Справа № 761/449/25
Провадження № 2-а/761/473/2025
30 квітня 2025 року суддя Шевченківського районного суду м.Києва Савчук Ю.Н. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
ОСОБА_1 05 січня 2025 року звернувся в суд із позовом, який мотивує тим, що 25 грудня 2024 року він звернувся до районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки з метою приведення військово-облікових даних відповідно до вимог чинного законодавства. Натомість відповідачем було складено протокол ВОБр-749 про адміністративне правопорушення відносно нього. Цього ж дня, 25 грудня 2024 року відповідачем було винесено постанови № ВОБр-748 та №ВОБр-749 від 25.12.2024, згідно з якими його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210 КУпАП та накладено штраф у розмірі 17000 грн. за кожною постановою.
В оскаржуваних постановах ВОБр-748 та ВОБр-749 зазначено, що ОСОБА_1 25.12.2024 року з'явився до ІНФОРМАЦІЯ_2 у АДРЕСА_1 . Під час перевірки облікових даних було встановлено, що він не перебував на військовому обліку в жодному з територіальних центрів комплектування та військової підтримки України та не з'явився своєчасно до ТЦК для отримання військово-облікового документа, а відтак ОСОБА_1 не виконано свого військового обов'язку, чим порушено абз.2 ст.17 Закону України «Про оборону України», ч. 3 ст. 1 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" та Правила військового обліку призовників і військовозобов'язаних Порядку організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов'язаних, затверджених Постановою КМ України від 30.12.2022 № 1487.
Вважає, що відповідачем належним чином не задокументовано та не доведено факт порушення ним правил військового обліку, зокрема не перебуванням на військовому обліку та не з'явився своєчасно до ТЦК для отримання військово-облікового документа. Самі постанови без обґрунтування їх доказами не дають підстав для висновку про скоєння адміністративних правопорушень.
Обидві оскаржувані постанови винесені щодо одного і того ж правопорушення, в той час, коли ст.61 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності за одне й те саме правопорушення.
Також звернув увагу, що він не міг вчинити адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210 КУпАП , оскільки зміни до Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" та норма ч 3 ст. 210 КУпАП уведена в дію лише 19 травня 2024 року, одночасно із вказівкою 60-денний строк для уточнення своїх даних щодо військового обліку. Таким чином, притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП неможливе, оскільки закон, який погіршує становище особи, не має ретроспективної дії.
За наведених обставин просить визнати вказані постанови протиправними та скасувати їх, провадження у даній справі закрити на підставі ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Відповідач правом на подання відзиву та будь-яких інших документів не скористався.
Ухвалою від 10.01.2025 року відкрито провадження у справі та вирішено розглядати її в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до статті 129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права. Однією з основних засад судочинства є забезпечення доведеності вини.
За змістом статті 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд установив, що 25 грудня 2024 року начальник групи військового обліку сержантів і солдатів запасу ІНФОРМАЦІЯ_1 капітан ОСОБА_2 склав щодо позивача протоколи про адміністративні правопорушення, зі змісту яких вбачається, що ОСОБА_1 під час дії особливого періоду, будучи військовозобов'язаним, 25 грудня 2024 року прибув до ІНФОРМАЦІЯ_3 для оформлення військово-облікових документів, де в ході перевірки було виявлено, що ОСОБА_1 не перебував на військовому обліку в жодному з територіальних центрів комплектування та військової підтримки України та не з'явився своєчасно до центру комплектування та соціальної підтримки для отримання військово-облікового документа, чим порушив вимоги Закону України "Про оборону України", абз. 8 п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", Постанови КМ України № 1487 "Про затвердження Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів".
У подальшому начальник ІНФОРМАЦІЯ_1 полковника ОСОБА_3 постановами ВОБр-748 та №ВОБр-749 від 25.12.2024 притягнув позивача до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП та наклав штраф у розмірі 17000 грн за кожною у зв'язку з тим, що ОСОБА_1 на момент написання заяви про взяття на військовий облік військовозобов'язаних, в порушення вимог абз.2 ст.17 Закону України «Про оборону України», ч. 3 ст. 1 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" не перебував на військовому обліку в жодному з територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки та не з'явився своєчасно до центру комплектування та соціальної підтримки для отримання військово-облікового документа,чим порушив вимоги ч. 1 ст. 1, ч. 1 ст. 19, ст. 23 Правил військового обліку призовників і військовозобов'язаних Порядку організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов'язаних, затверджених Постановою КМ України від 30.12.2022 № 1487.
Відповідно до ст. 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Процедуру складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про такі адміністративні правопорушення як порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, зіпсуття військово-облікових документів чи втрата їх з необережності (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України) врегульовано Інструкцією зі складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженою наказом Міністерства оборони України № 3 від 01.01.2024 року, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 05.01.2024 року за № 36/41381 (далі - Інструкція).
Згідно з п. 3 Розділу ІІ Інструкції, у протоколі зазначається: дата і місце його складання, посада, прізвище, ім'я, по батькові (за наявності) особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягується до адміністративної відповідальності; місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативно-правовий акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, імена, по батькові (за наявності), адреси свідків (якщо вони є); пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.
Відповідно до п. 6 Розділу ІІ Інструкції до протоколу про адміністративне правопорушення долучаються докази, що підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення. Докази, які долучаються до протоколу, повинні містити достовірну інформацію, відповідати вимогам законодавства та правилам діловодства. Обов'язок щодо збирання доказів та оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення покладається на уповноважену особу, яка складає протокол.
Тобто, законодавцем імперативно визначено чітку та послідовну процедуру розгляду справ про адміністративне правопорушення, порушення якої є підставою для визнання дій суб'єкта владних повноважень неправомірними, а відтак й для скасування його рішення про притягнення до відповідальності.
Вказані положення не є формальною вимогою, це важлива законодавча гарантія об'єктивного та справедливого розгляду справи про адміністративне правопорушення, надана, зокрема, військовозобов'язаному для захисту свої прав та інтересів від безпідставного притягнення до відповідальності.
Як вбачається із протоколів про адміністративне правопорушення від 25.12.2024 року, у них взагалі відсутні посилання на будь-які документи, які до них долучаються та на підставі яких можливо б було зробити висновок про наявність або відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП.
При цьому, вищевказані протоколи взагалі не містять відомостей про місце та час вчинення позивачем порушення правил військового обліку.
Згідно примітки до ст. 210 КУпАП положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов'язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.
Суд наголошує, що до протоколу про адміністративне правопорушення № ВОБР-748 від 25.12.2024 року не долучено, зокрема відомостей щодо здійснення перевірки функціонування системи військового обліку громадян України в органах державної влади, інших державних органах, на підприємствах, в установах та організаціях з приводу відсутності у таких інформації щодо ОСОБА_1 , як такого, що не перебуває на військовому обліку у відповідному ТЦК та не виконує правила військового обліку.
Будь-які докази стороною відповідача в обґрунтування правомірності винесення оскаржуваних постанов не надано.
Натомість, як вбачається із долученого до позовної заяви скріншоту із застосунку "Резерв+" (паперової копії електронного документу) ОСОБА_1 військово-облікові дані уточнено вчасно - 16.07.2024 року. Інформація про його місце проживання :АДРЕСА_2 , наявна в інформаційній базі даних. Як вбачається із паспорту громадянина України, який наявний в матеріалах справи, за вказаною адресою ОСОБА_1 зареєстрований з 07.08.2007 року.
Таким чином, ОСОБА_1 свій обов'язок з приводу оновлення даних, який визначений ЗУ «Про військовий обов'язок та військову службу» ОСОБА_1 станом на 25.12.2024 року не порушив.
