Справа № 502/901/25
08 травня 2025 року м. Кілія
Слідчий суддя Кілійського районного суду Одеської області ОСОБА_1
за участю:
секретаря судового засідання - ОСОБА_2
дізнавача - ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання
начальника сектору дізнання ВП № 1 Ізмаїльського РВП
ГУНП в Одеській області ОСОБА_4
погоджене з прокурором Ізмаїльської окружної прокуратури ОСОБА_5
про арешт тимчасово вилученого майна
З клопотання начальника СД ВП № 1 Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області та відповідних пояснень дізнавача в судовому засіданні вбачається, що 06.05.2025 р. в ході проведення огляду місця події - відкритої ділянки по АДРЕСА_1 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 видав поліетиленовий пакет із речовиною рослинного походження, сіро-зеленого кольору зі специфічним запахом, схожу на канабіс.
07.05.2025 р. за даним фактом внесені відомості до ЄРДР за № 12025167150000056 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України та СД ВП № 1 Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області здійснюється досудове розслідування.
Постановою дізнавача від 07.05.2025 р. вилучене майно визнано речовим доказом у кримінальному провадженні.
Виходячи з наведеного, а також зважаючи на те, що зазначене у клопотанні майно є речовим доказом, без збереження якого неможливо буде провести експертизу і прийняти об'єктивне рішення по кримінальному провадженню, дізнавач просив слідчого суддю накласти арешт на тимчасово вилучене майно, заборонити користуватись та розпоряджатись майном, на яке накладено арешт.
Власник тимчасово вилученого майна - ОСОБА_6 в судове засідання не прибув та надав слідчому судді заяву про розгляд клопотання без його участі та відсутність заперечень проти арешту майна.
Відповідно до ч. 1 ст. 172 КПК України неприбуття власника тимчасово вилученого майна не перешкоджає розгляду клопотання.
Заслухавши пояснення дізнавача, дослідивши додані до клопотання матеріали та проаналізувавши відповідні положення законодавства, слідчий суддя приходить до наступних висновків.
Як зазначено в ст. 167 КПК України тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення. Тимчасово вилученим, серед іншого, згідно п. 1 ч. 2 ст. 167 КПК України може бути майно у вигляді речей щодо яких є достатні підстави вважати, що вони підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди.
Як зазначено в ч. 2 ст. 168 КПК України тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час огляду.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів. У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, серед іншого, повинен врахувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Як встановлено в ході розгляду клопотання, тимчасово вилучене в ході відповідного кримінального провадження майно, стосовно якого подано клопотання про арешт, відповідає вимогам, зазначеним у ст. 98 КПК України, оскільки може бути використане як докази у кримінальному провадженні, отже на нього може бути накладено арешт за клопотанням сторони обвинувачення.
А враховуючи, що для виконання завдань кримінального провадження є необхідність, щоб тимчасово вилучене майно на період проведення дізнання залишалось у незміненому стані з метою забезпечення збереження речових доказів, приходжу до висновку, про необхідність накладення арешту на відповідне майно, оскільки в даному випадку обмеження права власності є співрозмірним завданням кримінального провадження.
Керуючись ст. ст. 2, 9, 170-173 КПК України, слідчий суддя
Клопотання - задовольнити.
Накласти арешт на тимчасово вилучене 06.05.2025 р. у ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в ході огляду майно: поліетиленовий пакет з речовиною рослинного походження, сіро-зеленого кольору в сухому стані зі специфічним запахом, зовні схожу на канабіс, яку було поміщено до сейф-пакету CRI 1218107.
Відповідно до ч. 11 ст. 170 КПК України заборонити користуватись та розпоряджатись майном, на яке накладено арешт, та яке зберігається у визначеному органом досудового розслідування місці.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Ухвала слідчого судді набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала слідчого судді, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Слідчий суддя Кілійського районного суду ОСОБА_1