08 травня 2025 року
м. Київ
справа № 752/20329/20
провадження № 61-5405ск25
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Червинської М. Є. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В.,
Коротуна В. М.,
розглянувши касаційну скаргу Акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 14 січня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 01 квітня 2025 рокув справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Галицька» про відшкодування шкоди завданої майну, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,
У жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, в якому просив стягнути з Акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» (далі - АТ «СК «Країна») страхове відшкодування у розмірі 99 380 грн, пеню у розмірі
80 751,01 грн, 3% річних за прострочення виконання зобов'язання у сумі
8 905,30 грн.
Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 14 січня 2025 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 01 квітня 2025 року,позов задоволено.
Стягнуто з АТ «СК «Країна» на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування у розмірі 99 380 грн.
Стягнуто з АТ «СК «Країна» на користь ОСОБА_1 пеню у розмірі
80 751 грн 01 коп.
Стягнуто з АТ «СК «Країна» на користь ОСОБА_1 3% річних у розмірі
8 905 грн 30 коп.
Стягнуто з АТ «СК «Країна» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі
1 890 грн 36 коп.
25 квітня 2025 року через систему «Електронний суд» представник
АТ «СК «Країна» - адвокат Усенко А. М. звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 14 січня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 01 квітня 2025 року.
Перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновків, що відсутні підстави для відкриття касаційного провадження з огляду на таке.
Відповідно до частини третьої статті 3 Цивільного процесуального кодексу України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно зі статтею 129 Конституції України та статтями 2, 17 ЦПК України однією з основних засад цивільного судочинства є забезпечення апеляційного перегляду справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви.
Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, як суду права, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, враховуючи те, що провадження здійснюється судом після розгляду справи судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.
Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Верховним Судом враховано, що рішенням Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(ІІ)/2023 у справі щодо гарантування права на судовий захист у малозначних спорах: визнано таким, що відповідає Конституції України (є конституційним) пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України; визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) пункти 1, 5 частини шостої статті 19 ЦПК України.
Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом
на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев'ята статті 19 ЦПК України).
Ціна позову визначається у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується, чи оспорюваною сумою за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку (пункт 1 частини першої статті 176 ЦПК України).
Предметом касаційного оскарження є судові рішення, ухвалені у справі про стягнення страхового відшкодування у розмірі 99 380 грн, пені у розмірі
80 751,01 грн та 3% річних за прострочення виконання зобов'язання у сумі
8 905,30 грн.
Отже, справа № 752/20329/20 не є справою з ціною позову, що перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб
(3 028,00 грн х 250 = 757 000,00 грн).
Касаційна скарга містить посилання заявника на підстави, передбачені підпунктом «а» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у цій справі підлягають касаційному оскарженню, а саме касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
Посилання у касаційній скарзі на порушення норм матеріального та процесуального права фактично підтверджує незгоду особи, яка подала касаційну скаргу, з оскаржуваними судовими рішеннями. І, відповідно, не свідчить, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
Посилання на інші випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України за наявності яких за наявності яких судові рішення у малозначних справах підлягають касаційному оскарженню, касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять.
Верховним Судом досліджено та взято до уваги: ціну та предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства й не встановлено інших випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення.
Пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Верховним Судом взято до уваги, що під час вирішення питання про відкриття касаційного провадження (зокрема й про відмову у відкритті провадження) у справі не надається правова оцінка законності та обґрунтованості оскаржуваних судових рішень, а виключно встановлюється наявність чи відсутність підстав для їх касаційного оскарження відповідно до вимог статей 389, 394 ЦПК України.
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
З урахуванням наведеного, оскільки касаційну скаргу подано на судові рішення, які не підлягають касаційному оскарженню, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження.
Зазначення судом апеляційної інстанції у постанові про можливість її оскарження в касаційному порядку не є підставою для перегляду справи судом касаційної інстанції, оскільки ухвалені у цій справі судові рішення касаційному оскарженню не підлягають.
Разом із тим, не потребують окремого розгляду питання дотримання особою, яка подала касаційну скаргу, вимог статей 390 та 392 ЦПК України.
На підставі викладеного та керуючись статтями 19, 260, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 14 січня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 01 квітня 2025 рокув справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Галицька» про відшкодування шкоди завданої майну, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:М. Є. Червинська Є. В. Коротенко В. М. Коротун