Справа № 214/10520/24
2/214/1778/25
Іменем України
07 травня 2025 року м Кривий Ріг
Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі головуючого судді Чернової Н.В.,
за участю:
секретаря судового засідання Нестеренко К.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі в порядку загального позовного провадження цивільну справу № 214/10520/24 за позовною заявою Виконкому Саксаганської районної у місті ради до ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів,-
Виконуючий обов'язки голови районної у місті ради - заступник голови районної у місті ради з питань діяльності виконавчих органів ради Надія Ставицька 09.12.2024 року звернулась до суду із позовною заявою, в якій просить суд позбавити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 батьківських прав та стягнути аліменти у відношенні сина - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
В обґрунтування позовних вимог зазначила, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_1 , 1983 року народження, є батьками малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Мати з сином мешкали за адресою: АДРЕСА_1 .
Місце проживання батька зарсестроване за адресого:
АДРЕСА_2 .
06.04.2024 року малолітнього ОСОБА_2 , на підставі акта органу внутрішніх справ України та закладу охорони здоров?я про підкинуту чи знайдену дитину та її доставку, тимчасово влаштовано до комунального закладу «Дентр соціально-психологічної реабілітації дітей № 1 Криворізько міської ради.
3 11.06.2024 позовна заява виконкому Саксаганської районної у місті ради до ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів перебуває на розгляді у Саксаганському районному суді м. Кривого Рогу Дніпропетровської області. Зі слів ОСОБА_4 , 1953 року народження, матері ОСОБА_1 , малолітній ОСОБА_5 не є ї біологічним онуком та її син не є батьком дитини, а тому вони не мають наміру забирати дитину на виховання у свою сім?ю.
Наразі службою у справах дітей виконкому районної у місті ради встановлено, що батько малолітнього ОСОБА_1 , вироком Дергачівського районного суду Харківської області від 06.09.2024 року до кримінальній справі № 619/6747/24 визнаний винуватим за вчинення кримінального правопо-рушення передбаченого ч. 4 ст. 402 Кримінального кодексу України та наразі відбуває покарання. Нотаріально завіреною заяво, ОСОБА_1 висловив свою згоду щодо позбавлення його батьківських прав у відношенні малолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Зазначені факти, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов?язками. Враховуючи той факт, що батьки ухиляються від виконання своїх батьківських обов'язків, керуючись інтересами дитини просить постановити рішення про позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 та стягнення на утримання малолітнього ОСОБА_2 у розмірі частини з усіх видів доходів громадянина, але не менше 50% від прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку на користь державного закладу, у якому буде перебувати дитина, або опікуна.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.12.2024 року матеріали цивільної справи передано в провадження судді Чернової Н.В.(а.с. 19).
Ухвалою суду від 24.12.2024 року позовну заяву прийнято до розгляду з відкриттям загального позовного провадження та призначенням підготовчого судового засідання (а.с. 23-24).
Ухвалою суду від 14.04.2025 року закрито підготовче провадження по справі з призначенням її до судового розгляду по суті .
Представник позивача Виконкому Саксаганської районної у мітсті ради в судове засідання не з'явилась, подала до суду заяву в якій просить справу розглядати за її відсутності, позовні вимоги підтримує, не заперечує проти заочного розгляду справи.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату час та місце розгляду справи, був повідомлений належним чином.
Представник третьої особи комунального закладу «Центр соціально-психологічної реабілітації дітей №1 Криворізької міської ради подала до суду заяву в якій просить суд розглядати справу за її відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Суд, оцінюючи характер процесу, значення справи для сторін, визнання відповідачем позову до початку розгляду справи по суті, вважає за можливе ухвалити рішення за відсутності сторін з урахуванням поданих ними заяв.
Інших заяв, клопотань від учасників справи не надходило. Процесуальні дії судом не вчинялись, заходи забезпечення позову/доказів, зупинення/відновлення провадження не застосовувались.
Суд, всебічно, повно, об'єктивно та безпосередньо дослідивши та оцінивши наявні у справі письмові докази щодо їх належності, допустимості, достовірності та достатності, надавши їм оцінку в сукупності, враховуючи позицію учасників справи, дійшов до такого висновку.
Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є батьком неповнолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 згідно свідоцтва про народження серія НОМЕР_1 виданого Саксаганським районним в місті Кривому Розі відділ державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) (а.с. 9).
Згідно акту органу внутрішніх справ України на закладу охорони здоров'я про підкинуту дитину чи знайдену дитину та її доставку від 06.04.2024 року в місті Кривому Розі складеним інспектором поліції ГУНП в Дніпропетровській області капітаном поліції Ордіна Д.Г. та начальником Служби у справах дітей Саксаганського району Івановою О.В. про те, що 06.04.2024 року о 18 годині 40 хвилин знайдена дитина без нагляду за адресою: АДРЕСА_3 (а.с. 11-11 зворот).
Відповідно до заяви матері відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 її син перебував в шлюбі з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 з 15 жовтня 2016 року. Після розірвання шлюбу ІНФОРМАЦІЯ_7 у ОСОБА_3 народилася дитина: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Так як після народження дитини не минуло 300 днів після розірвання шлюбу ОСОБА_6 був записаний на її сина, який не являється його біологічним батьком. Її син згоден з позбавленням батьківських прав у відношенні малолітнього ОСОБА_2 (а.с.12).
Окрім того, ОСОБА_4 надала Службі у справах дітей Саксаганського району заяву про те, що її син, ОСОБА_1 перебуває в місцях позбавлення волі: Харківський слідчий ізолятор, за адресою: вул. Полтавський шлях буд. 99. Мати дитини ОСОБА_3 позбавлена батьківських прав, а вона сама в свою чергу не має наміру влаштовувати до своєї родини свого внука оскільки вона є людиною похилого віку та має незадовільний стан здоров'я (а.с. 13).
Згідно з Вироком Дергачівського районного суду Харківської області від 06 вересня 2024 року відповідача ОСОБА_1 визнано винним у вчинені злочину передбаченого 4 ч, ст. 402 КК України (а.с. 14-17).
Відповідно до нотаріально завіреної заяви від 11.07.2024 року посвідченою приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Попрас Ю.В., ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , згоден з позбавленням його батьківських прав у відношенні малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Підтримує позовні вимоги виконкому Саксаганської районної у місті Кривому Розі ради щодо позбавлення його батьківських прав (а.с.18).
Відповідно до висновку про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 складеному та підписаному 29.11.2024 року В.о. головою районною у місті ради - заступником голови районної у місті ради з питань діяльності виконавчих органів ради - Надією Ставицькою, яка вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_1 , 1983 року народження у відношенні неповнолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с. 5-6).
Відповідно до ст. 150 Сімейного Кодексу України батьки зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.
Згідно ч. 1 ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Відповідно ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Пунктом 2 частини 1 ст. 164 Сімейного Кодексу України передбачено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: ухиляються від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.
Позбавлення батьківських прав є заходом відповідальності батьків за невиконання або неналежне виконання ними своїх батьківських обов'язків. Головною метою такого заходу є захист інтересів малолітніх та неповнолітніх дітей і стимулювання батьків щодо належного виконання своїх обов'язків. Ухилення батьків від виховання дитини, як підстава позбавлення батьківських прав, можлива лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Пунктом 15 Постанови Пленуму Верховного суду України № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» від 30 березня 2007 року позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
При вирішенні питання щодо позбавлення батьківських прав необхідно впевнитися не лише в невиконанні батьком обов'язків по вихованню, а також встановити, що батько ухиляється від їх виконання свідомо, тобто, що він систематично, незважаючи на всі заходи попередження та впливу, продовжує не виконувати свої батьківські обов'язки.
Позбавлення батьківських прав відноситься до крайньої міри відповідальності, а це означає, що застосовується ця міра судом тоді, коли всі інші засоби впливу виявилися безрезультатними.
При розгляді даної справи судом встановлено, що відповідач ухиляється від виконання батьківських обов'язків щодо виховання дитини, свідомо не виконує свої батьківські обов'язки.
Умовою по ухиленню від обов'язків по вихованню дитини, як підстава позбавлення батьківських прав, передбачена п. 2. ч.1 ст. 164 СК України, може бути лише винна поведінка особи, свідоме нехтування нею своїми батьківськими обов'язками.
Пунктом 18 вищевказаної постанови Пленуму Верховного Суду України передбачено право суду, зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось з батьків з урахуванням характеру, особи батька, а також конкретних обставин справи, відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність зміни ставлення до виховання дітей, поклавши на орган опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків.
Згідно з роз'ясненнями Пленуму Верховного Суду України, викладеними у п. 16 постанови № 3 від 30 березня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» (зі змінами), ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року (далі - Декларація), у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір'ю (батьком).
В рішенні ЄСПЛ від 10 вересня 2019 року у справі «Странд Лоббен та інші проти Норвегії» (Strand Lobben and Others v. Norway, заява № 37283/13) зазначено, що коли інтереси дитини суперечать інтересам батьків, органи влади повинні встановлювати справедливий баланс цих інтересів, при цьому особливе значення надається найкращим інтересам дитини.
Європейський суд з прав людини зауважує, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам'ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).
Так, судом встановлено, що відповідач протягом тривалого часу ухиляється від виконання обов'язків по вихованню свогонеповнолітнього сина, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , а саме: вихованням та розвитком дитини не займається та не створює умов для його життя, гармонійного розвитку, не піклується про його фізичний та духовний розвиток, не забезпечує необхідним харчуванням, медичним доглядом, лікуванням дітей, що негативно впливає на його фізичний розвиток як складову виховання.
Встановлені судом обставини, що підтверджені обсягом наявних доказів в своїй сукупності, суд розцінює як свідчення незацікавленості відповідача життям, здоров'ям, матеріальним благополуччям та майбутнім його неповнолітньої дитини, фактичне умисне самоусунення від виконання батьківських обов'язків, свідоме нехтування їх виконанням. При цьому, така поведінка відповідача на переконання суду, є винною та свідомою.
Відповідно до ст.206 ЦПК України, позивач може відмовитись від позову, а відповідач визнати позов на будь-якій стадії провадження по справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову, суд за наявності для того законних підстав, ухвалює рішення про задоволення позову, якщо визнання відповідачем позову не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.
Отже, з урахуванням вищевикладеного, визнання відповідачем позовних вимог, яке не суперечить закону, суд приходить до висновку про обґрунтованість пред'явлених позивачем вимог та можливість позбавлення відповідача батьківських прав у відношенні йогонеповнолітньої дитини: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у зв'язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню. Встановлені обставини в їх сукупності приводять суд до висновку, що застосування до відповідача крайнього заходу у вигляді позбавлення батьківських прав щодо дітей забезпечить захист інтересів дітей, а наявні мотиви для позбавлення батьківських прав в даному випадку є доречними і достатніми з урахуванням обсягу наявних доказів.
При цьому суд вважає, що саме таке рішення буде відповідати вимогам Закону України «Про охорону дитинства», Конвенції ООН про права дитини та нормам Сімейного кодексу України.
Разом з тим, відповідно до ч. 3 ст. 166 СК України при задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину.
Згідно ч. 2 ст. 166 СК України, особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов'язку щодо утримання дитини.
Відповідно до положення ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Статтею 182 СК України передбачено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров'я та матеріальне становище дитини, стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених статтею 184 цього Кодексу.
Аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову, відповідно до вимог ч. 1 ст. 191 СК України.
Враховуючи що зазначений позов пред'явлено 09.12.2024 року, суд вважає що з відповідача підлягають стягненню аліменти на утримання дитини у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з 09 грудня 2024 року та до досягнення дитиною повноліття на користь опіки з яким буде перебувати дитина.
Крім того, відповідно до приписів ст. 141 ЦПК України, в зв'язку з задоволенням позовних вимог в повному обсязі, з відповідача на користь держави слід стягнути судові витрати пов'язані зі сплатою судового збору.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст.164, 165, 166, 171, 180-182 СК України, Законом України «Про охорону дитинства», ст. ст. 2, 12, 13, 81, 82, 89, 141, 223, 258, 259, 263-265, 266, 273, 430 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги Виконкому Саксаганської районної у місті ради до ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів- задовольнити.
Позбавити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьківських прав у відношенні неповнолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти на утримання неповнолітньої дитини, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 % від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з 09 грудня 2024 року та до досягнення дитиною повноліття на користь опікуна з яким буде перебувати дитина.
Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів в межах платежу за один місяць.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь держави судовий збір в розмірі 1211 грн. 20 коп. (одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок).
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом тридцяти днів з дня його підписання не подана заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи. Заочне рішення може бути переглянуте судом першої інстанції за письмовою заявою відповідача, оформленою згідно зі ст.285 ЦПК України та поданою протягом тридцятиднів з дня його підписання. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржено відповідачем в загальному порядку безпосередньо до апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.
Відомості про сторін:
Позивач: Виконком Саксаганської районної у місті ради, код ЄДРПОУ 05410872, адреса: вул. Володимира Великого, буд. 32, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область;
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .
Третя особа: Криворізький міський центр соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді, адреса: вул. Павла Глазового, буд. 4-А, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область.
Суддя Н.В. Чернова