Справа № 761/1049/24
Провадження № 2/761/5074/2024
05 грудня 2024 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді: Пономаренко Н.В
за участю секретаря: Яцишина А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві в загальному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення права особи на частку у спільному майні та стягнення грошової компенсації за частку у праві спільної часткової власності, -
в січні 2024 року позивачка ОСОБА_1 звернулась до суду із вказаним позовом до відповідача ОСОБА_2 , з яким вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з 07.07.1999 по 01.10.2014, та просила суд припинити своє право власності на частину ультразвукового діагностичного сканера SSА-660А ХАRІО, виробництва ТOSНІВА, в наступній комплектації: ультразвуковий діагностичний сканер SSА-660А ХАRІО, виробництва ТOSНІВА - основний блок серійний номер 99В0572892; датчик PLT-805AT № 99А0574683 лінійний; датчик вагінальний; датчик PVT-575MV № А7623200 конвексний 3D; термовідеопринтер; та стягнути із відповідача на свою користь грошову компенсацію за вказану частку в розмірі 156145,00 грн.
В обґрунтування вказаних вимог позивачка посилається на ту обставину, що рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 26.08.2021 по цивільній справі №761/8710/15-ц було частково задоволено зустрічний позов позивачки до відповідача про поділ спільного майна подружжя, зокрема, визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину ультразвукового діагностичного сканера SSА-660А ХАRІО, виробництва ТOSНІВА, в наступній комплектації: ультразвуковий діагностичний сканер SSА-660А ХАRІО, виробництва ТOSНІВА - основний блок серійний номер 99В0572892; датчик PLT-805AT № 99А0574683 лінійний; датчик вагінальний; датчик PVT-575MV № А7623200 конвексний 3D; термовідеопринтер. Зазначає, що за відповідачем визнано право власності на другу частину УЗД сканера. Постановою Верховного Суду від 12.04.2023 вказане рішення залишено без змін.
Позивачка зазначає, що відповідач є засновником ТОВ «Галамед Груп», що здійснює медичну діяльність і в переліку робіт на яке МОЗ вказаному товариству видана ліцензія для здійснення медичної практики є ультразвукова діагностика.
У зв'язку із тим, що у сторін склалися вкрай неприязні стосунки, позивачка вказує на ту обставину, що відповідач одноособово користується УЗД сканером, тому вона направила пропозицію в якій запропонувала ОСОБА_3 відшкодувати їй вартість частини вказаного сканера, що станом на 15.08.2023 становило 157321,5 грн.
Однак, як зазначено в позові, вказаний лист повернувся із поштового відділення без вручення із закінченням терміну зберігання.
Окремо в позові зазначено, що УЗД сканер є неподільною річчю, відповідач ним користується у своїй медичній діяльності, матеріальна компенсація позивачу за таке користування відповідачем не сплачується. Відповідач є засновником ТОВ «Галамед Груп», отримує дохід від використання вказаного обладнання, а тому спроможний сплатити компенсацію.
Стороною позивача зазначено, що у зв'язку із тим, що ОСОБА_1 позбавлена можливості користуватись належним їй на праві власності майном, вона, посилаючись, зокрема, на приписи ст.183, 364 ЦК України, вимушена була звернутись з даним позовом до суду.
Ухвалою від 21.02.2024 відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити в порядку загального позовного провадження.
17.07.2024 надійшов відзив ОСОБА_2 на позов в якому відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог повністю, зазначаючи, серед іншого, на ті обставини, що вказане медичне обладнання 2006-2007 року виробництва і не використовується з 2015 року у зв'язку із поломками, а вартість ремонту перевищує собівартість такого обладнання, яке взагалі зберігається на спільній земельній ділянці сторін в садівничому товаристві «Левада» і вік цього обладнання 17 років. При цьому, відповідач не погоджується із оцінкою позивачки сказаної частини майна.
Зазначає, що він є співзасновником ТОВ «Галамед Груп» і має 30 % в статутному капіталі.
Вказує, що ним також було направлено пропозицію позивачці припинити його право власності на частину вказаного УЗД обладнання, одночасно припинивши її право на частину об'єкта нерухомості земельної ділянки та укласти угоду про передачу ОСОБА_2 100% права власності на об'єкт нерухомості земельної ділянки. Відповіді від позивачки на час подання відзиву не отримав. При цьому, до відзиву долучений акт Садівничого товариства «Левада» від 07.07.2024 про встановлення місця зберігання ультразвукового діагностичного сканера SSА-660А ХАRІО, виробництва ТOSНІВА, в наступній комплектації: ультразвуковий діагностичний сканер SSА-660А ХАRІО, виробництва ТOSНІВА - основний блок серійний номер 99В0572892; датчик PLT-805AT № 99А0574683 лінійний; датчик вагінальний; датчик PVT-575MV № А7623200 конвексний 3D; термовідеопринтер, - на земельній ділянці кадастровий №3221481501:01:010:0077, що знаходиться за адресою: Київська обл., Васильківський район, Гвоздів, садівниче товариство «Левада».
Ухвалою від 19.06.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду в загальному провадженні.
Сторони в судове засідання не з'явились, про день, час і місце проведення судового засідання повідомлені належним чином, представник позивачки направила до суду заяви про розгляд справи без участі. Відповідач причину неявки суду не повідомив.
Суд, дослідивши письмові докази у справі, встановив наступні обставини та відповідні ним правовідносини.
Статтею 13 ЦПК України визначено принцип диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до якого суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до вимог ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності, здійснюється у порядку, встановленому статтею 364 цього Кодексу (частина третя статті 370 ЦК України).
Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою (абзаци перший і другий частини другої статті 364 ЦК України).
Неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення (частина друга статті 183 ЦК України).
Згідно до частин четвертої та п'ятої статті 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом; обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.
Так, відповідно рішення Шевченківського районного суду м. Києва № 761/8710/15-ц в справі за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя яке залишено без змін відповідною постановою суду апеляційної інстанції від 25.11.2025 року та постановою Верховного Суду від 12.04.2023, судами встановлені наступні обставини.
Так, судами встановлено, що з 07 липня 1999 року до 01 жовтня 2014 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебували у зареєстрованому шлюбі, що підтверджується копією свідоцтва про одруження серії НОМЕР_1 та рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 01 жовтня 2014 року у справі № 761/19979/14-ц про розірвання шлюбу між сторонами.
Вищевказаним рішенням суду першої інстанції вказаний зустрічний позов задоволено частково та в порядку поділу спільного майна подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вирішено, серед іншого, визнати: за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину ультразвукового діагностичного сканера SSА-660А ХАRІО, виробництва ТOSНІВА, в наступній комплектації: ультразвуковий діагностичний сканер SSА-660А ХАRІО, виробництва ТOSНІВА - основний блок серійний номер НОМЕР_2 ; датчик PLT-805AT № 99А0574683 лінійний; датчик вагінальний; датчик PVT-575MV № А7623200 конвексний 3D; термовідеопринтер; а також, серед іншого, визнати: за ОСОБА_2 право власності також на 1/2 частину ультразвукового діагностичного сканера SSА-660А ХАRІО, виробництва ТOSНІВА, в наступній комплектації: ультразвуковий діагностичний сканер SSА-660А ХАRІО, виробництва ТOSНІВА - основний блок серійний номер НОМЕР_2 ; датчик PLT-805AT № 99А0574683 лінійний; датчик вагінальний; датчик PVT-575MV № А7623200 конвексний 3D; термовідеопринтер.
В свою чергу, суд апеляційної інстанції у своїй постанові дійшов висновку, що оскільки ультразвуковий діагностичний сканер придбаний ОСОБА_2 під час перебування у шлюбі зі ОСОБА_1 , при цьому жодних доказів на підтвердження того, що кошти, за які ОСОБА_2 придбав вказаний пристрій, не є спільними коштами подружжя, надано не було, тому суд першої інстанції правильно вважав, що вказане майно є спільною сумісною власністю подружжя.
Поряд з цим, під час розгляду вказаної справи, суду не надано доказів можливості реального поділу ультразвукового діагностичного сканера, згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду, а тому районний суд обґрунтовано вважав за необхідне визначити ідеальні частки кожного, визнавши право власності на спірний ультразвуковий діагностичний сканер по 1/2 частині за кожним.
В даному випадку слід зазначити, що правовий режим спільної часткової власності визначається главою 26 ЦК України з урахуванням інтересів усіх її учасників. Володіння, користування та розпорядження частковою власністю здійснюється за згодою всіх співвласників, а за відсутності згоди - спір вирішується судом. Незалежно від розміру часток співвласники при здійсненні зазначених правомочностей мають рівні права.
Позивач, звертаючись із вказаним позовом, посилається на ті обставини, що сторонам в рівних частках по (одній другій) частині кожному, належить вказане медичне обладнання, однак у зв'язку із тим, що у сторін склалися вкрай неприязні стосунки, позивачка вказує на ту обставину, що відповідач одноособово користується УЗД сканером, тому вона направила пропозицію в якій запропонувала ОСОБА_3 відшкодувати їй вартість частини вказаного сканера, що станом на 15.08.2023 становило 157321,5 грн.
Однак, як зазначено в позові, вказаний лист повернувся із поштового відділення без вручення із закінченням терміну зберігання.
Окремо в позові зазначено, що УЗД сканер є неподільною річчю, відповідач ним користується у своїй медичній діяльності, матеріальна компенсація позивачу за таке користування відповідачем не сплачується. Відповідач є засновником ТОВ «Галамед Груп», отримує дохід від використання вказаного обладнання, а тому спроможний сплатити компенсацію.
Суд окремо зауважує, предметом позову є вимоги про припинення права власності та стягнення грошової компенсації частки майна - вищевказаного медичного обладнання (сканера).
Вимогами статей 21, 41 Конституції України, статей 319, 358 ЦК України передбачено, що всі громадяни є рівними у своїх правах, усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення цих прав, у тому числі щодо захисту права спільної часткової власності.
Правовий режим спільної часткової власності визначається главою 26 ЦК України з урахуванням інтересів усіх її учасників. Володіння, користування та розпорядження частковою власністю здійснюється за згодою всіх співвласників, а за відсутності згоди - спір вирішується судом. Незалежно від розміру часток співвласники при здійсненні зазначених правомочностей мають рівні права.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 364 ЦК України кожен із співвласників спільної часткової власності має право на виділ у натурі належної йому частки із майна, що є у спільній частковій власності.
Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою.
В даному випадку, суд враховує висновок Великої Палати Верховного суду у справі №209/3085/20 викладений у відповідній постанові від 08.02.2022, на який посилається сторона позивача, відповідно до якого Велика Палата Верховного Суду зауважує, що приписи частин четвертої та п'ятої статті 71 СК України і статті 365 ЦК України з урахуванням принципу розумності (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК Украйни) треба розуміти так: (а) правила про необхідність попереднього внесення коштів на депозитний рахунок суду стосуються тих випадків, коли позивач (один із подружжя чи колишній чоловік, колишня дружина) згідно зі статтею 365 ЦК України заявив вимогу про припинення права відповідача на частку у спільній власності (такі кошти забезпечують отримання відповідачем грошової компенсації); (б) якщо позивач (один із подружжя чи колишній чоловік, колишня дружина) таку вимогу не заявив (а вимагає, наприклад, поділити неподільну річ шляхом виділення її у власність відповідача та стягнення з нього грошової компенсації замість частки позивача у праві спільної сумісної власності на цю річ), то підстави для внесення ним відповідної суми коштів на депозитний рахунок суду відсутні.
Інакше кажучи, вимога позивача про стягнення з відповідача грошової компенсації замість частки позивача у праві спільної сумісної власності на майно подружжя не породжує обов'язку відповідача попередньо внести відповідну суму на депозитний рахунок суду (див. висновок, сформульований у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 червня 2018 року у справі N 299/2587/15-ц). Підтвердження платоспроможності такого відповідача законодавство України не вимагає. (п.п.44-45 Постанови).
Згода відповідача на виплату грошової компенсації позивачеві, право власності якого на частку у праві спільної сумісної власності припиняється, не є обов'язковою. За змістом частини четвертої статті 71 СК України згоду на отримання такої компенсації замість частки у праві спільної сумісної власності на майно при його поділі має надати той із подружжя, на чию користь таку компенсацію присуджує суд. Цей припис узгоджується з приписом частини другої статті 364 ЦК України, за змістом якого саме той співвласник, який бажає виділу, має надати згоду на одержання від інших співвласників грошової компенсації вартості його частки у неподільній речі (близькі за змістом висновки висловлені, зокрема, у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 квітня 2020 року у справі N 210/4854/15-ц, від 24 березня 2021 року у справі N 501/2211/18, Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від3 лютого 2020 року у справі N 235/5146/16-ц, Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного судувід 3 червня 2020 року у справі N 487/6195/16-ц і від 9 червня 2021 року у справі N 760/789/19) (п.50 Постанови).
Статями 12, 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Однак, позивачка, звертаючисть до суду із вказаним позовом, не надала суду жодного достовірного та достатнього доказу на підтвердження вартості частки вказаного сканеру становить саме в розмірі 156145,00 грн., оскільки долучене до позову позивачкою фото сторінки сайту щодо орієнтовної вартості діагностичного сканера SSА-660А ХАRІО, виробництва ТOSНІВА в розмірі 8500,00 доларів США, - таким не являється, оскільки в такому оголошенні не вказана комплектація сканеру, що перебуває у власності сторін, а саме в наступній комплектації: ультразвуковий діагностичний сканер SSА-660А ХАRІО, виробництва ТOSНІВА - основний блок серійний номер 99В0572892; датчик PLT-805AT № 99А0574683 лінійний; датчик вагінальний; датчик PVT-575MV № А7623200 конвексний 3D; термовідеопринтер. При цьому, суд враховує і ту обставину, що позивачкою не надано доказів технічого стану того сканеру, який знаходиться у власності сторін.
При цьому, стороною позивача не було надано інших доказів оцінки саме вартості того медичного обладнання, що було предметом поділу майна подружжя та наразі перебуває у частковій власності сторін; клопотання про призначення відповідної судової експертизи щодо встановлення вартості такого майна позивачкою також заявлено не було.
Окрім того, знайшла підтвердження під час розгляду справи та обставина, зазначена відповідачем у відзиві, що відповідно до акту від 07.07.2024 про встановлення місця зберігання вказаного сканера, - діагностичний сканер SSА-660А ХАRІО, виробництва ТOSНІВА в наступній комплектації: ультразвуковий діагностичний сканер SSА-660А ХАRІО, виробництва ТOSНІВА - основний блок серійний номер 99В0572892; датчик PLT-805AT № 99А0574683 лінійний; датчик вагінальний; датчик PVT-575MV № А7623200 конвексний 3D; термовідеопринтер, - встановлено зберіганні цього медичного обладнання - на земельній ділянці кадастровий номер №3221481501:01:010:0077, що знаходиться за адресою: Київська обл.., Васильківський район, Гвоздів, садівниче товариство «Левада», яка на частини земельної ділянки належить члену СТ «Левада» ОСОБА_3 та інша частина земельної ділянки належить ОСОБА_1 .
Таким чином, доказів тому, що відповідач користується вказаним обладнанням у професійній діяльності, - стороною позивача надано не було.
З врахуванням вищевказаного, суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог про стягнення відповідача на свою користь позивачки грошової компенсації за частку діагностичного сканера SSА-660А ХАRІО, виробництва ТOSНІВА в наступній комплектації: ультразвуковий діагностичний сканер SSА-660А ХАRІО, виробництва ТOSНІВА - основний блок серійний номер 99В0572892; датчик PLT-805AT № 99А0574683 лінійний; датчик вагінальний; датчик PVT-575MV № А7623200 конвексний 3D; термовідеопринтер, в розмірі 156145,00 грн. - у зв'язку із їх недоведеністю.
Щодо вимоги припинити право спільної часткової власності то вказані вимоги також задоволенню не підлягають, зважаючи на їх похідний характер від заявлених вимог про стягнення компенсації, в задоволенні яких відмовлено.
Окрім того, суд зважає і на ту обставину, що припинення права власності на частку у праві спільної часткової власності у співвласника, відбувається відповідно до абз.3 ч.2 чт. 364 ЦК України (право на частку у праві спільної часткової власності у співвласника, який отримав таку компенсацію, припиняється з дня її отримання) виключно з дня її отримання такої компенсації.
Таким чином, законодавець застосовує відкладальну обставину щодо припинення права на частку у праві спільної часткової власності, - до дня фактичного отримання такої компенсації, що, в свою чергу, виключає можливість задоволення такої вимоги одночасного із вирішенням спору про стягнення компенсації.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи («Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
У зв'язку з чим судом надане обґрунтування рішення саме за конкретними обставинами справи та аргументами сторін, які мають правове значення для вирішення спору, при цьому інші доводи сторін, викладені в їх заявах по суті, не впливають на вищевказані висновки суду.
Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, з огляду на предмет та підстави позову, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, з'ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову повністю.
Щодо розподілу судових витрат суд керується правилами ст. 141 ЦПК України та покладає судові витрати в даному випадку на позивача.
На підставі викладеного, керуючись 21, 41 Конституції України , ст. ст. 15, 16 , ч. 3 ст.319, ч.1-3 ст.358, ч.1,2 ст. 364 ЦК України ЦК УкраїниУкраїни, ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 95, 141, 229, 258, 259, 263-266, 268, 273, 280, 352, 354 ЦПК України, суд -
в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення права особи на частку у спільному майні та стягнення грошової компенсації за частку у праві спільної часткової власності - відмовити повністю.
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: