Справа № 522/3802/22
Провадження № 6/522/201/25
29 квітня 2025 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді Шенцевої О.П.,
при секретарі Морозовій О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву представника ОСОБА_1 про відстрочку виконання рішення суду по цивільній справі за позовною заявою Акціонерного товариства «Кредобанк» (м. Львів, вул. Сахарова, 78) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості, -
У провадженні Приморського районного суду м. Одеси знаходиться справа за заявою представника ОСОБА_1 про відстрочку виконання рішення суду по цивільній справі за позовною заявою Акціонерного товариства «Кредобанк» (м. Львів, вул. Сахарова, 78) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості.
В обґрунтування заяви про відстрочення ОСОБА_1 посилається на те, що рішенням суду, яке залишено без змін постановою Одеського апеляційного суду від 19.09.2024 року частково задоволено позов АТ «КредоБанк» до ОСОБА_1 та стягнуто з неї заборгованість за кредитним договором в сумі 658823,28 та судовий збір в розмірі 9882,36 гривень. 24.02.2022 року у зв'язку із військовою агресією російської федерації проти України Указом Президента України № 64/2022 введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб. В подальшому, Указами Президента воєнний стан неодноразово продовжено, зокрема до 09.05.2025 до 05 години 30 хвилин. До початку воєнного стану в України, ОСОБА_1 не мала значної заборгованості, але з початком вищевказаних подій її матеріальне та фінансове становище значно погіршилося, зокрема вона втратила попереднє місце роботи, змушена була покинути постійне місце проживання і залишилася практично без засобів до існування. ОСОБА_1 не має можливості здійснювати оплату по кредиту в зв'язку з тим, що після початку повномасштабного вторгнення, рятуючись від війни вона у зв'язку з небезпекою та загрозою для життя була вимушена залишити країну, залишити своє місце проживання, аби врятуватися від смерті, тому у зв'язку з запровадженням воєнного стану на території України вона не може повернутися в Україну, та вона не має можливості сплатити борг за кредитним договором в повному обсязі одразу через відсутність доходу.
23 квітня 2025 року на адресу суду надійшло сформоване в системі «Електронний суд» клопотання представника Акціонерного товариства «Кредобанк» адвоката Рудницького Ю.І. про проведення судових засідань в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Ухвалою суду від 28.04.2025 року задоволено клопотання представника Акціонерного товариства «Кредобанк» адвоката Рудницького Ю.І. про проведення судового засідання в режимі відеоконференції, яке призначене на 29.04.2025 року о 16 годині 10 хвилин та наступних судових засіданнях в режимі відеоконференції.
28 квітня 2025 року на адресу суду від представника ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» надійшла заява, в якій адвокат просить судове засідання провести у її відсутності, заяву про відстрочення виконання рішення підтримує в повному обсязі та просить її задовольнити.
У судове засідання учасники розгляду справи не з'явилися, про розгляд заяви судом повідомлені належним чином.
Суд вважає можливим розглядати заяву у відсутності сторін. Їх неявка не є перешкодою для вирішення питання про відстрочення виконання рішення суду.
У порядку ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Розглянувши заяву про відстрочення виконання рішення суду, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, дійшов до наступного висновку.
Відповідно до положень статті 435 ЦПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення.
Згідно з частиною 2 статті 435 ЦПК України, заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у двадцятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.
Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:
1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Законом встановлено, що критерієм визначення підстав для розстрочки виконання рішення є обставини, які утруднюють виконання судового рішення, надаючи суду можливість у кожному конкретному випадку вирішити питання про їх наявність з урахуванням всіх обставин справи, а також прав та законних інтересів сторін виконавчого провадження.
Підстави, які зумовлюють необхідність розстрочки виконання рішення, мають оціночний характер, так як законодавцем не надано його вичерпного переліку.
Обставинами, які утруднюють виконання рішення, можуть бути тільки ті обставини, які існують насправді і які безпосередньо не дозволяють виконати судове рішення в обсязі, строки та в порядку, визначеному в ньому.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 02 листопада 2022 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного суду від 19 вересня 2024 року, позов задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Кредобанк» заборгованість за кредитним договором в розмірі 658 823,28 грн, здійснено розподіл судових витрат. 11 жовтня 2024 року ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 02 листопада 2022 року та постанову Одеського апеляційного суду від 19 вересня 2024 року в справі за позовом Акціонерного товариства «Кредобанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Згідно з ст. 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
За ч. 1 ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у Законі України «Про виконавче провадження», органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, Законом України «Про виконавче провадження», іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до Закону підлягають примусовому виконанню.
При цьому, виконання судового рішення має розглядатися як невід'ємна частина "судового процесу" для цілей статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (справа "Горнсбі проти Греції"). Термін, протягом якого судове рішення залишається невиконаним, може ставити під сумнів розумність строків судового захисту. При вирішенні питання про затримку виконання судового рішення, слід враховувати інтереси обох сторін, як стягувача так і боржника, та дотримуватися їх балансу.
За наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення. За заявою стягувача виконавець може відстрочити або розстрочити виконання рішення (крім судового рішення), за наявності обставин, передбачених ч.1 ст. 33 Закону України «Про виконавче провадження». За наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.
Вирішуючи питання відстрочки чи розстрочки виконання рішення, суд повинен виходити із засад доцільності та необхідності захисту інтересів, насамперед, стягувача, права якого підтверджені судовим рішенням, але при цьому дотримувати баланс інтересів і боржника, на його право на розстрочку чи відстрочення виконання судового рішення.
Відстрочка виконання рішення суду - це відтермінування у часі належного строку виконання рішення суду в цілому. Надання відстрочки судом полягає у визначенні нової конкретної, більш пізньої ніж первинна, дати, з настанням якої й після завершення строку відстрочки рішення має бути виконано повністю. При розгляді заяв щодо відстрочки виконання рішення необхідно виходити з міркувань доцільності та об'єктивної необхідності надання саме таких строків відтермінування виконання рішення в цілому; наявність підстави для відтермінування має бути доведена боржником. Строки такого відтермінування знаходяться у прямій залежності від обставин, що викликають необхідність надання додаткового строку до повного виконання рішення суду. Надання відстрочки виконання рішення суду не може створювати занадто або безпідставно привілейовані умови для боржника.
Аналогічна правова позиція була наведена зокрема у постанові Верховного Суду від 21.02.2019 у справі № 2-54/08; провадження № 61-15140св18.
Закон пов'язує можливість відстрочки та розстрочки виконання рішення лише з об'єктивними, тобто такими, що не залежать від волі боржника, обставинами, які носять винятковий характер і утруднюють виконання рішення суду у строк чи у встановлений судом спосіб.
Таким чином, відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається судом. Відстрочка виконання рішення суду може бути надана у виняткових випадках, що обумовлюють об'єктивні ускладнення при виконанні судового рішення або наявність яких робить його виконання неможливим.
В той же час, згідно з ч. 5 ст. 435 ЦПК України розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
Відповідно до роз'яснень п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» № 14 від 26.12.2003, при вирішенні заяв державного виконавця чи сторони про відстрочення або розстрочку виконання рішення, суду потрібно мати на увазі, що їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім'ї, відсутність у нього майна, яке за рішенням суду має бути передане стягувачу, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).
Виконання судового рішення у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбаченост.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року.
Відстрочення виконання судового рішення не є правоперетворюючим судовим рішенням. Саме розстрочення впливає лише на порядок примусового виконання рішення, а природа зобов'язань залишається незмінною. Натомість таке розстрочення або відстрочення унеможливлює примусове виконання судового рішення до спливу строків, визначених судом. Така правова позиція сформована Великою Палатою ВС у постанові від 04 06.2019 року у справі №916/190/18.
Заявником обґрунтована необхідність відстрочення виконання рішення суду, у зв'язку з складним фінансовим становищем ОСОБА_1 , яка не має змоги виконати рішення суду одразу в повному обсязі, щоб це не призводило до її скрутного матеріального становища, оскільки вона не має офіційних доходів, однак при цьому має намір виконати рішення добровільно.
Вирішуючи вказане в заяві питання про відстрочку виконання рішення, суд враховує, що заявник не намагається уникнути виконання рішення суду, а навпаки заінтересована виконати його.
Проаналізувавши всі обставини справи, приймаючи до уваги те, що на підставі зібраних доказів судом встановлено, що ОСОБА_1 знаходиться у скрутному матеріальному становищі, що ускладнює виконання нею рішення суду, однак визнає наявність обов'язку виконання рішення у даній справі, не відмовляється та не ухиляється від такого виконання, має намір виконати та сплатити заборгованість перед позивачем, суд вважає за можливе заяву про відстрочку виконання рішення суду задовольнити.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 258 -261,353,354,435 ЦПК України, суд, -
Заяву представника ОСОБА_1 про відстрочку виконання рішення суду - задовольнити.
Відстрочити виконання рішення Приморського районного суду м. Одеси від 02.11.2022 р., залишеного без змін постановою Одеського апеляційного суду від 19.09.2024 року по цивільній справі № 522/3802/22 за позовом Акціонерного товариства «Кредобанк» (м. Львів, вул. Сахарова, 78) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості, терміном на один рік, тобто до 29.04.2025 року.
Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали.
Суддя