Справа № 947/16645/25
Провадження № 2-з/947/181/25
про відмову у забезпеченні позову
08.05.2025 року м. Одеса
Суддя Київського районного суду м. Одеси Скриль Ю.А., розглянувши заяву представника позивача позивачки ОСОБА_1 - адвоката Племиниченка Геннадія Вячеславовича про забезпечення позову по справі 947/16645/25 за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «ОДЕСАГАЗ» про визнання рішення комісії недійсним,
06.05.2025 до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 , подана через представника адвоката Племениченко Геннадія Вячеславовича до Акціонерного товариства «ОДЕСАГАЗ» про визнання рішення комісії недійсним, та просить суд ухвалити рішення яким визнати недійсним рішення комісії з розгляду актів про порушення N4999аб від 17.02.2025 року Акціонерного товариства «Одесагаз» за особовим рахунком ОСОБА_1 за № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1 .
Заява обґрунтована тим, що позивачка ставить питання щодо скасування рішення комісії з розгляду актів про порушення №4999аб від 17.02.2025 у зв?язку з тим, що 24.12.2024 ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» надало доручення Оператору ГРМ (АТ «Одесагаз») на підключення газопостачання за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до листа 119/2.1.5-69476-2024 від 24.12.2024 року і відповідно до будь-якого несанкціонованого підключення 15.01.2025 року у зв?язку з такими обставинами бути не могло. В той же час, листом 28.04.2025 року АТ «Одесагаз» повідомив про те, що у позивачки по справі наявна заборгованість у сумі 35 414,96 гривень та вказано, що «повідомляємо, що на Вашому об?єкті за адресою: «12» травня 2025 р. буде припинено/обмежено надання послуги з розподілу природного газу.» В обґрунтування заяви зазначив, що підставою звернення ОСОБА_1 до суду з відповідною позовною заявою стали протиправні дії посадових осіб Акціонерного товариства «Одесагаз» щодо безпідставного нарахування заборгованості за послуги у розмірі 35 414,96 гривень, якої не існує. У зв?язку з такими обставинами позивачка вважає, що припинення газопостачання призведе (послуги з постачання якого сплачуються в повному обсязі як постачальнику ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», так і оператору систем розподілу АТ «Одесагаз») до суттєвого порушення права особи на користування газом та необґрунтованого порушення прав позивачки, тому вона змушена звернутися до суду з даним позовом за захистом своїх порушених прав.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями у справі визначено головуючого суддю Скриль Ю.А.
Ухвалою від 08.05.2025 відкрито провадження у справі, розгляд якої постановлено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Одночасно з подачею позовної заяви, представник позивачки ОСОБА_1 - адвокат Племиниченко Геннадій Вячеславович надав до суду заяву про забезпечення позову, відповідно до якої просить вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони Акціонерному товариству «Одесагаз», та його працівниками чи будь-якими залученими ним особами вчиняти певні дії, а саме: вживати дії щодо відключення будинку ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , від послуг з центрального газопостачання, до набрання рішенням суду законної сили, посилаючись на те, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до утруднення виконання рішення суду, а відтак й до порушення права особи на до доступ до правосуддя, в аспекті ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Представник позивачки зазначив, що разом з тим, відключення позивачки від газопостачання з боку Акціонерного товариства «Одесагаз» є порушенням прав споживача.
Ситуація з відключенням позивачки від газопостачання може привести до негативних наслідків, як для Позивача, так і для інших споживачів послуг з розподілу природного газу, які надаються Акціонерним товариством «Одесагаз».
У випадку відключення будинку позивачки від газопостачання не дасть можливість жити в нормальних умовах, в зв'язку з чим він буде обмежений у задоволенні своїх першочергових потребах, не зможе належно харчуватися, жити в нормальних санітарних умовах, не зможе працювати.
Суд, вивчивши матеріали справи, проаналізувавши матеріали заяви, вважає, що заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до п. 2 ч. 1ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується забороною вчиняти певні дії.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має врахувати наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов'язаний з предметом позову, наскільки він співрозмірний позовній вимозі, і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття.
Частиною 1ст. 44 ЦПК України встановлено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до п. 6 постанови Пленуму ВСУ №9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.
Відповідно до правового висновку Верховного Суду України, викладеного в постанові № 6-605цс16 від 25 травня 2016 року за результатами перегляду рішення апеляційного суду м. Києва та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, забезпечення позову, по суті, це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Метою забезпечення позову, згідно зі вказаною постановою, є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Згідно з ч. 1 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цьогоКодексу заходів забезпечення позову. Частиною 2 цієї статті передбачено, що забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Частина 1 статті 150 ЦПК України, передбачає такі види забезпечення позову: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов'язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.
Згідно з ч.ч. 5, 6 ст. 153 ЦПК України, залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
В постанові № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» Пленум Верховного Суду України звернув увагу на те, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позовних вимог; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Як вбачається з висновків щодо застосування норм права, викладених в постанові Верховного Суду від 25.09.2019 року по справі № 20/3560/18, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками цього судового процесу. Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвіднесення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони вчиняти певні дії. Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Проаналізувавши наведені позивачем доводи суд вважає, що заява про забезпечення позову є недостатньо обґрунтованою та її доводи не свідчать про те, що невжиття відповідних заходів може утруднити чи унеможливити виконання рішення суду у майбутньому.
Заявлені у позовній заяві вимоги є вимогами немайнового характеру. У разі задоволення позовних вимог суд у відповідному рішенні лише здійснить констатацію факту незаконності рішення комісії Ат «Одесагаз» від 17.02.2025 №4999аб.
Відповідне рішення суду не підлягатиме примусовому виконанню.
Заборона відключення домоволодіння від газопостачання не впливає на вирішення питання про незаконність та скасування актів та рішення.
Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 22.12.2006 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб'єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.
Згідно ст.3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Діяльність АТ «Одесагаз» є, зокрема, і господарською діяльністю.
Відповідно до пункту 12 розділу 5 глави XI Кодексу газорозподільних систем вартість необлікованого (донарахованого) об'єму (обсягу) природного газу, яка пред'являється до сплати споживачу (несанкціонованому споживачу) в результаті задоволення акта про порушення, зазначається в окремому платіжному рахунку оператора газорозподільних мереж, який надається під особистий підпис споживача (несанкціонованого споживача) або надсилається йому рекомендованим поштовим відправленням разом із супровідним листом, що оформлюється у довільній формі. Якщо об'єм та/або вартість необлікованого (донарахованого) природного газу буде оскаржуватися споживачем (несанкціонованим споживачем) у судовому порядку, тоді до винесення остаточного рішення у судовій справі заборгованість за необлікований (донарахований) об'єм природного газу не вважається простроченою.
Разом з тим, згідно п.п.6,9 п.1 глави 7 розділу VI Кодексу газорозподільних систем, Оператор ГРМ в установленому законодавством порядку має право припинити/обмежити газопостачання (розподіл природного газу) на об'єкт споживача (у тому числі побутового споживача) з дотриманням ПБСГ та нормативних документів, що визначають порядок обмеження/припинення природного газу, у таких випадках: несанкціонований відбір природного газу або втручання в роботу ЗВТ чи ГРМ, наявність заборгованості за несанкціонований відбір природного газу з ГРМ.
Тобто, про прострочену заборгованість не йдеться.
Як зазначалося вище вжиті заходи забезпечення позову не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи.
За таких обставин, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відмову у забезпеченні позову.
Керуючись ст. ст. 149-153,154 ЦПК України, суд
Відмовити у задоволенні заяви представнику позивачки ОСОБА_1 - адвокату Племиниченку Геннадію Вячеславовичу про забезпечення позову у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «ОДЕСАГАЗ» про визнання рішення комісії недійсним.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 15-денний строк з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Скриль Ю. А.