Статтею 37 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" установлено обов'язок призовникам, військовозобов'язаним та резервістам самостійно з'явитись у семиденний строк до територіального центру комплектування та соціальної підтримки для взяття на військовий обліку лише у разі прибуття до нового місця проживання та взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.
Водночас, відповідно до вимог абз. 2 ч. 10 ст. 1 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані прибувати за викликом районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів.
Згідно з ч. 1 ст. 22 Закону України громадяни зобов'язані з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.
Відповідно до пп. 1 п. 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (Додаток 2) до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України віл 30.12.2022 року № 1487, призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні перебувати на військовому обліку:
- за задекларованим (зареєстрованим) місцем проживання - у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язані СБУ - у Центральному управлінні або регіональних органах СБУ (далі - органи СБУ), військовозобов'язані розвідувальних органів - у відповідному підрозділі розвідувального органу). Крім того, призовники, військовозобов'язані та резервісти, які проживають в селах та селищах, а також у містах, де відсутні відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, повинні перебувати на персонально-первинному військовому обліку у відповідних виконавчих органах сільських, селищних, міських рад;
- за місцем роботи (навчання) - в центральних і місцевих органах виконавчої влади, в інших державних органах, в органах місцевого самоврядування, в органах військового управління (органах управління), військових частинах (підрозділах) Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органах спеціального призначення, на підприємствах, в установах, організаціях, закладах освіти, закладах охорони здоров'я незалежно від підпорядкування і форми власності.
Згідно пп. 2 ч. 1 ст. 37 ЗУ «Про військовий обов'язок і військову службу» взяттю на військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів у відповідних підрозділах розвідувальних органів України підлягають громадяни України:, у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, у відповідних підрозділах розвідувальних органів України підлягають громадяни України: на військовий облік військовозобов'язаних: які звільнені з військової служби в запас та не зараховані до військового оперативного резерву; призовники, які пройшли базову загальновійськову підготовку з додержанням умов, передбачених частиною одинадцятою статті 1 цього Закону; які припинили альтернативну (невійськову) службу в разі закінчення строку її проходження або достроково відповідно до Закону України "Про альтернативну (невійськову) службу" та підлягають взяттю на військовий облік військовозобов'язаних; військовозобов'язані, які прибули з інших місцевостей (адміністративно-територіальних одиниць) України або з-за кордону на нове місце проживання; які набули громадянство України і згідно з цим Законом підлягають взяттю на облік військовозобов'язаних; зняті з військового обліку Збройних Сил України, Служби безпеки України, розвідувальних органів України відповідно за рішенням Міністерства оборони України, Служби безпеки України, розвідувальних органів України; які відповідно до статті 18 цього Закону звільнені від направлення для проходження базової військової служби; які досягли 25-річного віку під час перебування на військовому обліку призовників; які звільнені із служби у військовому резерві та не досягли граничного віку перебування в запасі; які старші 25 років і раніше не перебували на військовому обліку; які прибули після відбування покарання з установ виконання покарань.
Правилами військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, які є додатком № 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 р. № 1487, зобов'язано призовників, військовозобов'язаних та резервістів: прибувати за викликом районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів на збірні пункти, призовні дільниці, до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках, розпорядженнях) районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів для взяття на військовий облік та визначення призначення на особливий період, оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на навчальні (перевірочні) та спеціальні збори військовозобов'язаних та резервістів.
Пунктом 17 розділу III Положення про підготовку і проведення призову громадян України на строкову військову службу та прийняття призовників на військову службу за контрактом, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 березня 2002 р. № 352 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 20 січня 2021 р. № 100), приписка громадян чоловічої статі до призовних дільниць проводиться відповідно до Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", вимог цього Положення, наказів та директив Міноборони, Головнокомандувача Збройних Сил і Генерального штабу Збройних Сил. Приписка до призовних дільниць проводиться з метою взяття громадян на військовий облік, визначення їх кількості, ступеня придатності до військової служби, встановлення рівня освітньої підготовки, здобутої спеціальності і рівня фізичної підготовки.
