Справа № 686/1816/20
Провадження № 2/686/40/25
25 квітня 2025 року Хмельницький міськрайонний суд
Хмельницької області в складі:
головуючого-судді Мазурок О.В.
при секретарі Колісник Л.В.
за участі представника позивача-відповідача ОСОБА_1
позивача- відповідача ОСОБА_2
представника відповідача-позивача ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання права власності на квартиру в порядку спадкування та за зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_2 , третя особа ОСОБА_4 про визнання заповіту недійсним, -
ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання права власності на квартиру в порядку спадкування.
На обґрунтування свого позову вона вказала, що двокімнатна квартира АДРЕСА_1 була придбана (виплачена) в період шлюбу її батьків ОСОБА_6 і ОСОБА_7 та була їх спільним майном подружжя.
Квартира за вищевказаною адресою складається з двох кімнат, житловою площею 12,9 кв.м. та 16,10 кв.м., що підтверджується свідоцтвом про право власності на житло та технічним паспортом на квартиру.
Її батьки ОСОБА_6 та ОСОБА_7 були співвласниками по 1/2 частині кожний в ідеальних частках, не зважаючи на те, що в свідоцтві про право власності на квартиру вказано, що житло належить ОСОБА_6 , який був титульним її власником.
ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її матір ОСОБА_7 , що підтверджується свідоцтвом про смерть.
Після смерті ОСОБА_7 відкрилася спадщина на 1/2 частину квартири за вищевказаною адресою. Спадкоємцями майна померлої ОСОБА_7 стали: ОСОБА_6 - переживший подружжя; ОСОБА_2 , дочка, тобто, вона; ОСОБА_4 - дочка; ОСОБА_5 - син.
В установленому законом порядку кожен із спадкоємців звернулися до нотаріуса з заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_7 .
Другою Хмельницькою державною нотаріальною конторою була відкрита спадкова справа на ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується витягом про реєстрацію в спадковому реєстрі.
Тобто, кожен зі спадкоємців за законом після смерті ОСОБА_7 отримав 1/8 частку в квартирі за вищевказаною адресою. Однак, жоден із спадкоємців свою 1/8 частку офіційно не оформляв та не реєстрував своє право власності на спадкове майно, при цьому частка, її батька ОСОБА_6 склала ? частини (1/8 після смерті дружини ОСОБА_7 і ? частина в спільному майні подружжя).
Після смерті її матері ОСОБА_7 продовжили проживати в квартирі: ОСОБА_6 переживший подружжя - 5/8 частки (1/8 +1/2=5/8 частки); ОСОБА_2 донька,( тобто вона, разом зі своїми дітьми ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_3 ; ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_4 ; ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_5 ) - 1/8 частка; ОСОБА_5 - син - 1/8 частка; ОСОБА_4 - дочка -1/8 частка.
ІНФОРМАЦІЯ_6 помер її батько ОСОБА_6 , що підтверджується свідоцтвом про смерть.
Вона є спадкоємцем за заповітом майна померлого батька ОСОБА_6 , що підтверджується заповітом від 26.06.2019 року, посвідченого державним нотаріусом Другої Хмельницької державної нотаріальної контори.
До спадкового майна померлого батька належить 5/8 частки квартири за вищевказаною адресою.
В установленому законом порядку вона звернулася до приватного нотаріуса Грици Л.М. з заявою про відкриття спадщини після смерті батька.
Відповідно до заповіту від 26.06.2019 року, який був посвідчений державним нотаріусом Другої Хмельницької державної нотаріальної контори батько заповідав їй частину належної йому квартири АДРЕСА_1 .
Тому, її частка в квартирі складає 6/8 (1/8 частка за законом після смерті матері ОСОБА_7 , яка офіційно не оформлена і 5/8 частки за заповітом після смерті батька ОСОБА_6 ).
Відповідач, її сестра ОСОБА_4 має 1/8 частину в квартирі за вищевказаною адресою, вона готова сплатити їй компенсацію, що складає 35 459 грн. ОСОБА_4 має своє окреме житло, в якому зареєстрована та постійно проживає. Свою 1/8 частку в квартирі її сестра не оформила та не зареєструвала право власності.
Відповідач, її брат ОСОБА_5 , має право на 1/8 частку в квартирі за вищевказаною адресою, зареєстрований та постійно проживає в цій квартирі.
Тому, вона просить визнати за нею право власності на 3/4 частин квартири АДРЕСА_1 , з яких: 1/8 частка квартири за АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ; 5/8 частки квартири за АДРЕСА_1 в
порядку спадкування за заповітом після смерті батька ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_6 .
ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа ОСОБА_4 про визнання заповіту недійсним.
На обґрунтування свого позову вказав, що 12 лютого 2020 року він отримав позовну заяву про визнання права власності на квартиру в порядку спадкування за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , згідно якої позивач просить суд визнати за нею право власності частин квартири АДРЕСА_1 , з яких:
1/8 частка квартири за АДРЕСА_1 в порядку надування за законом після смерті матері ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_7 ; 5/8 частки квартири за АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті батька ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_8 .
Про даний заповіт йому стало відомо від позивача, ще в січні 2020 року. Саме позивач надав йому копію такого заповіту від 26 червня 2019 року, згідно якого ОСОБА_6 (далі спадкодавець) розпорядився належною йому на праві власності квартирою за АДРЕСА_1 .
Дійсно ІНФОРМАЦІЯ_6 у віці 69 років помер його батько ОСОБА_6 , про що складено відповідний актовий запис № 1513.
До 11 липня 2019 року, протягом тривалого часу спадкодавець проходив лікування в «Хмельницький обласний протипухлинний центр» Хмельницької обласної ради Хмельницький облонкодиспансер), де був прооперований 29.10.2018 року (операція - паліативна правобічна геміколектомія) і в подальшому проходив своє лікування в Хмельницькій міській лікарні у відділенні урології де і помер ІНФОРМАЦІЯ_6 .
З 17.12.2018 року щодо спадкодавця було призначено амбулаторні паліативні курси хіміотерапії (Кселода по схемі), що може бути підтверджено листом вих. № 157 від 12.02.2020 та копією медичної карти стаціонарного хворого.
До своєї смерті спадкодавець перебував по обласному канцер-реєстрові, під наглядом сімейного лікаря та онколога за місцем проживання, лікувався в Хмельницькій міській лікарні відділенні урології, вживав сильнодіючі медичні препарати, мав злоякісне новоутворення сліпої кишки IV ст. II кл. гр., метастази в печінку.
Починаючи з моменту ознайомлення із згаданим заповітом у нього відразу виникли сумніви щодо спроможності спадкодавця станом на 26.06.2019 року усвідомлювати значення їх дій та керувати ними під час підписання заповіту через саме обставини, які ним надані вище. Крім того із змісту заповіту не вбачається чітке волевиявлення спадкодавця щодо майна яким він розпоряджається, а саме не вказано за якою вулицею міста Хмельницького він бажає розпорядитись своєю квартирою АДРЕСА_1 . Тобто сам заповіт містить неточності.
Заповідачу під час лікування призначались препарати, які частково знижували його свідомість, містили речовини, ..які були під особливим контролем лікаря та лікарні, він був слабкий, не завжди впізнавав людей, не пам'ятав певні обставини, що може свідчити про те, що не усвідомлював, що саме вчиняє, не керував своїми діями.
Крім того він проживав з спадкодавцем в одній кімнаті, до свого лікування вони зачасту дуже багато спілкувались, ніяких думок у нього щодо розпорядження своїм майном шляхом оформлення заповіту не виникало.
Вважає, що через ці обставини, волевиявлення його батька, як заповідача майна на користь відповідачки не було вільним і не відповідало його внутрішній волі, оскільки складений державним нотаріусом текст заповіту від 26.06.2019 року містить неточності, сам текст який нібито написаний спадкодавцем і підпис який стоїть в графі «Підпис» за зовнішніми ознаками зліченні із іншими текстами, які писав та підписував спадкодавець не належить останньому, що ставить під сумнів відповідність внутрішній волі померлого на вчинення заповіту та дотримання норм передбачених ст. 1247-1248 ЦК України щодо його особистого підписання та оголошення в голос особисто.
Через відсутність чіткої ідентифікації майна в самому заповіті дає підстави вважати, що правочин не був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, що в свою чергу не відповідає ст. 203 ЦК України.
Крім того неточності в заповіті дають підстави вважати, що текст заповіту спадкодавцем особисто в голос не прочитувався адже така неточність могла і повинна була бути сприйнята та замічена і спадкодавцем і нотаріусом. Прочитання заповіту вголос заповідачем або свідками передбачено нормою ст.ст.1248 ЦК України, тобто, це положення регламентовано чинним законодавством на засадах імперативності.
Якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту відбуватися при свідках.
Заповідач на передодні підписання заповіту був у пригніченому стані, на момент лікування в Хмельницькій міській лікарні був безвольним і байдужим до життя, не міг розуміти значення своїх дій та керувати ними тому в нього виникає великий сумнів, що саме спадкодавець 06.2019 року особисто в голос озвучував зміст заповіту та здійснював про це напис і підписував його.
Аналізуючи сам заповіт від 26.06.2019 року видно, що в ньому не зазначено саме місце надання заповіту а лише місто Хмельницький.
Постановою судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 20.01.2013, зазначено, що нотаріальна діяльність здійснюється нотаріусом у межах свого нотаріального округу та за місцем знаходження приміщення державної нотаріальної контори, в працює державний нотаріус або приміщення, яке є робочими місцем приватного нотаріуса, законодавством нотаріусу заборонено здійснювати нотаріальну діяльність за межами свого нотаріального округу.
Отже, посвідчення нотаріусом заповіту за межами свого нотаріального округу є означеною підставою для визнання такого заповіту недійсним та тягне за собою здійснення спадкування за законом.
Адже статтею 1247 ЦК України передбачено, що заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення.
Спостерігаючи за спадкодавцем під час його лікування в Хмельницькій міській лікарні видно, що спадкодавець був фізично не здорового особою у зв'язку із чим не в змозі постійно був здійснити відвідування будь-якого нотаріуса та самостійно не міг свідомо вчиняти будь-які нотаріальні дії. У разі визнання права власності в порядку спадкування за заповітом відповідачем майна спадкодавця, який склав заповіт, мої права як спадкоємця будуть порушені.
Вважає, що суд має захистити його права та інтереси, як спадкоємця та визнати недійсним заповіт особи, яка його склала, посвідчений державним нотаріусом Другої Хмельницької державної нотаріальної контори Федорук С.М.
Крім того починаючи з червня 2019 року він був обмежений з боку відповідача в спілкуванні із спадкодавцем ( його батьком), що виражалось в підслуховуванні розмов які вів з батьком, відсутності можливості перебувати з батьком на одинці, відсутність можливості мати активну участь в лікуванні батька коли той перебував в Хмельницькій міській лікарні, ненаданні інформації щодо медикаментів якими його лікували, їх вплив на психічний та фізичний стан батька тощо.
Тому, він просить визнати недійсним та скасувати заповіт ОСОБА_6 , складений на ОСОБА_11 і посвідчений державним нотаріусом Другої Хмельницьку державної нотаріальної контори, нотаріусом Федорук С.М. від 26 червня 2019 року зареєстрований в реєстрі за №1-297.
ОСОБА_2 та її представник в судовому засіданні позовну заяву підтримали. Проти задоволення зустрічного позову заперечили.
Відповідач ОСОБА_4 в судове засідання не з'явилась, направила заяву про слухання справи за її відсутність, проти задоволення позову ОСОБА_2 заперечує.
Представник ОСОБА_5 в судовому засіданні проти задоволення позову ОСОБА_2 заперечив, зустрічну позовну заяву підтримав.
Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовна заява ОСОБА_2 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання права власності на квартиру в порядку спадкування підлягає задоволенню.
В задоволенні позову ОСОБА_5 до ОСОБА_2 , третя особа ОСОБА_4 про визнання заповіту недійсним слід відмовити з наступних підстав.
Судом об'єктивно встановлено, що двокімнатна квартира АДРЕСА_1 була придбана в період шлюбу батьків позивачів та відповідачів ОСОБА_6 і ОСОБА_7 та була їх спільним майном подружжя.
Відповідно з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, за ОСОБА_6 зареєстроване право власності на квартиру АДРЕСА_1 .
ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_7 , що підтверджується свідоцтвом про смерть.
Після смерті ОСОБА_7 відкрилася спадщина на 1/2 частину квартири за вищевказаною адресою.
Спадкоємцями майна померлої ОСОБА_7 стали: ОСОБА_6 - переживший подружжя; ОСОБА_2 , дочка; ОСОБА_4 - дочка; ОСОБА_5 - син.
Другою Хмельницькою державною нотаріальною конторою була відкрита спадкова справа заведена після смерті ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі.
Кожен зі спадкоємців за законом після смерті ОСОБА_7 отримав 1/8 частку в квартирі за вищевказаною адресою. Однак, жоден із спадкоємців свою 1/8 частку офіційно не оформляв та не реєстрував своє право власності на спадкове майно, при цьому частка, ОСОБА_6 склала ? частини (1/8 після смерті дружини ОСОБА_7 і ? частина в спільному майні подружжя).
ІНФОРМАЦІЯ_6 помер ОСОБА_6 , що підтверджується свідоцтвом про смерть.
26 червня 2019 року ОСОБА_6 склав заповіт, який посвідчений державним нотаріусом Другої Хмельницької державної нотаріальної контори. Згідно вказаного заповіту ОСОБА_6 , який зареєстрований за адресою АДРЕСА_2 на випадок своєї смерті заповів ОСОБА_2 належну йому на праві власності квартиру за АДРЕСА_1 .
Доказів тому, що у власності ОСОБА_6 перебувала, що одна квартира під номером АДРЕСА_1 .
ОСОБА_2 звернулася до приватного нотаріуса Грици Л.М. з заявою про відкриття спадщини після смерті батька.
Відповідно до висновку судово-психіатричного експерта №1208 від 20.11.2023 року: за своїм психічним станом ОСОБА_6 , усвідомлював значення своїх дій та міг керувати ними на період складання заповіту 26.06.2019 року; ОСОБА_6 26.06.2019 року під час складання заповіту від 26.06.2019 року, що посвідчений державним нотаріусом Другої Хмельницької державної нотаріальної контори Федорук С,М., за своїм психічним станом усвідомлював значення своїх дій та міг керувати ними; за своїм психічним станом ОСОБА_6 , усвідомлював значення своїх дій та міг керувати ними на день складення заповіту 26.06.2019 року, який зареєстрований за №1-297; ОСОБА_6 не знаходився під суттєвим впливом медичних препаратів, наркотичних засобів в момент укладення ним заповіту 26.06.2019 року, в період 12:17-12:30, за своїм психічним станом міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними під час написання (підписання) заповіту від 26.06.2019 року, який зареєстрований за №1-297 в Другій Хмельницькій державній нотаріальній конторі; медичні препарати, які вживав ОСОБА_6 в результаті лікування в Хмельницькій міській лікарні, КНП «Хмельницький обласний протипухлинний центр» ХОР в період до 26.06.2019 року не впливали суттєвим чином на розуміння ОСОБА_6 значення своїх дій та здатність керувати ними під час написання (підписання) заповіту від 26.06.2019 року, який зареєстрований за №1-297 в Другій Хмельницькій державній нотаріальній конторі; за своїм психічним станом ОСОБА_6 , усвідомлював значення своїх дій та міг керувати ними на період складання заповіту від 26.06.2019 року.
Відповідно до висновку експерта №СЕ-19/123-24/13022-ПЧ від 19.11.2024 року: підпис та рукописний текстовий запис: «текс заповіту прочитано мною особисто в голос та підписано особисто» « ОСОБА_6 » виконані ОСОБА_6 .
Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Стаття 203 ЦК України містить загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Отже, заповіт, як односторонній правочин підпорядковується загальним правилам ЦК України щодо недійсності правочинів. Недійсними є заповіти: 1) в яких волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі; 2) складені особою, яка не мала на це права (особа не має необхідного обсягу цивільної дієздатності для складання заповіту); 3) складені з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення (відсутність нотаріального посвідчення або посвідчення особами, яке прирівнюється до нотаріального, складання заповіту представником, відсутність у тексті заповіту дати, місця його складання тощо).
Згідно з частиною першою статті 30 ЦК України цивільну дієздатність має фізична особа, яка усвідомлює значення своїх дій та може керувати ними. Цивільною дієздатністю фізичної особи є її здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов'язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання.
Стаття 225 ЦК України визначає правові наслідки вчинення правочину дієздатною фізичною особою, яка у момент його вчинення не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, зокрема, відповідно до частини першої цієї статті правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.
Правила статті 225 ЦК України поширюються на ті випадки, коли фізичну особу не визнано недієздатною, однак у момент вчинення правочину особа перебувала в такому стані, коли вона не могла усвідомлювати значення своїх дій та (або) не могла керувати ними (тимчасовий психічний розлад, нервове потрясіння тощо). Для визначення наявності такого стану на момент укладення правочину суд зобов'язаний призначити судово-психіатричну експертизу за клопотанням хоча б однієї зі сторін.
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 11 листопада 2019 року в справі № 496/4851/14-ц (провадження № 61-7835сво19) вказав, що підставою для визнання правочину недійсним згідно частини першої статті 225 ЦК України може бути лише абсолютна неспроможність особи в момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та керувати ними. Для визнання правочину недійсним на підставі, передбаченій частиною першою статті 225 ЦК України, може бути лише абсолютна неспроможність особи в момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними, і в основу рішення суду про недійсність правочину не може покладатися висновок експертизи, який ґрунтується на припущеннях.
Відповідно до ст.ст. 1233, 1234 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Право на заповіт здійснюється особисто.
Заповіт, як вид одностороннього правочину повинен відповідати загальним вимогам, додержання яких є необхідними для чинності правочину, серед яких, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності
(ст.ст. 202, 203 ЦК України).
Згідно ст.1257 ЦК України, заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним. За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.
За статтею 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Відповідно до статті 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Відповідно до ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи (частина 1 та 2 статті 1220 ЦК України).
Статтями 1222, 1226 ЦК України передбачено, що спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини. Частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах.
Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини (стаття 1223 ЦК України).
Статтею 1261 ЦК України передбачено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (стаття 1268 ЦК України).
Згідно із частиною 1 статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.
Відповідно до статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або законність набуття права власності встановлена судом.
Згідно ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Матеріали справи не містять доказів на підтвердження тому, що ОСОБА_6 на час складення заповіту, 26.06. 2019 року, не міг розуміти свої дії та керувати ними, а також, що ОСОБА_6 не підписував 26.06.2019 року заповіт, у зв'язку з чим позовна заява ОСОБА_5 до ОСОБА_2 , третя особа ОСОБА_4 про визнання заповіту недійсним не підлягає задоволенню за недоведеності позивачем цих підстав його позовних вимог.
Враховуючи, що ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , подали до нотаріуса заяви про прийняття спадщини, що відкрилась щодо майна померлої ОСОБА_7 , свідоцтв про право власності на квартиру АДРЕСА_1 , в порядку спадкування, ними не отримувалось, ОСОБА_7 не визначала частку у власності квартири, суд вважає, що слід визнати за ОСОБА_2 право власності на ? квартири АДРЕСА_1 , з яких: 1/8 частка квартири за АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 та 5/8 частки квартири за АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті батька ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_6 .
Керуючись ст.ст. 15, 30, 203, 225, 328,1216, 1217, 1223, 1233, 1234, 1241, 1257, 1261-1270, 1296 ЦК України, ст..ст. 12, 13, 76, 77, 81, 133, 141, 263 - 265, 354 ЦПК України суд, -
Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання права власності на квартиру в порядку спадкування задоволити.
Визнати за ОСОБА_2 право власності на ? квартири АДРЕСА_1 , з яких: 1/8 частка квартири за АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 та 5/8 частки квартири за АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті батька ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_6 .
Стягнути з ОСОБА_4 , ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 по 1063 гривні 80 копійок з кожного сплоченого судового збору.
В задоволенні позову ОСОБА_5 до ОСОБА_2 , третя особа ОСОБА_4 про визнання заповіту недійсним відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Хмельницького апеляційного суду шляхом подачі в 30 денний строк з дня складання повного тексту судового рішення апеляційної скарги .
Позивач-відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , РНОКПП НОМЕР_1 , проживає в АДРЕСА_2 ;
Відповідач-позивач: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , РНОКПП НОМЕР_2 , проживає в АДРЕСА_2 ;
Відповідач, третя особа: ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , проживає в АДРЕСА_3 .
Повний текст рішення складено 06.05.2025 року.
Суддя: