29 квітня 2025 року
м. Київ
справа № 128/4650/23
провадження № 61-2315ск25
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Ситнік О. М. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Фаловської І. М.
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвали Вінницького апеляційного суду від 04 та від 23 січня 2024 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Вороновицької селищної ради Вінницького району Вінницької області, ОСОБА_2 про встановлення юридичного факту та
21 лютого 2025 року ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвали Вінницького апеляційного суду від 04 та від 23 січня 2024 року, в якій просить їх скасувати та повернути справу до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.
05 березня 2025 року ухвалою Верховного Суду касаційну скаргу залишено без руху та надано заявнику десять днів з дня отримання копії ухвали для усунення зазначених у ній недоліків, а саме для звернення до Верховного Суду із заявою про поновлення строку на касаційне оскарження, з наведенням підстав для його поновлення та наданням доказів на їх підтвердження; для сплати судового збору; для надання копій касаційної скарги відповідно до кількості учасників справи.
Зазначено строк виконання ухвали, а також попереджено про наслідки її невиконання.
Копію вказаної ухвали направлено заявнику на зазначену в касаційній скарзі адресу.
09 квітня 2024 року до Верховного Суду надійшла заява ОСОБА_1 про усунення недоліків касаційної скарги, зокрема, подано клопотання про поновлення строку , клопотання про звільнення від сплати судового збору та копію касаційної скарги для інших учасників справи.
Подана касаційна скарга не може бути прийнята касаційним судом до розгляду, з огляду на таке.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) право доступу до суду є невід'ємною складовою права на суд, гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенціїпро захист прав людини і основоположних свобод
(рішення від 21 лютого 1975 року в справі «Ґолдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom), заява № 4451/70, § 36).
Право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду потребує регулювання з боку держави. Гарантуючи сторонам право доступу до суду для визначення їхніх «цивільних прав та обов'язків», пункт 1 статті 6 Конвенції залишає державі вільний вибір засобів, що використовуватимуться для досягнення цієї мети (рішення ЄСПЛ від 16 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» (Kreuz v. Poland), заява № 28249/95, § 53).
Застосовані державою обмеження не можуть применшувати право доступу до суду настільки, щоби порушувати саму сутність цього права. Крім того, обмеження права доступу до суду не є сумісним із пунктом 1 статті 6 Конвенції, якщо не переслідує легітимну мету і якщо відсутнє «пропорційне співвідношення між використаними засобами та переслідуваною метою» (рішення ЄСПЛ
від 28 травня 1985 року в справі «Ашинґдейн проти Сполученого Королівства» (Ashingdane v. the United Kingdom), заява № 8225/78, § 57; рішення від 21 вересня 1994 року в справі «Файєд проти Сполученого Королівства» (Fayed v. the United Kingdom), заява № 17101/90, § 65).
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 Цивільного процесуадьного кодексу України (далі - ЦПК України).
Неприпустимість зловживання процесуальними правами є однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства (пункт 11 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства. Суд зобов'язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом (частини перша, друга та четверта статті 44 ЦПК України).
Наведений у частині другій статті 44 ЦПК України перелік дій, що можуть бути визнані судом зловживанням процесуальними правами, не є вичерпним, суд може визнати таким зловживанням також інші дії, які мають відповідну спрямованість і характер.
Учасник судового процесу має користуватися процесуальними правами саме з метою виконання завдання цивільного судочинства, сприяючи тим самим суду у здійсненні правосуддя. Якщо ж такий учасник здійснює певну процесуальну дію не з цією метою, а для досягнення інших цілей (образити, принизити суд, його суддів, інших учасників процесу, виявити до них і до їхніх дій власні негативні емоції тощо), він виходить за межі дійсного змісту відповідного процесуального права, тобто зловживає ним. Правова система має бути спроможною ефективно захистити себе від цих дій. І саме на такий захист спрямовані заходи, які суд застосовує через зловживання учасником судового процесу процесуальними правами. Відповідні заходи передбачені у частинах третій і четвертій статті 44, пункті 1 абзацу другого частини четвертої статті 135, частині дев'ятій статті 141, частині першій статті 143, пункті 5 частини першої статті 144, статті 148 ЦПК України (постанова Великої Палати Верховного Суду від 08 липня 2021 року в справі
№ 9901/235/20, ухвала Великої Палати Верховного Суду від 27 жовтня 2021 року в справі № 9901/598/19).
Дії учасника справи чи його представника мають не лише за формою, але й за змістом відповідати завданню цивільного судочинства. Зміст права на справедливий суд несумісний зі свідомим виявом такими особами неповаги до честі, гідності, репутації іншого учасника, суду, суддів тощо. У процесуальних відносинах, намагаючись донести певну думку до суду, учасник судового процесу має ретельно підбирати слова, а також з обережністю виявляти емоції щодо інших учасників, суду та конкретних суддів. Суд не має толерувати використання у процесуальних заявах образливих характеристик (постанови Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року в справі № 199/6713/14-ц,
від 14 березня 2019 року в справі № 9901/34/19, від 07 листопада 2019 року в справі № 9901/324/19, від 07 квітня 2021 року в справі № 9901/23/21, від 08 липня 2021 року в справі № 9901/235/20, ухвалу від 27 жовтня 2021 року в справі № 9901/598/19).
У заяві про виконання вимог ухвали Верховного Суду від 05 березня 2025 року, яка надійшла до суду 09 квітня 2025 року заявник вживає зневажливі висловлювання, які непритаманні для написання ділових документів, відображають зневажливе ставлення заявника до судової гілки влади, надає зневажливу, іронічну оцінку процесуальних дій та рішень у справі, а також особисту характеристику суддям, оцінку їхній професійній діяльності, що неприпустимо під час оформлення касаційної скарги та інших заяв чи клопотань.
Зокрема, заявник зазначає:
«…невжиття суддею заходів щодо розгляду касаційної скарги…свідомо зволікання виготовленням вмотивованого судового рішення…» «…деякі працівники Верховного суду не захотіли врахувати висновки викладені у постанові…», «…безпідставно повернули мою касаційну скаргу…», «…прошу суд поновити мені термін на касаційне оскарження та відкрити касаційне провадження таким чином дати зрозуміти для Вінницького апеляційного суду що їхні незаконні ухвали та ігнорування висновків Верховного суду будуть скасовані.» (мову оригіналу збережено).
Водночас касаційна скарга містить такі висловлювання:
«…кандидати юридичних неуків Вінницького апеляційного суду…»,
Вказані висловлювання скаржника є неприпустимими під час оформлення процесуальних документів до суду, не спрямовані на виконання завдання цивільного судочинства, а є виявом зневаги до суду та судової системи в цілому враховуючи, що такі дії, поєднані з невиконанням вимог процесуального законодавства та суду при поданні касаційних скарг, є свідомими та системними, про що свідчить практика Верховного Суду за скаргами ОСОБА_1 .
Щодо заяви ОСОБА_1 про належне оформлення його попередньо поданих касаційних скарг та інших процесуальних звернень до судів з підписом в лівому верхньому куті документу, то Верховний Суд зазначає таке.
Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 11 вересня 2024 року в справі
№ 930/191/23 (провадження № 14-72цс24) сформувавши правовий висновок щодо питання належного виконання вимог процесуального закону щодо підписання письмового документа вказала на те, що належним виконанням таких вимог є здійснення особою підпису після основного тексту цього документа чи відомостей про його додатки (у разі їх наявності).
Формуючи вказану правову позицію Велика Палата Верховного Суду врахувала і стандарти, які склалися в Україні, щодо ділового письма загалом.
Зокрема, Велика Палата Верховного Суду зазначила: «слово «підпис» має зокрема такі значення: прізвище, ім'я, ініціали і т. ін., написані власноручно під текстом, малюнком, картиною і т. ін., як свідчення авторства або потвердження чого-небудь» (пункт 60).
Відповідно до пункту 5.22 Національного стандарту ДСТУ 4163:2020 «Державна уніфікована система документації. Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів» підпис має містити найменування посади особи, яка підписує документ (у повній формі, якщо документ надрукований не на бланку, у скороченій - на документі, надрукованому на бланку), особистий підпис (окрім електронних документів), власне ім'я і прізвище.
Отже, підпис людини прямо пов'язаний із її іменем і поряд з графічним відображенням власне підпису повинні вказуватися прізвище, ім'я чи ініціали особи, яка цей підпис виконала. Без такої вказівки неможливо достеменно встановити, яка саме особа вчинила відповідний підпис.
Про таку правову позицію Великої Палати Верховного Суду повідомлялося ОСОБА_1 .
Згідно з частиною третьою статті 44 ЦПК України якщо подання скарги визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити цю скаргу без розгляду або повернути скаргу.
За таких обставин Верховний Суд визнає наведені дії під час подання касаційної скарги виявом неповаги до суду та зловживанням процесуальними правами, у зв'язку із чим повертає її ОСОБА_1 .
Вказане не позбавляє заявницю можливості звернення з касаційною скаргою із дотриманням вимог ЦПК України, зокрема вимоги щодо неприпустимості зловживання процесуальними правами.
Керуючись статтями 2, 44, 260, 393 ЦПК України,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвали Вінницького апеляційного суду від 04 та від 23 січня 2024 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Вороновицької селищної ради Вінницького району Вінницької області, ОСОБА_2 про встановлення юридичного факту повернути заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді О. М. Ситнік
В. М. Ігнатенко
І. М. Фаловська