринку електричної енергії згідно ЗУ “Про ринок електричної енергії?
5. Чи поширюється дія Кодексу комерційного обліку електричної енергії на населення- побутових споживачів - індивідуальних побутових споживачів?
Відповідач надаючи відповідь на цей запит обмежився цитуванням нормативно - правових актів, в яких містились визначення «учасника ринку електричної енергії», «побутового споживача» і «споживача», «індивідуального споживача», «житлово-комунальних послуг». Вказав, що КСР поширюється на відносини у сфері забезпечення комерційного обліку електричної енергії, а також усіх учасників ринку електричної енергії. Комісія також зазначила, що фізична особа може бути учасником роздрібного ринку електричної енергії за умови набуття статусу споживача електричної енергії.
Однак, надана відповідь не може вважатись такою, що містить інформацію на поставлені позивачем питання в запитах від 04.02.2025 р., 06.03.2025 р.
При цьому, надаючи оцінку аргументам відповідача , що за своїм змістом запити позивача не є запитами на публічну інформацію, суд вказує наступне.
Згідо п 3.4, 3.4 Пленуму ВАСУ від 29.09.2016 р. №10 “Про практику застосування адміністративними судами законодавства про доступ до публічної інформації статтею 40 Конституції України закріплено право особи на звернення до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів. Деталізацію наведене право отримало у Законі України від 2 жовтня 1996 року № 393/96-ВР "Про звернення громадян" (далі - Закон № 393/96-ВР). Відносини з розгляду звернень громадян є основним і єдиним предметом регулювання цього Закону. Тому він є спеціальним у цій сфері, але ним не вичерпується поняття "спеціальний закон", що вживається у частині другій статті 2 Закону № 2939-VI.
Одержавши запит на інформацію, який подано згідно із Законом № 2939-VI про те, який за своїм змістом є зверненням громадянина відповідно до Закону № 393/96-ВР, розпорядник інформації повинен відмовити у задоволенні такого запиту через невідповідність його предмета вимогам закону (пункт 2 частини п'ятої статті 19, пункт 4 частини першої статті 22 Закону № 2939-VI), та з урахуванням принципів добросовісності і розсудливості розглянути запит за Законом № 393/96-ВР. При цьому, запитувача повинно бути повідомлено у п'ятиденний строк про те, що його запит на інформацію буде розглядатися як звернення відповідно до Закону № 393/96-ВР.
У разі якщо запит на інформацію, який подано згідно із Законом № 2939-VI, за своїм змістом поєднує предмет регулювання Закону № 393/96-ВР та Закону № 2939-VI, то такий "запит-звернення" повинен розглядатися у відповідних частинах у строк та порядок, передбачені відповідними законами. При цьому, розпорядник у п'ятиденний строк повинен відповісти по суті запиту, а також повідомити запитувача, що решта питань розглядатимуться як звернення згідно із Законом № 393/96-ВР.
Закон № 2939-VI не поширюється на відносини у сфері звернень громадян щодо надання юридичної консультації, проведення аналізу правових норм стосовно конкретних обставин, повідомлених запитувачем інформації, тощо, оскільки такі відносини регулюються спеціальним законом - Законом України "Про безоплатну правову допомогу".
Отже, у разі, якщо запити позивача за своїм змістом поєднували предмет регулювання Закону № 393/96-ВР та Закону № 2939-VI, то такі "запит-звернення" повинні розглядатися у відповідних частинах у строк та порядок, передбачені відповідними законами, при цьому, розпорядник у п'ятиденний строк повинен відповісти по суті запиту, а також повідомити запитувача, що решта питань розглядатимуться як звернення згідно із Законом № 393/96-ВР.
Однак, відповідач у 5 денний термін не повідомив позивача про те, що розгляд його запитів буде розглядатись згідно із Законом № 393/96-ВР.
Також при вирішені цього спору, суд враховує висновки Верховного Суду, що викладені у постанові від 16 березня 2023 року за результатами розгляду справи № 380/15492/21, відповідно до яких в будь-якому випадку при розгляді запиту на інформацію розпорядник інформації повинен керуватися принципом добросовісності і розсудливості та не застосовувати формалістичний підхід до вирішення питання, а максимально сприяти (на вимогу) запитувачу, наскільки це практично можливо, у доступі до публічної інформації, гарантованої статтею 10-1 Закону № 2939-VI.
Суд зауважує, що відповідач наведених вище принципів добросовісності та розсудливості не дотримався та не здійснив належний розгляд запитів позивача від 04 лютого 2025 року та 06 березня 2025 року, відтак, допустив бездіяльність у своїй поведінці, яка, з огляду на обставини справи, є протиправною.
Щодо аргументів відповідача про те, що запит від 06.03.2025 р. не підлягає розгляду, оскільки є повторним, то суд вказує, що Закон України «Про публічну інформації» не регламентує наслідки звернення із повторним запитом.
При цьому, як зазначено вище, відповідач не надав відповіді на поставлені питання в запиті від 04.02.2025 р., відтак, протиправним є посилання комісії на те, що у відповіді від 04.03.2025 р. надано інформації щодо поставлених позивем питаннях.
Таким чином, оскільки відповідач неналежним чином розглянув запит позивача, тому достатнім способом захисту порушених прав позивача, в цьому випадку, є зобов'язання відповідача повторно розглянути запити позивача на інформацію від 04 лютого 2025 року та від 06 березня 2025 р.
При цьому, суд не важає за необхідне визнавати протиправною бездіяльність відповідача, що полягає у порушенні строків надання інформації на запит, оскільки такі вимоги не є спрямованими на захист конкретних порушених прав, свобод чи інтересів позивача, як-то визначено статтею 5 Кодексу адміністративного судочинства України.
В контексті наведеного суд враховує висновки Верховного Суду, що викладені в постанові від 25 листопада 2021 року у справі № 580/3199/19.
Так, суд касаційної інстанції зауважив, що при вирішенні кожної справи слід першочергово надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу. Така оцінка здійснюється на підставі аналізу як доводів позивача про наявність у нього порушеного права, які дають підстави ініціювати позов, так і встановлених судом в ході судового розгляду фактичних обставин справи, що дають підстави для висновку про наявність порушеного права.
Ініціюючи позов, особа на власний розсуд визначає, чи порушені її права, свободи чи інтереси рішеннями, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень. Водночас задоволення відповідних вимог особи можливе лише в разі об'єктивної наявності порушення, тобто встановлення, що рішення, дія або бездіяльність дійсно протиправно породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин.
Адміністративний суд з урахуванням фактичних обставин повинен здійснити ефективне поновлення порушених прав, а не лише констатувати факт наявності неправомірних дій чи бездіяльності. Для цього адміністративний суд наділений відповідними повноваженнями, передбаченими зокрема статтею 245 Кодексу адміністративного судочинства України.
Так, у випадку, визначеному пунктом 4 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Відповідно до пункту 10 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України суд може прийняти інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
Отже, суд, вирішуючи публічно-правовий спір, забезпечує ефективний захист прав особи, за захистом яких вона звернулася до суду.
У справі, що розглядається, захист порушеного права ОСОБА_1 насамперед спрямований на розгляд запиту на інформацію від 04.02.2025 р.
Щодо постановлення окремої ухвали про притягнення до юридичної відповідальності відповідальних осіб Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, суд зазначає, що позивачем не наведено конкретних обставин, які можуть свідчити про те, що дії відповідача носять очевидний протиправний характер та спрямовані навмисно на грубе порушення прав позивача. Більше того, позивач не надав жодних доказів, які б підтверджували обґрунтування його доводів в цій частині.
Окрема ухвала є способом реагування суду на випадки виявлення порушення законності та правопорядку, які не можуть бути усунені ним самостійно при вирішенні адміністративного спору з використанням представлених адміністративним процесуальним законом засобів.
При цьому, такі порушення мають негативно впливати на стан суб'єктивних прав та обов'язків особи в публічно-правових відносинах.
За таких обставин, суд вважає, що у задоволенні клопотання позивача про постановлення окремої ухвали слід відмовити.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів позивача, суд доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд вказує, що відповідно до частини третьої статті 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених вимог.
Ухвалою суду від 04.04.2025 р.позивача звільнено від сплати судового збору, відтак такий не підлягає відшкодуванню.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -
адміністративний позов -задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг щодо неналежного розгляду запитів на інформацію ОСОБА_1 від 04 лютого 2025 року та від 06 березня 2025 р.
Зобов'язати Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг повторно розглянути запити на інформацію ОСОБА_1 від 04 лютого 2025 року та 06 березня 2025 р.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Інформація про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ін НОМЕР_1 )
Відповідач: Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (вул. Сім'ї Бродських, 19, м. Київ, код ЄДРПОУ 393691333)
Повний текст рішення сформовано 8.05.25 р.
Суддя Воробйова Інна Анатоліївна