Справа № 385/597/25
Провадження 2-о/385/35/25
про залишення заяви без руху
08.05.2025 року м. Гайворон
суддя Гайворонського районного суду Кіровоградської області Венгрин М. В. перевіривши матеріали заяви ОСОБА_1 про встановлення фактів, що мають юридичне значення,
до суду надійшла заява ОСОБА_1 про встановлення факту, що диплом бакалавра серія НОМЕР_1 виданий 6 липня 2011 року та додаток до нього 12 ВА № 112694, диплом магістра серія НОМЕР_2 виданий 1 червня 2012 року та додаток до нього 12 ВА № 958411 видані їй на ім'я ОСОБА_2 , трудова книга серія НОМЕР_3 видана 18 липня 2007 року на ім'я ОСОБА_2 , належить ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_4 ).
Вивчивши заяву і додані до неї документи на предмет дотримання вимог цивільного процесуального законодавства, суддя доходить наступного висновку.
Окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Отже, відповідно до статей 293, 315 ЦПК України для встановлення факту необхідна наявність певних умов, зокрема, встановлюваний факт повинен бути юридичним, тобто від його встановлення у особи виникають, змінюються або припиняються особисті чи майнові права; чинним законодавством не передбачено іншого порядку його встановлення.
Перелік справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення визначено в ст. 315 Цивільного процесуального кодексу України.
Відповідно до ст. 318 ЦПК України у заяві повинно бути зазначено: який факт заявник просить встановити та з якою метою; причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт; докази, що підтверджують факт. До заяви додаються докази, що підтверджують викладені в заяві обставини, і довідка про неможливість відновлення втрачених документів.
Згідно роз'яснень, викладених у п. 1 та п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» (далі - Постанова Пленуму), в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: - згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; - чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; - заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; - встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
Вирішуючи питання про прийняття заяв про встановлення фактів, що мають юридичне значення, судам необхідно враховувати, що ці заяви повинні відповідати як загальним правилам щодо змісту і форми позовної заяви, встановленим ст. 137 ЦПК, так і вимогам щодо її змісту, передбаченим ст. 274 ЦПК. Якщо в заяві не зазначено, який конкретно факт просить встановити заявник, з яких причин неможливо одержати або відновити документ, що посвідчує даний факт, якими доказами цей факт підтверджується або до заяви не приєднано довідки про неможливість одержання чи відновлення необхідних документів, суддя відповідно до ст. 139 ЦПК постановляє ухвалу про залишення заяви без руху і надає заявникові строк для виправлення недоліків. У разі невиконання цих вказівок заява вважається неподаною і повертається заявникові, про що суддя постановляє мотивовану ухвалу.
Відповідно до ч. 3 та ч. 4 ст. 294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом.
Справи окремого провадження суд розглядає за участю заявника і заінтересованих осіб.
При цьому, заявнику слід врахувати, що суб'єктний склад заінтересованих осіб по справі визначається в залежності від мети встановлення факту (відділ соціального захисту населення - у справах про встановлення факту перебування на утриманні особи, яка померла, для призначення пенсії заявникові; нотаріальну контору, інших спадкоємців - у справах про встановлення факту прийняття спадщини, органи страхування - у справах про встановлення факту належності страхового свідоцтва, тощо).
Згідно зі ст. 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Також Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України від 29 липня 1993 року № 58 (далі - Інструкція) визначено порядок встановлення факту належності трудової книжки та внесення до неї змін.
Згідно п. 1.5 Інструкції питання, пов'язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберігання, виготовлення, постачання і обліку, регулюються постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 року № 301 «Про трудові книжки працівників», цією Інструкцією та іншими актами законодавства.
Відповідно до п.п. 2.11, 2.12 Інструкції відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім'я та по батькові повністю, без скорочення або заміни імені та по батькові ініціалами і дата народження вказуються на підставі паспорту або свідоцтва про народження. Після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей. Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства або печатка відділу кадрів, на якому вперше заповнювалася трудова книжка.
Пунктом 2.13 Інструкції визначено, що зміна записів у трудових книжках про прізвище, ім'я, по батькові і дату народження виконується власником або уповноваженим ним органом за останнім місцем роботи на підставі документів (паспорта, свідоцтва про народження, про шлюб, про розірвання шлюбу, про зміну прізвища, ім'я та по батькові тощо) і з посиланням на номер і дату цих документів.
Зазначені зміни вносяться на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Однією рискою закреслюється, наприклад, колишнє прізвище або ім'я, по батькові, дата народження і записуються нові дані з посиланням на відповідні документи на внутрішньому боці обкладинки і завіряються підписом керівника підприємства або печаткою відділу кадрів.
Згідно з п. 2.8 Інструкції якщо підприємство, яке зробило неправильний або неточний запис, ліквідоване, відповідний запис робиться правонаступником і засвідчується печаткою, а в разі його відсутності - вищестоящою організацією, якій було підпорядковане підприємство, а в разі його відсутності - облархівом, держархівом м. Києва, держархівом м. Севастополя і держархівом при Раді Міністрів Криму.
Тобто законом чітко передбачено порядок заповнення трудової книжки, внесення до неї відповідних записів та змін, а саме всі необхідні дії щодо трудової книжки вчиняє роботодавець, тому лише у тому разі, коли роботодавець не виконав свого обов'язку щодо ведення трудової книжки працівника належним чином, або відмовив у зміні записів у трудових книжках про прізвище, ім'я, по батькові і дату народження, то у такому випадку у суду виникнуть підстави для захисту порушеного права в судовому порядку.
Такий висновок ґрунтується на тому принципі урядування, що повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач (у цій справі - роботодавець) зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє (або вчиняє їх неправомірно), це може стати предметом судової перевірки.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18) зроблено висновок, що у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб'єктивних прав громадян.
Так, відповідно до записів з копії фрагментів трудової книжки серії НОМЕР_3 вбачається, що така заповнена 18.07.2007 ЗАТ «Кримська фруктова компанія». В подальшому, містяться записи про роботу в ТОВ «ЖЕО» та перебування на обліку в Гайворонському районному центрі зайнятості. Інших записів трудової книжки суду не надано.
Тобто заявницею не надано до суду докази того, чи зверталася вона до останнього роботодавця із заявою щодо зміни помилкового запису у трудовій книжці щодо її імені та чи їй було відмовлено у внесенні таких змін або її заява залишилась без відповіді, що свідчило б про неможливість внесення виправлень до документів, а саме трудової книжки, стосовно якої заявниця, в тому числі, просить встановити факт її належності.
Відповідно до ч. 4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Згідно ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір за подачу фізичною особою заяви у справах окремого провадження становить 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, в якому відповідна заява подається до суду.
Стаття 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» встановлює прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2025 року у розмірі 3028,00 гривень.
Відповідно до ч. 3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» у разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
З заяви вбачається, що заявниця просить встановити факти належності двох дипломів з додатками та трудової книжки.
Отже заява ОСОБА_1 містить три вимоги.
Відповідно до ч. 3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» у разі коли в заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
Таким чином, заявниці необхідно було сплатити судовий збір у розмірі 1816,80 грн (605,60 х 3) грн. При цьому нею сплачено судового збору та долучено квитанцію на суму лише 605,60 грн.
Тобто заявниці слід надати докази сплати судового збору на суму ще 1211,20 грн.
Реквізити для сплати судового збору: Отримувач коштів ГУК у Кіров.обл./тг м.Гайворон/22030101, Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37918230, Банк отримувача Казначейство України (ел. адм. подат.), Код банку отримувача (МФО) 899998, Рахунок отримувача UA768999980313141206000011515, Код класифікації доходів бюджету 22030101, Призначення платежу *;101;__________(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і має відповідну відмітку у паспорті);Судовий збір, за позовом ___________ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Гайворонський районний суд Кіровоградської області (назва суду, де розглядається справа).
Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
В порушення наведеного заявницею не зазначено обґрунтувань щодо зміни прізвища та зазначено та не надано доказів зміни прізвища з ОСОБА_3 на ОСОБА_4 .
Відповідно до ч. 1 ст. 185 Цивільного процесуального кодексу України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Відповідно до ч. 2 ст. 185 ЦПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
З огляду на викладене, відповідно до ч. 1 ст. 185 ЦПК України, заява підлягає залишенню без руху, заявниці необхідно в десятиденний строк з дня отримання копії ухвали усунути зазначені в ній недоліки. Для усунення недоліків заяви надати в письмовому вигляді заяву в новій редакції, з урахуванням наведених в ухвалі суду недоліків щодо її змісту, до виправленої заяви необхідно додати її копії для вручення заінтересованим особам, відповідно до їх кількості, визначившись з їх колом.
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.
У зв'язку з наведеним, вимога суду про усунення недоліків заяви не є порушенням права на справедливий судовий захист.
Крім того, як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана добросовісно користуватись належними їй процесуальними правам та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Окремо слід зазначити, що сторонами у справах окремого провадження є заявники, заінтересовані особи, які є спеціальними суб'єктами цього виду провадження (частина четверта статті 294 Цивільного процесуального кодексу України). Коло заявників за певними категоріями справ окремого провадження визначається шляхом вказівки у заяві мети звернення до суду.
Верховний Суд України у своєму листі від 01.01.2012 року вказує на те, що сторонами у справах окремого провадження є заявники, заінтересовані особи, які є спеціальними суб'єктами цього виду провадження. При визначенні кола заінтересованих осіб у встановленні факту слід враховувати їх юридичний інтерес, а саме: тоді, коли факти, що підлягають встановленню, можуть вплинути на їх права та обов'язки; якщо це організації та установи, в яких заявник буде реалізовувати рішення про встановлення факту.
Суд звертає увагу, що при визначенні кола заінтересованих осіб у встановленні факту, що має юридичне значення слід враховувати їх юридичний інтерес, а саме: (1) тоді, коли факти, що підлягають встановленню, можуть вплинути на їх права та обов'язки; (2) якщо це орган, установа чи організації, в яких заявник буде реалізовувати рішення про встановлення факту.
Зі змісту заяви вбачається, що така не містить зазначення жодної заінтересованої особи, що має (може мати) юридичний інтерес щодо даного факту.
Також суд звертає увагу заявниці на зміст вимоги, в якій вона (як вказує ОСОБА_1 ) просить встановити належність документів ОСОБА_2 .
Керуючись ст. 175, 177, 185, 258-261 ЦПК України,
заяву ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення - залишити без руху та надати заявниці строк на усунення недоліків - п'ять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
У випадку, якщо недоліки позовної заяви у встановлений строк не будуть усунуті, позовна заява вважатиметься неподаною та буде повернута позивачу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя: М. В. ВЕНГРИН