Справа № 521/7231/25
Номер провадження:1-кс/521/1792/25
08 травня 2025 року м.Одеса
Слідчий суддя Хаджибейського районного суду м.Одеси ОСОБА_1 , ознайомившись зі скаргою ОСОБА_2 , поданою в порядку ст.206 КПК України, про незаконнео та протиправне позбавлення волі ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
ОСОБА_2 звернулась до слідчого судді Хаджибейського районного суду м.Одеси зі скаргою в порядку ст.206 КПК України, із змісту якої вбачається, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є її чоловіком. 05.05.2025 р., який перестав виходити на зв'язок. На думку скаржника ОСОБА_3 був викрадений організованою групою осіб в м.Одеса, які катували його, після чого ймовірно доставили до ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_1 . Наскільки їй відомо, то вказані вище особи, які вчинили кримінальне правопорушення, представилася представниками та співробітниками ТЦК та СП, вони грубо порушили ст.19 Конституцію України та вчинили незаконні дії відносно ОСОБА_3 , які містять ознаки складу кримінального правопорушення/злочину.
Також, звертає особливу увагу на те, що вищезазначені незаконні дії, відповідальність за які передбачені ч.3 ст.146 КК України, призвели до моральної та можливо до фізичної шкоди ОСОБА_3 , та призвели до моральної шкоди ОСОБА_2 , які позначились у вигляді негативних змін у житті потерпілої. Разом зазначені у скарзі обставини призвели до зміни життєвих планів потерпілих, втрати душевної рівноваги і душевного спокою.
Крім того, зазначає, що згідно норм кримінального процесуального законодавства службові (посадові) особи ІНФОРМАЦІЯ_3 не є уповноваженими службовими особами, яким надано право на здійснення затримання особи та її подальше утримання.
Враховуючи викладене, посилаючись на вимоги ст.206 КПК України, просить прийняти ухвалу, якою ухвалити негайно зобов'язати уповноважену особу доставити ОСОБА_3 до судді для з'ясування підстав позбавлення свободи та звільнити позбавлену свободи особу - ОСОБА_3 .
Ознайомившись зі скаргою, доданими до неї документами, слідчий суддя дійшов наступних висновків.
Відповідно до вимог п.18 ч.1 ст.3 КПК України слідчий суддя здійснює судовий контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.
Кримінальне провадження - досудове розслідування і судове провадження, процесуальні дії у зв'язку із вчиненням діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (п.10 ч.1 ст. 3 КПК України).
Положеннями ч.3 ст.26 КПК України передбачено, що слідчий суддя у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень КПК України.
П.5 ч.1 ст.3 КПК України передбачено, що досудове розслідування - стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності, клопотання про закриття кримінального провадження.
Аналіз наведених вище положень КПК України свідчить про те, що слідчий суддя уповноважений на здійснення ним судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у конкретному кримінальному провадженні на стадії його досудового розслідування та його повноваженнями не охоплюється вирішення питання щодо законності позбавлення особи свободи, яке здійснюється у межах процедур, врегульованих іншими, окрім КПК України, нормативно-правовими актами (у тому числі Законам України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», «Про військовий обов'язок і військову службу» тощо).
Згідно з ч.1 ст.206 КПК України кожен слідчий суддя, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться особа, яка тримається під вартою, має право постановити ухвалу, якою зобов'язати будь-який орган державної влади чи службову особу забезпечити додержання прав такої особи.
Відповідно до ч.3 ст.206 КПК України слідчий суддя зобов'язаний звільнити позбавлену свободи особу, якщо орган державної влади чи службова особа, під вартою яких тримається ця особа, не надасть судове рішення, яке набрало законної сили, або не доведе наявність інших правових підстав для позбавлення особи свободи.
Тримання під вартою є винятковим і найбільш суворим запобіжним заходом, пов'язаним із позбавленням особи свободи, і полягає в примусовій ізоляції підозрюваного, обвинуваченого шляхом поміщення його в установи тримання під вартою на певний строк із підпорядкуванням вимогам режиму цих установ.
Відповідно до ст.3 Закону України «Про попереднє ув'язнення» підставою для попереднього ув'язнення є вмотивоване рішення суду про обрання як запобіжного заходу тримання під вартою або про застосування тимчасового чи екстрадиційного арешту, винесене відповідно до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України та/або рішення компетентного органу іноземної держави у випадках, передбачених законом, рішення суду про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на прохання Міжнародного кримінального суду про тимчасовий арешт або про арешт і передачу, а також постанова прокурора, прийнята у випадках та порядку, передбачених статтею 615 КПК України.
Відповідно до ст.4 Закону України «Про попереднє ув'язнення» установами для тримання осіб, щодо яких як запобіжний захід обрано тримання під вартою або до яких застосовано тимчасовий чи екстрадиційний арешт, є слідчі ізолятори Державної кримінально-виконавчої служби України, гауптвахти Військової служби правопорядку у Збройних Силах України. В окремих випадках, що визначаються потребою в проведенні слідчих дій, ці особи можуть перебувати в ізоляторах тимчасового тримання.
Отже, відповідно до ч.1 ст.206 КПК України та Закону України «Про попереднє ув'язнення» слідчий суддя може зобов'язати орган державної влади чи службову особу додержатися прав такої особи, якщо вона тримається під вартою в слідчому ізоляторі Державної кримінально-виконавчої служби України, гауптвахті Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, чи ізоляторі тимчасового тримання.
Як вбачається зі скарги, ОСОБА_2 звернулась до слідчого судді Хаджибейського районного суду м. Одеси, в порядку ст.206 КПК України, в якій просить зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_4 звільнити ОСОБА_3 .
У положеннях ч.ч.2-5 ст.206 КПК України йдеться про те, що якщо слідчий суддя отримує з будь-яких джерел відомості, які створюють обґрунтовану підозру, що в межах територіальної юрисдикції суду знаходиться особа, позбавлена свободи за відсутності судового рішення, яке набрало законної сили, або не звільнена з-під варти після внесення застави в установленому цим Кодексом порядку, він зобов'язаний постановити ухвалу, якою має зобов'язати будь-який орган державної влади чи службову особу, під вартою яких тримається особа, негайно доставити цю особу до слідчого судді для з'ясування підстав позбавлення свободи.
Слідчий суддя зобов'язаний звільнити позбавлену свободи особу, якщо орган державної влади чи службова особа, під вартою яких тримається ця особа, не надасть судове рішення, яке набрало законної сили, або не доведе наявність інших правових підстав для позбавлення особи свободи. Якщо до доставлення такої особи до слідчого судді прокурор, слідчий звернеться з клопотанням про застосування запобіжного заходу, слідчий суддя зобов'язаний забезпечити проведення у найкоротший строк розгляду цього клопотання. Незалежно від наявності клопотання слідчого, прокурора, слідчий суддя зобов'язаний звільнити особу, якщо орган державної влади чи службова особа, під вартою яких трималася ця особа, не доведе: 1) існування передбачених законом підстав для затримання особи без ухвали слідчого судді, суду; 2) неперевищення граничного строку тримання під вартою; 3) відсутність зволікання у доставленні особи до суду.
Тобто, слідчий суддя за наслідками розгляду скарги, поданої у порядку ст.206 КПК України, на стадії досудового розслідування кримінального провадження, наділений правом ухвалити лише рішення про звільнення особи, яка тримається під вартою, та за наявності двох підстав: 1) не надання органом державної влади чи відповідною службовою особою судового рішення, яке набрало законної сили, яке би уповноважувало їх на таке утримання особи під вартою; 2) не доведення органом державної влади чи відповідною службовою особою наявності інших правових підстав для позбавлення особи свободи шляхом її тримання під вартою.
Глава 18 КПК України, в якій міститься ст.206 КПК України, регламентує відносини під час досудового розслідування, а саме запобіжні заходи та затримання особи.
Згідно норм кримінального процесуального законодавства службові (посадові) особи РТЦК та СП чи військової частини не є уповноваженими службовими особами, яким надано право на здійснення затримання в межах кримінальної юрисдикції. Відтак ОСОБА_3 не є затриманою особою в розумінні кримінально-процесуального законодавства, а тому повноваження слідчого судді на вказані правовідносини не поширюються.
При цьому, слідчий суддя звертає увагу на те, що у разі порушення прав чи інтересів службовими (посадовими) особами РТЦК та СП чи військової частини при здійсненні ними своїх повноважень, пов'язаними із мобілізацією, для судового захисту будь-яка особа вправі звернутись із адміністративним позовом до компетентного адміністративного суду, а у разі вчинення щодо нього протиправних дій, що містять ознаки кримінальних правопорушень до правоохоронного органу із заявою про вчинення кримінального правопорушення.
Дотримання процедури, встановленої законом, є важливою гарантією права кожного на свободу та особисту недоторканність в розумінні ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У справі «Мельник проти України» Європейський суд наголосив, що право доступу до суду не є абсолютним, воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги. Ці обмеження повинні мати законну мету та бути пропорційними між використаними засобами та досягнутими цілями.
Таким чином, слідчий суддя приходить до висновку, що вимоги скарги ОСОБА_2 виходять за межі повноважень слідчого судді відповідно до вимог КПК України.
Положеннями ч.6 ст.9 КПК України встановлено, що у випадках, коли положення КПК України не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені ч. 1 ст. 7 КПК України.
Відповідно до ч.4 ст.304 КПК України слідчий суддя відмовляє у відкритті провадження у разі, якщо скарга подана на рішення, дію чи бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, що не підлягає оскарженню.
Таким чином, слідчий суддя вважає за необхідне відмовити у відкритті провадження за скаргою ОСОБА_2 .
Керуючись ст.ст. 206, 304, 309 КПК України,слідчий суддя -
Відмовити у відкритті провадження за скаргою ОСОБА_2 в порядку ст. 206 КПК України.
Ухвала про відмову у відкритті провадження може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її постановлення.
Слідчий суддя ОСОБА_1