Справа № 344/7879/25
Провадження № 1-кс/344/3447/25
07 травня 2025 року м. Івано-Франківськ
Слідчий суддя Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області ОСОБА_1 , з участю секретаря ОСОБА_2 , заявника ОСОБА_3 , розглянувши у судовому засіданні в залі суду клопотання про скасування арешту, -
в клопотанні вказано, що Слідчим відділом Івано-Франківського РУП ГУНП в Івано-Франківській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №12025091010000658. Ухвалою Івано-Франківського міського суду накладено арешт на автомобіль марки Audi Q5, Д.Н.З. НОМЕР_1 , арешт на автомобіль накладено з метою збереження речового доказу та для проведення відповідних експертиз для встановлення істини у кримінальному провадженні. Підстав для арешту вказаного майна, зокрема і тих, які слідчий суддя вважав підставами для накладення арешту, станом на день розгляду клопотання, немає. Всі необхідні слідчі дії, експертизи проведені. Автомобіль знаходиться на відкритому майданчику, що впливає на стан автомобіля.
Заявник повідомила суд, що здійснюється досудове розслідування та фактом ДТП за участі її доньки, експертизи з автомобілем проведені, просила повернути авто для проведення ремонту.
Прокурор просив про розгляд без його участі, не заперечував щодо скасування арешту в частині володіння та користування, з метою збереження речових доказів просив залишити арешт в частині заборони розпорядження майном та його відчуження.
Судом встановлено наступні обставини.
Ухвалою слідчого судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 16.04.2025 року накладено арешт із забороною користування, відчуження, розпорядження на автомобіль марки Audi Q5, Д.Н.З. НОМЕР_1 .
Згідно копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 власником зареєстровано ОСОБА_3 .
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.
Відповідно до ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме майно щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
В ст.174 КПК України визначено, що підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Отже арешт може бути скасовано у випадку, якщо відповідна особа доведе, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Так суб'єкт клопотання не оспорював і не заперечив правових підстав накладення відповідного арешту.
Отже, судом раніше встановлено, що арешт на майно накладено обґрунтовано; майно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, згідно з якою речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
Так, відповідно до ч. 9 ст. 100 КПК України питання про долю речових доказів в кримінальному провадженні, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким завершується розгляд кримінального провадження по суті його розгляду. До вказаного часу докази повинні зберігатися до набрання рішенням законної сили. У разі закриття кримінального провадження слідчим або прокурором питання про долю речових доказів і документів вирішується ухвалою суду на підставі відповідного клопотання, яке розглядається згідно із статтями 171-174 цього Кодексу.
Таким чином, перед судом не доведено тієї обставини, що арешт відповідного майна здійснено без правових підстав.
Заявник зазначає, що автомобіль оглянутий та проведено всі необхідні експертні дослідження, потреби у подальшому триманні немає, однак до матеріалів клопотання не долучено доказів, які б свідчили, що необхідність в збереженні речового доказу відпала.
При цьому арешт речового доказу здійснено саме з метою забезпечення збереження речового доказу у незмінному стані, усунення ризиків зміни речового доказу, знищення чи спотворення відповідних якостей речового доказу, що використовуються під час доказування фактичних обставин, що становлять предмет кримінального провадження.
Отже для вирішення питання повернення речового доказу заявник зобов'язаний був звернутися до уповноваженого кримінальним процесуальним законом суб'єкта, якому належить право на підтримання обвинувачення за опосередкуванням відповідних доказів, яким є прокурор.
Заявник в судовому засіданні повідомила про намір проведення ремонту арештованого автомобіля.
Зі змісту ухвали Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області встановлено, що арешт на автомобіль накладено з метою забезпечення збереження речового доказу, оскільки є об'єктом, який міг би зберегти на собі сліди кримінального правопорушення.
Вчинення заявником дій з проведення ремонту автомобіля може призвести до зміни технічного стану автомобіля, який визнано речовим доказом у кримінальному провадженні.
Крім цього, до завершення кримінального провадження все ще зберігається потреба у дослідженні речового доказу судом. Таким чином потреба, з якою було встановлено арешт речового доказу все ще не відпала.
Згідно ч. 1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Таким чином, перед судом не доведено наявності правових підстав для скасування арешту речового доказу.
Усі інші пояснення сторін, їх докази і арґументи не спростовують висновків суду, зазначених в цьому судовому рішенні, їх дослідження та оцінка судом не наддала можливості встановити обставини, які б були підставою для ухвалення будь-якого іншого судового рішення.
Відповідно до зазначеного суд, -
в задоволенні клопотання відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1