8 травня 2025 року м. Мукачево Справа №303/5688/21
8/303/1/25
Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області
в складі: головуючого - судді Кость В.В.
секретар судового засідання Івашко М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 від імені якого діє ОСОБА_2 про перегляд рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 14 грудня 2021 року за нововиявленими обставинами по справі
за позовом ОСОБА_1
до відповідачів: (1) Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС»;
(2) Товариства з обмеженою відповідальністю «МІРОМІР ГРУП»;
(3) ПАТ «Дельта Банк»
треті особи без самостійних вимог на боці відповідача (1):
(1) приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Шевченко Інна Леонтіївна;
(2) приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Незнайко Є.В.
про визнання відсутності прав іпотекодержателя, визнання частково недійсним договору відступлення, скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, визнання недійсним договору купівлі-продажу та витребування майна,
На підставі рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 14 грудня 2021 року по справі №303/5688/21 (надалі - Рішення) у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено повністю.
Постановою Верховного Суду від 20 березня 2024 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
7 квітня 2025 року ОСОБА_1 від імені якого діє ОСОБА_2 звернувся до суду із заявою про перегляд Рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами, в якій просить суд:
- скасувати Рішення та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково;
- визнати недійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Міромір Груп» 7 липня 2021 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Незнайком Є.В. за реєстровим №966;
- витребувати на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю «Міромір Груп», код ЄДРПОУ 44322804, місцезнаходження: 04071, місто Київ, вулиця Щекавицька, будинок 37/48, офіс 1, вбудовані нежитлові приміщення площею 268,2 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2403615721000.
Обґрунтовуючи свої вимоги за заявою, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 зазначає, що під час касаційного розгляду справи № 303/5688/21 позивачу стало відомо про те, що приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Незнайко Є.В. посвідчено спірний договір купівлі-продажу предмету іпотеки на підставі поданої іпотекодержателем ТОВ «Діджи Фінанс» копії іпотечного договору, у зв'язку з чим, позивач ОСОБА_1 звернувся до Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області із позовом повторно, зазначивши інші підстави позову, а також із відповідною заявою до правоохоронних органів.
Також представник позивача - ОСОБА_2 посилається на те, що 2 квітня 2025 року він ознайомився з матеріалами кримінального провадження №12024071040001066 (надалі - Кримінальне провадження) та отримав висновок експерта за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи від 27.03.2025 №1417-Е, об'єктом дослідження якої було рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу № відправлення 0500341268853 (надалі - Рекомендоване повідомлення).
Вищезазначеним експертним дослідженням встановлено, що підпис у Рекомендованому повідомленні виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою, що в свою чергу, спростовує докази отримання позивачем як іпотекодавцем повідомлення-вимоги від 7 вересня 2020 року вих. №4/з/лід (надалі - Повідомлення-вимога), яка була відправлена 30 листопада 2020 року рекомендованим поштовим відправленням №0500341268853 з повідомленням про вручення. В свою чергу, факт отримання ОСОБА_1 вищезазначеного Повідомлення-вимоги, як встановлено судами, підтверджується Рекомендованим повідомленням.
Поряд з цим, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 вважає, що судами під час розгляду даної справи хибно констатовано дотримання іпотекодержателем приписів ст. 35 Закону України «По іпотеку» та відсутності правових підстав для визнання спірного договору купівлі-продажу предмету іпотеки недійсним, та, як наслідок, витребування майна.
Натомість поданий до суду висновок експерта в рамках Кримінального провадження спростовує зазначені обставини, та доводить недотримання іпотекодержателем вимог ст. 35 Закону України «Про іпотеку», а приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Незнайко Є.В. приписів ст.ст. 18, 20, 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та пункту 61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень №1127.
Таким чином, на думку сторони позивача, долучений висновок експерта за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи від 27.03.2025 року №1417-Е є нововиявленою обставиною, яка за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що спростовують обставини, які були покладені в основу судового Рішення.
На підставі ухвали суду від 10 квітня 2025 року відкрито провадження за нововиявленими обставинами за заявою ОСОБА_1 від імені якого діє ОСОБА_2 , судове засідання призначено на 08.05.2025.
29 квітня 2025 року від уповноваженого представника ТОВ «Діджи Фінанс» - Сіренка Ю.Є. через систему «Електронний суд» надійшов «відзив на заяву про перегляд рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 14.12.2021 у справі №303/5688/21 за нововиявленими обставинами», у якому сторона відповідача (1) висловила свої заперечення, просила відмовити в задоволенні заяви та залишити в силі Рішення, а також стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Діджи Фінанс» витрати на професійну правничу допомогу в сумі 20000,00 грн, пов'язані з розглядом даної заяви.
Заперечення уповноваженого представника відповідача (1) зводяться до того, що з 02.09.2020 ТОВ «Діджи Фінанс» стало новим кредитором за кредитним договором №0602/0906/88-023 від 27 вересня 2006 року та іпотекодержателем за іпотечним договором №0602/0906/88-023-Z-1 від 27 вересня 2006 року, які були укладені між акціонерним комерційним банком «ТАС-Комерцбанк» та ОСОБА_1 .
ТОВ «Діджи Фінанс» направляло позивачу Повідомлення-вимогу, в якому повідомляло, що воно є новим кредитором, просило усунути порушення зобов'язання і погасити заборгованість, а також вказувало про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі, якщо заборгованість не буде погашена в тридцятиденний строк.
Надалі, ТОВ «Діджи Фінанс», з метою задоволення своїх кредиторських вимог звернуло стягнення на предмет іпотеки та 07.07.2021 та уклало з ТОВ «Міромір Груп» договір купівлі-продажу нерухомого майна, на підставі якого продало належний ОСОБА_1 предмет іпотеки.
Згодом, ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом про визнання відсутності прав іпотекодержателя, визнання частково недійсним договору відступлення, скасування рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень, визнання недійсним договору купівлі-продажу та витребування майна.
Рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 14.12.2021 у даній справі у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20.03.2024 у справі №303/5688/21, вищезазначене Рішення залишено без змін.
Представник ТОВ «Діджи Фінанс» - Сіренко Ю.Є, посилається на те, що судом встановлено законність факту того, що Повідомлення-вимога була вручена особисто ОСОБА_1 10.12.2020, що підтверджувалося, підписом працівника пошти, рукописним записом «Кочетов» на рекомендованому поштовому повідомленні, у зв'язку з чим, посилається безпосередньо на зміст постанови суду касаційної інстанції в цій справі.
За доводами представника ТОВ «Діджи Фінанс» зазначені в заяві про перегляд рішення підстави, не є нововиявленими обставинами.
В основу Рішення, залишеного в силі постановою Верховного Суду від 20.03.2024, покладено факт отримання ОСОБА_1 . Повідомлення-вимоги ТОВ «Діджи Фінанс», що підтверджувалося, записом працівника пошти прізвища отримувача « ОСОБА_3 » на рекомендованому поштовому повідомленні №0500341268853.
Таким чином, представник ОСОБА_4 вважає, що висновок експерта, яким підтверджується, що рукописний запис « ОСОБА_3 » на Рекомендованому повідомленні виконаний не ним, а іншою особою, не спростовує факти, покладені в основу судового Рішення, а повторно засвідчує їх, і не має жодного значення для розгляду даної справи, адже не впливає на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у даній судовій справі.
Факт того, що ОСОБА_1 отримав відправлення №0500341268853 (Повідомлення-вимогу), однак не розписався в Рекомендованому повідомленні особисто був відомий йому на момент розгляду справи №№303/5688/21, адже був однією з підстав позову.
Крім того, уповноважений представник ТОВ «Діджи Фінанс» вважає, що бланк Рекомендованого повідомлення не передбачав необхідності особистого підпису одержувача, оскільки Правилами надання послуг поштового зв'язку, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270, передбачено загальний порядок фіксації та оформлення вручення рекомендованого поштового відправлення, який передбачає встановлення особи одержувача та зазначення на бланку повідомлення про вручення його прізвища і цей запис вносить працівник пошти.
При цьому, маючи намір витребувати майно, ОСОБА_1 не надав жодного доказу на підтвердження нововиявлених обставин недобросовісності ТОВ «Міромір Груп» як набувача предмета іпотеки.
5 травня 2025 року від уповноваженого представника відповідача (3) ПАТ «Дельта Банк» - Мізунського А.І. через систему «Електронний суд» надійшли заперечення, в яких уповноважений представник просив суд в задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд рішення за нововиявленими обставинами відмовити та залишити без змін Рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним Договору № 2303/К/1 про відступлення прав вимоги укладеного року між ПАТ «ДЕЛЬТА БАНК» та ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС».
За доводами представника відповідача (3) ТОВ «Діджи Фінанс» у законний спосіб на законних підставах набуло право вимоги до ОСОБА_1 (прав нового кредитора та нового іпотекодержателя) за кредитним договором від 27 вересня 2006 року і за іпотечним договором від 27 вересня 2006 року, і подальша реалізація ним своїх правомочностей як Нового кредитора до Боржника належить виключно до компетенції останнього. Також представник вважає, що позивач обрав неналежний спосіб захисту.
8 травня 2025 року від представника позивача - ОСОБА_2 через систему «Електронний суд» надійшла «відповідь на відзив» у якій представник висловив свої заперечення на доводи представника відповідача - ТОВ «Діджи Фінанс» наведені у його «відзиві», повторно акцентував увагу на тому, що Повідомлення-вимога була надіслана ОСОБА_1 на не правильну адресу, та навів доводи аналогічні тим, які були зазначені ним у змісті заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами.
В судове засідання належним чином повідомлені учасники справи не з'явилися, однак, попередньо судом отримано від них ряд заяв.
1 травня 2025 року від представника відповідача ТОВ «Діджи Фінанс» - Сіренка Ю.Є. через систему «Електронний суд» надійшла «заява про участь в засіданні в режимі відеоконференцзв'язку», зміст якої суд розцінює як суперечливий, оскільки в прохальній частині такої міститься клопотання про розгляд заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами за відсутності «представника позивача».
6 травня 2025 року від представника - Мізунського А.І. через систему «Електронний суд» надійшла заява про розгляд справи без участі уповноваженого представника відповідача ПАТ «Дельта Банк».
7 травня 2025 року від представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 через систему «Електронний суд» надійшло клопотання про відкладення судового засідання, яке суд не бере до уваги, оскільки 8 травня 2025 року ним було подано «відповідь на відзив», у прохальній частині якого міститься клопотання про розгляд заяви без його участі.
Уповноважений представник відповідача (2), а також треті особи без самостійних вимог на боці відповідача (1) у судове засідання не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили.
За таких обставин, суд вважає, що процесуальних перешкод для розгляду заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами по суті не має.
Дослідивши матеріали справи та заяви, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до частини першої статті 423 Цивільного процесуального кодексу України рішення, постанова або ухвала суду, яким закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключеними обставинами.
Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами, серед іншого, є істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи (частина друга ст. 423 Цивільного процесуального кодексу України).
Право на перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами є однією з найважливіших гарантій справедливого здійснення правосуддя, захисту прав і свобод людини у сфері цивільного судочинства і дотримання законності в цивільному судочинстві.
До нововиявлених обставин належать факти об'єктивної дійсності, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного розв'язання спору.
Необхідними та загальними ознаками нововиявлених обставин є:
- існування цих обставин під час розгляду та вирішення справи і ухвалення судового рішення, про перегляд якого подається заява;
- на час розгляду справи ці обставини об'єктивно не могли бути відомі ні заявникові, ні суду;
- вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов'язки осіб, які беруть участь у справі.
Тобто, нововиявлені обставини - це юридичні факти (фактичні обставини) справи, які мають істотне значення для вирішення справи по суті, існували в період первинного провадження і ухвалення судового акта, але не були і не могли бути відомі ні сторонам, ні третім особам, їхнім представникам, іншим учасникам цивільного процесу, ні суду, за умови виконання ними всіх вимог закону для об'єктивного повного і всебічного розгляду справи та ухвалення законного й обґрунтованого судового рішення.
Істотними для справи обставини вважаються ті, що становлять сутність справи та мають юридичне значення для взаємовідносин сторін, могли вплинути на рішення суду, що набрало законної сили, існували під час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі ні особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи, ні суду.
Перегляд за нововиявленими обставинами є процесуальним засобом перевірки правильності судових рішень, постанов, ухвал, що має забезпечувати їх законність і обґрунтованість, захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері приватно-правових відносин.
Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у рішенні, що переглядається.
Судове рішення не може переглядатись у зв'язку з нововиявленими обставинами, якщо обставини, передбачені частиною другою статті 423 Цивільного процесуального кодексу України, відсутні, а є підстави для перегляду рішення в апеляційному чи касаційному порядку або Верховним Судом, а також якщо такі обставини були або могли бути відомі заявникові на час розгляду справи.
При цьому неподання стороною або особою, яка бере участь у справі, доказу, про який їй було відомо та який підтверджує відповідні обставини, а також відмова суду в прийнятті доказів не є підставами для перегляду судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами.
Нововиявлені обставини відрізняються від нових обставин, обставин, що змінилися, та нових доказів за часовими ознаками, предметом доказування та істотністю впливу на судове рішення. Нова обставина, що з'явилася або змінилася після розгляду справи, не є підставою для перегляду справ.
Не вважаються нововиявленими нові обставини, які виявлені після ухвалення судом рішення, а також зміна правової позиції суду в інших подібних справах.
Не можуть вважатися нововиявленими ті обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами чи іншими особами, які беруть участь у справі.
Обставини, що виникли чи змінилися після ухвалення судом рішення, а також обставини, на які посилався учасник судового процесу у своїх поясненнях, касаційній скарзі або які могли бути встановлені в разі виконання судом вимог процесуального закону, теж не можуть визнаватися нововиявленими.
Необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами. Процесуальні недоліки розгляду справи (зокрема, неповне встановлення фактичних обставин справи) не вважаються нововиявленими обставинами, проте можуть бути підставою для перегляду судового рішення в апеляційному або касаційному порядку.
Аналогічний правовий висновок міститься в постановах Верховного Суду від 29 серпня 2018 року в справі №552/137/15-ц, від 20 лютого 2020 року у справі № 815/6834/15.
У рішеннях Європейського суду з прав людини від 18 листопада 2004 року у справі «Pravednaya v. Russia» та від 06 грудня 2005 року у справі «Popov v. Moldova» № 2 зазначено, що процедура скасування остаточного судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду.
У пункті 33 рішення Європейського суду з прав людини від 19 лютого 2009 року у справі «Христов проти України» Суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.
Європейський суд з прав людини зазначив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata -остаточності рішень суду. Цей принцип визначає, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, а не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру (рішення від 3.04.2008 у справі «Пономарьов проти України», п.40).
Процедура скасування остаточного судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би привести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні і що цей доказ є вирішальним. Ця процедура є характерною для правових систем багатьох держав-учасниць. Зазначена процедура сама по собі не суперечить принципу правової визначеності доти, доки вона використовується задля виправлення помилок, допущених під час здійснення правосуддя (рішення від 18.11.2004 у справі «Pravednaya v. Russia», пп.27, 28).
Аналогічні правові висновки наведені також у постанові Верховного Суду від 28.07.2021 у справі № 345/1362/20.
В контексті наведеного, слід також звернути увагу на те, що при перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову.
Як на підставу для задоволення поданої на розгляд суду заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 посилається, зокрема на те, що висновок експерта за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи від 27.03.2025 року №1417-Е є нововиявленою обставиною, яка за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що спростовують факти, які були покладені в основу судового Рішення, оскільки в даному висновку судового експерта було встановлено, що підпис у Рекомендованому повідомленні виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою. За доводами сторони позивача, наведені обставини спростовують докази отримання позивачем як іпотекодавцем Повідомлення-вимоги, яка була відправлена 30.11.2020 року рекомендованим поштовим відправленням №0500341268853 з повідомленням про вручення. ОСОБА_1 не мав можливості оглянути оригінал Рекомедованого повідомлення в ході судового розгляду справи, експертне дослідження проведено в межах Кримінального провадження.
Натомість сторона відповідача (1) ТОВ «Діджи Фінанс» наполягає на тому, що зазначені в заяві про перегляд рішення підстави - не є нововиявленими обставинами, а висновок експерта, яким підтверджується, що рукописний запис «Кочетов» на Рекомендованому повідомленні виконаний не ним, а іншою особою, не спростовує факти, покладені в основу судового Рішення, а повторно засвідчує їх, і не має жодного значення для розгляду даної справи, адже не впливає на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у даній судовій справі. Бланк Рекомендованого повідомлення не передбачав необхідності особистого підпису одержувача.
Аналізуючи фактичні обставини по справі, в контексті з доводами та запереченнями учасників судового процесу, на предмет їх відповідності наведеним судом положенням законодавства та судової практики, слід зазначити наступне.
Нововиявленою обставиною, як юридичним фактом, який має істотне значення для розгляду справи, але не був і не міг бути відомий на час ухвалення Рішення, слід оцінювати крізь призму самої обставини відсутності підпису одержувача в Рекомендованому повідомленні, яка існувала на час розгляду справи та ухвалення судом Рішення, яке ОСОБА_1 просить переглянути, а не сам документ (висновок експерта за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи від 27.03.2025 року №1417-Е), яким встановлено обставину недійсності такого Рекомендованого повідомлення.
Наведене узгоджується з правовими висновками наведеними Верховним Судом у постанові від 21 жовтня 2020 року по справі №726/938/18 (провадження № 61-14879св19) за схожих обставин.
Поряд з цим, оцінюючи обставини відносно того, чи має вирішальне значення наданий суду доказ (висновок експерта за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи від 27.03.2025 року №1417-Е), суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270 (в редакції чинній на час вручення ОСОБА_1 . Повідомлення-вимоги) (надалі -Правила), було регламентовано, що поштове відправлення з оголошеною цінністю - це реєстровані лист, бандероль, посилка, прямий контейнер, які приймаються для пересилання з оцінкою вартості вкладення, визначеною відправником (абз. 19 п.2).
Матеріалами справи підтверджується, що Повідомлення-вимога надсилалась позивачу поштовим відправленням №0500341268853, яке було з оголошеною цінністю, що підтверджується копією опису вкладеного в цінний лист. Позначок "Вручити особисто" або "Судова повістка" таке відправлення не містило.
Поряд з цим, відповідно до п. 106 Правил під час вручення фізичній особі реєстрованого поштового відправлення, виплати коштів за поштовим переказом з повідомленням про вручення працівник поштового зв'язку на підставі пред'явленого одержувачем документа, що посвідчує особу, зазначає на бланку повідомлення про вручення його прізвище.
На бланку повідомлення про вручення поштового відправлення з позначкою "Вручити особисто", внутрішнього рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" одержувач розписується та зазначає прізвище та ініціали або ім'я та прізвище.
Таким чином, аналізуючи вищенаведене, слід дійти висновку, що особистий підпис одержувача на бланку повідомлення про вручення поштового відправлення не вимагається, якщо на поштовому відправленні немає позначки «Вручити особисто» або «Судова повістка».
За таких обставин, суд погоджується з доводами представника ТОВ «Діджи Фінанс», стосовно того, що наявності особистого підпису ОСОБА_1 на бланку Рекомендованого повідомлення не вимагалось.
Наведене узгоджується з висновками Верхового Суду висловленими у постанові від 25 липня 2024 року по справі №№ 500/6150/14, в якій суд касаційної інстанції зазначив: «суди надали належну оцінку відповідним доказам у їх сукупності, врахували, що напис про одержання поштового відправлення ОСОБА_2, в якому зазначене її прізвище, зроблений працівником поштового зв'язку відповідно до Правил, повідомлення про вручення поштового відправлення ОСОБА_2 не містить позначки «Судова повістка» або «Вручити особисто», а тому особистого підпису одержувача на бланку повідомлення про вручення поштового відправлення не вимагало. Тому таке повідомлення є достатнім доказом отримання іпотекодавцем відправлення, а презумпція належного повідомлення іпотекодержателя про необхідність усунення порушень основного зобов'язання іпотекодавцем не спростована».
Крім того, слід звернути увагу на те, що не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювали суди під час розгляду справи (постанова Великої Палати Верховного Суду у справі № 9901/819/18 від 14.04.2021).
Так, в межах розгляду справи №303/5688/21 суд касаційної інстанції вже надав свою оцінку спірним правовідносинам та, серед іншого, дійшов таких висновків: «Повідомленням-вимогою від 07 вересня 2020 року за вих. № 4/з/лід ТОВ «Діджи Фінанс» повідомило ОСОБА_1 про набуття прав вимоги за кредитним та іпотечним договорами, зажадало від нього у 30-денний строк з моменту направлення повідомлення усунути порушення умов кредитного договору шляхом сплати заборгованості у сумі 5 815 183,29 грн, визначеної станом на 02 вересня 2020 року. Попередило, що у разі невиконання вимоги товариство зверне стягнення на предмет іпотеки: нежиле приміщення під номером АДРЕСА_3 , шляхом продажу предмета іпотеки від свого імені або шляхом набуття права власності на предмет іпотеки.
Адресою ОСОБА_1 у цій вимозі зазначена: АДРЕСА_4 . Вимога фактично була відправлена 30 листопада 2020 року рекомендованим поштовим відправленням № 0500341268853 з повідомленням про вручення і була доставлена та вручена за цією адресою 10 грудня 2020 року, що підтверджується поштовими документами, а також підписом працівника пошти, рукописним записом «Кочетов» на рекомендованому поштовому повідомленні та даними відстеження поштового відправлення на офіційному веб-сайті «Укрпошти».
Таким чином, Верховний суд у вищенаведеному судовому акті не констатував порушень стосовно того, що підпис на Рекомендованому повідомленні було вчинено не ОСОБА_1 , а працівником пошти.
На підставі викладеного, суд приходить до висновку про відмову у перегляді Рішення за нововиявленими обставинами.
Щодо вирішення клопотання представника ТОВ «Діджи Фінанс» про стягнення витрат на правничу допомогу.
Відповідно до частини першої статті 133 Цивільного процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 частини третьої статті 133 Цивільного процесуального кодексу України).
Положеннями статті 137 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Відповідно до частин третьої та четвертої статті 137 Цивільного процесуального кодексу України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
При визначенні суми відшкодування даних витрат суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи. Саме такі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у Рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна та інші проти України" (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових витрат та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.
Для підтвердження витрат на правничу допомогу представник ТОВ «Діджи Фінанс» надав до суду договір про надання правничої допомоги від 04.12.2024 укладений між ТОВ «Діджи Фінанс» та адвокатом Сіренком Ю.Є, додаток №1 до цього договору, а також акт приймання-передачі правничої допомоги від 29.04.2025.
Гонорар адвоката за надану правничу допомогу складає 20000,00 грн, в тому числі:
- правовий аналіз заяви ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Пітух В.І., про перегляд Рішення за нововиявленими обставинами, аналіз судової практики з даного питання - 5 000,00 грн;
- збір доказів, складання та подання до Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області відзиву на заяву про перегляд Рішення за нововиявленими обставинами - 15 000,00 грн.
Поряд з цим, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року (справа №922/1964/21) зроблено висновок, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі №362/3912/18.
Враховуючи складність справи та принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, виходячи з конкретних обставин справи, суд приходить до висновку, що розмір витрат на правничу допомогу у сумі 20000,00 грн, є завищеним, зважаючи, зокрема, на незначну кількість підготовлених процесуальних документів.
Наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
Близькі за змістом висновки викладено в постановах Верховного Суду від 31 липня 2020 року у справі №301/2534/16-ц, від 30 вересня 2020 року у справі №201/14495/16-ц.
На підставі наведеного, суд приходить до висновку, що з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Діджи Фінанс» слід стягнути витрати на правничу допомогу в сумі 10000,00 грн.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 2, 12, 14, 76-83, 137, 353, 423, 429 Цивільного процесуального кодексу України, Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області
1. У задоволенні заяви ОСОБА_1 від імені якого діє ОСОБА_2 про перегляд рішення за нововиявленими обставинами - відмовити.
2. Залишити рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 14 грудня 2021 року по справі №303/5688/21 в силі.
3. Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (код ЄДРПОУ 42649746) суму 10000,00 (десять тисяч гривень 00 копійок) гривень у відшкодування судових витрат на правничу допомогу.
4. Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Суддя В.В. Кость