07 травня 2025 року
м. Хмельницький
Справа № 685/840/24
Провадження № 22-ц/820/1022/25
Хмельницький апеляційний суд у складі
колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ
Спірідонової Т.В. (суддя-доповідач), Гринчука Р.С., Костенка А.М.,
розглянув в порядку частини 1 статті 369 ЦПК України цивільну справу №685/840/24 за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Акцент-Банк» на рішення Теофіпольського районного суду Хмельницької області від 03 березня 2025 року, в складі судді Самойловича А.П., у справі за позовом Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
встановив:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
В липні 2024 року АТ «А-Банк» звернулося до суду з позовом, в якому просило стягнути на його користь з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №б/н від 26 серпня 2021 року в розмірі 34155,33 грн, що станом на 08 липня 2024 року складається з 22262,16 грн - заборгованості за кредитом, 11893,17 грн - заборгованості за відсотками.
В обгрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 26 серпня 2021 року ОСОБА_1 з метою отримання кредиту звернувся до банку та підписав анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, які викладені на банківському сайті, складає між ним та банком договір про надання банківських послуг.На підставі анкети-заяви ОСОБА_1 було надано кредит у вигляді встановлення кредитного ліміту на рахунок зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 40,8% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом та видано платіжну картку. АТ «А-Банк» свої зобов'язання за договором виконало, а саме надало відповідачці кредит у відповідному розмірі. Однак, ОСОБА_1 належним чином свої зобов'язання не виконував, тому станом на 08 липня 2024 року у нього наявна заборгованість в розмірі 34155,33 грн, з яких 22262,16 грн - заборгованість за кредитом, 11893,17 грн - заборгованість за відсотками.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Теофіпольського районного суду Хмельницької області від 03 березня 2025 року позов задоволено частково.
Рішення суду мотивоване тим, що відсутні підстави для стягнення з відповідача відсотків за користування кредитом, оскільки позивачем не доведено, що саме з долученими до позову Умовами і правилами та тарифами ознайомився і погодився відповідач, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у АТ «А-Банк», а сама анкета-заява не містить істотних умов договору. При цьому, наявні в матеріалах справи документи підтверджують, що сума витрат за кредитним договором становить 34420,94 грн, а сума зарахувань становить 20591,59 грн, а тому з нього на користь банку підлягає стягненню 13829,35 грн заборгованості за тілом кредиту.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
В апеляційній скарзі Акціонерне товариство «Акцент-Банк», посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення Теофіпольського районного суду Хмельницької області від 03 березня 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог.
Узагальнення доводів апеляційної скарги
Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що суд першої інстанції не врахував, що відповідач в анкеті-заяві про приєднання до Умов і правил надання банківських послуг в АТ «А-Банк» підтвердив факт ознайомлення з Умовами і правилами надання банківських послуг та зобов'язався в подальшому знайомитися із змінами до них. Відповідач користувався кредитними коштами та сплачував періодичні платежі по кредиту. Крім того, до матеріалів справи було надано паспорт споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка», в якому зазначені всі умови кредитування, строки, процентна ставка тощо. Вважає, що суд повинен застосувати правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 02 грудня 2020 року у справі №284/157/20. Крім того, на думку апелянта, навіть в разі непідписання позичальником Умов та правил надання банківських послуг і тарифів, відповідач всеодно отримав кредитну картку та користувався кредитним коштами, а тому мав сплачувати і проценти за користування коштами, розмір яких повинен був стягнутий, виходячи із розміру облікової ставки Національного банку України.
Процесуальні дії апеляційного суду
Ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 31 березня 2025 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Акцент-Банк» та ухвалою суду від 02 квітня 2025 року справу призначено до розгляду.
Відповідно до частини 1 статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Згідно з частиною 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Враховуючи викладене, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до положень статті 369 ЦПК України, за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи.
Узагальнені доводи та заперечення учасників справи
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Мотивувальна частина
Встановлені фактичні обставини справи
Встановлено, що26 серпня 2021 року ОСОБА_1 підписав анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в АТ «А-Банк», відповідно до якої відповідач погодився, що ця заява разом із Умовами та правилами надання банківських послуг складають між ним і банком договір про надання банківських послуг.
Також у анкеті-заяві ОСОБА_1 засвідчив, що він ознайомився з актуальними Умовами та правилами надання банківських послуг АТ «А-Банк», тарифами, паспортом споживчого кредиту, та до укладання цієї угоди йому надана повна інформація про фінансові послуги відповідно до частини 2 статті 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».
