Справа № 191/5794/23
Провадження № 2/191/1703/23
Іменем України
29 квітня 2025 року м. Синельникове
Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого - судді Прижигалінської Т.В.,
за участю секретаря - Силкіної О.Г.
згідно вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Синельникове Дніпропетровської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітньої дитини - ОСОБА_2 , в інтересах яких діє адвокат Дмитрук Максим Орестович, до ОСОБА_3 , третя особа : Орган опіки та піклування Сихівської районного адміністрації про позбавлення батьківських прав, -
Представник позивача звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_3 , третя особа : Орган опіки та піклування Сихівської районного адміністрації про позбавлення батьківських прав.
В обґрунтування своїх позовних вимог представник позивача зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у ОСОБА_1 та ОСОБА_3 народилася дитина - ОСОБА_2 . У шлюбі між собою сторони не перебували. З часу народження спільної доньки відповідач добровільно самоусунувся від виконання батьківських обов'язків щодо виховання дитини, не вчиняє жодних дій по її утриманні та матеріальному забезпеченні, не цікавиться її станом здоров'я та життям. Таким чином, позивач самостійно виховує дитину, піклується про неї та винаймає житло згідно договору оренди квартири №1 від 19.03.2023 року. Будь-якого зв'язку з відповідачем не має. Жодного спілкування з донькою від дня її народження відповідач не здійснював. Таким чином, дитина не знає свого батька та зростає без його участі і присутності. Бездіяльність відповідача по відношенню до доньки в повній мірі відповідає вказаним п.2 ч.1 ст.164 СК України, тому вважає, що є всі підстави, передбачені законом для позбавлення відповідача батьківських прав щодо доньки.
У зв'язку з цим, представник позивача просить позбавити ОСОБА_3 батьківських прав відносно малолітньої дитини - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Судові витрати покласти на відповідача.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, однак при зверненні до суду з даною позовною заявою просив суд розглядати справу без його відсутності та відсутності позивача. Проти заочного розгляду справи не заперечували.
Відповідач в судове засідання не з'явився по невідомій суду причині, хоча про день та час судового розгляду був належним чином повідомлений, що підтверджується довідкою про доставку повідомлення у додаток «Viber».
Крім того, до суду були повернуті конверти з рекомендованими повідомленням про вручення поштового відправлення з відміткою : «Повертається. Адресат відсутній за вказаною адресою».
Відповідно до частин п'ятої, шостої статті 128 ЦПК України судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п'ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення завчасно.
Судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур'єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.
У ч.8 ст. 128 ЦПК України передбачено, що днем вручення судової повістки є: 1) день вручення судової повістки під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
За змістом ч.8 ст. 128 ЦПК України відмітка про відсутність особи за адресою місця проживання вважається врученням судової повістки цій особі.
Отже, наведена норма права дає підстави вважати, що врученою судова повістка вважається в день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання.
Згідно ч. 4 ст. 130 ЦПК України, у разі відсутності адресата ( будь-кого з повнолітніх членів його сім'ї) особа, яка доставляє судову повістку негайно повертає її до суду з поміткою про причини невручення.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання без поважних причин.
Оскільки судова повістка, направлена судом відповідачу за адресою, яка була зазначена представником позивача в позовній заяві, повернута суду з відміткою - адресат відсутній за вказаною адресою, тому суд вважає відповідача таким, що був належним чином повідомлений про час, дату та місце судового розгляду.
Враховуючи, що про причини неявки відповідач суд не повідомив, відзив не подав і позивачка не заперечує проти вирішення справи в заочному порядку, таким чином суд проводить розгляд справи згідно ст. 280 ЦПК України в заочному порядку, на підставі наявних у справі даних та доказів за згодою представника позивача.
Представник третьої особи - Орган опіки та піклування Сихівської районної адміністрації в судове засідання не з'явилися по невідомим суду причинам, хоча про день та час судового розгляду були належним чином повідомлені, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
Суд, заслухавши дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, дійшов наступного висновку.
Згідно ч.1 ст.280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов : відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
З копії свідоцтва про народження ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , Серія НОМЕР_1 , вбачається, що її батьками є : «Батько - ОСОБА_3 », «Мати - ОСОБА_1 ».
Згідно листа Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України від 29.04.2024 року, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , 28.12.2022 року перетнув державний кордон України.
Відповідно висновку Органу опіки та піклування Сихівської районної адміністрації від 30.08.2024 року, Орган опіки та піклування вважає за недоцільне позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 відносно доньки - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , обґрунтовуючи своє рішення тим, що відсутність відомостей про батька дитини та неможливість отримання його пояснень, зважаючи на те, щ позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу, який повинен застосовуватися у випадках свідомого та умисного ухилення батьків від виконання своїх батьківських обов'язків, а матір'ю дитини, доказів, які б свідчили про винну поведінку батька та його свідоме нехтування своїми обов'язками не надано, тому вважають недоцільним позбавлення останнього батьківських прав.
Як регламентовано ч.ч.1-3 ст.150 СК України батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.
Мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини (стаття 141 Сімейного кодексу України).
За вимогами ч.4 ст.155 СК України ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом, зокрема можуть бути позбавлені судом батьківських прав.
Право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років (ст.165 СК України).
Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України. Зокрема, пунктом 2 частини першої вказаної статті СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.
Тлумачення змісту пункту 2 частини першої статті 164 СК України дає можливість зробити висновок, що ухилення від виконання обов'язків з виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна оцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Позбавлення батьківських прав є винятковим заходом, який тягне за собою істотні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків.
У справі "Мамчур проти України" від 16 липня 2015 року (заява № 10383/09) ЄСПЛ зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте потрібно пам'ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку треба враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним
Отже, вирішуючи спір про позбавлення батьківських прав, суд передусім повинен дати оцінку дотриманню якнайкращих інтересів дитини, що передбачає пошук і знаходження балансу між усіма елементами, які потрібні для ухвалення справедливого судового рішення. Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, тощо), які надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є винятковим заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування потрібно вирішувати виключно після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Подібні правові висновки щодо застосування відповідних норм СК України викладені у постановах Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 553/2563/15-ц, від 23 січня 2020 року в справі № 755/3644/19, від 23 червня 2021 року в справі № 953/17837/19, від 29 січня 2024 року у справі № 185/9339/21.
За правилами ч.ч.4-6 ст.19 СК України при розгляді судом спорів щодо позбавлення батьківських прав обов'язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
Висновком Органу опіки та піклування Сихівської районної адміністрації від 30.08.2024 року за №260001-вих-123774 визнано за недоцільне позбавити відповідача батьківських прав відносно доньки. Оцінивши даний висновок, суд вважає такий достатньо аргументованим та враховує при вирішенні спору.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша - третя статті 89 ЦПК України).
Аналізуючи наведене вище у своїй сукупності ні позивачем, ні її представником, що є їх процесуальним обов'язком, не доведено умисне ухилення ОСОБА_3 , як батька, від виконання своїх обов'язків щодо виховання малолітньої доньки, і як наслідок, необхідність застосувати до нього крайнього заходу впливу у вигляді позбавлення батьківських прав. Не доведено втрату сімейних зв'язків між батьком та його малолітньою донькою. Не активність або певна бездіяльність відповідача, як батька, з урахуванням викладеного є недостатньою підставою для того, щоб дійти висновку про наявність виняткових обставин, за яких можливо позбавити його батьківських прав.
Указане узгоджується із висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 09 листопада 2020 року у справі № 753/9433/17, від 21 травня 2024 року у справі № 303/801/23.
Інших доказів представником позивача не надано, клопотання про витребування додаткових доказів та інших документів не заявлено. Позивач на власний розсуд розпорядився своїми процесуальними правами, а тому несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням ним процесуальних дій (ч.4 ст.12 ЦПК України).
Таким чином, відсутні правові підстави для позбавлення відповідача батьківських прав відносно його малолітньої дитини, що зумовлює відмову у позові.
Крім того, ч.1,2 ст.141 ЦПК України передбачено, що с удовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються : у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача.
Оскільки в задоволенні позовних вимог було відмовлено, у зв'язку з цим не підлягають і стягненню судові витрати.
На підставі викладеного та ст.ст. 12, 13, 77, 78, 81,89,141, 259, 263, 264, 280-282 ЦПК України, суд,-
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітньої дитини - ОСОБА_2 , в інтересах яких діє адвокат Дмитрук Максим Орестович, до ОСОБА_3 , третя особа : Орган опіки та піклування Сихівської районного адміністрації про позбавлення батьківських прав відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя Т. В. Прижигалінська