Справа № 947/13802/25
Провадження № 1-кс/947/5834/25
05.05.2025 року м.Одеса
Слідчий суддя Київського районного суду міста Одеси ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у судовому засіданні в м. Одесі клопотання заступника начальника відділу СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 , погодженого з прокурором відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_4 про арешт майна у кримінальному провадженні №12023160000001520 від 13.12.2023, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.149, ч.3 ст.332 КК України,
Як вбачається з клопотання сторони обвинувачення про арешт майна, слідчим управлінням ГУНП в Одеській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12023160000001520 від 13.12.2023, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 149, ч. 3 ст. 332 КК України.
Підставою для внесення відомостей до ЄРДР стали матеріали УМП ГУНП в Одеській області щодо групи із невстановленої кількості осіб, які займаються оформленням документів щодо опікунства над неповнолітніми особами з метою безперешкодного перетину державного кордону України в період воєнного стану.
Задля забезпечення повного та всебічного проведення досудового розслідування по вказаному кримінальному провадженню, а також встановлення всіх обставин вказаного кримінального правопорушення, оперативним співробітникам Управління міграційної поліції ГУНП в Одеській області в порядку ст.ст. 40,41 КПК України надано доручення.
За результатами проведених оперативних заходами та слідчих дій достеменно встановлено, що група із невстановленої кількості осіб зорганізувались з метою систематичного вчинення злочинів, пов'язаних із експлуатацією неповнолітніх осіб шляхом втягнення їх у злочинну діяльність, а саме організації незаконного перетину державного кордону України особами чоловічої статі, які підлягають мобілізації на території України під час дії воєнного стану.
У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, термін дії якого востаннє продовжено Указом Президента України від 14 січня 2025 року № 26/2025, з 05 години 30 хвилин 8 лютого 2025 року строком на 90 діб, який затверджено Верховною Радою України, відповідним Законом України «Про затвердження Указу Президента «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні».
Так, відповідно до п. 2 Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» Військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, Командуванню об'єднаних сил Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з'єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
Крім того, п. 3 вказаного Указу зазначено, що у зв'язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені зокрема ст. 33 Конституції України, згідно з якою кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 на території України з 24.02.2024 введено режим воєнного стану, на період дії якого обмежено виїзд за кордон чоловікам віком від 18 до 60 років та жінкам-військовозобов'язаним. Разом з тим, не поширюються обмеження щодо виїзду за межі України на осіб, які відповідно до ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 року, не підлягають призову на військову службу під час мобілізації - усиновлювачі, на утриманні яких перебуває дитина (діти), яка (які) до моменту усиновлення була (були) дитиною-сиротою (дітьми-сиротами) або дитиною (дітьми), позбавленою (позбавленими) батьківського піклування, віком до 18 років, опікуни, піклувальники, прийомні батьки, батьки-вихователі, патронатні вихователі, на утриманні яких перебуває дитина-сирота (діти-сироти) або дитина (діти), позбавлена (позбавлені) батьківського піклування, віком до 18 років.
Таким чином, органом досудового розслідування встановлено, що група із невстановленої на теперішній час кількості осіб, маючи умисел на отримання матеріальних благ за рахунок організації незаконного перетину державного кордону України особами чоловічої статі, які підлягають мобілізації, використовуючи надану законодавством України можливість уникнути мобілізації та вільно перетинати державний кордон України особам чоловічої статі, яких призначено опікунами малолітніх та неповнолітніх дітей, забезпечують безперешкодне встановлення опіки над такими дітьми, після чого, надаючи відповідні вказівки та інструкції, організовують перетин державного кордону України такими опікунами.
Так, станом на теперішній час, за результатами проведених слідчих дій, негласних слідчих (розшукових) дій та оперативно-розшукових заходів, достеменно встановлено, що до вчинення вказаних кримінальних правопорушень причетна група осіб, які зорганізувались для спільного вчинення злочинів, пов'язаних із експлуатацією неповнолітніх осіб шляхом втягнення їх у злочинну діяльність, а саме організації незаконного перетину державного кордону України особами чоловічої статі, які підлягають мобілізації на території України під час дії воєнного стану, до складу якої входить ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
16.04.2025 слідчим суддею Київського районного суду м.Одеси винесено ухвалу про дозвіл на проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 .
23.04.2025 проведено обшук за місцем проживання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1 , в ході якого виявлено та вилучено: мобільний телефон ОСОБА_5 , марки Samsung модель Galaxy A355G imei1: НОМЕР_1 , imei 2: НОМЕР_2 , з сім-картами оператора «ВФ Україна» НОМЕР_3 , «Київстар» НОМЕР_4 , мобільний телефон упакований в сейф-пакет НПУ №WAR 1166243 (сім-карти не вилучались) та аркуш паперу формату А4 на одній із сторін якого міститься друкований текст чорнилами чорного кольору, на іншій - рукописний текст чорнилами синього кольору, виконаний ОСОБА_5 , упаковано до сейф-пакету НПУ № RIC 2001348.
В подальшому, вищевказані предмети було визнано речовими доказами та винесено відповідну постанову від 23.04.2025.
Слідча звертається з клопотанням про арешт майна з метою збереження речових доказів.
Слідча в судове засідання не з'явилася надала заяву в якій клопотання підтримала, просила розглянути у її відсутності.
Представник ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_6 надав письмові заперечення, в яких зазначив, що клопотання слідчого є необґрунтованим, таким, що не підлягає задоволенню. Зауважив, що власником був наданий безперешкодний доступ до мобільного телефону, в тому числі до повідомлень у месенджерах, у слідчого була можливість копіювання інформації, що має значення для кримінального провадження, у зв'язку з чим просив відмовити у задоволенні клопотання. На електронну адресу суду направив заяву про розгляд клопотання без участі представника ОСОБА_5 .
Згідно ч.1 ст.172 КПК України клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею, судом не пізніше двох днів з дня його надходження до суду, за участю слідчого та/або прокурора, цивільного позивача, якщо клопотання подано ним, підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, і за наявності - також захисника, законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження. Неприбуття цих осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.
З урахуванням вищевикладеного та з метою досягнення завдань кримінального провадження, дотримання розумних строків його розгляду, вважаю за можливе розглянути клопотання у відсутності власника майна та його представника.
Вивчивши клопотання та матеріали, які обґрунтовують доводи клопотання, слідчий суддя вважає, що клопотання слідчого підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до п.1, п.2 ст.131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Заходом забезпечення кримінального провадження є, зокрема, арешт майна.
Згідно з ч.1 ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи.
У відповідності до ч.2 ст.170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до ч.10 ст.170 КПК України, арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.
В судовому засіданні встановлено, що вилучене в ході обшуку майно відповідає критеріям ч.1 ст.98 КПК України, оскільки вилучене майно могло зберегти на собі сліди вчинення зазначеного у клопотанні кримінального правопорушення, є всі підстави вважати що було знаряддям вчинення злочину, що в свою чергу свідчить про наявність необхідності в забезпеченні збереження вилученого майна.
Накладення арешту на вилучений під час обшуку мобільний телефон потрібно для проведення його детального огляду, проведення судових експертиз, які неможливо провести без наявності у органу досудового розслідування вилученого майна, з метою встановлення наявності доказів, що можуть мати суттєве значення для кримінального провадження.
Зв'язок вилученого майна із вчиненням злочинів, передбачених ч.2 ст.149, ч.3 ст.332 КК України, підлягає встановленню в процесі здійснення досудового розслідування, а отже арешт даного майна є виправданим.
Викладене в повній мірі підтверджується долученою до матеріалів клопотання постановою від 23.04.2025 року про визнання та залучення в якості речових доказів, згідно якої вищезазначене вилучене майно визнане речовими доказами у кримінальному провадженні.
Таким чином, враховуючи наявність правових підстав для накладення арешту на вилучене майно, оскільки існує необхідність в забезпеченні його збереження, слідчий суддя приходить до переконання, що клопотання слідчого підлягає задоволенню, й, відповідно захід забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна підлягає застосуванню.
Керуючись ст.ст.170, 171, 172, 173, 309, 395 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання заступника начальника відділу СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 , погодженого з прокурором відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_4 про арешт майна у кримінальному провадженні №12023160000001520 від 13.12.2023, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.149, ч.3 ст.332 КК України - задовольнити.
Накласти арешт на вилучений 23.04.2025 в ході проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою АДРЕСА_1 .а саме:
мобільний телефон ОСОБА_5 , марки Samsung модель Galaxy A355G imei 1: НОМЕР_1 , imei 2: НОМЕР_2 та аркуш паперу формату А4 на одній із сторін якого міститься друкований текст чорнилами чорного кольору, на іншій - рукописний текст чорнилами синього кольору, виконаний ОСОБА_5 , із забороною права відчуження, розпорядження та користування майном.
Виконання ухвали покласти на заступника начальника відділу СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 .
Відповідно до ст.175 КПК України ухвала про арешт майна виконується негайно слідчим, прокурором.
Роз'яснити, що відповідно до ч.1 ст.174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Ухвала може бути оскаржена протягом п'яти діб з дня її проголошення до Одеського апеляційного суду.
Слідчий суддя ОСОБА_1