Справа № 607/370/25Головуючий у 1-й інстанції Дзюбич В.Л.
Провадження № 22-ц/817/543/25 Доповідач - Костів О.З.
Категорія -
07 травня 2025 року м. Тернопіль
Тернопільський апеляційний суд в складі:
головуючого - Костів О.З.
суддів - Гірський Б. О., Храпак Н. М.,
з участю секретаря - Панькевич Т.І.
представників апелянта - Козуб С.І., Чмеля І.М.,
Присяжнюк М.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу №607/370/25 за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Жасмин Делюкс» на ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 27 березня 2025 року (постановлену суддею Дзюбичем В.Л., дату складення повного тексту судового рішення не зазначено) про відмову у задоволені заяви про забезпечення позову товариства з обмеженою відповідальністю «Жасмин Делюкс» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа - Тернопільський відділ Державної виконавчої служби Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про витребування майна із чужого незаконного володіння,
У січні 2025 року товариство з обмеженою відповідальністю «Жасмин Делюкс» (далі - ТОВ «Жасмин Делюкс», позивач, апелянт) звернулося в суд із позовом до ОСОБА_3 про витребування майна із чужого незаконного володіння.
20 лютого 2025 року ТОВ «Жасмин Делюкс» подано заяву про доповнення позовних вимог, відповідно до якої позивач просить витребувати нежитлове приміщення загальною площею 487.1 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , приміщення (група приміщень) 1-1 (реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 3024722161040) та нежитлове приміщення загальною площею 41.0 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , приміщення (група приміщень) 1-2 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 3024722161040) з чужого незаконного володіння ОСОБА_4 на користь ТОВ «Жасмин Делюкс».
У березні 2025 року ТОВ «Жасмин Делюкс» подано заяву про вжиття заходів забезпечення позову, а саме:
- накладення арешту на нерухоме майно, яке належить на праві приватної власності ОСОБА_4 : нежитлове приміщення загальною площею 487.1 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , приміщення (група приміщень) 1-1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 3024722161040) та нежитлове приміщення загальною площею 41.0 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , приміщення (група приміщень) 1-2 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 3024724061040) шляхом заборони їх відчуження та вчинення будь-яких реєстраційних дій;
- заборони державним виконавцям та іншим посадовим особам, які відповідно до закону наділені такими повноваженнями оцінювати та реалізовувати шляхом проведення аукціонів або іншим чином вищевказані нежитлові приміщення, які належать на праві приватної власності ОСОБА_4 ;
- заборони вчинення будь-яких дій в реєстрі речових прав на нерухоме майно, а саме перереєстрацію, реалізацію та відчуження іншим особам вищевказаних нежитлових приміщень, які належать на праві приватної власності ОСОБА_4 .
В обґрунтування сторона позивача посилалася на те, що ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 09 січня 2025 року у справі №607/370/25 задоволено частково заяву ТОВ «Жасмин Делюкс» про забезпечення позову, а саме накладено арешт на нерухоме майно: нежитлове приміщення загальною площею 487.1 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , приміщення (група приміщень) 1-1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 3024722161040) та нежитлове приміщення загальною площею 41.0 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , приміщення (група приміщень) 1-2 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 3024724161040). Зобов'язано «Жасмин Делюкс» протягом десяти днів з дня постановлення ухвали внести на депозитний рахунок суду грошові кошти у розмірі 40000 грн та надати суду документи про виконання ухвали про зустрічне забезпечення.
20 січня 2025 року позивачем виконано ухвалу суду та сплачено 40 000 грн.
24 березня 2025 старший держаний виконавець Тернопільського відділу Державної виконавчої служби Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Шевчук А. повідомила про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання з тих підстав, що ухвала суду від 09 січня 2025 року про арешт майна не відповідає вимогам до виконавчого документу, передбаченим статтею 4 Закону України «Про виконавчу провадження», а саме в ухвалі не зазначені ідентифікуючі дані боржника, що унеможливлює відкриття виконавчого провадження.
Тобто, ухвала суду від 09 січня 2025 року про накладання арешту виявилась не ефективним способом захисту, що ставить під загрозу предмет спору, а саме нерухоме майно позивача.
Після винесення ухвали суду від 09 січня 2025 року про арешт нерухомого майна, стороні позивача стало відомо, що ОСОБА_3 відчужив ОСОБА_4 на підставі договору дарування від 13 грудня 2024 року нерухоме майно, яке є предметом даного позову.
У зв'язку з наведеним, на даний час боржником в ухвалі про арешт майна повинен бути ОСОБА_4 , а не ОСОБА_3 .
На думку сторони позивача, для забезпечення позову слід накласти арешт на нерухоме майно, яке належить на праві приватної власності ОСОБА_4 , зокрема, нежитлове приміщення (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 3024722161040) та нежитлове приміщення (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 3024724061040) загальною площею 41.0 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом заборони її відчуження та вчинення будь-яких реєстраційних дій.
Також, 04 березня 2025 року третя особа - Тернопільський відділ Державної виконавчої служби Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції у своїй відповіді №25442 повідомила суд про виконання ухвали Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 13 лютого 2025 року про витребування доказів у справі №607/370/25 та зазначила про перебування у ДВС зведеного виконавчого провадження №64863333 щодо боржника ОСОБА_4 , а також надала копії п'яти виконавчих проваджень. З наданих матеріалів вбачається, що 08 січня 2025 року ОСОБА_4 відповідно до своєї заяви до Тернопільського відділу ДВС Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, передав вищевказані приміщення для реалізації на торги та погашення боргів перед стягувачами по зведеному виконавчому провадженню № 64863333.
У вказаних матеріалах є ВП 63229734, в якому головний державний виконавець Тернопільського відділу ДВС Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Гнатюк Н.В. 23 січня 2025 року винесла постанову про опис та арешт нерухомого майна боржника ОСОБА_4 , що є предметом спору у даній справі про витребування майна із чужого незаконного володіння.
Що стосується інших чотирьох виконавчих проваджень відносно боржника ОСОБА_4 , позивач вказав, що вимоги стягувачів у цих виконавчих провадженнях можуть бути також задоволені за рахунок нерухомого майна, яке підлягає витребування з незаконного володіння.
На даний час тривають процесуальні дії державного виконавця щодо передачі вказаних приміщень для реалізації на торги та погашення боргів перед стягувачами по зведеному виконавчому провадженню.
Разом з цим для забезпечення ефективного захисту поновлення порушених прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду, слід також заборонити державним виконавцям та іншим посадовим особам, які відповідно до закону наділені такими повноваженнями оцінювати та реалізовувати майно шляхом проведення аукціонів або іншим чином; заборонити вчинення будь-яких дій в реєстрі речових прав на нерухоме майно, а саме перереєстрацію, реалізацію та відчуження цього майна іншим особам.
На підставі викладеного, ТОВ «Жасмин Делюкс» просило суд задоволити заяву про забезпечення позову.
Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 27 березня 2025 року в задоволенні заяви ТОВ «Жасмин Делюкс» про забезпечення позову у цивільні справі 607/370/25, відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ТОВ «Жасмин Делюкс» подало на нього апеляційну скаргу, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, порушення судом норм процесуального права.
Апеляційна скарга мотивована тим, що в даній справі відбулися процесуальні зміни відносно відповідачів.
Зазначає, що після винесення ухвали про забезпечення позову від 09 січня 2025 року та відновлення роботи Єдиного реєстру речових прав на нерухоме майно позивачу стало відомо, що ОСОБА_3 подарував ОСОБА_4 нерухоме майно, яке є предметом даного позову. Разом з тим 08 січня 2025 року ОСОБА_4 звернувся із заявою до Тернопільського відділу ДВС Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції та передав вищевказані приміщення для реалізації на торги та погашення боргів перед стягувачами по зведеному виконавчому провадженню №64863333.
На теперішній час ухвала суду від 09 січня 2025 року виконана, однак вона виявилась не ефективною з підстав того, що власником майна на сьогоднішній день є ОСОБА_4 та відповідно до відомостей з реєстру, жодного обтяження по вищевказаній ухвалі не значиться, а тому останній може продати спірне нерухоме майно.
Таким чином тривають процесуальні дії державного виконавця щодо передачі приміщень, які є предметом даного позову, для реалізації на торги та погашення боргів ОСОБА_4 перед стягувачами по зведеному виконавчому провадженню №64863333.
Відповідно до статті 34 Закону України «Про виконавче провадження» зазначено вичерпний перелік підстав для зупинення вчинення виконавчих дій, однак накладення арешту яке відбулося в ухвалі суду 09 січня 2025 року не зупиняє вчинення такому вигляді виконавчих дій щодо реалізації спірного майна шляхом проведення аукціонів або іншим чином.
В зв'язку із викладеним, апелянт просить ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 27 березня 2025 року скасувати та прийняти нове судове рішення, яким заяву про забезпечення позову задоволити.
Відзив на апеляційну скаргу на учасників у справі до суду не надходив.
В судовому засіданні представники апелянта - ОСОБА_5 , адвокати Чмель І.М. та Присяжнюк М.О. апеляційну скаргу підтримали, зіславшись на мотиви, викладені в ній.
Інші учасники в судове засідання не з'явилися, хоча належним чином були повідомлені про дату, час та місце розгляду.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Проте, таким вимогам закону рішення суду першої інстанції відповідає не повністю.
Відмовляючи в задоволенні заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що вжитий судом 09 січня 2025 року захід забезпечення позову у виді арешту спірного нерухомого майна передбачає заборону вчинення будь-яких дій із спірним майном та будь-яким особам без виключення, а тому додаткової конкретизації не потребує.
Колегія суддів з таким висновком суду першої інстанції не погоджується виходячи з наступного.
Судом встановлено наступні обставини.
У січні 2025 року ТОВ «Жасмин Делюкс» звернулося в суд із позовом до ОСОБА_3 про витребування майна із чужого незаконного володіння.
Одночасно з позовом ТОВ «Жасмин Делюкс» подано заяву про вжиття заходів забезпечення позову шляхом:
- накладення арешту на нежитлове приміщення загальною площею 487.1 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , приміщення (група приміщень) 1-1, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 3024722161040; нежитлове приміщення загальною площею 41.0 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , приміщення (група приміщень) 1-2, реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна: 3024724161040;
- встановлення заборони ОСОБА_3 та його правонаступникам вчиняти будь-які реєстраційні дії, спрямовані на відчуження, передачу в заставу, користування (оренду, найм, позичку, тощо), чи будь-які інші дії, спрямовані на ускладнення судом розгляду справи та виконання рішення суду;
- заборони органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на вказане нерухоме майно, в тому числі особам, які виконують функції державного реєстратора прав, зокрема: Міністерству юстиції України та його територіальним органам, реєстраторам, нотаріусам та іншим органам чи особам, які виконують функції реєстрації, вчиняти будь-які дії щодо внесення змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відносно об?єкта нерухомості, щодо предмета спору.
В обґрунтування позивач посилався на те, що предметом даного позову є витребування майна із чужого незаконного володіння, а саме нежитлового приміщення загальною площею 487.1 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , приміщення (група приміщень) 1-1 та нежитлового приміщення загальною площею 41.0 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , приміщення (група приміщень) 1-2. Заявник вважав, що на час подання позову існує загроза того, що зазначені вище приміщення можуть бути відчужені ОСОБА_3 третім особам, що позбавить позивача можливості реалізувати його право на захист у вибраний ним спосіб.
Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 09 січня 2025 року заяву ТОВ «Жасмин Делюкс» задоволено частково.
Накладено арешт на нерухоме майно - нежитлове приміщення загальною площею 487.1 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , приміщення (група приміщень) 1-1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 3024722161040) та нежитлове приміщення загальною площею 41.0 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , приміщення (група приміщень) 1-2, (реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна: 3024724161040).
Зобов'язано ТОВ «Жасмин Делюкс» протягом десяти днів з дня постановлення ухвали внести на депозитний рахунок суду грошові кошти у розмірі 40000.00 грн та надати суду документи про виконання ухвали про зустрічне забезпечення.
У задоволені інших вимог відмовлено.
Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 21 березня 2025 року виправлено описку в ухвалі Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 09 січня 2025 року. Абзац другий резолютивної частини ухвали Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 09 січня 2025 року викладено в такій редакції: «Накласти арешт на нерухоме майно нежитлове приміщення загальною площею 487.1 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , приміщення (група приміщень) 1-1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 3024722161040) та нежитлове приміщення загальною площею 41.0 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , приміщення (група приміщень) 1-2, (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 3024724061040)».
24 березня 2025 старший держаний виконавець Тернопільського відділу Державної виконавчої служби Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Шевчук А. повернула виконавчий документ стягувачу без прийняття до виконання з тих підстав, що ухвала Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 09 січня 2025 року справа 607/370/25 про арешт майна не відповідає вимогам до виконавчого документу, передбаченим статтею 4 Закону України «Про виконавчу провадження», а саме в ухвалі не зазначені ідентифікуючі дані боржника, що унеможливлює відкриття виконавчого провадження.
Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 14 квітня 2025 року залучено до участі у даній справі співвідповідача ОСОБА_4 та третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Тернопільський відділ ДВС Тернопільського області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.
Вищевказаною ухвалою суду встановлено, що 13 грудня 2024 року спірне майно, яке просить витребувати позивач із чужого незаконного володіння, відчужене відповідачем ОСОБА_3 ОСОБА_4 згідно договорів дарування, посвідчених 13 грудня 2024 року приватним нотаріусом Салій О.В., а також те, що відповідно до даних автоматизованої системи виконавчих проваджень на виконанні у Тернопільському відділі державної виконавчої служби Тернопільського області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції перебуває зведене виконавче провадження №64863333, у якому боржником є ОСОБА_4 , та державним виконавцем здійснюються виконавчі дії щодо погашення боргу перед стягувачами, у тому числі за рахунок спірного нерухомого майна, яке позивач просить витребувати із чужого незаконного володіння.
Згідно інформації №1347089 від 05 травня 2025 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, яку отримано на запит Тернопільського апеляційного суду, вбачається, що станом на 05 травня 2025 року власником нежитлове приміщення загальною площею 487.1 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , приміщення (група приміщень) 1-1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 3024722161040), є ОСОБА_4 .
Згідно інформації №1347125 від 05 травня 2025 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, яку отримано на запит Тернопільського апеляційного суду, вбачається, що станом на 05 травня 2025 року власником нежитлове приміщення загальною площею 41.0 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , приміщення (група приміщень) 1-2, (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 3024724061040), є ОСОБА_4 .
08 січня 2025 року ОСОБА_4 звернувся до Тернопільського відділу ДВС Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції із заявою, в якій просив передати нежитлові приміщення (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 3024722161040, 3024724061040) для реалізації на торги та погашення боргів перед стягувачами по зведеному виконавчому провадженню № 64863333.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, апеляційний суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретнім заходом до забезпечення позову і можливім предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.
Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі №826/8556/17, від 25 квітня 2019 року у справі №826/10936/18.
Отже, суди при вирішенні питання щодо забезпечення позову мають здійснювати належну оцінку доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову.
Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача».
Такий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі № 753/22860/17.
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.
Такий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
За змістом статті 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, шляхом забороною вчиняти певні дії.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, у тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це тимчасове обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 07 вересня 2020 року у справі № 522/3471/20.
З матеріалів справи вбачається, що предметом позову в даній справі є вимоги ТОВ «Жасмин Делюкс» про витребування в ОСОБА_4 майна із чужого незаконного володіння, а саме:
- нежитлового приміщення загальною площею 487.1 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , приміщення (група приміщень) 1-1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 3024722161040);
- нежитлового приміщення загальною площею 41.0 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , приміщення (група приміщень) 1-2, (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 3024724061040).
Апеляційним судом встановлено, що між сторонами дійсно виник майновий спір з приводу вищевказаних приміщень.
Враховуючи наведене, застосування заходів забезпечення позову у виді накладення арешту на вказані нежитлові приміщення в межах позовних вимог ТОВ «Жасмин Делюкс» щодо витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння безпосередньо пов'язане з предметом позову.
Згідно відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що власником спірних приміщень є відповідач ОСОБА_4 .
Вищевказані обставини, на думку апеляційного суду, свідчать про те, що відповідач ОСОБА_4 має реальну можливість розпоряджатися цим майном.
У даній справі позивач має обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів забезпечення позову може призвести до відчуження нерухомого майна, власником якого є відповідач ОСОБА_4 , що безумовно утруднить виконання можливого рішення суду про задоволення позову.
Тому, без вжиття запропонованих позивачем заходів забезпечення позову може бути істотно ускладнено ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Забезпечення позову у спорі, який має майновий характер, спрямоване на виконання можливого рішення суду про задоволення позову.
Дана правова позиція узгоджується з висновками, викладеними в постанові Верховного Суду від 23 грудня 2020 року у справі №760/5582/20.
Колегія суддів приймає доводи сторони апелянта про те, що можливість відповідача ОСОБА_4 в будь-який момент як розпорядитися нежитловими приміщеннями, які знаходяться на його володінні, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача.
За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 березня 2023 року у справі № 905/448/22.
Апеляційний суд зазначає, що згідно ухвали Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 09 січня 2025 року про забезпечення позову ТОВ «Жасмин Делюкс», відповідачем визначено ОСОБА_3 , тому відповідно останній згідно даного виконавчого документу є боржником.
Разом з тим, колегія суддів погоджується з доводами апелянта про те, що на момент постановлення ухвали суду від 09 січня 2025 року власником спірного нерухомого майна (предмету позову) був ОСОБА_4 , який лише 14 квітня 2025 року залучений у даній справі в якості співвідповідача.
Враховуючи наведене, відповідачем ОСОБА_4 спірні нежитлові приміщення можуть бути відчужені, тому апеляційний суд приходить до висновку про обґрунтованість наведених у заяві доводів, оскільки наявні достатні підстави вважати, що невжиття заходів забезпечення може ускладнити чи зробити неможливим у подальшому виконання можливого рішення суду про задоволення позову.
Таким чином, апеляційний суд вважає, що співмірним та справедливим, а також таким, що відповідатиме реальному захисту прав та інтересів заявника, буде вжиття заходів забезпечення позову, зокрема накладення арешту на спірне нерухоме майно, шляхом заборони відчуження та вчинення будь-яких реєстраційних дій, яке належить на праві приватної власності ОСОБА_4 .
При цьому висновки місцевого суду про те, що ухвала Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 09 січня 2025 року, якою накладено арешт на спірні нежитлові приміщення без зазначення його власника не є перешкодою для виконання такої ухвали, колегія суддів вважає помилковими, оскільки з мотивувальної частини ухвали Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 09 січня 2025 року слідує, що вона стосується боржника ОСОБА_3 . Також вказане підтверджується постановою Тернопільського відділу ДВС Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 04 квітня 2025 року ВП 77665289.
Щодо заборони державним виконавцям та іншим посадовим особам реалізовувати шляхом проведення аукціонів або іншим чином спірне нерухоме майно.
Матеріалами справи підтверджено, що 08 січня 2025 року ОСОБА_4 , як власник спірних нежитлових приміщень загальною площею 487.1 кв.м. та 41.0 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , передав органам ДВС вказані приміщення для реалізації на торги та погашення боргів перед стягувачами по зведеному виконавчому провадженню.
Згідно матеріалів виконавчого провадження 63229734 вбачається, що 23 січня 2025 року головний державний виконавець Тернопільського відділу ДВС Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Гнатюк Н.В. винесла постанову про опис та арешт нерухомого майна боржника ОСОБА_4 , зокрема, нежитлових приміщень загальною площею 487.1 кв.м. та 41.0 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .
У пункті 5 частини першої статті 150 ЦПК України визначено, що позов забезпечується зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
Зупинення продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, є спеціальним способом забезпечення позову, який застосовується лише у справах за позовом про визнання права власності на це майно.
Отже, суд апеляційної інстанції вважає, що у даній справі слід застосувати пункт 5 частини першої статті 150 ЦПК України, задовольнити в цій частині заяву ТОВ «Жасмин Делюкс» про забезпечення позову у спосіб зупинення продажу арештованого майна (нежитлових приміщень), оскільки позивач подав позов про витребування майна із чужого незаконного володіння, яке станом на теперішній час може бути виставлене органами ДВС на продаж, як арештоване майно.
Саме для такого випадку законодавець передбачив можливість забезпечення позову шляхом зупиненням продажу арештованого майна. Дія наведеної норми процесуального права насамперед направлена на те, щоб запобігти відчуженню майна у порядку виконання судового рішення, яке належить не боржнику, а іншій особі.
При вирішенні питання щодо застосування частини 11 статті 150 ЦПК України суд зазначає, що передумовою для застосування передбаченої цією нормою заборони вжиття заходів забезпечення позову є проведення торгів, тендера чи інших публічних конкурсних процедур, що проводяться від імені держави (державного органу), територіальної громади (органу місцевого самоврядування) або за участю призначеного державним органом суб'єкта у складі конкурсної, аукціонної, тендерної комісії (комітету), який проводить відповідну публічну конкурсну процедуру. Вказана норма чітко визначає суб'єктний склад учасників публічних конкурсних процедур, у відносинах з проведення яких не допускається вжиття заходів забезпечення позову, спрямованих на припинення, відкладення, зупинення чи інше втручання в такі процедури. Зокрема, до кола відповідних учасників включено саме призначеного державним органом суб'єкта у складі комісії, що проводить конкурс, аукціон, торги, тендер чи іншу публічну конкурсну процедуру, але аж ніяк не певну призначену державним органом особу чи посадову особу.
За таких обставин, у розрізі спірних правовідносин апеляційний суд зазначає, що відповідним державним органом або суб'єктом не є ДП «Сетам», яке хоча і має статус організатора електронних торгів згідно з наказом Міністерства юстиції України від 29 березня 2019 року № 1008/5, однак за організаційно-правовою формою є самостійним суб'єктом господарювання.
З цих же підстав не можна вважати державного або приватного виконавця відповідним державним органом або суб'єктом, оскільки виходячи зі змісту статей 7, 16 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», зазначені виконавці уповноважені державою одноособово, а не в складі комісії, здійснювати діяльність з примусового виконання рішень. При цьому законодавець у частині 2 статті 16 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» уточнив, що приватний виконавець є суб'єктом незалежної професійної діяльності, що виключає його статус суб'єкта у складі комісії, що проводить конкурс, аукціон, торги, тендер чи іншу публічну конкурсну процедуру.
Таким чином, розглянувши заяву ТОВ «Жасмин Делюкс», враховуючи, що предметом позову у справі є витребування майна із чужого незаконного володіння, що є спором про право власності та те, що відповідач ОСОБА_4 передав органам ДВС для реалізації спірні приміщення, апеляційний суд вважає необхідним заборонити державним виконавцям та іншим посадовим особам, які відповідно до закону наділені повноваженнями оцінювати та реалізовувати шляхом проведення аукціонів або іншим чином на нерухоме майно ОСОБА_4 , яке є предметом даного позову.
Забезпечення судом позову ТОВ «Жасмин Делюкс» є тимчасовим заходом, не зумовлює фактичного вирішення спору, а спрямоване лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті та забезпечення балансу інтересів учасників спірних правовідносин.
Враховуючи вказане доводи апеляційної скарги знаходять своє підтвердження в матеріалах справи.
Щодо заборони вчинення будь-яких дій в реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Апеляційний суд приходить висновку, що вказаний вид забезпечення позову не підлягає до задоволення, оскільки судом вже накладено арешт на спірне нерухоме майно, яке належить на праві приватної власності ОСОБА_4 , що передбачає заборону відчуження та вчинення будь-яких реєстраційних дій щодо вказаного майна.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Згідно з пункту 4 частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
За таких обставин колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції необґрунтовано відмовив позивачу у задоволенні заяви про забезпечення позову, для вжиття яких існували усі передбачені процесуальним законодавством підстави, а тому апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення заяви про забезпечення позову.
Судом встановлено, що позивач ТОВ «Жасмин Делюкс» зареєстрований за адресою: вул.Текстильна, 28, м.Тернопіль, код ЄДРПОУ 42555187, а тому у даній справі відсутні підстави, передбачені частиною 3 статті 154 ЦПК України для обов'язкового застосування зустрічного забезпечення.
Питання розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції не вирішується, оскільки не вирішено спір по суті.
Керуючись ст.ст.367, 374, 376, 382, 383 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Жасмин Делюкс» - задовольнити частково.
Ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 27 березня 2025 року - скасувати.
Постановити у справі нове судове рішення, яким заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Жасмин Делюкс» про забезпечення позову - задовольнити частково.
Накласти арешт на нерухоме майно шляхом заборони відчуження та вчинення будь-яких реєстраційних дій щодо майна, яке належить на праві приватної власності ОСОБА_4 :
- нежитлове приміщення загальною площею 487.1 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , приміщення (група приміщень) 1-1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 3024722161040);
- нежитлове приміщення загальною площею 41.0 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , приміщення (група приміщень) 1-2, (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 3024724061040).
Заборонити державним виконавцям та іншим посадовим особам, які відповідно до закону наділені відповідними повноваженнями, оцінювати та реалізовувати шляхом проведення аукціонів або іншим чином, наступне нерухоме майно, яке належить на праві приватної власності ОСОБА_4 :
- нежитлове приміщення загальною площею 487.1 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , приміщення (група приміщень) 1-1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 3024722161040);
- нежитлове приміщення загальною площею 41.0 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , приміщення (група приміщень) 1-2, (реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна: 3024724061040),
У задоволені інших вимог заяви - відмовити.
Постанова про забезпечення позову підлягає негайному виконанню в порядку, встановленому для виконання судових рішень.
Копію постанови направити позивачу товариству з обмеженою відповідальністю «Жасмин Делюкс», до відома, та відповідачу ОСОБА_4 , до виконання.
Строк пред'явлення постанови до виконання 3 (три) роки.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Дата складення повного тексту постанови - 08 травня 2025 року.
Реквізити учасників справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Жасмин Делюкс», адреса місця знаходження: вул.Текстильна, 28, м.Тернопіль, код ЄДРПОУ 42555187.
Відповідач: ОСОБА_3 , адреса останнього відомого зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_2 , адреса місця проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач: ОСОБА_4 , адреса місця проживання: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Третя особа: Тернопільський відділ Державної виконавчої служби Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, адреса місця знаходження: вул.Острозького, 14, м.Тернопіль, код ЄДРПОУ 45000236.
Головуючий О.З. Костів
Судді: Б.О. Гірський
Н.М. Храпак