Єдиний унікальний № 946/3215/25
Провадження № 3/946/1050/25
Іменем України
06 травня 2025 року м.Ізмаїл
Суддя Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області Караман К.В., розглянувши матеріали, які надійшли з відділу превенції Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області, відносно
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, уродженки м. Дніпропетровськ, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , учениці 9 класу Ізмаїльського ліцею «Політехнічний» з гімназією Ізмаїльського району Одеської області, паспорт № НОМЕР_1 , виданий 14.09.2023 органом 5115, РНОКПП - НОМЕР_2 ,
про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП),
Згідно з даними протоколу про адміністративне правопорушення від 30.04.2025 серії ВАД № 705484, 30.04.2025 близько 07 год. 50 хв., в АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 вчинила сварку відносно бабусі ОСОБА_2 , під час якої виражалася нецензурною лайкою та нанесла удар коліном по щоці, чим вчинила своїми діями домашнє насильство психологічного та фізичного характеру.
В судовому засіданні ОСОБА_1 , у присутності свого законного представника, а саме - матері ОСОБА_3 , а також захисника - адвоката Янковської О.П., посилаючись на свої письмові заперечення на протокол про адміністративне правопорушення, вину у вчиненні вказаного правопорушення не визнала, та пояснила, що 30.04.2025 вона прокинулася зранку і почала збиратися до школи. Після школи та уроків у неї були плани піти погуляти з друзями, тому вона зайшла до бабусі в кімнату, яка вже не спала, і хотіла відпроситися після уроків погуляти. Вона присіла на край дивану, на якому відпочивала бабуся, і попередила її про свої наміри. Однак бабуся була проти, і сказала одразу йти додому після уроків. Оскільки вона була не згодна зі своєю бабусею, вони почали словесно сперечатися, однак ніхто з них нецензурною лайкою не виражався, та умисного вчинення будь-яких діянь психологічного характеру в бік бабусі не було, тому ніяка шкода її психічному здоров'ю не завдавалася. Зазначила, що вона говорила без агресії, принижень, грубощів, і без будь-яких образливих чи нецензурних висловів, ніяких словесних образ, погроз у бік бабусі не було, тому, на її думку, звинувачення у вчиненні нею домашнього насильства є безпідставними. Вважає, що ніякого психологічного тиску з її боку не було. Крім того, ОСОБА_1 пояснила суду, що не вчиняла ніякого фізичного насилля, і ніякого умислу на завдання фізичної шкоди бабусі в неї не було. Вважає, що подія, яка відбулася 30.04.2025, була звичайною побутовою ситуацією - словесною суперечкою між нею та її бабусею, яка виникла через непорозуміння, та не мала жодних ознак домашнього насильства. Також ОСОБА_1 зазначила, що неодноразово вибачилася перед бабусею за свою поведінку, і вони з нею примирилися. З урахуванням вказаного, просила суд закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.
Захисник притягуваної ОСОБА_3 - адвокат Янковська О.П. також просила закрити провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Потерпіла ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснила, що 30.04.2025 вони з онучкою ОСОБА_1 не сварилися, вийшло непорозуміння. Зазначила, що в діях її онучки не було ознак домашнього насильства як психологічного, так і фізичного характеру, оскільки будь-якої шкоди її психічному здоров'ю завдано не було. Крім того, вона вдарила її коліном по щоці неумисно, це сталося з необережності, оскільки онучка сиділа на краю дивану, на якому відпочивала потерпіла, і в ході суперечки, коли вона почала підійматися з дивану, вона вдарилася об її коліно. Потерпіла ОСОБА_2 зазначила, що вони з її онучкою ОСОБА_1 примирилися, остання вибачилася перед нею за свою поведінку того дня, жодних ознак домашнього насильства стосовно неї в діях її онучки ОСОБА_1 не було, 30.04.2024 між ними відбулася звичайна побутова сварка на ґрунті непорозуміння, а тому просила суд закрити провадження у справі.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов такого висновку.
Згідно зі ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, та вирішення її в точній відповідності з законом.
За змістом ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків тощо.
Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати, в тому числі: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Так, частиною 1 статті 173-2 КУпАП встановлено адміністративну відповідальність за вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Норма статті 173-2 КУпАП є бланкетною, а тому для того, щоб повністю розкрити суть адміністративного правопорушення у протоколі повинно бути зазначено, які конкретно дії вчинила особа, який спосіб насильства прослідковується у діях порушника, якщо дій кілька, то зазначена кожна дія і, вид насильства, наслідки цих дій по відношенню до особи, щодо якої вони були спричинені.
Водночас організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства, визначаються Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» від 07.12.2017 № 2229-VIII (далі - Закон України від 07.12.2017).
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України від 07.12.2017, домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Згідно з п. 14 ч. 1 ст. 1 Закону України від 07.12.2017, психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Відповідно до п. 17 ч. 1 ст. 1 Закону України від 07.12.2017, фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.
Таким чином, домашнє насильство, яке утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, має місце тоді, коли будь-які діяння (дія або бездіяльність) фізичного, психологічного чи економічного характеру, якими цілеспрямовано та навмисно спричиняється емоційна невпевненість, страх або іншим чином завдається шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Заслухавши учасників судового провадження, дослідивши матеріали справи, суд встановив, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, а тому відсутні підстави для притягнення останньої до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст.173-2 КУпАП.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
З урахуванням вказаного, суд дійшов висновку, що провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Керуючись ст. 247, 283-285 КУпАП, суд -
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, - закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в її діях події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Повний текст постанови виготовлений 08.05.2025.
Суддя Ізмаїльського міськрайонного суду
Одеської області К.В. Караман