Справа № 195/1773/23
Провадження № 2/195/94/25
28.04.2025 року с-ще Томаківка
Дніпропетровської області
Томаківський районний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді - Колодіної Л.В.,
за участі секретаря судового засідання - Левкович І.В.,
представника позивача - Мірошнікової Х.А. (в режимі відеоконференції),
представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Кок С.А.
представника відповідача ФОП ОСОБА_2 - адвоката Кок С.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в приміщенні Томаківського районного суду Дніпропетровської області позовну заяву ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «АРСЕНАЛ СТРАХУВАННЯ» до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 , в інтересах якого діє представник - адвокат Кок Станіслав Анатолійович, ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Кок Станіслав Анатолійович, третя особа без самостійних вимог: громадянка ОСОБА_3 , про відшкодування страхового відшкодування,
позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів про відшкодування страхового відшкодування.
Позивач обгрунтовує свої позовні вимоги, тим, що 21.01.2021 року між ПРАТ «СК «Арсенал Страхування» та ОСОБА_3 було укладено договір страхування наземного транспорту №151/20-Т/Дп/04, згідно якого ПРАТ «СК «Арсенал Страхування» взяло на себе зобов'язання компенсувати будь-яке пошкодження або знищення ТЗ «Volvo», д/н НОМЕР_1 , його окремих складових частин чи додаткового обладнання внаслідок ДТП.
Так, 11.02.2021 року в м.Дніпро на шосе Запорізьке сталася ДТП за участю ТЗ «DAF», д/н НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 та ТЗ «Volvo XC60», д/н НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_3 . Дана ДТП сталася в результаті порушення ПДР водієм ТЗ «DAF», д/н НОМЕР_2 , ОСОБА_1 , що підтверджується постановою Томаківського районного суду Дніпропетровської області у справі 932/1674/21. В цій постанові зазначено, що водій ТЗ «DAF», д/н НОМЕР_2 на момент ДТП працював на посаді водія у ФОП « ОСОБА_2 ».
Відповідно Постанови ВС від 28 січня 2020 року по справі № 354/28/17 процесуальне судочинство визначає правило преюдиції: обставини, встановлені рішенням суду, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини.
Правова доктрина виокремлює наступні ознаки преюдиції:
- зазначені обставини беруться до уваги, коли вони встановлені не лише рішенням суду окремої юрисдикції (наприклад, кримінальним судом), але й рішенням суду іншої ланки судової системи;
- під рішенням можуть матися на увазі також проміжні та допоміжні акти, у випадку, якщо в них належним чином розглянуто спірне питання;
- судове рішення повинно бути таким, що набрало законної сили;
- сторонами у справі мають бути ті ж особи/особа, стосовно яких встановлено обставини, однак суб'єктний склад сторін у справі не обов'язково має бути повністю тотожним;
- у разі скасування рішення, яке встановлює преюдицію, виникають підстави для перегляду за нововиявленими обставинами усіх тих рішень, які цю преюдицію використали.
Отже, преюдиційні факти це факти, встановлені судовими рішеннями, що набрали законної сили і не підлягають доведенню в іншій справі (постанова Верховного Суду у справі № 234/16272/15-ц).
"При розгляді справи про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду у справі про адміністративне правопорушення, ця постанова обов'язкова для суду з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою. Тому, розглядаючи цей позов, суд не вправі обговорювати вину такої особи, а може вирішувати питання лише про розмір відшкодування. У такому разі і призначення відповідної експертизи не вимагається." (Постанова ВС у справі N 234/16272/15-ц)
Таким чином при виконанні своїх трудових обов'язків водій ОСОБА_1 заподіяв шкоду у вигляді пошкодження автомобіля марки «Volvo», д/н НОМЕР_1 .
Відповідно до ст.1172 ЦК України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
У зв'язку з даною подією та за умовами договору ПрАТ СК «Арсенал Страхування» понесло збитки, виплативши на користь ОСОБА_3 суму в розмірі 248496,47 грн.
На підставі ст.993 ЦК України та ст. 27 Закону України “Про страхування», до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник, що отримав страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Згідно ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними діями майну юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Враховуючи вищезазначене, ПрАТ «СК «Арсенал Страхуваня» була надіслана претензія № 160721-1732/р від 16.07.2021 на суму 119 996,47 грн на ім'я ФОП ОСОБА_2 . Проте, жодних коштів на рахунок ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» не надходило.
Позивач ПРАТ "СК "Арсенал Страхування" надав попередній (орієнтовний) розрахунок, які позивач поніс і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи:
1.Витрати на сплату судового збору 2684,00 грн.
2.Витрати на отримання правничої допомоги в розмірі 10 000,00грн.
3.Витрати на проведення експертного дослідження 10 000,00 грн.
Крім того, позивач звертався до Господарського суду Дніпропетровської області для вирішення даного спору, проте ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 19.10.2023 провадження у справі було закрито на підставі п.1 ч.1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України,у зв'язку з тим, що спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства, а повинен розглядатися в порядку цивільно-процесуального законодаства районним судом відповідно до вимог Цивільно-процесуального кодексу України.
Виходячи з цього ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» звернулось до Томаківського районного суду Дніпропетровської області за захистом своїх прав та законних інтересів.
Позивач просить суд стягнути з ФОП ОСОБА_2 та громадянина ОСОБА_1 на користь позивача суму майнової шкоди в розмірі 119 996,47 грн. солідарно. Крім того, позивач просить суд стягнути з ФОП ОСОБА_2 та громадянина ОСОБА_1 на користь позивача суму судового збору у розмірі 2684 грн. 00 коп. пропорційно до задоволених вимог.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі та пояснив суд задовольнити позов в повному обсязі.
В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Кок С.А. позов не визнав та пояснив, що на час ДТП водій ОСОБА_1 не знаходився в трудових відносинах із роботодавцем ФОП Дрок, оскільки був у відпустці. Крім того, представник водія ОСОБА_1 суду пояснив, що надані позивачем докази не підтверджують здійснення ремонту автомобіля, також відсутні докази на підтвердження обставин, яким чином розрахована сума позовних вимог. Адвокат також пояснив, що автомобіль марки DAF TRUCKS, реєстраційний номер НОМЕР_3 , належить громадянину ОСОБА_4 . Однак, ніяких доказів на підтвердження даного факту надано суду не було. Крім того, адвокат Кок С.А. пояснив, що в товарно-транспортній накладній № Р153 від 11.02.2021 року водій ОСОБА_5 не розписувався, його підпис зроблено невідомою особою. Однак, за даним фактом до правоохоронних органів звернень не було.
В судовому засіданні представник відповідача ФОП ОСОБА_2 - адвокат Кок С.А. позов не визнав та пояснив, що на час ДТП водій ОСОБА_5 знаходився у відпустці, що підтверджується копією заяви громадянина ОСОБА_1 на адресу ФОП ОСОБА_6 від 10.02.2025 року, в якій останній просить надати відпустку без збереження заробітної плати з 10.02.2021 року по 12.02.2021 року на 3 календарних дні за сімейними обставинами. Однак, наказ про надання відпустки надати неможливо, т.я. це не передбачено для ФОП.
Відповідно до ч. 1 ст. 247 ЦПК України здійснюється повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу в порядку, передбаченому Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).
Суд, заслухав пояснення представника позивача, представника відповідачів, дослідивши та вивчивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно положень ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно з ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України обов'язок доказування покладений на сторони . Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Суд розглядає справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих сторонами доказів. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Так, судом були встановлені наступні обставини.
Відповідно до копії заяви на страхування громадянка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , просить ПРАТ «СК «АРСЕНАЛ СТРАХУВАННЯ» укласти договір добровільного страхування наземного транспорту щодо страхування вказаного транспортного засобу (том 1 а.с.21-23).
Відповідно до копії договору добровільного страхування наземного транспорту № 151/20-Т/Дп/04 від 21 січня 2021 року Страховик ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «АРСЕНАЛ СТРАХУВАННЯ» уклало договір із громадянкою ОСОБА_3 . Строк дії договору до 20.01.2022 року (том 1 а.с.7-19).
Відповідно до копії постанови Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 12.05.2021 року (справа № 932/1674/21) 11.02.2021 року о 14.50 годині ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом, вантажним автомобілем марки DAF TRUCKS, реєстраційний номер НОМЕР_3 , на Запорізькому шосе у м. Дніпро біля електроопори №111, не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем марки Volvo ХC60, реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_3 , чим скоїв дорожньо-транспортну пригоду, в результаті якої транспортні засоби отримали механічні ушкодження, постраждалих осіб не виявлено. Дана постанова набрала законної сили (том 1 а.с.35-36).
Згідно копії розрахунку страхового відшкодування від 18.02.2021 року Страхувальнику ОСОБА_3 нараховано страхове відшкодування в розмірі 220568, 33 грн. Страховий випадок ДТП (том 1 а.с.25).
Згідно копії розрахунку страхового відшкодування від 20.12.2021 року Страхувальнику ОСОБА_3 нараховано страхове відшкодування в розмірі 27928,14 грн. Страховий випадок ДТП (том 1 а.с.26).
Згідно копії страхового акту № 006.00281921-1 від 18.02.2021 року страхова подія сталося 11.02.2021 року о 14:50, власник майна ОСОБА_3 (том 1 а.с.27).
Згідно копії страхового акту № 006.00281921-2 від 20.12.2021 року страхова подія сталося 11.02.2021 року о 14:50, власник майна ОСОБА_3 (том 1 а.с.28).
Відповідно до копії платіжного доручення № 9295020 від 22 лютого 2021 року платник ПРАТ «СК «АРСЕНАЛ СТРАХУВАННЯ» здійснило страхову виплату ОСОБА_3 в розмірі 220568,33 коп. (том 1 а.с.53).
Відповідно до копії платіжного доручення № 74757628 від 22 грудня 2021 року платник ПРАТ «СК «АРСЕНАЛ СТРАХУВАННЯ» здійснило страхову виплату ОСОБА_3 в розмірі 27 928,14 коп. (том 1 а.с.54).
Відповідно до копії заяви громадянина ОСОБА_1 на адресу ФОП ОСОБА_2 від 10.02.2025 року водій ОСОБА_1 просить надати відпустку без збереження заробітної плати з 10.02.2021 року по 12.02.2021 року на 3 календарних дні за сімейними обставинами. Даний документ також містить письмовий запис в верхній лівій частині аркушу наступного змісту: «Узгоджено. ОСОБА_2 Підпис. Дата 10.02.2021 рік» (том 1 а.с.78).
Відповідно до копії заяви на ім'я ФОП ОСОБА_2 від 26.06.2023 року водій ОСОБА_1 повідомляє про наступне: 11.02.2021 року він перебував у відпустці за місцем роботи у ФОП ОСОБА_7 , взяв у ОСОБА_4 за попередньою домовленістю з ним вантажний автомобіль марки DAF TRUCKS, реєстраційний номер НОМЕР_3 , для покупки та перевезення будівельних матеріалів з ТЦ «ЕПІЦЕНТР» у м.Дніпро на Запорізькому шосе для власних потреб оздоблення його будинку; 11.02.2021 року о 14:50 він керуючи вантажним автомобілем на Запорізькому шосе у м.Дніпро біля електроопори № 111, здійснив зіткнення з автомобілем марки Volvo ХC60, реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_3 . Постановою Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 12.05.2021 року у справі № 932/1674/21 його було притягнуто до відповідальності за ст.124 КупАп та накладено штраф; ДТП 11.02.2021 року було ним скоєно не у зв'язку та не під час виконання трудових обов'язків з ФОП ОСОБА_2 (том 1 а.с.79).
Відповідно до копії трудового договору між працівником і фізичною особою, яка використовує найману працю від 10.09.2012 року ФОП ОСОБА_2 та громадянин ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уклали безстроковий договір на невизначений строк, починаючи з 10.09.2012 року. Працівник зобов'язаний виконувати: водій, дотримання ПДР, догляд за автомобілем, доставка та відповідальність за товар. Час виконання робіт установлюється з 08:00 до 17:00. Вихідні: субота, неділя. Тривалість щорічної відпустки та час її надання 2 кол.дня з 01.09.2012 -24.03.13. При вирішенні питань, не передбачених цим договором, сторони керуються загальними нормами законодавства про працю України. Трудовий договір зареєстрований 10.09.2012 року за № 04191200108 Томаківським РЦЗ.
Відповідно до товарно-транспортній накладній № Р153 від 11 лютого 2021 року автомобіль перевізник ФОП ОСОБА_8 , водій ОСОБА_1 на автомобілі «DAF», д/н НОМЕР_2 здійснював перевезення вантажу. Пункт навантаження: ТОВ «Інтер-мол» смт.Томаківка, вул.Комунальна, 10. Пункт розвантаження: ТОВ «ФОРФУД», вул. Юрія Савченко, 17. Супровідні документи: видаткова накладна № 153 від 11.02.2021, свідоцтво про якість № 128 від 11.02.2021. Транспортні послуги, які надаються автомобільним перевізником: перевезення вантажу.
Таким чином, на час ДТП, а саме 11 лютого 2021 року водій ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з ФОП Дрок.
Суд критично відноситься до письмових пояснень громадянина ОСОБА_5 відносно того, що 11 лютого 2021 року він знаходився у відпустці без збереження заробітної плати з 10.02.2021 року по 12.02.2021 року на 3 календарних дні за сімейними обставинами. На підтвердження даного факту з боку представника відповідачів доказів надано не було. Навпаки, факт знаходження в трудових відносинах підтверджується товарно-транспортною накладною № Р153 від 11 лютого 2021 року.
Крім того, суд вважає помилковою думку адвоката Кок С. про те, що діючим законодавством не передбачено оформлення наказом ФОП відпустки робітнику, т.я. п.7 копії трудового договору між працівником і фізичною особою, яка використовує найману працю, від 10.09.2012 року ФОП ОСОБА_2 та громадянин ОСОБА_1 передбачено, що при вирішенні питань, не передбачених цим договором, сторони керуються загальними нормами законодавства про працю України.
Так, порядок надання відпусток регулюється Конституцією України, Законом України «Про відпустки», Кодексом законів про працю України, іншими законами та нормативно-правовими актами. На прохання працівника роботодавець може надати відпустку без збереження заробітної плати.
Крім того, суд приймає до уваги пояснення адвоката Кок С. про те, що наказу про відпустку без збереження заробітної плати з 10.02.2021 року по 12.02.2021 року на 3 календарних дні за сімейними обставинами - в природі не існує (його не складали).
Зазначені обставини свідчать про те, що володільцем джерела підвищеної небезпеки - автомобіля «DAF», д/н НОМЕР_2 на момент вчинення ДТП, а саме 11.02.2021 року був ФОП Дрок.
Відповідно до частини другої статті 1187 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Тобто нормами частини другої статті 1187 ЦК України визначено особливого суб'єкта, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, це є його законний володілець.
Згідно з підпунктами «г» і «ґ» підпункту 38.1.1 пункту 38.1 статті 38 Закону України від 01 липня 2004 року № 1961-IV страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив ДТП, якщо ДТП визначено в установленому порядку безпосереднім наслідком невідповідності технічного стану та обладнання транспортного засобу існуючим вимогам ПДР; а також якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у підпункті 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 цього Закону.
Таким чином, норми спеціального Закону № 1961-IV надають страховику, який виплатив страхове відшкодування, альтернативне право на звернення з позовом у порядку регресу до водія транспортного засобу, який спричинив ДТП, у визначених Законом випадках.
Однак, згідно із частиною першою статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Аналіз норм статей 1187 та 1172 ЦК України дає підстави стверджувати, що особа, яка керує транспортним засобом у зв'язку з виконанням своїх трудових (службових) обов'язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб'єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб'єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки - роботодавець.
Отже, шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.
Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду України від 06 листопада 2013 року (справа № 6-108цс13).
Таким чином, альтернатива, визначена підпунктом 38.1.1 пункту 38.1 статті 38 Закону № 1961-IV, до спірних правовідносин не застосовується.
Виняток із загального правила, визначеного частиною другою статті 1187 ЦК України, викладено у частинах третій та четвертій цієї статті, відповідно до яких особа, яка неправомірно заволоділа транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, завдала шкоди діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, зобов'язана відшкодувати її на загальних підставах; якщо неправомірному заволодінню іншою особою транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом сприяла недбалість її власника (володільця), шкода, завдана діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, відшкодовується ними спільно, у частці, яка визначається за рішенням суду з урахуванням обставин, що мають істотне значення.
Зі свого боку, фізична чи юридична особа, яка відшкодувала шкоду, завдану її працівником при виконанні трудових (службових) обов'язків на підставі трудового договору (контракту) чи цивільно-правового договору, має право зворотної вимоги (регресу) до такого працівника - фактичного завдавача шкоди у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом (частина перша статті 1191 ЦК України).
З урахуванням викладеного, суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що громадянин ОСОБА_1 не є належним відповідачем у справі, у зв'язку з чим в задоволенні позовних вимог до нього слід відмовити, оскільки він керував транспортним засобом у зв'язку з виконанням своїх трудових обов'язків, тому саме ФОП ОСОБА_2 як володілець транспортного засобу має нести обов'язок з відшкодування шкоди, завданої її працівником.
Судова юрисдикція - це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі встановленого законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин.
Відповідно до вимог статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ здійснюється в порядку іншого судочинства.
Отже, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які спори, у яких хоча б однією зі сторін є фізична особа, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.
Разом з тим при визначенні юрисдикційної належності справи, окрім предмета спору, приймається до уваги також його суб'єктний склад.
Частиною першою статті 1 та статтями 2, 12 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України; у редакції, чинній на час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій) передбачено, що справи у спорах, що виникають при укладенні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у яких сторонами є юридичні особи, розглядаються господарськими судами.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 ГПК України (у редакції Закону № 2147-VIII) господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.
Не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом (стаття 20 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи судами першої й апеляційної інстанцій).
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Суд вважає, що спір між двома суб'єктами господарювання повинен вирішуватися за правилами іншого виду судочинства (господарського), оскільки солідарне стягнення страхового відшкодування в порядку регресу з відповідачів за встановлених судом обставин є неможливим, адже спір між юридичними особами не може розглядатися в порядку цивільного судочинства та підлягає розгляду за правилами господарського процесуального закону.
Оскільки закриття провадження у справі не перешкоджає позивачу у зверненні для захисту своїх прав до належного суду.
Суд вважає, що спір між двома суб'єктами господарювання повинен вирішуватися за правилами іншого виду судочинства (господарського), оскільки солідарне стягнення страхового відшкодування в порядку регресу з відповідачів за встановлених судом обставин є неможливим.
Відповідно до вимог ч.1 ст.256 ЦПК України повідомити ПАТ «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «АРСЕНАЛ СТРАХУВАННЯ», що розгляд його позовних вимог до ФОП Дрок про про відшкодування страхового відшкодування в порядку регресу віднесено до юрисдикції господарського суду.
Враховуючи вищезазначені вимоги діючого законодавства України, обставини справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить обгрунтованого та беззаперечного висновку про про необхідність відмови позивачу в задоволені позовних вимог до ОСОБА_1 та закриття провадження в частині позовних вимог до ФОП Дрок.
Суд вважає судові витрати необхідно залишити за позивачем.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 76, 77, 78, 265, 268, 280, 284, 352, 354 ЦПК України, суд
в задоволенні позовних вимог ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «АРСЕНАЛ СТРАХУВАННЯ» до ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Кок Станіслав Анатолійович, про відшкодування страхового відшкодування - відмовити.
Провадження в частині позовних вимог ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «АРСЕНАЛ СТРАХУВАННЯ» до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 , в інтересах якого діє представник - адвокат Кок Станіслав Анатолійович, третя особа без самостійних вимог: громадянка ОСОБА_3 , про відшкодування страхового відшкодування - закрити.
Повідомити ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «АРСЕНАЛ СТРАХУВАННЯ», що розгляд його позовних вимог до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про відшкодування страхового відшкодування - віднесено до юрисдикції господарського суду.
Повний текст рішення виготовлено 07.05.2025 року.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
На рішення може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складання рішення.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України: https://court.gov.ua/sud0442/.
В порядку п.4. ч.5 ст.265 ЦПК України зазначаються наступні дані сторін та інших учасників справи.
Позивач: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Арсенал Страхування», ЄДРПОУ 33908322, місцезнаходження юридичної адреси: 03056, м.Київ, вул. Борщагівська, буд.154.
Відповідач: ФОП ОСОБА_2 , зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_2 .
Третя особа без самостійних вимог: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_3 .
Суддя: Л. В. Колодіна