Справа № 522/8176/24
Провадження № 1-кс/522/3118/25
08 травня 2025 року м. Одеса
Слідчий суддя Приморського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Приморського районного суду м. Одеси клопотання прокурора Приморської окружної прокуратури міста Одеси ОСОБА_3 , про накладення арешту на майно в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024163520000240 від 26.04.2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України,
До Приморського районного суду м. Одеси надійшло клопотання прокурора Приморської окружної прокуратури міста Одеси ОСОБА_3 про накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 951293151101), яка на праві приватної власності належить ОСОБА_4 , із забороною користування та розпорядження майном, в рамках кримінального провадження №12024163520000240 від 26.04.2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України.
Зазначене клопотання обґрунтовано тим, що СВ ВнП №1 Одеського районного управління поліції №1 Головного управління Національної поліції в Одеській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні за №12024163520000240 від 26.04.2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України.
В ході досудового розслідування встановлено, що 26.04.2024 до ВП №1 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області надійшло звернення адвоката ОСОБА_5 , який діє в інтересах ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка просить застосувати заходи правового характеру до невстановлених осіб, котрі хляхом обману заволоділи часткою квартири, за адресою: АДРЕСА_2 , яка за правом спадкування належить ОСОБА_7 . Сума матеріального збитку встановлюється.
Так, 09 вересня 2024 року допитано потерпілу у вказаному кримінальному провадженні ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка пояснила, що 15 листопада 2017 року в м. Нью-Йорк, США від хвороби померла її мати ОСОБА_8 ., та після смерті мати залишилась належна їй квартира яка розташована, за адресою: АДРЕСА_2 , яку по закону в рівних частинах мали успадкувати вона та її брат ОСОБА_4 , однак на той час вона не подавала заяву про вступ у спадщину так як при житті її батьків, між нею, її братом ОСОБА_4 , її батьком ОСОБА_9 , та її мати ОСОБА_8 , було укладено усну домовленість про те, що у разі смерті батьків їй достаниться квартира батька, яка розташована, за адресою: АДРЕСА_3 ., а її брату ОСОБА_4 , квартира мати, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 .
Далі після смерті її батька ОСОБА_9 , 04 травня 2023 року, ОСОБА_6 , прибула до міста Одеси, для подання заяви на спадщину, але ОСОБА_4 не виконав усної домовленості між ними та не відмовився від своєї частки на квартиру батька, натомість пояснив, що ніби їх мати ОСОБА_8 , в серпні 2017 року прилітала до міста Одеси, та подарувала йому в цілому належну на той час їй квартиру АДРЕСА_1 . Але цього не могло статися так як її мати 23.06.2017 було діагностовано злоякісну пухлину головного мозку, та вона почала активне лікування та через важкий свій стан вона не могла подорожувати, тим більш кожного дня спілкувалася із мамою та підтримувала її.
Також ОСОБА_6 пояснила, що в серпні 2017 року вона сама особисто приїздила до мати в м. Нью-Йорк, аби особисто підтримати її, та мати була у важкому стані та не могла фізично здійснити переліт.
Також, в ході допиту потерпілої до матеріалів кримінального провадження долучено копії медичних висновків її матері ОСОБА_8 , серед яких є наданий офіційний лист від її лікуючого лікаря в США, який перекладений на українську мову, та в якому міститься текст, про те, що з моменту діагностування у ОСОБА_8 , злоякісної пухлини, а саме з 23.06.2017 та до її смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 , вона постійно проходила хіміотерапію, що має ще одне підтвердження в тому, що ОСОБА_8 , не могла в серпні 2017 року прилетіти до міста Одеси.
Допитана в якості свідка ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , пояснила, що вона являлася тіткою ОСОБА_8 , з якою до її смерті в 2017 році постійно спілкувалася, а також пояснила, що останній раз ОСОБА_8 , приїздила до міста Одеси в 2015 році, після чого безперервно перебувала на території США. Та після того як вона дізналася про свою хворобу в червні 2017 року вона постійно проходила різноманітну терапію.
Також, ОСОБА_10 , пояснила, що приблизно в липні 2017 році до неї приходив її онук ОСОБА_4 , та просив аби вона віддала йому паспорт його матері ОСОБА_8 , який перебував у неї на зберіганні, що вона й зробила.
22.10.2024 в рамках вищевказаного кримінального провадження призначено судову будівельно-оціночну експертизу, виконання якої доручено експертам ОНДІСЕ, яка триває.
06 травня 2025 року отримано ухвалу слідчого судді Приморського р/с м.Одеси, про дозвіл на проведення огляду квартири АДРЕСА_1 , з можливістю залучення судового експерта ОНДІСЕ ОСОБА_11 .
На теперішній час є підстави вважати, що ОСОБА_4 планує продати вказану квартиру, яка є предметом вчинення злочину.
Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно квартира АДРЕСА_1 належить на праві власності ОСОБА_4 .
Враховуючи, вищевикладене, з метою забезпечення збереження речових доказів прокурор звернувся до слідчого судді з клопотання про накладення арешту на вказане майно, а саме квартиру АДРЕСА_1 .
Прокурор надав до суду заяву про розгляд клопотання за його відсутності, просив задовольнити клопотання, підтримує його в повному обсязі.
Відповідно до ч. 2 ст. 172 КК України, прокурор просить розглядати клопотання про арешт майна без виклику особи, яка є його власником, з метою забезпечення арешту майна.
Враховуючи вимоги ч. 1 ст. 172 КПК України, слідчий суддя вважає за можливе розглянути клопотання без участі власника майна та прокурора.
Враховуючи неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснювалося, що відповідає положенням ч. 4 ст. 107 КПК України.
Слідчим суддею було встановлено, що СВ ВнП №1 Одеського районного управління поліції №1 Головного управління Національної поліції в Одеській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні за №12024163520000240 від 26.04.2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України.
Приморською окружною прокуратурою м. Одеси здійснюється процесуальне керівництво досудовим розслідуванням у зазначеному кримінальному провадженні.
В ході досудового розслідування встановлено, що 26.04.2024 до ВП №1 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області надійшло звернення адвоката ОСОБА_5 , який діє в інтересах ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка просить застосувати заходи правового характеру до невстановлених осіб, котрі хляхом обману заволоділи часткою квартири, за адресою: АДРЕСА_2 , яка за правом спадкування належить ОСОБА_7 . Сума матеріального збитку встановлюється.
Так, 09 вересня 2024 року допитано потерпілу у вказаному кримінальному провадженні ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка пояснила, що 15 листопада 2017 року в м. Нью-Йорк, США від хвороби померла її мати ОСОБА_8 ., та після смерті мати залишилась належна їй квартира яка розташована, за адресою: АДРЕСА_2 , яку по закону в рівних частинах мали успадкувати вона та її брат ОСОБА_4 , однак на той час вона не подавала заяву про вступ у спадщину так як при житті її батьків, між нею, її братом ОСОБА_4 , її батьком ОСОБА_9 , та її мати ОСОБА_8 , було укладено усну домовленість про те, що у разі смерті батьків їй достаниться квартира батька, яка розташована, за адресою: АДРЕСА_3 ., а її брату ОСОБА_4 , квартира мати, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 .
Далі після смерті її батька ОСОБА_9 , 04 травня 2023 року, ОСОБА_6 , прибула до міста Одеси, для подання заяви на спадщину, але ОСОБА_4 не виконав усної домовленості між ними та не відмовився від своєї частки на квартиру батька, натомість пояснив, що ніби їх мати ОСОБА_8 , в серпні 2017 року прилітала до міста Одеси, та подарувала йому в цілому належну на той час їй квартиру АДРЕСА_1 . Але цього не могло статися так як її мати 23.06.2017 було діагностовано злоякісну пухлину головного мозку, та вона почала активне лікування та через важкий свій стан вона не могла подорожувати, тим більш кожного дня спілкувалася із мамою та підтримувала її.
Також ОСОБА_6 пояснила, що в серпні 2017 року вона сама особисто приїздила до мати в м. Нью-Йорк, аби особисто підтримати її, та мати була у важкому стані та не могла фізично здійснити переліт.
Також, в ході допиту потерпілої до матеріалів кримінального провадження долучено копії медичних висновків її матері ОСОБА_8 , серед яких є наданий офіційний лист від її лікуючого лікаря в США, який перекладений на українську мову, та в якому міститься текст, про те, що з моменту діагностування у ОСОБА_8 , злоякісної пухлини, а саме з 23.06.2017 та до її смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 , вона постійно проходила хіміотерапію, що має ще одне підтвердження в тому, що ОСОБА_8 , не могла в серпні 2017 року прилетіти до міста Одеси.
Допитана в якості свідка ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , пояснила, що вона являлася тіткою ОСОБА_8 , з якою до її смерті в 2017 році постійно спілкувалася, а також пояснила, що останній раз ОСОБА_8 , приїздила до міста Одеси в 2015 році, після чого безперервно перебувала на території США. Та після того як вона дізналася про свою хворобу в червні 2017 року вона постійно проходила різноманітну терапію.
Також, ОСОБА_10 , пояснила, що приблизно в липні 2017 році до неї приходив її онук ОСОБА_4 , та просив аби вона віддала йому паспорт його матері ОСОБА_8 , який перебував у неї на зберіганні, що вона й зробила.
22.10.2024 в рамках вищевказаного кримінального провадження призначено судову будівельно-оціночну експертизу, виконання якої доручено експертам ОНДІСЕ, яка триває.
06 травня 2025 року отримано ухвалу слідчого судді Приморського р/с м.Одеси, про дозвіл на проведення огляду квартири АДРЕСА_1 , з можливістю залучення судового експерта ОНДІСЕ ОСОБА_11 .
На теперішній час є підстави вважати, що ОСОБА_4 планує продати вказану квартиру, яка є предметом вчинення злочину.
Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно квартира АДРЕСА_1 належить на праві власності ОСОБА_4 .
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.
Згідно з ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, набуті кримінально протиправним шляхом.
Відповідно до ч. 7 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений на майно, на яке раніше накладено арешт відповідно до інших актів законодавства. У такому разі виконанню підлягає ухвала слідчого судді, суду про накладення арешту на майно відповідно до правил цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
При розгляді зазначеного кримінального провадження у відповідності до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» слідчий суддя застосовує Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.
Положення зазначеної вище норми КПК України узгоджуються з ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.
У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).
Метою накладення арешту на майно, згідно з п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, є збереження речових доказів.
Враховуючи правову кваліфікацію кримінального правопорушення, за фактом вчинення якого здійснюється досудове розслідування вищевказаного кримінального провадження, слідчий суддя з метою запобігання можливості пошкодження, псування, знищення, перетворення та відчуження майна, яке відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, та має значення речового доказу у даному кримінальному провадженні, приходить до висновку про наявність достатніх підстав для задоволення вищевказаного клопотання та накладення арешту на вищезазначене майно.
Керуючись ст.ст. 170, 173, 309, 372, 376 КПК України,
Клопотання прокурора Приморської окружної прокуратури м. Одеси ОСОБА_3 , про накладення арешту на майно в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024163520000240 від 26.04.2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України, задовольнити.
Накласти арешт на майно, у кримінальному провадженні №12024163520000240 від 26.04.2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України, власником якого є ОСОБА_4 , а саме на: квартиру АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 951293151101), із забороною проведення будь-яких реєстраційних дій щодо вказаного об'єкту нерухомості.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її проголошення.
Ухвалу може бути оскаржено безпосередньо до Одеського апеляційного суду на протязі 5 (п'яти) днів.
Слідчий суддя ОСОБА_1