Справа № 464/972/25 Головуючий у 1 інстанції: Теслюк Д.Ю.
Провадження № 22-ц/811/717/25 Доповідач в 2-й інстанції: Крайник Н. П.
08 травня 2025 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ в складі:
головуючої: Н.П. Крайник
суддів: Я.А. Левика, М.М. Шандри
при секретарі: Л.М. Чиж
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Сихівського районного суду міста Львова від 13 лютого 2025 року у справі за заявою ОСОБА_2 , заінтересована особа ОСОБА_1 про видачу обмежувального припису, -
11.02.2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою, в якій просила видати обмежувальний припис строком на шість місяців, яким вжити заходи тимчасового обмеження прав ОСОБА_1 та покладення на нього обов'язків, а саме:
- обмежити ОСОБА_1 у спілкуванні з дитиною - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
- заборонити ОСОБА_1 наближатися на відстань менше 500 метрів до місця проживання (перебування) ОСОБА_2 та ОСОБА_4 у притулку ГО «Центр «Жіночі перспективи» та, у разі зміни місця проживання (перебування) ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , до будь-якого нового місця їх проживання (перебування);
- заборонити ОСОБА_1 особисто і через третіх осіб розшукувати ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , переслідувати їх та в будь-який спосіб спілкуватися з ними;
- заборонити ОСОБА_1 вести листування, телефонні переговори з ОСОБА_2 або контактувати з нею через інші засоби зв'язку особисто і через третіх осіб.
Заяву обґрунтовувала тим, що з 2019 року вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_1 , який було розірвано 08.10.2020 року. Причиною для розірвання шлюбу стало те, що майже з самого початку спільного проживання, ще до реєстрації шлюбу, ОСОБА_1 поводив себе вкрай агресивно по відношенню до неї та систематично вчиняв відносно неї психологічне (словесні образи, нецензурна лайка, приниження, погрози фізичної розправи, залякування, контроль у пересуванні та спілкуванні) і фізичне домашнє насильство (ляпаси, стусани, штовхання, шарпання за волосся, нанесення побоїв, кидання в неї різноманітних предметів, в тому числі, важких). Після розлучення ОСОБА_1 вибачався перед нею та обіцяв, що домашнього насильства по відношенню до неї більше вчиняти не буде. Бажаючи зберегти сім'ю, вона повернулась до нього та з 2020 року до початку 2024 року вони спільно проживали як чоловіка і жінка без реєстрації шлюбу. За цей час у них народилоися двоє дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Протягом цього часу він, як і раніше, систематично чинив відносно неї фізичне і психологічне домашнє насильство. Це відбувалось і під час її вагітності, і після народження дітей, зокрема, у присутності дітей. Після кожного випадку домашнього насильства ОСОБА_1 обіцяв, що це було востаннє, тому на деякий час вони примирялась, а потім кривдник знову чинив психологічне і фізичне домашнє насильство щодо неї. Після народженням дітей, ОСОБА_1 також почав чинити стосовно неї ще й економічне домашнє насильство. Зокрема, знаючи, що вона перебуває у декретній відпустці по догляду за двома малолітніми дітьми, не має змоги працювати та перебуває у повній фінансовій залежності від нього, останній міг не давати грошей на лікування та утримання дітей, постійно шантажував її тим, що якщо вона піде від нього, тоді він не буде допомагати дітям і «залишить її без копійки». Також погрожував, що якщо вона піде від нього, то він забере у неї дітей. З самого початку їхнього спільного проживання та по даний час ОСОБА_1 всім спільними знайомим, органам поліції та органам опіки та піклування, няням, які були у дітей, розповідає, що вона психічно хвора, лікувалась у психіатричній лікарні та потребує подальшого такого лікування, чим в черговий раз, систематично чинить відносно неї психологічне домашнє насильство. Декілька разів, після чергових випадків домашнього насильства вона забирала дітей і тікала від кривдника, проте він наполягав на збереженні сім'ї заради дітей, маніпулював тим, що хлопчики мають зростати у повній сім'ї, застосовував погрози розправою та викраденням дітей, переслідував її. Переважна більшість випадків вчинення домашнього насильства відбувались, коли її колишній чоловік перебував у стані алкогольного сп'яніння, оскільки він має алкогольну залежність та декілька разів лікувався від неї у спеціалізованих установах. Крім того, їй відомо, що ОСОБА_1 періодично вживав і продовжує вживати наркотичні та психотропні речовини. Коли почалося повномасштабне вторгнення, заявниця з ОСОБА_1 і старшим сином тимчасово виїхали всі разом проживати на західну частину України. Там ОСОБА_1 змусив її підписати якийсь документ відносно старшого сина, пояснюючи це тим, що йому це необхідно для того, щоб його не забрали в армію. Під погрозами і примусом вона підписала ці документи. Як з'ясувалося пізніше, ОСОБА_1 у серпні 2022 подав позов про визначення місця проживання старшого сина ОСОБА_6 з ним, а тим документом, який вона тоді підписала, виявилась заява про розгляд цієї справи без її участі та про визнання позову. За результатами розгляду даної справи (№ 369/6763/22) Києво-Святошинським районним судом Київської області ухвалено рішення від 18.10.2022 року, яким визначено місце проживання малолітнього ОСОБА_7 з батьком. До 19.12.2024 року син ОСОБА_6 проживав з нею і вона ним повністю опікувалась. 16.10.2023 року після чергових погроз фізичною розправою, принижень та образ з боку колишнього чоловіка, який перебував у стані алкогольного сп'яніння вона, маючи реальні побоювання, що кривдник її вб'є, викликала поліцію та відносно нього склали адміністративний протокол за ст.173-2 КУпАП, матеріали було передано в суд. У подальшому ОСОБА_1 змусив її з'явитися до суду та повідомити, що вона не має до нього претензій і що вони помирились. Разом з тим, постановою Києво-Святошинського суду Київської області від 30.10.2023 у справі № 369/17540/23 ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП. Після цього інциденту вона звернулась до Служби у справах дітей щодо вчинення кривдником домашнього насильства відносно неї в присутності малолітніх дітей, у зв'язку з чим її було скеровано до прихистку для постраждалих від домашнього насильства в Полтавській області, куди вона втекла разом з дітьми. Однак, вже через два дні кривдник дізнався де саме вона перебуває і незаконними шляхами створив для неї неможливі умови перебування у цьому закладі. Так, коли у неї захворів молодший син, у прихистку їй відмовили у наданні медичної допомоги, а також з нею поводились грубо, не дозволяли іншим жінкам допомагати їй з дітьми. Тим самим ОСОБА_1 створив всі умови, щоб заявниця була вимушена повернутись до нього. Таким чином, у притулку для потерпілих від домашнього насильства вона перебувала з дітьми з 18.10.2023 року по 25.10.2023 року. До початку квітня 2024 сторони та їхні діти проживали разом, однак 01.04.2024 року, коли колишній чоловік вчинив чергову сварку, погрожував їй розправою, вона знову викликала працівників поліції, які склали відносно ОСОБА_1 протокол про адміністративне правопорушення. Однак, він в черговий раз змусив її відправити до суду заяву про те, що вони помирились і що вона не має до нього претензій, у зв'язку з чим постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 01.04.2024 у справі № 369/4604/24 ОСОБА_1 було звільнено від адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення з підстав некоректного складення адміністративного протоколу, що не спростовує факту вчинення 01.04.2024 ОСОБА_1 сварки та психологічного тиску на неї (психологічного домашнього насильства). Після цієї сварки, розуміючи, що кожен раз домашнє насильство лише збільшується у кількості випадків та стає все більш небезпечним для неї та дітей, на початку квітня вона забрала дітей та пішла від колишнього чоловіка на орендовану квартиру ( АДРЕСА_1 ). І з початку квітня 2024 року вона повністю припинила відносини з кривдником, як чоловіка та жінки, однак іноді ОСОБА_1 приходив до орендованого нею житла, щоб провести час з синами. Разом з тим, незважаючи на окреме проживання сторін, ОСОБА_1 не змінив своєї поведінки, він продовжив вчиняти психологічне насильство (образи, нецензурна лайка, погрози розправою, психологічний тиск) у месенджері «Телеграм», а також під час того, як відвідував дітей. Він постійно погрожував їй, що забере дітей та вивезе їх за кордон без її згоди, що забере їх на проживання з собою, продовжив звинувачувати її у тому, що вона психічно хвора і має лежати в психіатричній лікарні. На початку грудня 2024 року, коли почались масові затримання ТЦК чоловіків у м. Боярка, колишній чоловік забрав старшого сина до себе на ночівлю та після однієї з таких ночівель почав розповідати про, що син ОСОБА_6 , нібито йому сказав, що він боїться мами, так як мама його б'є. Вона для себе зрозуміла, що кривдник почав впливати на дитину і налаштовувати її проти матері для реалізації свого наміру забрати сина з метою уникнення мобілізації. 19.12.2024 кривдник приїхав до орендованої квартири, де вона проживала з дітьми, разом з працівниками поліції та на підставі рішення суду про визначення місця проживання сина ОСОБА_6 з батьком забрав у неї сина. З цього часу ОСОБА_1 чинить перешкоди у спілкуванні заявниці з сином, не дає можливості бачитись і проводити час разом. Таким чином, з початку квітня 2024 вона припинила фактичні шлюбні відносини з кривдником, проживає окремо від нього, але він продовжує чинити відносно неї домашнє насильство, може цілими вечорами перебувати під її будинком, переслідує, постійно погрожує їй в листуваннях, ображає та принижує. Крім того, ОСОБА_1 неодноразово хотів примиритися, щоб повернути свій повний контроль над нею, що підтверджується скріншотами листування. 06.02.2025 ОСОБА_1 написав їй повідомлення про те, що вона має відвести молодшого сина на якесь медичне обстеження, на що вона відмовилась, так як у молодшого сина немає проблем зі здоров'ям. У подальшому, він приїхав до будинку, в якому вона орендує квартиру, та перебував біля нього більше трьох годин, паралельно пишучи вкрай агресивні повідомлення у месенджері «Телеграм». Вона боялась, що колишній чоловік забере у неї ще і молодшого сина і завдасть їй фізичного насильства через те, що вона не відвела сина ОСОБА_8 на обстеження, тому розуміла, що їй не можна залишатись вдома. Вона дочекалась поки він поїде від її будинку, зібрала дитячі і свої речі та поїхала до няні дітей, де залишилась на ночівлю з 06.02.2025 року по 07.02.2025. Надалі, розуміючи, що її життя та здоров'я, психологічне здоров'я молодшого сина перебувають під загрозою та є ризики, що ОСОБА_1 знову чинитиме домашнє насильство, вона 07.02.2025 року була вимушена поїхати до прихистку (шелтеру), де перебуває досі. Вона боїться за своє життя і здоров'я, психологічне здоров'я та благополуччя молодшого сина ОСОБА_9 , оскільки ОСОБА_1 вкрай агресивний не тільки по відношенню до неї, а і до третіх осіб. Просила заяву задоволити.
Оскаржуваним рішенням заяву ОСОБА_2 , заінтересована особа ОСОБА_1 про видачу обмежувального припису - задоволено частково.
Видано обмежувальний припис, яким вжито заходи тимчасового обмеження прав ОСОБА_1 , а саме:
- заборонено ОСОБА_1 наближатися на відстань менше 100 метрів до місця проживання (перебування) ОСОБА_2 у притулку ГО «Центр «Жіночі перспективи» та, у разі зміни місця проживання (перебування) ОСОБА_2 , до будь-якого нового місця (будь-яких нових місць) проживання (перебування) ОСОБА_2 ;
- заборонено ОСОБА_1 особисто і через третіх осіб розшукувати ОСОБА_2 , переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею;
- заборонено ОСОБА_1 вести листування, телефонні переговори з ОСОБА_2 або контактувати з нею через інші засоби зв'язку особисто і через третіх осіб.
В решті вимог відмовлено.
Строк обмежувального припису - 6 (шість) місяців, тобто до 13.08.2025 року.
Вирішено повідомити про прийняте рішення відділ поліції №2 Львівського районного управління поліції №2 Головного управління національної поліції у Львівській області для взяття ОСОБА_1 , стосовно якого видано обмежувальний припис, на профілактичний облік, а також Сихівську районну адміністрацію Львівської міської ради.
Рішення суду оскаржив ОСОБА_1 .
Вважає його незаконним, необґрунтованим, таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права та з невідповідністю висновків суду обставинам справи.
Зазначає, що, постановляючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи підтверджується вчинення ним домашнього насильства відносно ОСОБА_1 , що дає підстави для застосування обмежувального припису згідно Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству». Наведені висновки не відповідають фактичним обставинам справи, а обмежувальний припис застосовано судом без наявності будь-яких належних доказів, які б підтверджували вчинення ним будь-якої з форм домашнього насильства відносно його колишньої дружини. При цьому, зазначив, що наданий заявницею доказ, а саме скріншоти їх телефонного листування через месенджер «Telegram» та флеш-носій з відеозаписами та аудіозаписами їхніх телефонних розмов не може вважатись електронним документом (копією електронного документа) в розумінні положень частини першої статті 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», тобто не може вважатися належним доказом у справі. За таких обставин, судом першої інстанції під час ухвалення оскаржуваного рішення порушено вимоги ст. 100 ЦПК України, а саме - порушено процедуру оцінки електронних доказів. Лист КУ «Центр надання соціальних послуг» Боярської міської ради від 17.10.2023 року, як і постанова Києво-Святошинського районного суду Київської області від 30.10.2023 у справі №369/17540/23, на його думку, не доводять обставин вчинення ним у 2024 року таи у 2025 році домашнього насилля, а відтак не є належними доказами у справі.
Крім того, довідка ГО «Центр «Жіночі перспективи» №19 від 10.02.2025 року засвідчує лише факт звернення ОСОБА_2 до громадської організації «Центр «Жіночі перспективи», а не сам факт вчинення щодо неї домашнього насильства.
Щодо висновку експертного дослідження №81 від 24.12.2024 року, складеного судово-медичним експертом КЗ КОР «Київське обласне бюро судово-медичної експертизи» М.Ніколайчук, то такий не доводить вчинення ним насильства щодо заявниці, оскільки лише фіксує зі слів ОСОБА_2 , що ІНФОРМАЦІЯ_3 близько 18:15 год її колишній чоловік один раз вдарив її дитячою металевою сковорідкою під ліве око, внаслідок чого у неї був виявлений синець лівої очної ділянки, що відноситься до легких тілесних ушкоджень.
Вважає, що суд першої інстанції неправильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, спричинило неможливість батька виховувати дитину та дозволяє ОСОБА_2 ухилятись від виконання ухвали Києво-Святошинського районного суду Київської області від 03.02.2025 року у справі №369/14216/24, якою частково задоволено його заяву про забезпечення позову у справі за його позовом до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини, та визначено час спілкування малолітньої дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з батьком - ОСОБА_1 , кожний вівторок з 17:00 год. до 11:00 год. середи та кожну суботу з 09:00 год. до 10:00 год. неділі, а також інші дні за попередньою домовленістю сторін за місцем проживання ОСОБА_1 без присутності матері ОСОБА_2 та зобов'язано матір передавати дитину його батьку.
Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні заяви про видачу обмежувального припису відмовити.
Рішення суду у частині відмови у видачі обмежувального припису стосовно малолітнього ОСОБА_4 оскаржилапредставник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 .
Вважає рішення у цій частині незаконним, необґрунтованим, таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права та з невідповідністю висновків суду обставинам справи.
Зазначила, що на підставі долучених до заяви про видачу обмежувального припису доказів, наведених заявницею доводів на обгрунтування поданої нею заяви та наданих в суді пояснень, суд, керуючись принципами «балансу вірогідності» та забезпечення якнайкращих інтересів дитини, зобов'язаний був встановити доведеність вчинення заінтересованою особою домашнього насильства по відношенню до (у присутності) малолітнього сина, а також наявність ризиків продовження чи повторного вчинення такого насильства по відношенню до дитини. Зазначених принципів суд не дотримався, чим порушив норми матеріального та процесуального права, що є підставою для часткового скасування оскаржуваного рішення.
Наголосила на тому, що видача обмежувального припису повинна забезпечити дієвий, ефективний та невідкладний захист заявника і дитини від домашнього насильства, має сприяти недопущенню повторних випадків такого насильства, а інтереси жертв домашнього насильства у випадку доведеності вчинення щодо них неправомірних дій, переважають над інтересами кривдника, який упродовж дії припису буде позбавлений права на спілкування з дитиною. Однак, судом першої інстанції поставлено у пріоритет батьківські права кривдника, а не безпеку малолітнього ОСОБА_4 , що випливає з тексту оскаржуваного рішення, в якому зазначено про непропорційність втручання у права саме кривдника, що очевидно не свідчить про дотримання судом першої інстанції принципу забезпечення якнайкращих інтересів дитини. Оскаржуване рішення у частині відмови у задоволенні заяви відносно малолітнього ОСОБА_4 не відповідає інтересам дитини, оскільки ставить під загрозу фізичне та морально-психологічне здоров'я дитини, пов'язане з наявними ризиками продовження/повторного вчинення домашнього насильства з боку батька. Зазначене свідчить про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що є однією з підстав для часткового скасування оскаржуваного рішення.
Просить скасувати рішення суду в частині відмови у видачі обмежувального припису ОСОБА_1 відносно малолітнього ОСОБА_4 та в цій частини ухвалити нове рішення, яким видати обмежувальний припис строком на 6 (шість) місяців, яким вжити наступні заходи тимчасового обмеження прав ОСОБА_1 та покладення на нього наступних обов'язків:
- обмежити ОСОБА_1 у спілкуванні з постраждалою дитиною - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
- заборонити ОСОБА_1 наближатися на відстань менше 500 метрів до місця перебування ОСОБА_4 у притулку ГО «Центр «Жіночі перспективи» та, у разі зміни місця проживання (перебування) ОСОБА_4 - до будь-якого нового місця (будь-яких нових місць) проживання (перебування) ОСОБА_4 .
- заборонити ОСОБА_1 особисто і через третіх осіб розшукувати ОСОБА_4 , переслідувати його та в будь-який спосіб спілкуватися з ним.
В іншій частині рішення суду щодо видачі обмежувального припису ОСОБА_1 відносно ОСОБА_2 залишити без змін.
У засіданні колегії суддів ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_3 подану скаргу підтримали, надали пояснення, аналогічні змісту скарги, просили скаргу задоволити, проти скарги ОСОБА_1 заперечили.
ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_10 подану скаргу підтримали, надали пояснення, аналогічні змісту скарги, просили скаргу задоволити, проти скарги представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 заперечили.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних мотивів.
Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно положень ст.ст.12, 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 350-2 ЦПК України заява про видачу обмежувального припису може бути подана особою, яка постраждала від домашнього насильства або її представником у випадках, визначених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належить обмежувальний припис стосовно кривдника.
Відповідно до п.п. 3, 4, 14 та 17 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Економічне насильство - форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру.
Психологічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Фізичне насильство - це форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.
Пунктом 7 ч. 1 9.html?pravo=1#6" title="Про запобігання та протидію домашньому насильству; нормативно-правовий акт № 2229-VIII від 07.12.2017">ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» передбачено, що обмежувальний припис стосовно кривдника - це встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов'язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи.
Пунктом 9 ч. 1 9.html?pravo=1#6" title="Про запобігання та протидію домашньому насильству; нормативно-правовий акт № 2229-VIII від 07.12.2017">ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» передбачено, що оцінка ризиків - це оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи.
Враховуючи положення Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», обмежувальний припис за своєю суттю не є заходом покарання особи (на відміну від норм, закріплених у КУпАПта КК України), а є тимчасовим заходом, виконуючим захисну та запобіжну функцію і направленим на попередження вчинення насильства та забезпечення першочергової безпеки осіб, з огляду на наявність ризиків, передбачених вищезазначеним законом, до вирішення питання про кваліфікацію дій кривдника та прийняття стосовно нього рішення у відповідних адміністративних або кримінальних провадженнях (правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 05 вересня 2019 року у справі № 756/3859/19).
Частиною 2 ст. 3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено перелік осіб, на яких поширюється дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання, серед яких - подружжя, батьки (мати, батько) і дитина (діти).
Частинами 2-4 ст. 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено, що обмежувальним приписом визначаються один чи декілька таких заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов'язків: 1) заборона перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою; 2) усунення перешкод у користуванні майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності або особистою приватною власністю постраждалої особи; 3) обмеження спілкування з постраждалою дитиною; 4) заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою;5) заборона особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею; 6) заборона вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв'язку особисто і через третіх осіб.
Рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків (оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи).
Обмежувальний припис видається на строк від одного до шести місяців.
Відповідно до ч. 3 ст. 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків. Оцінка ризиків полягає в оцінюванні вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи. Оцінка ризиків має проводитись за факторами небезпеки (ризиків) щодо вчинення домашнього насильства шляхом відібрання свідчень від постраждалої від такого насильства особи, з'ясування обставин конфлікту та виявлення чинників і умов, які створюють або можуть створювати небезпеку для цієї особи. Фактори небезпеки (ризику) щодо вчинення домашнього насильства мають визначатися за результатами оцінки дій кривдника, які свідчать про ймовірність настання летальних наслідків у разі вчинення домашнього насильства та загальної оцінки ситуації вчинення домашнього насильства з метою виявлення вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті такої особи.
Згідно правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 06.02.2020 у справі № 753/8626/19, під час вирішення питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису суди мають установлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник, та оцінювати ризики продовження в майбутньому домашнього насильства в будь-якому його прояві. Сам факт неодноразового звернення до різних органів із підстав учинення щодо потерпілої особи психологічного та фізичного домашнього насильства не підтверджує факту вчинення домашнього психологічного насильства, що є необхідною умовою для можливості застосування судом до відповідної особи спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству, які визначені Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».
Статтею 350-6 ЦПК України передбачено, що, розглянувши заяву про видачу обмежувального припису, суд ухвалює рішення про задоволення заяви або відмову в її задоволенні. У разі задоволення заяви судвидає обмежувальний припис у вигляді одного чи декількох заходів тимчасового обмеження прав особи, яка вчинила домашнє насильство, передбачених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» на строк від одного до шести місяців.
Встановлено, що з 2019 року заявниця ОСОБА_2 та заінтересована особа - ОСОБА_1 перебували у зареєстрованому шлюбі, який 08.10.2020 року розірвано, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу серії НОМЕР_1 .
Після розірвання шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 продовжили проживати разом як подружжя, та в цей час у них народилось двоє дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 18.10.2022 року у справі № 369/6763/22 позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини з батьком задоволено, визначено місце проживання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , з батьком ОСОБА_1 за місцем його проживання та/або перебування.
Зазначене рішення суду ОСОБА_2 не оскаржувалося та набрало законної сили.
З листа Комунальної установи «Центр надання соціальних послуг» Боярської міської ради від 20.01.2025 року №01-10/21 вбачається, що 17.10.2023 року КУ «Центр надання соціальних послуг» Боярської міської ради видав направлення для ОСОБА_2 в прихисток для осіб, які постраждали від домашнього насильства. 18.10.2023 року ОСОБА_1 разом з малолітніми дітьми була зарахована до вищезазначеного прихистку. 23.10.2023 року ОСОБА_2 виявила бажання повернутись в родину, про що свідчить її заява, аргументована тим, що вона не може впоратись з двома дітьми без допомоги нянь, рідних чи сторонніх осіб.
Постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 30.10.2023 року у справі №369/17540/23 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.173-2 КУпАП, зокрема за те, що 16.10.2023 року протягом дня за адресою АДРЕСА_2 , колишній чоловік ОСОБА_11 в стані алкогольного сп'яніння вчинив сварку з ОСОБА_12 , під час якої виражався нецензурною лайкою та погрожував фізичною розправою.
Як убачається зі змісту зазначеної постанови, на час розгляду справи №369/17540/23 ОСОБА_2 примирилася з колишнім чоловіком ОСОБА_1 та просила суд не карати його суворо.
23.12.2024 року, 27.12.2024 року та 16.01.20205 року ОСОБА_2 зверталася з заявами до Відділення поліції №1 Фастівського РУП ГУНП в Київській області щодо вчинення відносно неї ОСОБА_1 домашнього насильства, про що відділом поліції складено протоколи про прийняття заяв про кримінальне правопорушення та отримано пояснення заявниці з приводу викладених у заявах обставин.
Згідно висновку експертного дослідження №81, складеного лікарем судово-медичним експертом КЗ КОР «Київське обласне бюро судово-медичної експертизи» Мартою Ніколайчук 24.12.2024 року на підставі заяви ОСОБА_2 , зі слів обстежуваної заявниці встановлено, що 19.12.2024 близько 18:15 год. колишній чоловік ОСОБА_1 один раз вдарив її дитячою металевою сковорідкою під ліве око. При судово-медичному огляді у ОСОБА_1 був виявлений синець лівої очної ділянки, який утворився від дії тупого предмету за механізмом удару або стиснення, за давністю може відповідати зазначеному потерпілою терміну та відноситься до легких тілесних ушкоджень (за критерієм тривалості розладу здоров'я).
Згідно довідки ГО «Центр «Жіночі перспективи» №19 від 10.02.2025 року, у грудні 2024 року ОСОБА_2 вперше звернулась до громадської організації «Центр «Жіночі перспективи» за допомогою у захисті від домашнього насильства, яке вчиняє її колишній чоловік ОСОБА_1 . З 07.02.2025 року ОСОБА_2 разом з сином ОСОБА_13 перебуває у притулку. На даний час заявниця отримує безоплатну психологічну та правничу допомогу.
Згідно висновку психолога ГО «Центр «Жіночі перспективи» Карпінки О.Є. від 10.02.2025 року, проведено діагностику ОСОБА_2 , за результатами якої у останньої висока мотивація до унормування емоційного стану та захисту себе та дітей від можливих випадків домашнього насильства. Виявлено ознаки високого рівня тривоги та ознаки депресивного стану. У ОСОБА_2 , внаслідок домашнього насильства зі сторони її колишнього чоловіка спостерігається значне зниження рівня якості життя, а саме: часта втома, фізичний дискомфорт, апатія, депресивні думки. Рекомендована подальша індивідуальна КПТ-терапія або ЕМДР-терапія в режимі 1 сесія (50 хв) у тиждень.
Матеріалами справи також встановлено, що 28 лютого 2024 року близько 18:30 год. ОСОБА_1 , перебуваючи за адресою АДРЕСА_2 , вчинив сварку з колишньою дружиною - ОСОБА_1 , чим спричинив психологічний тиск на неї, тобто вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.
Постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 01.04.2024 року у справі №369/4604/24 провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.
При цьому, як убачається зі змісту зазначеної постанови, на час розгляду справи №369/4604/24 ОСОБА_1 подала до суду заяву, в якій зазначила, що сторони примирилися, будь-яких претензій до ОСОБА_1 вона не має, у зв'язку з чим просила провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності закрити.
Звертаючись до суду з заявою про видачу обмежувального припису, ОСОБА_2 посилалася на те, що її колишній чоловік ОСОБА_1 систематично вчиняв щодо неї у присутності дітей дії, пов'язані з домашнім насильством фізичного та психологічного характеру, а саме здійснював різного роду погрози в агресивній формі, використовував нецензурну лексику образливого характеру, що підтверджується, зокрема, скріншотами телефонного листування між сторонами через месенджер «Telegram», відеозаписами та аудіозаписами телефонних розмов між нею та її колишнім чоловіком. Крім того, зазначала, що вона разом з сином ОСОБА_4 змушені перебувати у притулку ГО Центр «Жіночі перспективи» для захисту від домашнього насильства зі сторони ОСОБА_1 .
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення заяви про видачу обмежувального припису, суд першої інстанції виходив з того, що дії ОСОБА_1 можуть підпадати під ознаки фізичного, економічного та психологічного насильства щодо заявника ОСОБА_2 .
З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів погоджується, оскільки відповідно до положень ч. 3 ст. 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» метою застосування обмежувального припису є убезпечення заявника від можливої вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи.
Колегією суддів також враховується висновок психолога ГО «Центр «Жіночі перспективи» від 10.02.2025 року, яким встановлено ознаки високого рівня тривоги та ознаки депресивного стану у ОСОБА_2 внаслідок дій колишньої чоловіка ОСОБА_1 та їй рекомендована подальша індивідуальна КПТ-терапія або ЕМДР-терапія в режимі 1 сесія (50 хв) на тиждень, та що на даний час заявниця отримує безоплатну психологічну допомогу.
Разом з тим, проаналізувавши надані заявницею ОСОБА_1 докази на підтвердження вчинення щодо неї домашнього насильства з боку колишнього чоловіка, та докази, подані заінтересованою особою ОСОБА_1 на їх спростування, колегія суддів приходить до висновку, що фактично між сторонами мають місце неприязні відносини, викликані розбіжностями щодо їх участі у вихованні дітей та визначення їх місця проживання.
Так, у серпні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини - ОСОБА_4 , 27.05.2023 року (справа № 369/14216/24).
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 03.02.2025 року було частково задоволено заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі № 369/14216/24 та визначено час спілкування малолітньої дитини ОСОБА_4 з батьком ОСОБА_1 кожний вівторок з 17:00 год. до 11:00 год. середи та кожну суботу з 09:00 год. до 10:00 год. неділі, а також інші дні за попередньою домовленістю сторін за місцем проживання ОСОБА_1 без присутності матері ОСОБА_2 та зобов'язано матір передавати дитину - ОСОБА_4 його батьку ОСОБА_1 .
Із заявою про вчинення щодо неї домашнього насильства ОСОБА_1 звернулася 11.02.2025 року, тобто після подачі позову про визначення місця проживання дитини.
У зв'язку з видачею щодо ОСОБА_1 оскаржуваного у даній справі обмежувального припису та проживання сторін у різних містах, що унеможливлює виконання графіку спілкування батька з малолітнім сином у визначений ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 03.02.2025 року графік, заходи забезпечення позову, вжиті цією ухвалою, за клопотанням ОСОБА_2 були скасовані ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 24.03.2025 року.
При цьому, наданими в суді апеляційної інстанції поясненнями учасників справи встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на даний час проживають окремо, особисто не спілкуються. Скріншоти телефонного листування між ОСОБА_1 та ОСОБА_1 через месенджер «Telegram», відеозаписи та аудіозаписи телефонних розмов між нею та заінтересованою особою ОСОБА_1 стосуються їх участі у вихованні сина ОСОБА_8 , хоча характер такого спілкування колегія суддів вважає неприпустимим у цивілізованому суспільстві.
Колегія суддів також вважає за необхідне зазначити про непослідовну поведінку заявниці ОСОБА_1 , яка при розгляді адміністративних протоколів відносно заінтересованої особи - кривдника ОСОБА_1 за вчинення домашнього насильства просила суд суворо його не карати. Зазначаючи про те, що такі заяви нею подавалися під погрозами з боку ОСОБА_1 , до органів внутрішніх справ із заявами щодо погроз така не зверталася, термінові заборонні приписи щодо ОСОБА_1 уповноваженими підрозділами органів Національної поліції України з метою негайного припинення домашнього насильства не виносились.
Разом з тим, скасування заходів обмежувального припису чи скорочення терміну його дії, на думку колегії суддів, може призвести до погіршення морально-психологічного стану завниці ОСОБА_1 , а відтак до тяжких для неї наслідків.
При цьому, відмовляючи у задоволенні заяви про видачу обмежувального припису відносно малолітнього ОСОБА_4 , суд вважав недоведеною заяву ОСОБА_2 в цій частині у зв'язку з відсутністю у матеріалах справи належних доказів на підтвердження існування ризиків вчинення ОСОБА_14 домашнього насильства чи загрози вчинення протиправних дій у майбутньому щодо малолітнього сина ОСОБА_4 . З таким висновком суду колегія суддів погоджується повністю.
Доводи апеляційний скарг правильних висновків суду не спростовують, підстав для задоволення скарг та скасування рішення суду колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст. 367, ст. 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. 381, ст. 382, ст. 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -
Апеляційні скарги ОСОБА_1 та представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 залишити без задоволення.
Рішення Сихівського районного суду міста Львова від 13 лютого 2025 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Повний текст постанови складено 08 травня 2025 року.
Головуючий: Н.П. Крайник
Судді Я.А. Левик
М.М. Шандра