Справа № 761/27080/21
Провадження № 2-аз/761/3/2025
25 квітня 2025 року суддя Шевченківського районного суду м. Києва Савчук Ю.Н., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчих документів у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Київської міської державної адміністрації про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
Позивачем одночасно з поданням позову подано заяву, відповідно до якої він просить забезпечити позов шляхом зупинення стягнення у виконавчих провадженнях НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4, НОМЕР_5, № НОМЕР_6, що проводяться на підставі постанов про притягнення до адміністративної відповідальності від 19.07.2021 № 1544, №1545, №1546, № 1547, №1548, №1549, винесених адміністративною комісією Київської міської державної адміністрації.
Заява обґрунтована тим, що позивачем подано позов до суду про скасування вказаних постанов, оскільки їх винесено з порушенням норм чинного законодавства. При цьому, державним виконавцем вчиняються виконавчі дії щодо примусового виконання постанов, зокрема, відкрито виконавчі провадження та накладено арешт на майно та кошти заявника.
Позивач вказує, що примусове виконання зазначених постанов до ухвалення рішення по суті спору порушує права заявника та може призвести до ускладнення або неможливості виконання судового рішення у разі задоволення позову, безпідставного звернення стягнення на належне боржнику майно, в тому числі на грошові кошти.
В той же час, вжиття зазначених заходів забезпечення позову сприятиме ефективному захисту порушених прав позивача.
Відповідно до частини 1 статті 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом без повідомлення учасників справи.
З врахуванням наведеного, сторони в судове засідання не викликались, оскільки суд прийшов до висновку про розгляд вказаної заяви за їх відсутності у відповідності до положень ч. 1 ст. 154 КАС України.
При цьому, фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів не здійснювалось відповідно до ч. 2 ст. 229 КАС України.
Суд, дослідивши заяву про забезпечення позову та надані до неї документи, дійшов наступного висновку.
Відповідно до положень ч. ч. 1, 2 ст. 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
При цьому, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
За правилами частин першої та другої статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій, зокрема, у разі зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа.
Процесуальний закон наділяє суд повноваженнями на вжиття заходів забезпечення позову шляхом, зокрема, зупинення дії індивідуального акта та заборони вчинення дій. Однак, передумовою для вжиття таких заходів з урахуванням положень частини другої статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України є існування та встановлення судом обставин, визначених частиною другою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України.
П.5 ч.1 ст.150 КАСУ передбачено, що не допускається забезпечення позову шляхом: зупинення дії рішення суб'єкта владних повноважень, яке не є предметом оскарження в адміністративній справі, або встановлення заборони або обов'язку вчиняти дії, що випливають з такого рішення.
Оскаржуване рішення Київської міської державної адміністрації як суб'єкта владних повноважень є предметом оскарження у даній справі.
Згідно Рекомендації № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом ОСОБА_1 Європи 13 вересня 1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов'язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акту; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв'язку з оскарженням адміністративного акту.
У справі "Беєлер проти Італії" Європейський суд з прав людини зазначив, що будь - яке втручання органу влади у захищене право не суперечитиме загальній нормі, викладеній у першому реченні частини першої статті 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, лише якщо забезпечено "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Питання щодо того, чи було забезпечено такий справедливий баланс, стає актуальним лише після того як встановлено, що відповідне втручання задовольнило вимогу законності і не було свавільним.
Крім того, у рішенні від 09 січня 2007 року Європейський суд з прав людини у справі "Інтерсплав проти України" наголосив, що втручання має бути пропорційним та не становити надмірного тягаря, іншими словами воно має забезпечувати "справедливий баланс" між інтересами особи і суспільства.
Тобто, при вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову перш за все необхідно перевірити наявність очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року №9 "Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" та постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06 березня 2008 року №2 "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства під час розгляду адміністративних справ", розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Так, судом встановлено, що між сторонами дійсно виник спір з приводу скасування постанов про притягнення до адміністративної відповідальності від 19.07.2021 № 1544, №1545, №1546, № 1547, №1548, №1549, винесених адміністративною комісією Київської міської державної адміністрації.
При цьому, вбачається, що 03.11.2021 року та 04.11.2021 року державними виконавцями Шевченківського відділу Державної виконавчої служби у м.Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) відкрито виконавчі провадження НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4, НОМЕР_5, № НОМЕР_6.
Однак звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач лише допускає, що невжиття заходів забезпечення позову може значно ускладнити виконання рішення за результатами розгляду справи і ефективному захисту прав позивача та припускає можливу протиправність постанов про притягнення до адміністративної відповідальності від 19.07.2021 № 1544, №1545, №1546, № 1547, №1548, №1549, винесених адміністративною комісією Київської міської державної адміністрації.
При цьому, позивачем не наведено жодних доказів на підтвердження того, що існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам останнього до ухвалення судового рішення в адміністративній справі, або захист прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення потрібно буде докласти значних зусиль та витрат.
Також не вбачається очевидних ознак протиправності рішень відповідача без перевірки їх при розгляді справи по суті.
Крім того, позивач в обґрунтування заяви не додає доказів щодо очевидних ознак протиправності оскаржуваних рішень та порушення прав, свобод або інтересів такими рішенням на даному етапі розгляду справи.
З матеріалів поданих ОСОБА_1 не слідує однозначного висновку про протиправність оскаржуваних рішень.
Зупинення дії рішень відповідача фактично буде вважатися вирішенням справи по суті до постановлення рішення у справі.
Також не є обґрунтованим і доведеним аргумент про неможливість (ускладненість) поновлення порушених прав позивача у разі вирішення спору на його користь.
Враховуючи наведене, заява про забезпечення позову в частині зупинення стягнення на підставі виконавчих документів є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.
Згідно ч.5 ст.154 КАСУ про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Керуючись статтями 151, 154, 241, 243, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, -
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчих документів - постанов про притягнення до адміністративної відповідальності від 19.07.2021 № 1544, №1545, №1546, № 1547, №1548, №1549, винесених адміністративною комісією Київської міської державної адміністрації. у виконавчих провадженнях НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4, НОМЕР_5, № НОМЕР_6 - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Шостого апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала про забезпечення позову є виконавчим документом та підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.
Суддя: