Справа №760/24572/23
1-кп/760/1824/25
08.05.2025 м. Київ
Солом'янський районний суд міста Києва у складі:
Головуючого судді судді ОСОБА_1 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,
за участю
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_5 ,
розгляшувши під час судового розгляду у відкритому судовому засіданні у приміщенні Солом'янського районного суду міста Києва за адресою м. Київ, вул. Максима Кривоноса, 25 клопотання прокурора про продовження застосування відносно обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у об'єднаному кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62023100130001566 від 18.09.2023, із кримінальним провадженням № 62024100130000188 від 05.02.2024, за обвинуваченням
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, громадянина України, зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 407 КК України,-
У провадженні Солом'янського районного суду міста Києва перебуває кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62023100130001566 від 18.09.2023, за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, об'єднане із кримінальним провадженням № 62024100130000188 від 05.02.2024.
У судовому засіданні, яке відбувалось 08.05.2025, суд розпочав судовий розгляд кримінального провадження, прокурором оголошено обвинувальні акти, встановлено позицію обвинуваченого стосовно пред'явленого обвинувачення, та визначено порядок та обсяг дослідження доказів у кримінальному провадженні. З метою підготовки до допиту обвинуваченого в судовому засіданні було оголошено перерву.
Прокурор звернувся до суду із клопотанням про продовження тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 без визначення розміру застави, мотивованому тим, що ОСОБА_4 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, вчиненого ним двічі протягом воєнного стану, та продовжують існувати ризики, про існування яких зазначалось раніше у поданих прокурором клопотаннях, та існування яких підтверджено постановленими судом ухвалами у справі № 760/29597/24, яка об'єднана із вказаною кримінальною справою.
Обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник адвокат ОСОБА_5 заперечували проти задоволення клопотання прокурора, просили застосувати до обвинуваченого запобіжний захід у вигляді нічного домашнього арешту.
Заслухавши клопотання та позиції учасників провадження стосовно продовження тримання під вартою обвинуваченого, суд дійшов до наступного висновку.
Відповідно до ч.3 ст. 331 КПК України за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення.
Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Так, судом на виконання ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання прокурора про продовження відносно обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою було встановлено, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України
Враховуючи, що суд на даному етапі розгляду кримінального провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, таким чином, з огляду на наведені у клопотанні прокурора доводи, суддя приходить до висновку про наявність обґрунтованої підозри щодо вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
Суд звертає увагу на те, що поняття «обґрунтована підозра» наведено в п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якого обґрунтована підозра означає, що існують факти і інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Джон Мюррей проти Сполученого Королівства» від 28.10.1994, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.09.1990).
При оцінці ризику переховування від правосуддя може братися до уваги (поряд з іншими обставинами) і загроза відносно суворого покарання. Так, у рішення ЄСПЛ «Пунцельт проти Чехії» («Punzelt v. Czech Republic») 31315/96 від 25.04.2000, Страсбурзький суд визнав достатнім мотивування чеських судів, що прийняли рішення про тримання під вартою з огляду в тому числі на те, що заявникові загрожувало відносно суворе покарання.
Так, в ході судового розгляду клопотання знайшли своє підтвердження існування ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Зокрема, продовжують існувати ризики того, що обвинувачений може переховування від суду; незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Зазначені висновки суду ґрунтуються на тому, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, за вчинення якого обвинуваченому може загрожувати покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років, а тому, усвідомлюючи невідворотність покарання, яке може бути йому призначено судом у випадку визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, обвинувачений може вживати заходів, спрямованих на переховування від суду та іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню.
Згідно із положеннями рішення Конституційного Суду України від 08.07.2003 року за № 14-рп/2003 при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу разом з іншими обставинами враховується тяжкість злочину, у вчиненні якого підозрюється, обвинувачується особа.
Крім того, обвинуваченому у порядку ст. 290 КПК України були відкриті матеріали кримінального провадження, а тому він обізнаний із анкетними відомостями свідків, інших учасників у даному кримінальному провадженні, що вказує на продовження існування ризику впливу з боку обвинуваченого на цих осіб з метою зміни останніми своїх показів, наданих на досудовому розслідуванні.
Судом врахована особа обвинуваченого, який раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, має постійне місце проживання, не одружений, малолітніх чи неповнолітніх дітей на утриманні не має, до часу проходження військової служби працював неофіційно, що вказує на відсутність в обвинуваченого стійких соціальних зв'язків.
На переконання суду, із врахуванням стадії, на якій перебуває дане кримінальне провадження, відсутність в обвинуваченого стійких соціальних зв'язків, тих обставин, що ОСОБА_4 не прибував у судові засідання у справі № 760/24572/23, будучи повідомленим належним чином, чим перешкоджав розгляду кримінального провадження у розумні строки, суд приходить до висновку, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою зможе запобігти ризикам, зазначеним в ухвалі суду, які продовжують існувати і дотепер.
Крім того, відповідно до ч. 8 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті.
Пунктом 5 частини першої статті 176 КПК України визначено застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Таким чином, із врахуванням вищевикладеного, стадії розгляду кримінального провадження, на переконання суду, жоден із більш м'яких запобіжних заходів, окрім як тримання під вартою, не зможе забезпечити належної процесуальної поведінки обвинуваченого та запобігти ризикам, зазначеним в ухвалі суду.
У зв'язку із чим, суд приходить до висновку про наявність підстав для продовження тримання під вартою обвинуваченого строком на 60 днів., без визначення розміру застави.
Тким чином, клопотання прокурора підлягає задоволенню.
Керуючись положеннями ст. ст. 314, 315, 131, 132, 176-178, 183, 184, 186, 193, 194, 196, 197, 369-372, 376 КПК України, суд
Клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого, - задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, строк тримання під вартою на строк 60 (шістдесят) днів, тобто до 06 липня 2025 року включно, без визначення розміру застави.
Визначити строк дії ухвали - до 06.07.2025 р. включно.
Ухвала суду підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Оголосити перерву в судовому розгляді до 17.06.2025 р. 15 год. 00 хв.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 (п'яти) днів з моменту проголошення ухвали.
Суддя: ОСОБА_1