Справа № 607/2073/24Головуючий у 1-й інстанції Стельмащук П.Я.
Провадження № 22-ц/817/529/25 Доповідач - Костів О.З.
Категорія -
про відмову у відкритті апеляційного провадження
07 травня 2025 р. м. Тернопіль
Тернопільський апеляційний суд в складі:
головуючого - Костів О.З.
суддів - Гірський Б. О., Храпак Н. М.,
при вирішенні питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 28 січня 2025 року в цивільній справі №607/2073/24 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про захист честі, гідності та ділової репутації, спростування недостовірної інформації та стягнення моральної шкоди,
07 квітня 2025 року ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 28 січня 2025 року в цивільній справі №607/2073/24 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про захист честі, гідності та ділової репутації, спростування недостовірної інформації та стягнення моральної шкоди. При цьому строк на апеляційне оскарження пропущено.
Згідно із положенням ч. 1 ст. 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Аналіз матеріалів справи свідчить, що 28 січня 2025 року у судовому засіданні Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області було проголошено вступну та резолютивну частини рішення, в судове засідання сторони не з'явилися.
Разом з тим, згідно з розпискою відповідача ОСОБА_1 , яка міститься в матеріалах справи, 30 січня 2025 року йому була вручена копія рішення (вступна та резолютивна частини).
Повний текст оскаржуваного рішення суду складено 07 лютого 2025 року.
Таким чином, останнім днем строку на апеляційне оскарження судового рішення є 10 березня 2025 року.
В силу положенням ч. 2 ст. 354 ЦПК України учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Ухвалою Тернопільського апеляційного суду від 09 квітня 2025 року витребувано з Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області матеріали цивільної справи №607/2073/24 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про захист честі, гідності та ділової репутації, спростування недостовірної інформації та стягнення моральної шкоди.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 направлялась копія судового рішення у справі №607/2073/24, що підтверджується супровідним листом від 18 лютого 2025 року та рекомендованим повідомленням з відміткою про вручення поштового відправлення ОСОБА_1 , отримане ним 25 лютого 2025 року, про що свідчить його підпис у відповідній графі (трек-номер 0610232575592).
Таким чином, строк, протягом якого ОСОБА_1 на підставі п.1 ч.2 ст.354 ЦПК України мав право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 28 січня 2025 року, сплинув 27 березня 2025 року.
В апеляційній скарзі скаржник щодо пропущеного строку на апеляційне оскарження зазначає, що отримав копію повного тексту оскаржуваного рішення 27 лютого 2025 року та після його отримання 10 днів перебував на лікарняному.
Ухвалою Тернопільського апеляційного суду від 17 квітня 2025 року вказані причини пропуску строку визнано неповажними, апеляційну скаргу залишено без руху та надано апелянту строк для подання клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням інших поважних причин пропуску такого строку.
Роз'яснено, що якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 358 ЦПК України.
Постановляючи вказану ухвалу, суд апеляційної інстанції виходив із того, що наведені апелянтом причини пропуску строку, не можуть бути визнані поважними, оскільки апелянтом не доведено, що вони непереборно перешкоджали йому подати апеляційну скаргу протягом визначених законом 30-ти днів. Лікарняний, на якому перебував апелянт, згідно виданого йому листка непрацездатності тривав з 03 березня 2025 року до 12 березня 2025 року, в той час як строк оскарження з дня вручення апелянту повного рішення суду розпочався 25 лютого 2025 року та закінчився 27 березня 2025 року.
01 травня 2025 року на адресу Тернопільського апеляційного суду надійшла заява ОСОБА_1 про усунення недоліків, в якій апелянт звертається з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження. Зазначає, що він є особою з інвалідністю другої групи, часто хворіє, про що свідчить його лікарняний лист, виданий після ухвалення Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області рішення від 28 січня 2025 року, в зв'язку з цим просить поновити пропущений строк.
Однак, на підтвердження вказаного апелянтом долучено лише витяг про відвідування консультації лікарів від 17 червня 2024 року, 29 липня 2024 року, 11 березня 2025 року та 25 березня 2025 року, а також лікарські рецепти на призначення медикаментів.
Натомість, скаржником не долучено жодних доказів на підтвердження причини пропуску строку в період з 27 березня 2025 року до 07 квітня 2025 року.
Європейський суд з прав людини зауважив, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави (PONOMARYOV v. UKRAINE, № 3236/03, § 41, ЄСПЛ, від 03 квітня 2008 року).
Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов'язані з перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (ч.1 ст.44 ЦПК України).
Водночас особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для виконання процесуального обов'язку дотримання вимог процесуального закону стосовно строків подання, форми і змісту скарги, в тому числі щодо доведення поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження, що є проявом добросовісного користування процесуальними правами.
Поважність причин пропуску строку є оціночним поняттям та має встановлюватися в кожному окремому випадку на підставі відповідних доказів, які у свою чергу, в розумінні ст.127 ЦПК України, оцінюються судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до ст.19 Закону України «Про міжнародні договори України», та ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов'язкова до застосування судами як джерело права.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 3 квітня 2008 року у справі «Пономарьова проти України» зазначено, що сторони мають вживати заходи, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження. Крім того, відповідач, як сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язаний з розумним інтервалом часу сам цікавитися провадженням у його справі, добросовісно користуватися належними йому процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух.
Слід зазначити, що Європейський суд у своїх рішеннях наголошує на тому, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави. Кожна з сторін, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу цікавитись провадженням у її справі.
Як видно з матеріалів справи відповідач не брав участі у судовому засіданні 28 січня 2025 року, однак отримав копію рішення (вступну та резолютивну частини) 30 січня 2025 року та знав про результати розгляду справи.
Наведені апелянтом причини пропуску строку в період з 25 лютого 2025 року по 27 березня 2025 року, визнані судом неповажними, так як ним не доведено, що вказані причини непереборно перешкоджали йому подати апеляційну скаргу протягом визначених законом 30-ти днів.
Звернувшись з заявою про поновлення строку ОСОБА_1 вказує, що часто хворіє, про що свідчить його лікарняний лист, виданий після ухвалення рішення Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області від 28 січня 2025 року, в зв'язку з цим просить поновити пропущений строк.
Разом з тим, наведені скаржником підстави для поновлення строку в заяві від 01 травня 2025 року, не відповідають долученим доказам, оскільки обгрунтовують по суті лише два дні в межах цього строку, а саме 11 березня 2025 року та 25 березня 2025 року.
Крім того, скаржником не долучено жодних доказів на підтвердження причини пропуску строку в період з 27 березня 2025 року до 07 квітня 2025 року.
Долучені лікарські рецепти на призначення медикаментів не стосуються пропущеного строку та не підтверджують, що існували перешкоди звернутись з апеляційною скаргою у визначений законом строк.
Таким чином, наведені заявником причини пропуску процесуального строку на апеляційне оскарження судового рішення не дають достатніх підстав для визнання їх поважними.
Відповідно до ч.4 ст.357 ЦПК України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 358 цього Кодексу.
Згідно п.4 ч.1 ст.358 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Враховуючи вищенаведене, у відкритті апеляційного провадження слід відмовити.
Керуючись ст.ст.357, 358 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,
У відкритті апеляційного провадження по справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 28 січня 2025 року в цивільній справі №607/2073/24 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про захист честі, гідності та ділової репутації, спростування недостовірної інформації та стягнення моральної шкоди - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий:
Судді: