06 травня 2025 року
м. Київ
справа № 759/7269/21
провадження № 61-4397св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В.,
Червинської М. Є.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Мале приватне підприємство «Солітон»,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 16 лютого 2022 року у складі судді Горбенко Н. О. та постанову Київського апеляційного суду від 06 лютого 2024 рокуу складі колегії суддів: Немировської О. В., Мазурик О. Ф., Желепи О. В.,
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Малого приватного підприємства «Солітон» (далі - МПП «Солітон») про стягнення коштів на відшкодування необхідних витрат на утримання та збереження майна.
Позов мотивований тим, що ОСОБА_1 з 13 серпня 1998 року був власником 1/2 частини житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами на АДРЕСА_1 . Відповідно до протоколу проведення прилюдних торгів від 11 лютого 2004 року належну йому 1/2 частини вказаного житлового будинку придбало МПП «Солітон». Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 06 жовтня 2008 року встановлено факт проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 і ОСОБА_3 з 02 липня 1998 року до 28 грудня 2002 року. 28 грудня 2002 року між ОСОБА_1
і ОСОБА_3 зареєстровано шлюб. Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 25 грудня 2012 року визнано право спільної сумісної власності ОСОБА_3 на 1/2 частини вказаного житлового будинку разом з МПП «Солітон».
Позивач вказував, що у звіті про проведення технічного обстеження будівельних конструкцій та інженерних мереж, зробленому в червні 2014 року на замовлення ОСОБА_3 , зазначено, що належна ОСОБА_3 і МПП «Солітон» частина будинку на АДРЕСА_1 непридатна для нормальної експлуатації.
Враховуючи те, що подальша безпечна експлуатація будинку була неможлива, існувала необхідність негайно провести будівельні роботи для його відновлення, однак зв'язатись із МПП «Солітон» не виявлялось можливим.
Відповідно до висновку будівельно-технічного експертного дослідження від
12 грудня 2019 року вартість ремонтних робіт, виконаних з червня 2014 року до липня 2015 року, становить 817 550,00 грн.
Посилаючись на те, що протягом 2014-2015 років позивач здійснив капітальний ремонт будинку, який належить відповідачу, оскільки він був непридатний для експлуатації та перебував в аварійному стані, ОСОБА_1 просив стягнути
з МПП «Солітон» на свою користь 817 550,00 грн на відшкодування витрат, необхідних для утримання та збереження 1/2 частини будинку на
АДРЕСА_1 , яка належить відповідачу.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 16 лютого 2022 року
в задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не надав належних, допустимих і достатніх доказів на підтвердження своїх позовних вимог та не довів наявності свого порушеного права.
Постановою Київського апеляційного суду від 06 лютого 2024 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 залишено без задоволення.
Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 16 лютого 2022 року залишено без змін.
Залишаючи апеляційну скаргу без задоволення, апеляційний суд погодився
з висновком суду першої інстанції.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
22 березня 2024 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Святошинського районного суду м. Києва від 16 лютого 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 06 лютого 2024 року й ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Касаційна скарга мотивована тим, що позивач, діючи добросовісно, відкрито та
з повагою до інтересів МПП «Солітон», вживав заходів для інформування про нагальну необхідність капітального ремонту житлового будинку
АДРЕСА_1 . Норма частини другої статті 1158 ЦК України зобов?язує особу, яка вчинила дії в майнових інтересах іншої особи, повідомити цю особу при першій нагоді. Тобто повідомлення здійснюється за наслідками вчинення дій
в майнових інтересах іншої особи, і таке повідомлення може бути здійснене
в будь-якій формі, в тому числі усній чи письмовій. На момент здійснення ремонтних робіт позивач мав набуте право на проживання у будинку АДРЕСА_1 . Матеріалами справи підтверджено факт приведення вказаного житлового будинку у відповідність із вимогами до його безпечної експлуатації.
Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень представник заявника зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 24 листопада 2021 року у справі № 357/15284/18, від 12 січня 2022 року у справі
№ 344/12729/17, від 12 січня 2022 року у справі № 520/13586/18, від 23 грудня 2021 року у справі № 463/8131/20, від 21 грудня 2021 року у справі
№ 668/10350/15, від 14 грудня 2021 року у справі № 128/979/20, від 14 грудня 2021 року у справі № 756/8140/18, від 08 грудня 2021 року у справі
№ 759/9443/17, від 24 листопада 2021 року у справі № 753/10508/18, від
24 листопада 2021 року у справі № 591/5058/19, від 13 червня 2018 року у справі № 758/8549/15-ц, від 13 червня 2018 року у справі № 681/1855/15-ц, від
16 травня 2018 року у справі № 449/1154/14, від 12 січня 2022 року у справі
№ 334/4599/20, від 12 січня 2022 року у справі № 754/4475/19,від 18 січня
2022 року у справі № 81/1375/20, від 25 січня 2022 року у справі № 749/24/20, від 12 червня 2023 року у справі № 127/20330/20, від 20 листопада 2019 року
у справі № 444/1725/16-ц, від 15 травня 2018 року у справі № 910/15521/17, постанові Верховного Суду України від 07 вересня 2016 року у справі
№ 6-389цс16 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Крім того, підставою касаційного оскарження судових рішень представник заявника зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах (пункти 3 частини другої статті 389 ЦПК України).
Аргументи інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Рух касаційної скарги та матеріалів справи
Ухвалою Верховного Суду від 08 травня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Святошинського районного суду м. Києва.
13 червня 2024 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,
є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
У частині першій статті 400 ЦПК України встановлено, що, переглядаючи
у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Короткий зміст фактичних обставин справи
13 серпня 1998 року між ОСОБА_1 і ОСОБА_5 укладено договір купівлі-продажу 1/2 частини житлового будинку з відповідною частиною господарських будівель і споруд, що на АДРЕСА_1 . Договір посвідчений державним нотаріусом Першої Київської державної нотаріальної контори та зареєстрований в реєстрі за № 22-3777.
20 липня 1999 року між ОСОБА_1 і ОСОБА_6 укладено договір купівлі-продажу, відповідно до якого позивач придбав 1/2 частини земельної ділянки, що на АДРЕСА_1 .
Відповідно до протоколу № 14 проведення прилюдних торгів від 11 лютого
2004 року МПП «Солітон» придбало належну позивачу 1/2 частини вказаного житлового будинку.
12 травня 2004 року приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу видав свідоцтво, яким посвідчив, що відповідачу належить право власності на 1/2 частини житлового будинку та 1/2 частини земельної ділянки на АДРЕСА_1 . Свідоцтво зареєстроване в реєстрі за № 3700.
Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 06 жовтня 2008 року (справа № 2-о-159-1/08) встановлено факт, що ОСОБА_3 і ОСОБА_1
з 02 липня 1998 року до 28 грудня 2002 року проживали однією сім'єю без реєстрації шлюбу.
Заочним рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 25 грудня
2012 року (справа № 2609/5553/12) позов ОСОБА_3 до МПП «Солітон» задоволено та визнано за ОСОБА_3 право спільної сумісної власності на 1/2 частини житлового будинку та 1/2 частини земельної ділянки на
АДРЕСА_1 .
Постановою апеляційного суду м. Києва від 14 червня 2018 року заочне рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 25 грудня 2012 року скасовано,
в задоволенні позову відмовлено.
Згідно із звітом про проведення технічного обстеження будівельних конструкцій та інженерних мереж об'єкта нерухомого майна, складеним ПП «Діагностика 2010», технічний стан об'єкта нерухомого майна - індивідуального житлового будинку, що на АДРЕСА_1 , в цілому станом на червень 2014 року визнаний як категорія ІІІ - не придатний до нормальної експлуатації.
В газеті «Авізо» від 29 серпня 2014 року № 65 розміщено повідомлення для
МПП «Солітон» про початок капітального ремонту та реконструкції житлового будинку на АДРЕСА_1 .
Згідно з висновком будівельної технічного експертного дослідження від
12 грудня 2019 року № ED-1727-1-1426.19 імовірна вартість робіт з ремонту
і будівництва будівлі на АДРЕСА_1 , які виконані в період з червня
2014 року до липня 2015 року, становить 817 550,00 грн.
Відповідно до звіту ПП «Діагностика 2010» про проведення технічного обстеження будівельних конструкцій та інженерних мереж об'єкта нерухомого майна - індивідуального житлового будинку на АДРЕСА_1 , технічний стан зазначеного об'єкта після виконаних ремонтно-відновлювальних робіт визнаний задовільним, об'єкт - індивідуальний житловий будинок придатний до подальшої безпечної експлуатації за призначенням.
Мотиви, якими керується Верховний Суд
У частинах першій, другій та п'ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржувані судові рішення зазначеним вимогам закону відповідають.
Надаючи оцінку правовідносинам, які виникли між сторонами, колегія суддів враховує таке.
Відповідно до статті 1158 ЦК України, якщо майновим інтересам іншої особи загрожує небезпека настання невигідних для неї майнових наслідків, особа має право без доручення вчинити дії, спрямовані на їх попередження, усунення або зменшення. Особа, яка вчинила дії в майнових інтересах іншої особи без її доручення, зобов'язана при першій нагоді повідомити її про свої дії. Якщо ці дії будуть схвалені іншою особою, надалі до відносин сторін застосовуються положення про відповідний договір. Якщо особа, яка розпочала дії в майнових інтересах іншої особи без її доручення, не має можливості повідомити про свої дії цю особу, вона зобов'язана вжити усіх залежних від неї заходів щодо попередження, усунення або зменшення невигідних майнових наслідків для іншої особи. Особа, яка вчиняє дії в майнових інтересах іншої особи без її доручення, зобов'язана взяти на себе всі обов'язки, пов'язані із вчиненням цих дій, зокрема обов'язки щодо вчинених правочинів.
Згідно із статтею 1160 ЦК України особа, яка вчинила дії в майнових інтересах іншої особи без її доручення, має право вимагати від цієї особи відшкодування фактично зроблених витрат, якщо вони були виправдані обставинами, за яких були вчинені дії. Якщо особа, яка вчинила дії в майнових інтересах іншої особи без її доручення, при першій нагоді не повідомила цю особу про свої дії, вона не має права вимагати відшкодування зроблених витрат.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 03 липня 2019 року у справі № 915/720/18 зроблено такий висновок:
«З огляду на положення статей 1158, 1160 ЦК України в їх системному взаємозв'язку Суд погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій про те, що для виникнення у особи права на відшкодування фактично зроблених витрат при вчиненні дій в майнових інтересах іншої особи, необхідною є наявність ряду умов, а саме:
- небезпека має загрожувати саме майновим інтересам іншої особи;
- небезпека настання невигідних майнових наслідків має бути реальною, а не уявною;
- дії щодо запобігання попередженню, усуненню або зменшенню небезпеки настання невигідних майнових наслідків здійснюються нею за власною ініціативою, а не у зв'язку з укладенням договору доручення чи іншого цивільно-правового договору, відповідні дії не мають бути пов'язаними з виконанням службових чи інших, покладених відповідно до вимог закону, обов'язків;
- дії, вчинені в інтересах іншої особи без її доручення, мають містити очевидну користь для заінтересованої особи;
- зобов'язання з відшкодування витрат, понесених особою у зв'язку
з вчиненням нею дій у майнових інтересах іншої особи без її доручення виникає за умови відсутності можливості отримати відповідну згоду на вчинення дій у її інтересах.
Також Суд звертає увагу на обов'язок особи, яка діє в інтересах іншої особи, при першій нагоді повідомити цю особу про свої дії, адже невиконання зазначеного обов'язку тягне за собою втрату права на відшкодування зроблених витрат».
Вказане спростовує аргументи касаційної скарги щодо відсутності висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах.
Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, установив, що при зверненні до суду з позовом позивач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження того, що він вжив належних заходів для повідомлення відповідача про необхідність проведення ремонтних робіт. Акт, на який посилається заявник, про відсутність юридичної особи за офіційним місцезнаходженням, складено самим позивачем та його донькою
ОСОБА_7 , а тому цей акт не може свідчити про відсутність відповідача за місцем знаходження. Доказів на підтвердження того, що відповідачу направлялись листи з повідомленням про необхідність проведення ремонтних робіт, немає.
Крім того, позивач не довів наявності гострої необхідності, як він про те вказує, збереження майна шляхом здійснення його капітального ремонту, оскільки аварійний технічний стан конструкцій - рівень ІV - спірному майну присвоєний згідно зі звітом про проведення технічного обстеження будівельних конструкцій та інженерних мереж не був.
Саме по собі зазначення у звіті про неможливість нормальної експлуатації будинку не свідчить про наявність небезпеки знищення належного відповідачу нерухомого майна. Крім того, з висновку будівельного технічного експертного дослідження від 12 грудня 2019 року № ED-1727-1-1426.19 відомо, що у будинку було зроблено внутрішні оздоблювальні роботи, що свідчить про їх проведення
з метою подальшого у ньому проживання.
Позивач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження того, що він є особою, яка має право вимоги до відповідача.
З огляду на викладене суд вважає правильним висновок судів про відмову
в задоволенні позовних вимог у цій справі.
Аргументи заявника про неврахування висновків Верховного Суду, наведених
у касаційній скарзі, є безпідставними, оскільки висновки, зроблені судами першої і апеляційної інстанцій у цій справі, не суперечать висновкам Верховного Суду у справах, зазначених заявником у касаційній скарзі.
Інші аргументи касаційної скарги є аналогічними аргументам апеляційної скарги, яким апеляційний суд дав належну оцінку, і зводяться до незгоди заявника
з висновками судів щодо встановлених обставин справи та необхідності переоцінки доказів. При цьому згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Висновки за результатом розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Переглянувши оскаржувані судові рішення в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення Святошинського районного суду м. Києва від 16 лютого 2022 року та постанови Київського апеляційного суду від 06 лютого 2024 року - без змін, оскільки підстав для їх скасування немає.
З огляду на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, розподіл судових витрат відповідно до статті 141 ЦПК України не здійснюється.
Керуючись статтями 400, 401, 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 16 лютого 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 06 лютого 2024 рокузалишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: В. М. Коротун
Є. В. Коротенко
М. Є. Червинська