Відповідно до довідки за картами АТ «А-Банк» ОСОБА_1 відкрито рахунок № НОМЕР_1 та видано наступні картки: 1) № НОМЕР_2 строком дії до серпня 2028 року.
Згідно з довідкою за лімітами АТ «А-Банк» 26 серпня 2017 року ОСОБА_1 встановлено кредитний ліміт у розмірі 0,00 грн, який неодноразово збільшувався та зменшувався, востаннє був зменшений 25 квітня 2024 року до 22300 грн.
Із виписки по карті ОСОБА_1 за період з 26 серпня 2021 року по 08 липня 2024 року вбачається, що відповідач отримував кредитні кошти та користувався ними, періодично погашаючи заборгованість.
За розрахунком банку, станом на 08 липня 2024 року відповідач має заборгованість в розмірі 34155,33 грн, з яких: 22262,16 грн - заборгованість за кредитом, 11893,17 грн - заборгованість за відсотками.
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права
Відповідно до ч.ч. 1, 2 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну чи припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
Згідно з ч.ч. 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина 1 статті 626 ЦК України).
Відповідно до частини 1 статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з частиною 1 статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнута згода.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з частиною 1 статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку з чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст ст.ст. 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ч.ч. 1, 6 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що відсутні правові підстави для стягнення з відповідача відсотків за кредитом, оскільки банк не довів, що надані ним Умови та правила надання банківських послуг є складовою частиною кредитного договору і що саме ці Умови та правила розумів відповідач, підписуючи анкету-заяву та відповідно взявши на себе зобов'язання зі сплати прострочених тіла та відсотків в обумовленому позивачем розмірі.
Враховуючи, що сума фактично отриманих відповідачем коштів становить 34420,94 грн, а сума повернутих нею коштів складає 20591,59 грн, суд дійшов висновку про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором в розмірі 13829,35 грн (34420,94 грн - 20591,59 грн = 13829,35 грн).
Колегія суддів з такими висновками суду першої інстанції погоджується, вважає їх законними та обґрунтованими.
Звертаючись до суду з позовом, АТ «А-Банк» посилалось на те, що між сторонами був укладений кредитний договір, згідно з умовами якого ОСОБА_1 отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, однак позичальник не виконав зобов'язання за цим договором, у зв'язку з чим утворилась заборгованість.
На підтвердження вказаних обставин АТ «А-Банк» надало суду: анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у АТ «А-Банк», розрахунок заборгованості за кредитним договором №б/н від 26 серпня 2021 року станом на 08 липня 2024 року, виписку по картці від 08 липня 2024 року, довідку за картками, довідку за лімітами, витяг з Умов та правил надання банківських послуг у АТ «А-Банк», паспорт споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка».
Згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованості за договором №б/н від 26 серпня 2021 року, станом на 08 липня 2024 року, ОСОБА_1 має заборгованість в сумі 34155,33 грн, яка складається з 22262,16 грн - заборгованості за кредитом, 1893,17 грн - заборгованості за відсотками.
Однак, підписана відповідачем ОСОБА_1 анкета-заява про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в АТ «А-Банк» від 26 серпня 2021 року не містить даних щодо процентної ставки за користування кредитними коштами.
Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в АТ «А-Банк», що наданий позивачем на підтвердження позовних вимог, визначає, у тому числі: пільговий період користування коштами, процентну ставку, розмір обов'язкового щомісячного платежу, права та обов'язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеню за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов'язань та їх розміри і порядок нарахування, а також інші умови.
Проте, вказані документи не підписані ОСОБА_1 і матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Умови та правила розумів відповідач, ознайомився та погодився з ними, підписуючи анкету-заяву від 26 серпня 2021 року.
Таким чином, за відсутності достатніх підтверджень про конкретно запропоновані відповідачеві Умови та правила надання банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, надані банком витяг з Умов та правил надання банківських послуг не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
У зв'язку з цим, до спірних правовідносин не можуть бути застосовані правила частини 1 статті 634 ЦК України, які регламентують правові засади договору приєднання.
Саме таку правову позицію висловив Верховний Суд у постанові від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17, яка згідно з частиною 4 статті 263 ЦПК України має враховуватися судами при застосуванні норм права.
Доводи АТ «А-Банк» про неправомірність застосування судом першої інстанції висновку Верховного Суду в постанові від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17 є безпідставними.
Оскільки матеріали справи не містять доказів щодо істотних умов укладеного сторонами кредитного договору, то наданий АТ «А-Банк» розрахунок заборгованості достовірно не вказує на розмір невиконаного відповідачем зобов'язання та є неналежним доказом.
Довідка за картами та довідка за лімітами також не містять об'єктивних і достатніх даних щодо всіх істотних умов укладеного сторонами договору.
Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про підписання відповідачем паспорту споживчого кредиту та ознайомлення його таким чином з умовами кредитування, оскільки паспорт споживчого кредиту містить узагальнену інформацію про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту та передує укладенню кредитного договору з позичальником, оскільки передбачає проведення оцінки кредитодавцем кредитоспроможності споживача. При цьому, паспорт споживчого кредиту не містить відомостей про те, які саме із зазначених у ньому умов (по картці «Універсальна» чи по картці «Універсальна Gold») були прийняті відповідачем.
Паспорт споживчого кредиту не є частиною кредитного договору, а виступає способом підтвердження виконання переддоговірного обов'язку кредитодавця. Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту (постанова Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 травня 2022 року у справі №393/126/20).
Таким чином, АТ «А-Банк» не довело укладення з ОСОБА_1 договору про надання банківських послуг на умовах, які зазначені в позові.
Оскільки матеріали справи не містять доказів щодо істотних умов укладеного сторонами кредитного договору, то наданий АТ «А-Банк» розрахунок заборгованості за договором достовірно не вказує на розмір невиконаного відповідачкою зобов'язання та є неналежним доказом.
З огляду на зазначене, відсутні правові підстави для стягнення на користь АТ «А-Банк» відсотків за користування кредитними коштами, оскільки в матеріалах справи відсутні дані щодо прийняття боржником умов і тарифів кредитування, а тому з ОСОБА_1 підлягає до стягнення лише сума фактично отриманих та неповернутих коштів.
Як зазначила Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17, якщо фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку банку не повернуті, то відповідно до частини 2 статті 530 ЦК України банк вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.
Разом з тим, належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за укладеним кредитним договором та її розміру, є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».
Пунктом 59 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року №75 (далі - Положення) визначено, що банк обов'язково має складати на паперових та/або електронних носіях такі регістри як клієнтські рахунки та виписки з них. Відповідно до пункту 62 Положення виписки з клієнтських рахунків є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Згідно з пунктом 63 Положення виписка з клієнтського рахунку може слугувати первинним документом, що підтверджує факт списання/зарахування коштів з/на цього/цей рахунку/рахунок клієнта, якщо вона містить такі реквізити: 1) назву документа (форми); 2) дату складання; 3) найменування клієнта/банку, прізвище, власне ім'я та по батькові (за наявності) фізичної особи; 4) зміст та обсяг операції (підстави для її здійснення) та одиницю її виміру за кожною операцією, відображеній у виписці з рахунку клієнта; 5) особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у складанні виписки з рахунку клієнта/печатку банку.
Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.
Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.
Такий висновок узгоджується з постановами Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі №200/5647/18, від 28 жовтня 2020 року у справі №760/7792/14-ц, від 17 грудня 2020 року у справі №278/2177/15-ц, від 25 травня 2021 року у справі №554/4300/16-ц, від 07 грудня 2022 року у справі №298/825/15-ц.
Дослідивши виписку про рух грошових коштів, судом правильно встановлено, що сума фактично отриманих відповідачем коштів в загальній сумі склала 34420,94 грн, а сума повернутих банку коштів становить 20591,59 грн.
Отже, правильним є висновок суду першої інстанції, що з відповідача на користь банку підлягає стягненню 13829,35 грн (34420,94 грн - 20591,59 грн = 13829,35 грн) заборгованості за тілом кредиту.
Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог АТ«А-Банк».
Рішення суду ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги немає.
Висновки суду апеляційної інстанції
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, №63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Відповідно до частини 1 статті 375 ЦПК України апеляційний суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, рішення суду ухвалене відповідно до норм матеріального та процесуального права та підстав для його скасування немає.
Судові витрати
За правилами частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, то підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись ст. ст. 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд
постановив:
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Акцент-Банк» залишити без задоволення.
Рішення Теофіпольського районного суду Хмельницької області від 03 березня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 07 травня 2025 року.
Судді Т.В. Спірідонова
Р.С. Гринчук
А.М. Костенко