Справа № 172/368/25
Провадження № 1-кп/191/95/25
іменем України
06 травня 2025 року м. Синельникове
Колегія суддів Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області у складі: головуючого судді - ОСОБА_1 ,
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участю секретаря - ОСОБА_4 ,
прокурора - ОСОБА_5
захисника - ОСОБА_6
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду м. Синельникове в режимі відеоконференції з власних технічних засобів обвинувальний акт у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України, -
В підготовчого судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, оскільки строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, обраний відносно останнього спливає. Останній обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який законом про кримінальну відповідальність передбачено покарання у виді позбавлення волі строком від 5 до 12 років, у зв'язку з чим, наслідки та ризик втечі можуть бути визнані ним менш небезпечними ніж імовірне покарання. Крім того, ОСОБА_7 може вплинути на свідків, які разом з ним проходять військову службу в одній військовій частині, що фактично створить умови для здійснення випливу на безпосередніх свідків, у тому числі шляхом залякування та здійснення стосовно останніх насильницьких дій та можливістю погрозою застосування насильства до начальника. У будь-який час можуть виникнути обставини, що дадуть обвинуваченому мотив для вчинення злочину, що матиме наслідком його втечу, вплив на свідків чи вчинення нового злочину. Таким чином, в даному випадку, запобігання наявних ризиків та забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого можливе виключно шляхом застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Неможливість застосування більш м'яких запобіжних заходів обумовлена відсутністю належного контролю за діями обвинуваченого, необхідністю їх виконання за місцем служби, негативним впливом на військову дисципліну підрозділу та можливістю безпосереднього впливу на свідків події шляхом примусу, погроз чи вмовляння.
Обвинувачений та його захисник в підготовчому судовому засіданні заперечували щодо задоволення клопотання прокурора, так як прокурором не доведено ризику вчинення інших злочинів, тиску на свідків.
Колегія суддів, заслухавши думку прокурора, інших учасників кримінального провадження, дійшла наступного висновку.
Відповідно до частини 1 ст.197 КПК України строк дії ухвали суду про тримання під вартою не повинен перевищувати шістдесяти днів.
Ухвалою Кіровського районного суду м. Дінпропетровська від 15.01.2025 року до ОСОБА_7 було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів, а також визначена застава в розмірі 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 121120 грн.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду.
Згідно з п.4 ч.2 ст.183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Вирішуючи питання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого, також суд враховує вимоги п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише у передбачених законом випадках за встановленою процедурою, при цьому ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення.
У рішенні ЄСПЛ по справі «Летельє проти Франції» від 26.06.1991 року зазначено, що наявність вагомих підстав обвинуваченого затриманого у вчиненні злочину є неодмінною умовою правомірності тримання під вартою. Особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу. У рішенні ЄСПЛ по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 року зазначено, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства. Згідно з рішенням ЄСПЛ від 30.08.1990 року у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити кримінальні правопорушення. Рішення ЄСПЛ «Харченко проти України» визначає, що таке, що продовжується, тримання під вартою може бути виправданим у тій чи іншій справі лише за наявності специфічних ознак того, що цього вимагають істинні вимоги публічного інтересу, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують правило поваги до особистої свободи. Крім того, згідно рішення ЄСПЛ «Клоот проти Бельгії» ризик вчинення нових правопорушень має місце, коли попередня поведінка дає підстави для очікувань, що він не має наміру зупинятись у своїх злочинних діях; коли небезпека має бути явною, а запобіжний захід - необхідним в світлі обставин справи і, зокрема, біографії та характеристики особи. У справі «Феррарі-Браво проти Італії» ЄСПЛ зазначив, що питання про те, що арешт або тримання під вартою до суду є виправданим тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, ставити не можна, оскільки це є завданням попереднього розслідування, сприяти якому і має тримання під вартою.
При вирішенні заявленого прокурором клопотання відносно обвинуваченого, колегія суддів враховує встановлені судом підстави обрання останньому міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а також, що наявність обґрунтованого обвинувачення у вчиненні ним кримінального правопорушення, підтверджується зібраними матеріалами досудового розслідування, останній обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який законом про кримінальну відповідальність передбачено покарання у виді позбавлення волі строком від 5 до 12 років, раніше не судимий. Крім того, ризики, які слугували обранню обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на сьогоднішній день не зменшилися та продовжують існувати, у зв'язку з чим, вказані вище обставини в своїй сукупності свідчать про наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а саме, переховуватися від суду; вчинити інше кримінальне правопорушення, впливати на свідків та перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
З урахуванням того, що у даному кримінальному провадженні наявні наведені ризики та обставини, що є підставою для продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, колегія суддів вважає необхідним продовжити запобіжний захід обвинуваченому у виді тримання під вартою терміном на 60 днів і тільки такий вид і міра запобіжного заходу зможе забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків та досягнення дієвості цього провадження. За таких обставин підстав для обрання обвинуваченому менш суворого запобіжного заходу судом не встановлено.
Крім того, частиною 3 ст.183 КПК України передбачено, що слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. В ухвалі слідчого судді, суду зазначаються, які обов'язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
Крім того, керуючись ч.3 ст.183 КПК України, враховуючи вищевказані обставини, колегія суддів вважає за необхідне у даному випадку визначити заставу у розмірі 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 121120 грн. 00 коп.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 197, 314, 315 КПК України, колегія суддів, -
Клопотання прокурора про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з метою забезпечення виконання останнім покладених на нього процесуальних обов'язків на строк шістдесят днів, а саме, до 4 липня 2025 року, включно.
Визначити ОСОБА_7 розмір застави для забезпечення виконання ним обов'язків, визначених ч.5 ст.194 КПК України, у розмірі 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 121120 грн., яка може бути внесена як самим обвинуваченим так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем).
Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали у національній грошовій одиниці на депозитний рахунок з наступними реквізитами: одержувач платежу: ТУ ДСА України в Дніпропетровській області, Код отримувача (код за ЄДРПОУ) : 26239738, Банк отримувача: ДКСУ, м.Київ , Код банку отримувача (МФО): 820172, Рахунок отримувача: UA158201720355229002000017442.
Покласти на обвинуваченого ОСОБА_7 ,ІНФОРМАЦІЯ_2 у разі внесення застави наступні обов'язки:
- за першою вимогою прибувати на виклик суду;
- не відлучатися з місця дислокації військової частини, в якій обвинувачений проходить військову службу, без дозволу суду;
- повідомляти суд про зміну місця проходження служби та свого місця перебування;
- утримуватися від спілкування зі свідками у зазначеному кримінальному провадженні;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Термін дії обов'язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити два місяці з моменту внесення застави.
У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, обвинувачений зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави обвинувачений ОСОБА_7 ,ІНФОРМАЦІЯ_2 , вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
На ухвалу може бути подана апеляція протягом п'яти днів з дня її оголошення до Дніпровського апеляційного суду.
Повний текст ухвали складено 07.05.2025 року.
Головуючий суддя ОСОБА_1
Судді: ОСОБА_3
ОСОБА_2