Відповідно до пункту 28 вказаного Положення посвідчення про приписку до призовної дільниці видається громадянам, приписаним до призовних дільниць, яких за результатами проходження комісії з питань приписки визнано придатними до військової служби або тимчасово непридатними до військової служби чи такими, що потребують лікування. Форма посвідчення про приписку визначається Міноборони. Інформація про номер посвідчення про приписку вноситься до Єдиного державного реєстру військовозобов'язаних. Окремий номер запису в Єдиному державному реєстрі військовозобов'язаних (за наявності) зазначається у посвідченні про приписку.
Як вбачається із посвідчення про приписку до призовної дільниці № 4751, ОСОБА_1 взято на первинний військовий облік призовників 05.10.2000 року.
Таким чином, ОСОБА_1 05.10.2000 року набув статус військовозобов'язаного та зобов'язаний був з'явитись за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки для взяття на військовий облік та оформлення військово-облікових документів. Обов'язку самостійно з'явитись до територіального центру комплектування та соціальної підтримки для взяття на військовий облік у ОСОБА_1 відповідно до вимог закону не виникало, оскільки з 2007 року зареєстроване місце проживання позивача не змінювалося, статусу внутрішньо переміщеної особи позивач не має.
З матеріалів справи вбачається, що позивач будь-яких викликів до територіального центру комплектування та соціальної підтримки для взяття на військовий облік у статусі військовозобов'язаного та оформлення військово-облікових документів не отримував.
За наведених обставин, з огляду на те, що відповідачем не надано доказів виклику позивача для взяття на облік військовозобов'язаних, а також доказів вжиття органом, на який покладено ведення військового обліку військовозобов'язаних, заходів щодо взяття військовозобов'язаного на військовий облік, суд доходить висновку, що вина ОСОБА_1 у не перебуванні на військовому обліку та порушення правил військового обліку не доведена.
Крім того, Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку", який набрав чинності 19.05.2024, внесено зміни до статті 1 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", за змістом яких громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, серед іншого, зобов'язані: уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки; виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.
Відповідно до скріншоту із застосунку "Резерв+" (паперової копії електронного документу) ОСОБА_1 на обліку не перебуває. Військово-облікові дані уточнено вчасно. Дата уточнення- 16.07.2024 року. Місце реєстрації- АДРЕСА_2 .
Отже, на виконання вимог закону, 25.12.2024 року позивач з'явився до ІНФОРМАЦІЯ_1 для написання заяви про взяття на військовий облік військовозобов'язаних та своєчасно оновив військово-облікові дані.
Адміністративна відповідальність за порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку передбачена ст. 210 КУпАП, якою визначено, що: (ч. 1 статті) порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, - тягне за собою накладення штрафу від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; (ч. 2 статті) повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, - тягне за собою накладення штрафу від трьохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. (ч. 3 статті) вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період, - тягне за собою накладення штрафу від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Таким чином, підстав для притягнення позивача до відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП судом не встановлено.
Крім того, відповідно до викладеного в постанові ВП ВС від 02.09.2021 року у справі № 800/23/17 згідно із частиною першою статті 277-2 КУпАП повістка особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, вручається не пізніш як за три доби до дня розгляду справи в суді, у якій зазначаються дата і місце розгляду справи.
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 278 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання, зокрема, чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду.
ЄСПЛ у рішенні від 08 листопада 2018 року у справі «Созонов та інші проти України» зазначив, що на національні суди покладено обов'язок з'ясувати чи були судові повістки або інші документи завчасно отримані сторонами та, за необхідності, зафіксувати таку інформацію у тексті рішення (див. рішення у справі «Ганкін та інші проти Росії» (Gankin and Others v. Russia), заява № 2430/06 та інші, пункт 36, від 31 травня 2016 року). У разі невручення стороні належним чином судових документів, вона може бути позбавлена можливості захищати себе у провадженні (див. рішення у справі «Заводнік проти Словенії» (Zavodnik v. Slovenia), заява № 53723/13, пункт 70, від 21 травня 2015 року, із подальшими посиланнями) (параграф 8 рішення).
Однак, в порушення вимог закону, позивачу повістки про розгляд протоколів про адміністративне правопорушення було вручено позивачу лише 25.12.2024 року, тобто в день розгляду справ про адміністративні правопорушення.
У рішенні від 22.12.2010 №23-рп/2010 Конституційний Суд України дійшов до висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні (пункт 4.1).
За принципом презумпції невинуватості всі сумніви у винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. За таких умов вчинення позивачем правопорушення залишається недоведеним.
Відповідно до статті 62 Конституції України ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем як суб'єктом владних повноважень не доведено належними та допустимим доказами винуватість позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП.
Згідно з ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Таким чином, із урахуванням установлених обставин, наявні правові підстави для задоволення позовних вимог: скасування постанов начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 полковника ОСОБА_4 від 25.12.2024 року ВОБр-748 та №ВОБр-749 у частині накладання на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ч. 3 ст. 210 КУпАП та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення.
Щодо твердження позивача про порушення відповідачем ст.61 Конституції України, яка визначає, що ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, суд зазначає наступне.
Як вбачається зі змісту оскаржуваних постанов ВОБр-748 та №ВОБр-749 від 25.12.2024 року, ОСОБА_1 двічі притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210 КУпАП. Однак диспозиція статті 210 КУпАП передбачає порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку. У постановах зазначено різні порушення ч. 3 ст. 1 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", зокрема, порушення військового обов'язку щодо взяття на військовий облік та дотримання правил військового обліку, які у постановах від 25.12.2024 року зазначені, як не перебування на військовому обліку та несвоєчасне з'явлення для отримання військово-облікових документів, а відтак притягнення двічі до адміністративної відповідальності, яка хоч і передбачена однією і тією ж нормою статті 210 КУпАП, в даному випадку не є порушенням принципу «non bis in idem».
Проте в частині накладення стягнення за адміністративні правопорушення, відповідачем було допущено порушення вимог ст.36 КУпАП, яке полягає в наступному.
Відповідно до статті 36 КУпАП при вчиненні однією особою двох або більше адміністративних правопорушень адміністративне стягнення накладається за кожне правопорушення окремо. Якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень.
Ч.1, 3 ст.210 КУпАП передбачено, що порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку тягне за собою накладення штрафу від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період тягне за собою накладення штрафу від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Таким чином, максимальний розмір стягнення за вчинені позивачем адміністративні правопорушення не повинен був перевищувати однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 25 500 грн., в той час, коли відповідачем накладено стягнення на позивача у вигляді штрафу у розмірі 17 000 грн. за кожне адміністративне правопорушення, що в сукупності становить 34 000 грн.
Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем за подання позовної заяви було сплачено судовий збір у розмірі 968,96 грн., що підтверджується платіжною інструкцією від 05.01.2025 року №0.0.4109947063.1, який підлягає стягнення за рахунок бюджетних асигнувань позивача.
Виходячи з вищезазначеної норми чинного законодавства, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір в розмірі 605 грн. 60 коп.
Керуючись ст. ст. 2, 12, 72-77, 143, 286, 293 КАС України, суд?-
Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - задовольнити.
Скасувати постанову № ВОБр-748 від 25.12.2024 року, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 про притягнення ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ) до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210 КУпАП і накладення штрафу в розмірі 17000 грн.
Скасувати постанову № ВОБр-749 від 25.12.2024 року, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 про притягнення ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ) до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210 КУпАП і накладення штрафу в розмірі 17000 грн.
Провадження у справах про притягнення ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ) до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП закрити за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 , ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_2 ) 968,96 грн. судового збору.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його складення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: