Справа № 503/2245/24
Провадження № 3-зв/503/1/25
07 травня 2025 року м. Кодима
Суддя Кодимського районного суду Одеської області Сердюк Б.С., розглянувши заяву особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , про відвід судді Кодимського районного суду Одеської області Вороненка Д.В.,
У провадженні судді Кодимського районного суду Одеської області Вороненка Д.В. перебуває справа щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
ОСОБА_1 подав до суду заяву про відвід судді Вороненка Д.В. від розгляду даної справи. Підстави для відводу обґрунтовує тим, що суддя Вороненко Д.В. під час розгляду іншої справи про адміністративне правопорушення щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 185 КУпАП двічі застосовував до нього привід. Застосування приводу вважає незаконним, оскільки він не був повідомлений про час та дату розгляду справи. Також вважає, що суддя протиправно відмовив йому у задоволенні клопотання про повернення матеріалів справи на доопрацювання не дивлячись на численні порушення з боку працівників поліції, а також переклав відповідальність щодо неналежних доказів, які були надані відділом поліції, на сторону захисту. Заявник вважає, що вказані обставини дають підстави вважати, що суддя є упередженим.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02 травня 2025 року суддею для розгляду заяви про відвід судді Вороненка Д.В. визначено суддю Сердюка Б.С.
ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, надав до суду клопотання, у якому просив суд провести розгляд заяви про відвід судді без його участі.
Дослідивши заяву про відвід судді, з'ясувавши обставини справи, суддя дійшов наступних висновків.
Відповідно до ст. 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Стаття 7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачає, зокрема, що кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів безстороннім і справедливим судом.
Статтею 246 КУпАП регламентовано, що порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судах визначається цим Кодексом та іншими законами України.
Чинний Кодекс України про адміністративні правопорушення не містить норм, які передбачають можливість заявити відвід судді від розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Європейський суд з прав людини поширює стандарти, які встановлює Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення (справа "Надточій проти України" від 15.05.2008).
Конституційний Суд України у пункті 3.4 Рішення від 11 жовтня 2011 року №10-рп/2011 зазначив, що з аналізу положень міжнародних актів, наведених у цьому Рішенні, не вбачається різниці між кримінальними та адміністративними протиправними діяннями, оскільки вони охоплюються загальним поняттям "правопорушення". У пункті 3.6 цього Рішення Конституційний Суд України вказує, що відмінність адміністративного правопорушення від злочину полягає, насамперед у тому, що воно є менш суспільно небезпечним. У цьому ж Рішенні Конституційний Суд України поширює певні гарантії кримінального процесу і на процес притягнення особи до адміністративної відповідальності.
У постанові Касаційного кримінального суду у складі Верховного суду від 16.02.2021 у справі № 263/10894/20, суд вказав, що відповідно до усталеної судової практики, яка ґрунтується на системному аналізі міжнародних актів з урахуванням рішень Конституційного Суду України, суди в певних випадках вправі застосовувати принцип аналогії закону.
Крім того, Рада суддів України пунктом 4 рішення №34 від 08 червня 2017 року роз'яснила, що у разі необхідності врегулювання суддею конфлікту інтересів при розгляді матеріалів про адміністративне правопорушення відповідно до Кодексу України про адміністративні правопорушення, з огляду на відсутність норм, що визначають правила відводу (самовідводу), до внесення змін до чинного законодавства суддя, враховуючи засади судочинства, передбачені Конституцією України, та міжнародні стандарти щодо незалежності суддів, неупередженості та безсторонності судочинства може застосовувати чинні процесуальні норми за аналогією.
Аналогія закону це засіб заповнення прогалин у законодавстві, який полягає в застосуванні до нього іншої норми закону, яка регламентує подібні відносини.
Приймаючи до уваги вищевикладені обставини, зокрема наявність прогалин в національному законодавстві стосовно процесуального врегулювання у справах про адміністративні правопорушення права на відвід та порядку розгляду заяви про відвід, суддя дійшов висновку про можливість застосування аналогії закону, в даному випадку кримінального процесуального.
Згідно з ч. 1 ст. 75 КПК України, слідчий суддя, суддя або присяжний не може брати участь у кримінальному провадженні:
1) якщо він є заявником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, близьким родичем чи членом сім'ї слідчого, прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, заявника, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача;
2) якщо він брав участь у цьому провадженні як свідок, експерт, спеціаліст, представник персоналу органу пробації, перекладач, слідчий, прокурор, захисник або представник;
3) якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім'ї заінтересовані в результатах провадження;
4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості;
5) у випадку порушення встановленого частиною третьою статті 35 цього Кодексу порядку визначення слідчого судді, судді для розгляду справи.
Отже, суддя може бути відведений від участі у кримінальному провадженні, за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості.
Згідно із практикою Європейського суду з прав людини, принципи незалежності і безсторонності тісно взаємопов'язані і, відповідно до обставин, можуть потребувати загальної перевірки (п. 107, рішення ЄСПЛ у справі "Олександр Волков проти України" від 09 жовтня 2013 року, за заявою № 21722/11).
Наявність безсторонності відповідно до § 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, повинна визначатися за суб'єктивним та об'єктивним критеріями. Відповідно до суб'єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (п. 49 рішення ЄСПЛ у справі "Білуха проти України" від 09 листопада 2006 року за заявою № 33949/02).
Стосовно суб'єктивного критерію, особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного (п. 50 рішення ЄСПЛ у справі "Білуха проти України" від 09 листопада 2006 року за заявою № 33949/02).
Стосовно об'єктивного критерію слід визначити, окремо від поведінки самого судді, чи існували переконливі факти, які б могли свідчити про його безсторонність. Це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими (п. 52 рішення ЄСПЛ у справі "Білуха проти України" від 09 листопада 2006 року за заявою № 33949/02).
Ключовим питанням є питання довіри, яку суди в демократичному суспільстві мають вселяти суспільству, і насамперед сторонам у процесі (п. 66 рішення ЄСПЛ у справі "Бочан проти України" від 03 травня 2007 року за заявою № 4785/05).
Отже, для відводу судді необхідно обґрунтувати наявність обставин, які об'єктивно можуть вказувати на можливу упередженість. Обставини, які були покладені в основу заяви про відвід, повинні бути доведеними.
Як на підставу для відводу ОСОБА_1 посилається на те, що під час розгляду іншої справи суддею Вороненком Д.В. відносно нього двічі було застосовано примусовий привід, а також відмовлено у задоволенні клопотання про повернення матеріалів справи на доопрацювання та щодо витребування доказів.
Тобто обставини, які ОСОБА_1 зазначає, як підставу вважати, що суддя Вороненко Д.В. є необ'єктивним та упередженим фактично зводяться до його незгоди з процесуальними рішеннями під час розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Однак, ухвалення суддею рішень під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, за загальним правилом не є підставою для його відводу. Така можливість виникає тільки у разі ухвалення рішень, за обставин наведених у ст. 76 КПК України.
При цьому, за встановлених підстав заявлення відводу судді Вороненку Д.В. слід зазначити, що процесуальне законодавство не наділяє суд першої інстанції повноваженнями здійснювати перевірку та оцінку вчинених суддею процесуальних дій та прийнятих процесуальних рішень під час здійснення судового провадження.
У разі незгоди з процесуальними рішеннями судді, який розглядає справу, заявник вправі оскаржити такі рішення у встановленому законодавством порядку.
Ураховуючи зазначене, при розгляді заяви про відвід судді Вороненка Д.В. заявником не доведена наявність обставин, які б викликали сумніви в неупередженості судді та унеможливлювали ухвалення суддею об'єктивного рішення у справі. Доводи викладені в заяві про відвід, не містять доказів, що вказують на необ'єктивність чи упередженість судді.
Отже, на підставі зазначеного суддя вважає, що заява ОСОБА_1 є безпідставною та необґрунтованою, у зв'язку із чим в її задоволенні належить відмовити.
Керуючись ст. 280 КУпАП України,
Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Кодимського районного суду Одеської області Вороненка Д.В.
Постанова оскарженню не підлягає.
Суддя Б.С. Сердюк